ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2018 року
Київ
справа №816/1369/17
адміністративне провадження №К/9901/307/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
за участю: секретаря судового засідання: Лисенко О.М.,
представника позивача: Дробот І.В.,
представників відповідача: Арамуні А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат» на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 (суддя - Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі № 816/1369/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів, -
встановив:
15.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурат» (далі - ТОВ «Бурат») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ в м. Полтаві) в частині ненаправлення у строк, встановлений Податковим кодексом України, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ТОВ «Бурат» за січень 2016 року;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Бурат» пеню за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1549880,84 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ «Бурат» оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ «Бурат» посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що при вирішення питання про стягнення пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування застосовується строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України у 1095 днів.
У відзиві на касаційну скаргу ДПІ в м. Полтаві зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.02.2016 ТОВ «Бурат» подано до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету.
За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Бурат» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року (акт перевірки від 29.03.2016 №947/16-01-12-02/13948686) не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Бурат» в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 20660562,00 грн.
Листами від 22.04.2016 та від 04.05.2016 ГУ ДФС у Полтавській області направлено на погодження Державної фіскальної служби України Інформацію про можливі загальні обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами.
20.07.2016 ГУ ДФС у Полтавській області отримано від ДФС України узагальнені матеріали до інформації про можливі обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами суб'єктам господарювання, зокрема ТОВ «Бурат».
21.07.2016 ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області підготовлено висновок про суми відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Бурат» за січень 2016 року в розмірі 20660562,00 грн.
Вищевказаний висновок отримано Управлінням Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області 25.07.2016 за вх. №275.
Платіжним дорученням №2472-07 від 25.07.2016 казначейством перераховано ТОВ «Бурат» 20660562,00 грн. бюджетного відшкодування.
Вищевказані кошти надійшли на рахунок ТОВ «Бурат» 25.07.2016, що підтверджується випискою по рахунку наданою позивачем.
15.11.2016 ТОВ «Бурат» отримано лист ГУ Державної казначейської служби України у Полтавській області від 10.11.2016 (вих. №05-16/6660), яким позивача проінформовано, що станом на 10.11.2016 на підставі отриманих узагальнених інформацій, наданих Казначейством України, та висновків ДПІ у м. Полтаві, Головним управлінням здійснено відшкодування коштів податку на додану вартість на користь ТОВ «Бурат» на загальну суму 52858541,00 грн., зокрема, узагальнена інформація від 22.07.2016 №23, платіжне доручення від 25.07.2016 №2472-07 на суму 20660562,00 грн., призначення платежу: *;110;13948686; відшкодування податку на додану вартість за декларацією за січень 2016 року; 21.07.2016; 2472-07.
За наведених обставин, при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення податковим органом процедури здійснення бюджетного відшкодування 25.07.2016 (день зарахування коштів на рахунок ТОВ «Бурат») та дізнався про таке порушення 15.11.2016 (з листа ГУ Державної казначейської служби України у Полтавській області), проте до суду звернувся лише 15.08.2017, тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, зазначив, що положення статті 102 Податкового кодексу України поширюються щодо строків наданих платнику податків відносно права на подання заяв до контролюючих органів щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та щодо повернення суми бюджетного відшкодування, при цьому, норми даної статті не визначають процесуальні строки для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені, нарахованої відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України після фактичного здійснення відшкодування суми податку на додану вартість з порушенням строків, згідно норм визначених Податкового кодексу України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась із зазначеними висновками Полтавського окружного адміністративного суду.
Проте, Верховний Суд з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.
Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.
Слід також зазначити, що з моменту виникнення у платника бюджетної заборгованості настає протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень у разі ненадання до органу казначейства відповідного висновку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Бурат» відшкодовано суму податку на додану вартість у розмірі 1549880,84 грн. Однак, таке відшкодування здійснено з порушенням строків, визначених Податковим кодексом України, у зв'язку з чим товариство набуло право на нарахування пені згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.
Факт бездіяльності контролюючого органу щодо ненаправлення у строк, встановлений Податковим кодексом України, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, мав місце з квітня по липень 2016 року, тобто на час звернення до суду із даним позовом така бездіяльність припинилася.
Однак, оскільки позовна вимога про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість обґрунтована позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності ДПІ в м. Полтаві в частині ненаправлення у строк, встановлений Податковим кодексом України, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, дані позовні вимоги є пов'язаними між собою.
Так, відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до тих пір поки не буде відшкодовано кошти.
Наведене свідчить про те, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів.
Таким чином, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що позовні вимоги про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість можуть бути пред'явлені в межах строку, визначеного частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України рішення судів попередніх інстанцій підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат» задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду
