ПОСТАНОВА
Іменем України
25 травня 2018 року
м. Київ
справа № 729/426/17
адміністративне провадження № К/9901/22683/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Берназюк Я. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 729/426/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з інвалідністю;
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року (у складі судді Бойко В. І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року (у складі колегії суддів Вивдиченко Т. Р., ОСОБА_2 , Шурка О. І.) установив:
I. ПРОЦЕДУРА
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати неправомірним рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби;
- скасувати рішення відповідача від 31 березня 2017 року № 31 у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;
- встановити контроль за виконанням рішення суду.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився призначати йому одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
3. Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, позов задоволено частково.
Визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 31 березня 2017 року № 31, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідач, у лютому 2018 року звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Просив постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, згідно якого направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Також було подано клопотання про зупинення виконання судових рішень.
5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у даній справі визначено суддю-доповідача Анцупову Т. О.
6. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у зазначеній справі було відкрито касаційне провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу. Також було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.
7. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Суду 03 березня 2018 року, позивач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення.
8. Відповідачем у касаційній скарзі заявлено клопотання про проведення розгляду справи за участю його представника, разом з тим, згідно вимог ст. 340, 343 КАС України, Суд дійшов висновку про можливість попереднього розгляду даної справи 23 травня 2018 року за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 21 травня 2018 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2018 року справу призначено до розгляду 25 травня 2018 року.
10. Станом на 25 травня 2018 року заперечення на відзив на касаційну скаргу не надходили.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу, в тому числі в період з 28 грудня 1979 року по 14 травня 1980 року приймав участь в бойових діях в демократичній республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12. У 1980 році позивач отримав множинне вогнепальне осколкове поранення, контузію. Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 1560/ж від 07 вересня 2013 року рубці, які залишилися після поранення голови, ніг, тулуба є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1980 році.
13. Як слідує з витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 172 від 23 січня 2014 року, множинне вогнепальне осколкове поранення голови, кінцівок, тулубу, контузія у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
14. 12 червня 2014 року вперше та 17 червня 2015 року повторно ОСОБА_1 пройшов огляд медико-соціальної експертної комісії та йому було призначено III групу інвалідності, причиною якої, згідно довідок АВ № 0128934 та АВА № 009341 є поранення, контузія, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
15. 22 грудня 2015 року позивач звернувся до Бобровицького районного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку із інвалідністю, пов`язаною з пораненням, отриманим під час виконання обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велися бойові дії.
Згідно супровідного листа від 22 грудня 2015 року районним військовим комісаріатом заяву з додатками було направлено до Чернігівського обласного військового комісаріату.
16. 24 грудня 2015 року Чернігівський обласний військовий комісаріат, відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 направив на адресу департаменту фінансів Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 з додатками та висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, зазначивши у висновку, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання вказаної грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
17. Розглянувши подані документи, комісією з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України повернуто на доопрацювання подані документи, у зв`язку з відсутністю документів, що свідчать про причину та обставини поранення, що підтверджується витягом з протоколу № 36 від 20 травня 2016 року.
18. Не погоджуючись із зазначеним рішенням комісії, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року позовні вимоги було задоволено. Визнано неправомірними дії щодо повернення на доопрацювання заяви, скасовано відповідний протокол та зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Крім того, суди дійшли висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги.
19. Згідно протоколу № 31 від 31 березня 2017 року, розглянувши подані позивачем документи, комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України, дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не було подано документ, що свідчить про обставини поранення.
20. Не погоджуючись з відмовою Міністерства оборони України, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку обставинам справи, врахували, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані:
- ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в чинній редакції на час виникнення спірних відносин), якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
- п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 3 групи;
- п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975), яким встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії;
- п. 6, 7 Порядку № 975, якими передбачено, що військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає;
- п. 11 Порядку № 975, яким визначено перелік документів, що подаються уповноваженому органу, а саме: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. Також визначений перелік додатків до заяви.
- п. 13 Порядку № 975, відповідно до якого керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10, 11 цього Порядку;
- п. 19 Порядку № 975, в якому перелічено підстави коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
22. Суди першої та апеляційної інстанції у своїх висновках звертають увагу на те, що до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності, повинні застосовуватися саме нормативно-правові акти, які діяли на день встановлення позивачу інвалідності 3 групи.
