ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 912/1359/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Кушніра І.В.,
секретар судового засідання - Овчарик В.М.,
за участю представників:
позивача - Дерев'янка О.В. (дов. від 04.01.2018),
відповідача - не з'явився,
розглянувши в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2017 (суддя Колодій С.Б.) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (судді: Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л., Дармін М.О.)
за позовом Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області
до Новоархангельської районної ради Кіровоградської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У травні 2017 року Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії Новоархангельської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 21.10.2016 №120 (далі - рішення № 120) "Про скасування рішення дванадцятої сесії Новоархангельської районної ради Кіровоградської області двадцять третього скликання від 08.12.2000 № 112 (далі - рішення № 112) "Про оформлення права власності на частину будівлі, розташовану в смт. Новоархангельськ, вул. Островського, 20" в повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є належним балансоутримувачем спірної частини будівлі, відтак, прийняттям рішення № 120, відповідачем порушено норми частини 2 статті 19 Конституції України, статті 4, пункту 19 частини 1 статті 43, частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) та права позивача як належного балансоутримувача.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2017, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Судові рішення мотивовані недоведеністю обов'язкових умов для визнання актів районної ради недійсними, як-то: фактів незаконності спірного рішення, порушення прийняттям спірного рішення інтересів та охоронюваних законом прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, позовні вимоги задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм статей 45, 84 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК), неправильне застосування вимог статей 5, 21, 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та неврахування висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, наголошуючи на тому, що норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який набрав чинності 30.04.2004, не можуть застосовуватися до спірних правовідносини, оскільки відповідно до частини 1 статті 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, в той час як правовідносини між позивачем та Новоархангельським районним управлінням юстиції виникли 08.12.2000; Новоархангельська районна рада (далі - рада) не заперечувала правомірність перебування у позивача спірного приміщення; оскаржуване рішення ради за своєю дією є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом виконання, у зв'язку з чим воно не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування; право власності на спірне нерухоме майно належить територіальній громаді, а відповідно рада має діяти не на власний розсуд, як власник майна, а в інтересах громади; з припиненням діяльності Новоархангельського РУЮ, як юридичної особи, діяльність його структурних підрозділів не припинилась, а лише було змінено безпосереднє їх підпорядкування; позивач з початку 2001 року сплачує кошти на утримання вказаного приміщення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судові рішення попередніх інстанцій є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки райрада не приймала рішення про передачу приміщень позивачу та згоди на передачу - не надавала, до того ж оскаржуване рішення райради було прийнято відповідно до чинного законодавства.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2000 радою було прийнято рішення за №112, пунктом 2 якого вирішено оформити право комунальної власності на частину будівлі, розташованої в смт. Новоархангельськ, вул. Островського, 20 за територіальною громадою селища Новоархангельськ в особі Новоархангельської районної ради, балансоутримувач - Новоархангельське районне управління юстиції.
На підставі зазначеного рішення на спірну будівлю було оформлено свідоцтво про право власності. Новоархангельське районне управління юстиції було визначене балансоутримувачем.
Наказом Міністерства юстиції від 01.03.2016 №572/5 "Про ліквідацію територіальних управлінь юстиції" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (Додаток 1, пункт 1). За змістом додатка 1 ліквідовано і Новоархангельське районне управління юстиції Кіровоградської області.
Згідно з підпунктом 2 пункту 4 цього наказу головам ліквідаційних комісій територіальних управлінь юстиції наказано забезпечити збереження та передачу в установленому порядку майна.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.06.2016 за №14331110008000026 внесено запис про припинення юридичної особи - Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області.
У зв'язку з наведеними обставинам рада листом №121/1 від 05.07.2016 звернулась до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з проханням створити комісію щодо прийому-передачі спірної частини будівлі, що передавалася у користування Новоархангельському районному управлінню юстиції; передати зазначене приміщення раді та повернути оригінали правовстановлюючих документів на цю будівлю.
Не отримавши відповідь, рада направила на адресу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області лист за №156/1, в якому попередила, що у зв'язку з відсутністю відповіді на попередній лист, районна рада буде вимушена вирішувати питання щодо скасування свого рішення №112 та займатись створенням депутатської комісії щодо зняття з балансу районного управління юстиції частини спірної будівлі.
У відповідь Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області 14.09.2016 на адресу ради було направлено лист №08/01-2/255, в якому зазначено, що з припиненням діяльності Новоархангельського районного управління юстиції, як юридичної особи, діяльність складових управління юстиції в смт. Новоархангельськ в особі таких структурних підрозділів юстиції, як ДРАЦС, виконавча служба та державні нотаріальна контора не припинилась, а лише було змінено безпосереднє підпорядкування даних органів і структуру. Тобто, на сьогоднішній день приміщення використовується юстицією за призначенням і підстав для його повернення не має.
