ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2017 р.
Справа № 915/89/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Головея В.М., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання Федорончук Д.О.
за участю представників сторін у судовому засіданні від 07.06.2017:
від позивача – ОСОБА_1, за довіреністю
від відповідача – ОСОБА_2, за довіреністю
від третьої особи – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Мегастар”
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017
по справі № 915/89/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Мегастар”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Нью-Стар”
про стягнення заборгованості
У судовому засіданні 07.06.2017 згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі також – ПАТ “Миколаївська ТЕЦ”, позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Мегастар” (далі також – ТОВ “Компанія Мегастар”, відповідач) про стягнення з останнього 299779,95 грн. основного боргу за теплову енергію, спожиту протягом опалювальних сезонів з січня 2013 року по грудень 2015 року на опалення належного на праві власності відповідачу нерухомого майна, розташованого по пр. Жовтневому, 8/1 та 8/2 у м. Миколаєві.
У правове обґрунтування позову ПАТ “Миколаївська ТЕЦ” послалось на ст.ст. 322, 509, 526, 530 ЦК України.
Ухвалою місцевого господарського суду від 30.03.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Нью-Стар” (далі також – ТОВ “Нью-Стар”, третя особа).
Ухвалою господарського суду першої інстанції від 19.04.2016 у справі № 915/89/16 було призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017 по справі № 915/89/16 (суддя Коваль С.М.) позов ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” задоволено повністю: стягнуто з ТОВ “Компанія Мегастар” на користь ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” грошові кошти в сумі 299779,95 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки відповідачем не надано доказів відключення приміщення від мереж централізованого опалення та доказів оплати послуг централізованого опалення, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 299779,95 грн. є обґрунтованими.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ “Компанія Мегастар” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, скаржник послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, а також неналежну оцінку доказів, які були подані відповідачем у процесі розгляду справи.
Серед доводів апеляційної скарги наведені, зокрема, наступні:
- між позивачем та відповідачем немає договірних відносин, тобто договір між сторонами на постачання теплової енергії відсутній;
- за період з 2012 по 2016 роки позивачем на адресу відповідача не було направлено жодного рахунку щодо сплати «спожитої», за позицією позивача, теплової енергії;
- судом не надано оцінки висновку інженерно-технічної експертизи, якою встановлена відсутність приладів опалення у приміщеннях відповідача та нездійснення самовільного демонтажу цих приладів у останні три роки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У засіданнях суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нью-Стар”, будучи належним чином повідомленим про дати, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями з відмітками підприємства поштового зв’язку про вручення поштових відправлень, не з’явилось, а отже, не скористалось своїм процесуальним правом прийняти учать у засіданнях суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 07.06.2017 представником позивача надано клопотання про залучення до матеріалів справи документів, що підтверджують факт зміни типу товариства. Так, згідно доданих до клопотання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягу зі Статуту ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ”, Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль” є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, що пов’язані зі зміною типу Публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17 вересня 2008 року.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).
Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 17.12.2012 (САЕ 837781 та САЕ 837779) ТОВ “Компанія Мегастар” на праві приватної власності належать нежитлові приміщення загальною площею 221,0 кв.м та 565,7 кв.м, розташовані за адресами: м. Миколаїв, будинок 8/2 та 8/1 відповідно.
02.01.2013 між ТОВ “Компанія Мегастар” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нью-Стар” (орендар) укладено договір оренди об’єкта нерухомості № 01/13-1, за умовами якого орендодавець зобов’язується передати орендареві за платню об’єкт оренди – нежитлові приміщення згідно актів прийому-передачі, що додаються до договору і є невід’ємною його частиною, а орендар зобов’язується прийняти в строкове користування об’єкт оренди, який зазначено діючим договором, та сплачувати орендну плату 1200 грн. на місяць.
Пунктами 2.1., 2.2. вказаного договору визначено, що договір складається терміном на 11 місяців. Дія терміну оренди починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі; якщо жодна зі сторін у термін 10 днів до закінчення дії договору не заявить про наміри закінчити діючий договір, термін оренди автоматично продовжується на один рік.
