Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 729/426/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бойко В.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Безименної Н.В. Шурка О.І. Кондратенко Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з інвалідністю,
-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати неправомірним рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби; - скасувати рішення відповідача від 31.03.2017р. № 31 у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; - зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; - встановити контроль за виконанням рішення суду.
Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 31 березня 2017 року № 31, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач Міністерство оборони України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з`явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу, в тому числі в період з 28.12.1979р. по 14.05.1980р. приймав участь в бойових діях в демократичній республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 та довідкою Бобровицького районного військового комісаріату.
У 1980 році позивач отримав множинне вогнепальне осколкове поранення, контузію. Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 1560/ж від 07.09.2013р., рубці, які залишилися після поранення голови, ніг, тулуба є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1980 році.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 172 від 23.01.2014р., множинне вогнепальне осколкове поранення голови, кінцівок, тулубу, контузія у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
12 червня 2014 року вперше та 17 червня 2015 року повторно ОСОБА_1 пройшов огляд медико-соціальної експертної комісії та йому було призначено III групу інвалідності, причиною якої, згідно довідок АВ № 0128934 та АВА 009341 є поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
22.12.2015р. позивач звернувся до Бобровицького районного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку із інвалідністю, пов`язаною з пораненням, отриманим під час виконання обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велися бойові дії.
Згідно супровідного листа, 22.12.2015р. районним військовим комісаріатом заяву з додатками було направлено до Чернігівського обласного військового комісаріату.
24.12.2015р. ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженою постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 направив на адресу департаменту фінансів Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 з додатками та висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, зазначивши у висновку, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання вказаної грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Розглянувши подані документи, комісією з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України повернуто на доопрацювання подані документи, у зв`язку з відсутністю документів, що свідчать про причину та обставини поранення, що підтверджується витягом з протоколу № 36 від 20.05.2016р.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням комісії, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016р. позовні вимоги було задоволено. Визнано неправомірними дії щодо повернення на доопрацювання заяви, скасовано відповідний протокол та зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Крім того, суди прийшли до висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Згідно протоколу № 31 від 31.03.2017р., розглянувши подані позивачем документи, комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не було подано документа, що свідчить про обставини поранення.
Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з інвалідністю, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в чинній редакції на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За приписами пункту 5 частини другої статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII).
Так, пунктом п. «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 3 групи.
На виконання вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013р. № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Колегія суддів звертає увагу на те, що до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності, повинні застосовуватися саме нормативно-правові акти, які діяли на день встановлення позивачу інвалідності 3 групи.
Крім того, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014р. № 21-446а14 та від 21.04.2015р. № 21-135а15.
Пунктами 6 та 7 Порядку № 975 передбачено, що військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Наказом Міністра оборони України від 12.04.2007р. № 168 передбачено створення постійно діючої комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (п. 1) та визначено, що голова комісії (заступник Міністра оборони України) повинен забезпечити, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань.
Таким чином, порядок призначення та виплати допомоги, що відповідає чинному законодавству полягає у наступному: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; обласний військовий комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.
При цьому, відповідно до пункту 11 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункт 19 Порядку № 975).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги слугували висновки відповідача про те, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Проте, в матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 172 від 23.01.2014р., в якому зазначено, що множинне вогнепальне осколкове поранення голови, кінцівок та тулуба, контузія колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначене рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 172 від 23.01.2014р. засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
При цьому, з витягу з протоколу не вбачається, що поранення пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Міністерство оборони України не мало правових підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
При цьому, захищаючи права ОСОБА_1 саме шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, колегія суддів виходить з того, що завданням адміністративного судочинства, згідно з положеннями частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р., під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, на думку колегії суддів, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Крім цього, колегією суддів враховуються висновки Європейського Суду щодо справедливого судового рішення, постановлення якого, є передумовою дотримання права особи на справедливий суд, гарантованого кожному статтею 6 Конвенції.
За таких обставин, а також враховуючи те, що позивач позбавлений можливості відновити своє право в інший спосіб, для досягнення мети правосуддя - забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог саме в такий спосіб, а саме: зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що втручання у дискреційні повноваження Міністерства оборони України, як суб`єкта владних повноважень, шляхом його зобов`язання вчинити відповідні дії є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права та враховує, що у межах спірних правовідносин відповідачем не доведено наявність підстав для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення суду та зобов`язання протягом місяця, з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про виконання рішення суду, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначеної норми слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.
Враховуючи те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Безименна Н.В. Шурко О.І.Повний текст постанови виготовлено 26.01.2018 року