Право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.
23. Наказом Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 передбачено створення постійно діючої комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (п. 1) та визначено, що голова комісії (заступник Міністра оборони України) повинен забезпечити, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань.
24. На підставі вищевикладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порядок призначення та виплати допомоги полягає у наступному:
- особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат;
- обласний військовий комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги;
- перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги;
- після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам.
Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.
25. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та слідує з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги слугували висновки відповідача про те, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
26. Також в матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 172 від 23 січня 2014 року, в якому зазначено, що множинне вогнепальне осколкове поранення голови, кінцівок та тулуба, контузія колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а. с. 14).
27. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що протокол Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 172 від 23 січня 2014 року засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Також з витягу з протоколу не вбачається, що поранення пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
28. Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанції дійшли висновку про те, що Міністерство оборони України не мало правових підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
29. Захищаючи права ОСОБА_1 саме шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, суд апеляційної інстанції виходив із того, що завданням адміністративного судочинства, згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що втручання судом першої інстанції у дискреційні повноваження Міністерства оборони України як суб`єкта владних повноважень, шляхом його зобов`язання вчинити відповідні дії є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права.
31. За таких обставин, суди попередніх інстанцій вважали, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до Порядку № 975.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
32. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
32.1 Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції на що не було звернуто уваги судом апеляційної інстанції, було порушено вимоги ст. 79 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) якою передбачено, що усі письмові докази залучаються до матеріалів справи в оригіналі. Ігнорування вимог зазначеного припису КАС України призвело до порушення принципів обґрунтованості, неупередженості, рівності сторін перед законом.
32.2 Також скаржник вказує на те, що позивачем не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а також те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
32.3 Скаржник зазначає, що суд першої інстанції перевищив надані йому повноваження, прийнявши постанову, з іншого предмету спору та перебравши на себе повноваження центрального органу виконавчої влади Міністерства оборони України. А суд апеляційної інстанції, без належного дослідження доказів у справі, надавши своє трактування дискреційним повноваженням гілок влади, залишив рішення суду першої інстанції без змін.
32.4 У своїх доводах скаржник посилається на те, що на позивача не розповсюджується положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки не надано жодних доказів, які б підтвердили, що поранення, травма, контузія, захворювання були отримані ним під час проходження військової служби відповідно до ст. 3 вказаного Закону саме у Збройних силах України.
32.5 Скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо розміру грошової допомоги, яка може бути призначена у зв`язку з настанням інвалідності. Вказує на те, що у разі встановлення інвалідності ІІІ групи позивачу має нараховуватись грошова допомога відповідно до пп. 3 п. 6 Порядку № 975 у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
34. Оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів виходить з того, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
35. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що позивачем не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, оскільки єдиним нормативним актом, який визначає перелік документів, що додаються до заяви про причини та обставини поранення є Порядок № 975.
Абзацом 6 п. 11 Порядку № 975, серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 172 від 23 січня 2014 року в обставинах цієї справи засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
36. Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій було порушено вимоги ст. 79 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) якою передбачено, що усі письмові докази залучаються до матеріалів справи в оригіналі колегія суддів вважає такими, які не відповідають дійсності та свідчать про помилкове розуміння відповідної норми. Частиною 4 ст. 79 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) визначено, що «оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали.» Проте це не означає, що всі письмові докази у справі мають подаватись в оригіналі. Суди першої та апеляційної інстанцій розглядали справу у відкритому судовому засіданні та досліджували усі надані докази. До того ж, враховуючи, що обставини, які встановлені судовими рішеннями у справі № 825/1729/16, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), не доказуються при розгляді цієї справи, в якій бере участь той самий позивач, щодо якого встановлено ці обставини.
37. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій з наданням їм належної правової оцінки, висновків судів попередніх інстанції та обставин справи не спростовують.
38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судами попередніх інстанцій рішень.
39. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
40. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст. 242, 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у цій адміністративній справі № 729/426/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачТ. О. Анцупова
СуддяВ. М. Кравчук
СуддяЯ. О. Берназюк
