Верховний
Суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2018 року
м. Київ
справа № 915/89/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про перегляд Верховним Судом України
постанови Одеського апеляційного господарського суду
(головуючий - Гладишева Т.Я., судді Головей В.М., Савицький Я.Ф.)
від 07.06.2017
постанови Вищого господарського суду України
(головуючий - Короткевич О.Є., судді Алєєва І.В., Сибіга О.М.)
від 22.11.2017
у справі № 915/89/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мегастар"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью-Стар"
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мегастар" (далі - ТОВ "Компанія Мегастар") про стягнення грошових коштів у сумі 299 779, 95 грн - вартості спожитої протягом опалюваних сезонів з січня 2013 року по грудень 2015 року теплової енергії на опалення належного на праві власності відповідачу нерухомого майна, розташованого по пр. Жовтневому, 8/1 та 8/2, у м. Миколаєві.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017 позов ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" задоволено повністю, суд стягнув з ТОВ "Компанія Мегастар" на користь ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" грошові кошти в сумі 299 779, 95 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017 скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 залишено без змін.
ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2017 з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111-16Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), а саме: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На обґрунтування наявності підстав, визначених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111-16Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до заяви додало копії постанов Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 904/4858/15, від 18.06.2015 у справі № 922/5923/14, від 17.02.2015 у справі № 10/14991/14, від 05.03.2015 у справі № 923/749/14, від 22.01.2014 у справі № 922/2826/13, а також копії постанов Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1706цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.
ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" у заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2017 просило зазначені судові рішення скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
З Верховного Суду України надійшла заява ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про перегляд судових рішень у справі № 915/89/16 Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2018 допущено справу № 915/89/16 до провадження Касаційного господарського суду. Відкрито провадження за заявою ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про перегляд Верховним Судом України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 915/89/16. Здійснено підготовчі дії, а саме: витребувано із Господарського суду Миколаївської області матеріали справи № 915/89/16 за позовом ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до ТОВ "Компанія Мегастар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью-Стар" (далі - ТОВ "Нью-Стар"), про стягнення заборгованості.
Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2018 справу № 915/89/16 за позовом ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до ТОВ "Компанія Мегастар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Нью-Стар", про стягнення заборгованості, призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд вважає, що подана ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі № 915/89/16, яка розглядається, судами встановлено, що ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" протягом опалювальних сезонів 2012-2016 років відпускало теплову енергію в гарячій воді споживачам житлового будинку № 8 по пр. Жовтневий в місті Миколаєві, що підтверджується нарядами на підключення споживачів, у тому числі за адресою відповідача пр. Жовтневий, 8/1 та 8/2 в місті Миколаєві, до тепломереж від 24.10.2012, 05.10.2013, 25.10.2014 та 2015 року. Відключення теплопостачання в ці періоди відбувалось на підставі відповідних рішень виконавчих органів місцевого самоврядування, що вбачається, зокрема, із наданих позивачем рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Споживання теплової енергії приміщення, належного ТОВ "Компанія Мегастар", яке знаходиться по пр. Жовтневому, 8/1 та 8/2, у м. Миколаєві, здійснювалось через внутрішньобудинкову систему теплопостачання.
Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ "Компанія Мегастар" повинно було оплачувати вартість поставленої позивачем теплової енергії в гарячій воді, оскільки, згідно статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу: із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
При цьому відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Закон не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов`язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.
Суд першої інстанції визнав доводи відповідача про те, що споживання теплової енергії у приміщенні, належному ТОВ "Компанія Мегастар", яке знаходиться по пр. Жовтневому, 8/1 та 8/2, у м. Миколаєві, не здійснювалось, оскільки відсутні опалювальні прилади, безпідставними виходячи з такого.
Актами від 03.12.2015, від 11.04.2016 встановлено, що ТОВ "Компанія Мегастар" в період з 03.12.2015 по 11.04.2016 здійснило самовільний демонтаж приладів опалення (самовільне відключення) у вказаних нежитлових приміщеннях, що суперечить порядку передбаченому нормативно-правовими актами, які забороняють вчиняти самовільне відключення від системи централізованого опалення та встановлюють спеціальний порядок такого відключення.