02.01.2013 сторонами складено акти прийому-передачі майна до вказаного договору, згідно яких орендодавець передав, а орендар прийняв об’єкт нерухомості -нежитлові приміщення 565,7 кв.м та 221 кв.м, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 8/1 та 8/2, що є власністю орендодавця.
Актом від 03.12.2015, складеним представниками позивача, власника вказаних приміщень та балансоутримувача будинку по пр. Жовтневому, 8, встановлено, що в приміщенні більярдного клубу «Злата» (м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 8/1) опалювальні пристрої приховані за декоративно-оздоблювальними конструкціями стін, опалення від системи опалення будинку. У приміщенні бару «Пінта» (м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 8/2) опалювальні пристрої встановлені на проектних місцях розташування, приховані за декоративно-оздоблювальними панелями стін.
На виконання вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 представниками позивача, за участі представників власника вказаних приміщень, орендатора та балансоутримувача будинку 11.04.2016 здійснено повторне обстеження даних приміщень, про що складено акт, згідно якого в приміщенні більярдного клубу «Злата» опалювальні пристрої і стояки системи опалення приховані за декоративно-оздоблювальними панелями стін, опалювальні пристрої відключені від стояків та заглушені різьбовими заглушками. У приміщенні пивного бара «Пінта» опалювальні пристрої взагалі демонтовані, підводки для опалення відрізані та заварені.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.08.2016 № 125-057, на підставі документів, наданих представниками ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” і ТОВ “Компанія Мегастар”, вказати точний період, коли було здійснене відключення приладів опалення від стояків підводки опалення в приміщеннях №8/1 та 8/2 по пр. Богоявленський (Жовтневий) в м. Миколаєві, не надається можливим, однак за останні три роки ніяких робіт по відключенню приладів опалення – не проводилось. На момент дослідження експертом на місці прилади опалення в приміщеннях №8/1 – відключені від трубопроводів стояків опалення, а в приміщеннях №8/2 – прилади відсутні, що не дає можливості використання централізованої системи опалення для обігріву приміщень. На момент дослідження приміщень №8/1 та 8/2 по пр. Богоявленський в м. Миколаєві опалення вказаних приміщень здійснюється 3-ма електричними приладами «УФО» та 3-ма кондиціонерами, які працюють також на обігрів, що також підтверджується актом від 11.04.2016, складеним ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль”.
Як стверджує позивач, ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” протягом опалювальних сезонів 2012– 2016 років здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, які розташовані за адресами: м. Миколаїв, по. Жовтневий 8/1 та 8/2, що підтверджується нарядами щодо підключення споживачів до тепломережі від 24.10.2012, 05.10.2013, 25.10.2014 та 2015. Споживання теплової енергії у зазначених приміщеннях здійснювалось через внутрішньобудинкову систему теплопостачання.
За розрахунком ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль”, у період з січня 2013 року по грудень 2016 року позивачем поставлено для опалення ТОВ “Компанія Мегастар” теплової енергії на загальну суму 299779,95 грн. Визначення обсягу спожитої теплової енергії здійснено позивачем розрахунковим способом, так як належний ТОВ “Компанія Мегастар” об’єкт теплоспоживання не обладнаний приладом обліку теплової енергії.
Позивачем направлена ТОВ “Компанія Мегастар” вимога від 05.01.2016 № 05-Ю про сплату боргу у вказаній сумі, до якої додано відповідний розрахунок.
У відповідь на вказану вимогу ТОВ “Компанія Мегастар” звернулось до ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” із заявою від 29.02.2016 №5, в якій відповідач зазначив, що за адресами: м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 8/1 та 8/2, взагалі відсутні прилади опалення, за вказаний у вимозі період договір на постачання теплової енергії між товариствами не підписувався та жодного рахунку на сплату не було отримано. У зв’язку з викладеним відповідач просив направити за вищевказаними адресами спеціаліста ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” для проведення обстеження на предмет відсутності опалювальних приладів. Дана заява отримана ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” 01.03.2016, що підтверджується відтисном штемпелю на копії вказаної заяви.