06.10.2016 на адресу ради надійшов лист № 301.07-170 Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоархангельського району (стара назва відділ соціальної допомоги Новоархангельського відділу соціального забезпечення Новоархангельського райвиконкому), яким повідомлялось про те, що спірне приміщення було передано йому на баланс згідно з розпорядження від 19.03.1992 № 45 "Про розподіл адміністративного приміщення". Директор установи також просив вирішити на черговій сесії районної ради питання щодо скасування рішення № 112 та передати частину будівлі на баланс Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоархангельського району.
21.10.2016 радою було прийнято рішення № 120, пунктами 1, 2 якого вирішено: скасувати рішення № 112 в частині встановлення балансоутримувача даної частини будівлі; створити комісію щодо прийому-передачі зазначеної частини будівлі та передати частину цього приміщення раді.
Вказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.05.2017 у справі №912/880/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2017, тому на підставі частини 3 статті 35 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягають повторному доведенню.
Не погодившись із рішенням №120, позивач звернувся із позовом до суду про визнання цього рішення протиправним та скасування.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК).
Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За змістом положень частини 1 статті 393 глави 29 ЦК правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до статті 396 ЦК правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК, поширюються на речові права власності на чуже майно.
Згідно із статтею 398 ЦК право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суди попередніх інстанцій встановили, що рішення ради щодо передачі частини спірної будівлі на баланс позивачу не приймалось, договір щодо утримання цього майна ним з радою не укладався, Новоархангельське районне управління юстиції, яке раніше було визначено радою балансоутримувачем будівлі, ліквідовано як юридичну особу, а тому дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку з прийняттям акта органом місцевого самоврядування, що оскаржуються, права та охоронювані законом інтереси позивача у справі не порушуються, оскільки останній не є власником цього майна та/або особою, яка має права на це майно.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 2 статті 10 Закону № 280/97-ВР обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.
Як зазначено судом першої інстанції, учасниками судового процесу не оспорюється той факт, що спірна частина будівлі, балансоутримувачем якої було визначено Новоархангельське районне управління юстиції, належить на праві комунальної власності територіальній громаді селища Новоархангельськ в особі Новоархангельської районної ради.
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідні права щодо об'єктів комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.
Таким чином, спірний акт виданий відповідачем в межах його компетенції. Підстав для визнання його недійсним у зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства не має.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки позивач не довів фактів незаконності спірного рішення чи порушення прийняттям спірного рішення його цивільних права або інтереси, зважаючи на те, що він не є власником цього майна та/або особою, яка має права на це майно, то підстав для задоволення заявленого позову не вбачається.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу
Посилання скаржника на те, що норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який набрав чинності 30.04.2004, не можуть застосовуватися до спірних правовідносини, оскільки відповідно до частини 1 статті 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання ними чинності, в той час як правовідносини між позивачем та Новоархангельським районним управлінням юстиції виникли 08.12.2000, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем у справі є Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області, а не Новоархангельське районне управління юстиції, яке припинилося з дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення. Позивач не надав жодного розпорядчого акта органу державної влади, який би підтверджував, що він є правонаступником ліквідованої юридичної особи, отже, позивач не довів, що до нього перейшло усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Відповідно до статті 609 ЦК зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Отже, зобов'язання, що виникли між відповідачем та Новоархангельським районним управлінням юстиції на підставі рішення № 112, припинилися у зв'язку з ліквідацією Новоархангельського районного управління юстиції.
Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли після набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги", тому висновок суду про можливість застосування його положень при вирішенні спору у справі є обґрунтованим.
Доводи скаржника про те, що рада не заперечувала правомірність перебування у позивача спірного приміщення, спростовується матеріалами справи, зокрема, листами та рішенням №120, відсутністю згоди та рішення відповідача про передачу позивачу спірного приміщення.
Посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування колегія суддів відхиляє з огляду на те, що у мотивувальній частині рішення зазначено, що "ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання", а у пункті 1 резолютивної частини роз'яснено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У цьому випадку відповідно до частини 5 статті 60 Закону України № 280/97-ВР відповідач, який від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснює правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, має право самостійно вирішувати, якій особі передавати об'єкти права комунальної власності на баланс у зв'язку з ліквідацією попереднього балансоутримувача.
Посилання скаржника на те, що рада має діяти не на власний розсуд, як власник майна, а в інтересах громади, є правомірним, однак не спростовує висновків суду про недоведеність позивачем незаконності спірного рішення чи порушення цивільних права або інтереси позивача прийняттям рішення №120.
З урахуванням того, що спірну частину будівлі передано на баланс Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоархангельського району, порушення інтересів громади також не вбачається.
Сплата позивачем коштів з початку 2001 року на утримання вказаного приміщення не є належним доказом правомірності володіння чи користування спірною частиною будівлі після того, як Новоархангельське районне управління юстиції, яке раніше було визначено радою балансоутримувачем частини будівлі, ліквідовано як юридичну особу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про недоведеність позовних вимог.
За змістом положень пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що в силу положень статті 300 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) не належить до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №912/1359/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Я. Чумак
Судді: Т.Б. Дроботова
І.В. Кушнір