Так, згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, споживач може відмовитися від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1478/11758 (із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169) затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, який згідно з п. 1.1 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказаним Порядком передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не у квартирах чи нежитлових приміщеннях багатоквартирних будинків з ініціативи споживача, а відключення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Пунктом 2.5 Порядку визначено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконуються у міжопалювальний період.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
З огляду на викладене та аналізуючи вищенаведені норми права, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що чинним законодавством України встановлено чіткий порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який передбачає виконання низки проектно-технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженими органами. Оскільки відповідачем не надано доказів відключення приміщення від мереж централізованого опалення та доказів оплати послуг централізованого опалення, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 299 779, 95 грн визнано судом обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, з яким подився суд касаційної інстанції, висновки суду першої інстанції вважав необґрунтованими, а позовні вимоги ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 17.12.2012 (САЕ 837781 та САЕ 837779) ТОВ "Компанія Мегастар" на праві приватної власності належать нежитлові приміщення загальною площею 221,0 кв.м та 565,7 кв.м, розташовані за адресами: м. Миколаїв, будинок 8/2 та 8/1 відповідно.
Між ТОВ "Компанія Мегастар" (орендодавець) та ТОВ "Нью-Стар" (орендар) 02.01.2013 укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 01/13-1, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві за платню об'єкт оренди нежитлові приміщення згідно актів прийому-передачі, що додаються до договору і є невід'ємною його частиною, а орендар зобов'язується прийняти в строкове користування об'єкт оренди, який зазначено діючим договором, та сплачувати орендну плату 1200 грн. на місяць.
Пунктами 2.1., 2.2. вказаного договору визначено, що договір складається терміном на 11 місяців. Дія терміну оренди починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі; якщо жодна зі сторін у термін 10 днів до закінчення дії договору не заявить про наміри закінчити діючий договір, термін оренди автоматично продовжується на один рік.
Сторонами 02.01.2013 складено акти прийому-передачі майна до вказаного договору, згідно яких орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт нерухомості -нежитлові приміщення 565,7 кв.м та 221 кв.м, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 8/1 та 8/2, що є власністю орендодавця.
Актом від 03.12.2015, складеним представниками позивача, власника вказаних приміщень та балансоутримувача будинку по пр. Жовтневому, 8, встановлено, що в приміщенні більярдного клубу "Злата" (м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 8/1) опалювальні пристрої приховані за декоративно-оздоблювальними конструкціями стін, опалення від системи опалення будинку. У приміщенні бару "Пінта" (м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 8/2) опалювальні пристрої встановлені на проектних місцях розташування, приховані за декоративно-оздоблювальними панелями стін.
На виконання вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 представниками позивача, за участі представників власника вказаних приміщень, орендатора та балансоутримувача будинку 11.04.2016 здійснено повторне обстеження даних приміщень, про що складено акт, згідно якого в приміщенні більярдного клубу «Злата» опалювальні пристрої і стояки системи опалення приховані за декоративно-оздоблювальними панелями стін, опалювальні пристрої відключені від стояків та заглушені різьбовими заглушками. У приміщенні пивного бара "Пінта" опалювальні пристрої взагалі демонтовані, підводки для опалення відрізані та заварені.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30.08.2016 № 125-057, на підставі документів, наданих представниками ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" і ТОВ "Компанія Мегастар", вказати точний період, коли було здійснене відключення приладів опалення від стояків підводки опалення в приміщеннях №8/1 та 8/2 по пр. Богоявленський (Жовтневий) в м. Миколаєві, не надається можливим, однак за останні три роки ніяких робіт по відключенню приладів опалення не проводилось. На момент дослідження експертом на місці прилади опалення в приміщеннях №8/1 відключені від трубопроводів стояків опалення, а в приміщеннях №8/2 прилади відсутні, що не дає можливості використання централізованої системи опалення для обігріву приміщень. На момент дослідження приміщень №8/1 та 8/2 по пр. Богоявленський в м. Миколаєві опалення вказаних приміщень здійснюється 3-ма електричними приладами "УФО" та 3-ма кондиціонерами, які працюють також на обігрів, що також підтверджується актом від 11.04.2016, складеним ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".
