Справа № 682/2778/17
Провадження № 2/682/52/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2018 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Маршал І.М., секретаря Мелашенко О.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача адвоката ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради про відібрання малолітньої дитини, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування, про відібрання малолітньої дитини. В обґрунтування позову вказувала, що сторони перебували у шлюбі з 23.08.2009 року по 24.01.2017 року, мають спільну дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 16 грудня 2016 року відповідач дізнався, що позивач звернулася із позовом про розірвання шлюбу до суду та будучи схвильований цим, наступного дня силою забрав їх спільну доньку із місця її навчання та проживання, де вона на той час проживала із батьками позивачки, та перевіз у м. Славута. Позивач в цей час знаходилася за кордоном, та не мала можливості повернутися в Україну, так як працювала за контрактом. Скориставшись фактом її відсутності, відповідач звернувся до комісії з питань захисту прав дитини виконкому Славутської міської ради, рішенням якої було встановлено місце проживання їх дочки із батьком. Весь цей час відповідач усіма можливими способами чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та прийнятті участі у її житті, налаштовує дитину проти матері.
Позивач звернулася до суду та рішенням від 12.07.2017 року було задоволено її позов та визначено місце проживання дочки ОСОБА_6 разом із матірю. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16.08.2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Після цього ОСОБА_3 продовжує утримувати у себе доньку, при цьому обмежуючи позивачку, як матір, у спілкуванні з дитиною.
Позивач вважає, що дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 має бути негайно відібрано у відповідача, як у особи, яка незаконно її утримує, та передано дочку для неї.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов із викладених у ньому підстав.
Відповідач та його представник проти позову заперечили, вважають, що донька ОСОБА_6 проживає із батьком ОСОБА_3 на законних підставах , адже існує рішення виконавчого комітету Славутської міської ради від 19.01.2017 року про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 із батьком, крім того ОСОБА_3 подано касаційну скаргу на рішення суду від 12.07.2017 року та ухвалу апеляційного суду від 16.08.2017 року та ухвалою від 04.10.2017 року ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалено зупинити виконання рішення Славутського міськрайонного суду від 12.07.2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради в судовому засіданні вказала, що підтримує письмовий висновок органу опіки про недоцільне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_3
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони мають спільну дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 19.03.2010 року.
Сторони мають у спільній сумісній власності квартиру АДРЕСА_1, де проживає відповідач ОСОБА_3 із малолітньою дочкою з 17 грудня 2016 року.
До цього часу малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 04.08.2016 року по 16.12.2016 року проживала без реєстрації в АДРЕСА_2, у дідуся і бабусі по матері, з 01.09.2016 року відвідувала Глушицьку ЗОШ І-ІІ ступенів, що було результатом усної домовленості батьків дівчинки між собою та мало тривати до повернення матері з-за кордону, та сторонами в судовому засіданні не заперечувалося, а також встановлено рішенням Славутського міськрайонного суду від 12.07.2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Сімейного кодексу України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Принципом 6 Декларації прав дитини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
17 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_3 самочинно, без згоди матері ОСОБА_1, забрав малолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з приміщення школи в с. Глушиця, тим самим, змінивши місце її проживання на м. Славута.
При цьому покликання відповідача та його представника на рішення виконавчого комітету Славутської міської ради від 19.01.2017 року, яким було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 із батьком ОСОБА_3, як на правомочну підставу для проживання дитини із батьком, в контексті заперечення щодо наявності підстав для відібрання дитини за ст. 162 СК України, суд знаходить необґрунтованим, оскільки факт самовільної зміни батьком місця проживання дитини мав місце 17.12.2016 року, а рішення органу місцевого самоврядування було більш як через місяць 19.01.2017 року.
Більше того суд розцінює поведінку батька як спосіб зловживання своїми правами з метою приховування та узаконення своїх самоуправних дій, здійснених на зміну місця проживання дитини без згоди з матір'ю, всупереч попередньо досягнутим домовленостям щодо місця проживання малолітньої дитини на період перебування матері за кордоном.
Також суд критично оцінює та не бере до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради від 26.02.2018 року, яким визнано недоцільним відібрання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_3, оскільки він суперечить Принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року.
Таким чином, оскільки відповідач самочинно, без згоди матері, змінив місце проживання їх малолітньої дитини, тому необхідно відібрати малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_3 та передати її матері ОСОБА_1
При цьому суд не пов'язаний фактом наявності існування ухвали від 04.10.2017 року ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, де було ухвалено зупинити до закінчення касаційного провадження у справі виконання рішення Славутського міськрайонного суду від 12.07.2017 року про визначення місця проживання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матірю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, як на те покликається відповідач та його представник, оскільки дана ухвала стосується виключно процедури виконання за рішенням суду від 12.07.2017 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 640 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 162 Сімейного кодексу України, Принципом 6 Декларації прав дитини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 264-265, 430 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задоволити.
Відібрати малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, та передати її матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5
Допустити негайне виконання рішення в частині відібрання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_3 і передачі її матері ОСОБА_1
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 640 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Маршал І. М.