Оскільку зазначену вимогу ТОВ “Компанія Мегастар” залишено без задоволення, це зумовило звернення ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” з вказаним позовом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 даного Кодексу).
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
У відповідності до ч.ч. 1, 4, 5, 6 ст. 19 названого Закону діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії (ч. 3 ст. 19-1 даного Закону).
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
У силу ч. 6 ст. 25 зазначеного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за постачання теплової енергії в загальній сумі 299779,95 грн. за період з січня 2013 року по грудень 2015 року, у зв’язку з чим задовольнив позов.
При цьому, суд визнав безпідставними доводи відповідача про те, що споживання теплової енергії у приміщеннях, що належать ТОВ “Компанія Мегастар” (пр. Жовтневий, 8/1 та 8/2, м. Миколаїв), не здійснювалось, оскільки відсутні опалювальні прилади, виходячи з наступного.
Актами від 03.12.2015 та від 11.04.2016 встановлено, що відповідач у період з 03.12.2015 по 11.04.2016 здійснив самовільний демонтаж приладів опалення (самовільне відключення) у вказаних нежитлових приміщеннях, що суперечить порядку, передбаченому нормативно-правовими актами, які забороняють вчиняти самовільне відключення від системи централізованого опалення та встановлюють спеціальний порядок такого відключення.
Згідно пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, споживач може відмовитися від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1478/11758 (із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169), затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, який згідно з п. 1.1 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказаним Порядком передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не у квартирах чи нежитлових приміщеннях багатоквартирних будинків з ініціативи споживача, а відключення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Пунктом 2.5 Порядку визначено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконуються у міжопалювальний період.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що чинним законодавством України встановлено чіткий порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який передбачає виконання низки проектно-технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженими органами. Як зазначив суд, оскільки відповідачем не надано доказів відключення приміщення від мереж централізованого опалення та доказів оплати послуг централізованого опалення, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 299779,95 грн. є обґрунтованими. Судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на нижчевикладене.
По-перше, вищенаведеними приписами Закону України “Про теплопостачання” визначено, що підставою використання теплової енергії споживачем є саме договір, однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідний договір між сторонами не укладався.
По-друге, як свідчать матеріали справи, зокрема, акт від 11.04.2016, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30.08.2016 № 125-057, пояснення відповідача тощо, прилади опалення в приміщеннях №8/1 та 8/2 по пр. Богоявленський (Жовтневий) в м. Миколаєві були відключені від стояків підводки опалення, що не давало можливості використовувати централізовану систему опалення для обігріву цих приміщень. При цьому, відповідно до висновку експертизи вказати точний період, коли було здійснене вказане відключення не надається можливим, однак за останні три роки ніяких робіт по відключенню приладів опалення – не проводилось.
Відтак, судова колегія зазначає, що сукупністю наявних в матеріалах справи доказів підтверджується факт неспоживання відповідачем теплової енергії, що постачалась позивачем у період з січня 2013 року по грудень 2016 року, у зв’язку з відключенням приладів опалення в приміщеннях №8/1 та 8/2 по пр. Богоявленський (Жовтневий) в м. Миколаєві від стояків підводки опалення.
За таких обставин, підстави для стягнення з ТОВ “Компанія Мегастар” на користь ПАТ “Миколаївська ТЕЦ” грошових коштів у сумі 299779,95 грн. відсутні.
При цьому, судова колегія зауважує, що в разі встановлення та доведення факту самовільного демонтажу приладів опалення, як і факту невиконання споживачем обов’язку щодо своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, позивач вправі вжити передбачені чинним законодавством заходи реагування.
Враховуючи наведені приписи законодавства та зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення від 16.02.2017 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ “Миколаївська ТЕЦ” у зв’язку з його недоведеністю матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101– 105 ГПК України, судова колегія,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017 по справі № 915/89/16 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Мегастар” 4946,65 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 12.06.2017.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя : В.М. Головей
Суддя: Я.Ф. Савицький