Приписами Закону України "Про теплопостачання" визначено, що підставою використання теплової енергії споживачем є саме договір, однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідний договір між сторонами не укладався.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, акт від 11.04.2016, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30.08.2016 № 125-057, пояснення відповідача тощо, прилади опалення в приміщеннях №8/1 та 8/2 по пр. Богоявленський (Жовтневий) в місті Миколаєві були відключені від стояків підводки опалення, що не давало можливості використовувати централізовану систему опалення для обігріву цих приміщень. При цьому, відповідно до висновку експертизи вказати точний період, коли було здійснене вказане відключення не надається можливим, однак за останні три роки ніяких робіт по відключенню приладів опалення не проводилось.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що сукупністю наявних в матеріалах справи доказів підтверджується факт неспоживання відповідачем теплової енергії, що постачалась позивачем у період з січня 2013 року по грудень 2016 року, у зв'язку з відключенням приладів опалення в приміщеннях №8/1 та 8/2 по пр. Богоявленський (Жовтневий) в м. Миколаєві від стояків підводки опалення.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що в разі встановлення та доведення факту самовільного демонтажу приладів опалення, як і факту невиконання споживачем обов'язку щодо своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, позивач вправі вжити передбачені чинним законодавством заходи реагування.
У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2017 ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", як на одну із підстав для її подання, посилається на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На підтвердження наявності підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 111-16Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 904/4858/15, від 18.06.2015 у справі № 922/5923/14, від 17.02.2015 у справі № 10/14991/14, від 05.03.2015 у справі № 923/749/14, від 22.01.2014 у справі № 922/2826/13.
Так, у справі № 904/4858/15 господарські суди виходили з того, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу за теплопостачання та штрафних (фінансових) санкцій за неналежне виконання умов договору поставки. При цьому суди керувались статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», пунктами 24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.05 №630, пунктами 2.1,2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169 "Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22.11.05 №4". Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169 "Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 №4" було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку у цілому. Матеріали зазначеної справи не містили доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення приміщення від мереж центрального теплопостачання та ненадання послуг з постачання тепла. Крім того, відповідно до статті 1 ЗУ "Про теплопостачання" місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплоенергії, центрального теплопункту або магістральної тепломережі до тепловводу споживача. Згідно з пунктом 22 Правил №630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є - відгалуження від стояків у межах квартири. Підведення централізованого опалення до стояка у межі приміщення за вказаною адресою свідчить про виконання послуг позивачем.
У справі № 922/5923/14 господарськими судами встановлено, що договір на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між сторонами у справі (Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та фізичною особою-підприємцем) не укладався. Житловий будинок обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку. Технічної можливості відключення окремих приміщень від централізованого опалення у даному житловому будинку не передбачено. У зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку, розрахунок вартості теплової енергії здійснений розрахунковим способом з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді відповідно до абзацу другого пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 № 1198. Господарськими судами зроблено висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Суди керувалися пунктами 24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.05 №630, пунктами 2.5, 2.6 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4. Виходячи з наведених положень, суди дійшли висновку, що чинним законодавством України встановлено чіткий порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який передбачає виконання низки проектно-технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженими органами.
У справі № 910/14991/14 господарськими судами зроблено висновок, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення споживача від оплати за фактично надані, але не використані споживачем послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. При цьому судами застосовано пункти 24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, пункти 2.1, 2.2, 2.4.2, 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4.
У справі № 923/749/14 суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, встановив, що ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" у спірному періоді (жовтень 2013-березень 2014 року) постачалась теплова енергія на об'єкт відповідача та виставлялися рахунки на її оплату. Проте, відповідач не оплатив вартість теплової енергії. Водночас, відповідачем не був дотриманий визначений законом і договором порядок відключення приміщення від послуг ЦО і ГВП. При цьому, господарським судом апеляційної інстанції була надана оцінка, окрім іншого, актам про відключення від 17.01.13, від 09.09.13 (котрі, як стверджує відповідач, свідчать про відключення об'єкта відповідача від системи теплопостачання). Втім, суд відхилив ці документи як такі, що не мають доказової сили, оскільки вказані акти не підписані виконавцем послуг з ЦО і ГВП та не затверджені у встановленому порядку, як того вимагає діюче законодавство. Як вже зазначалося, і це установив суд апеляційної інстанції, відповідачеві було надано дозвіл на відключення приміщення лише після закінчення опалювального періоду 2013/2014 років; що припинення теплопостачання відповідачеві відбулося у липні 2014 року (акт обстеження від 14.07.14, складений Інспекцією з нагляду за станом житлового фонду при департаменті житлово-комунального господарства міської ради). Враховуючи установлені обставини, суд касаційної інстанції визнав підставним стягнення з відповідача вартості теплової енергії за період січень 2013 року - березень 2014 року, тобто за опалювальний період до моменту припинення теплопостачання. При цьому суди апеляційної та касаційної інстанції керувалися пунктами 24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, пунктами 1.2, 2.1, 2.2, 2.5, 2.6 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4.
Посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 22.01.2014 у справі № 922/5923/14, колегією суддів Верховного Суду відхиляються, оскільки рішення судів попередніх інстанцій у даній справі відповідно до зазначеної постанови суду касаційної інстанції були скасовані, а справа - передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII-2 ГПК України і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
На підтвердження наявності підстави, визначеної пунктом 3 частини 1 статті 111-16Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017): невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1706цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11.11.2015 у справі №6-1706цс15 відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил № 630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином КП "Стрийтеплоенерго" виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.
Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Забезпечуючи єдність судової практики в цьому питанні, Верховний Суд виходить із такого.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов'язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.
При цьому статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Крім того, відповідно до статті 1 ЗУ "Про теплопостачання" місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплоенергії, центрального теплопункту або магістральної тепломережі до тепловводу споживача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила № 630).
Згідно з пунктом 22 Правил №630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є - відгалуження від стояків у межах квартири.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акту від 03.12.2015, складеного представниками позивача, власника вказаних приміщень та балансоутримувача будинку по пр. Жовтневому, 8, в приміщенні більярдного клубу "Злата" (м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 8/1) опалювальні пристрої приховані за декоративно-оздоблювальними конструкціями стін, опалення від системи опалення будинку. У приміщенні бару "Пінта" (м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 8/2) опалювальні пристрої встановлені на проектних місцях розташування, приховані за декоративно-оздоблювальними панелями стін.
На виконання вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 представниками позивача, за участі представників власника вказаних приміщень, орендатора та балансоутримувача будинку 11.04.2016 здійснено повторне обстеження даних приміщень, про що складено акт, згідно якого в приміщенні більярдного клубу "Злата" опалювальні пристрої і стояки системи опалення приховані за декоративно-оздоблювальними панелями стін, опалювальні пристрої відключені від стояків та заглушені різьбовими заглушками. У приміщенні пивного бара "Пінта" опалювальні пристрої взагалі демонтовані, підводки для опалення відрізані та заварені.
Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено обставини щодо підведення централізованого опалення до стояка в межах спірних приміщень відповідача.
Відповідно до пункту 24 Правил № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил № 630).
Згідно з пунктом 26 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 затверджено Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1.2 Порядку відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Пунктами 2.1, 2.2 Порядку передбачено, що рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання.
З врахуванням викладеного самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-1706цс15).
Судами попередніх інстанцій у даній справі було встановлено факт самовільного відключення приміщень відповідача від мереж централізованого опалення. При цьому висновок будівельно-технічної експертизи, складений 30.08.2016 № 125-057 підтвердив цю обставину.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 111-24 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов, про повне або часткове задоволення заяви; про відмову у задоволенні заяви.
Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 111-16 цього Кодексу (частина 1 статті 111-25 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017).
Згідно з частиною 2 статті 111-25 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, за наявності підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, суд має право, зокрема у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.
Оскільки судами апеляційної та касаційної інстанцій не було враховано правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 11.11.2015 у справі № 6-1706цс15 та від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, а висновки місцевого господарського суду узгоджуються з наведеними правовими позиціями, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2017 та залишення в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017.
Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 111-14, 111-23- 111-25 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про перегляд Верховним Судом України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 915/89/16 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 915/89/16 скасувати, рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017 - залишити в силі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мегастар" на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" судовий збір у розмірі 5 845 (п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн 71 коп судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, 5 396 (п'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн 04 коп. судового збору за подання касаційної скарги, 4 946 (чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) грн 37 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати накази на виконання даної постанови суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В.Студенець
Судді О.Баранець
Г.Вронська
