Верховний
Суд
УХВАЛА
17 січня 2018 року
м. Київ
справа № 922/2577/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК",
відповідач - селянське (фермерське) господарство Костюченко М.І.,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Близнюківський комбінат хлібопродуктів"; Лозівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області
розглянувши матеріали касаційної скарги Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 07.12.2017
у справі № 922/2577/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК"
до селянського (фермерського) господарства Костюченко М.І.
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Близнюківський комбінат хлібопродуктів", 2. Лозівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
27.12.2017 до Верховного Суду Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області подано касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 922/2577/17, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 вказану касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого Білоуса В.В., суддів: Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А, N 11, Суд зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "МПП "Голуб" проти України", № 6778/05, від 18 жовтня 2005 року, Суд повторив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа "Голдер проти Сполученого Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, ст. 13-18, п. 28-36). Суд наголосив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Brulla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року, п. 33).
Статтею 129 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, в тому числі на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Статтею 289 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) встановлено порядок подання касаційної скарги, відповідно до якого, касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Проте, за приписами підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Пунктом 17 частини першої Розділу XI "Перехідні положення" Закону № 2147-VІІІ визначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Закон № 2147-VІІІ введено в дію 15.12.2017, при цьому на день звернення Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області з касаційною скаргою Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала своє функціонування.
Статтею 109 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017, було встановлено порядок подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову та був зобов'язаний невідкладно надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "МПП "Голуб" проти України", № 6778/05, від 18 жовтня 2005 року, Суд вважає, що норми, які визначають процес подання касаційної скарги, закріплені статтею 109 Господарського процесуального кодексу (1798-12), без сумніву служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, можуть обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися.
Проте, Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 922/2577/17 подано в порушення вказаного порядку, безпосередньо до Верховного Суду, що є підставою для повернення вказаної скарги без розгляду.
Колегія суддів звертає увагу заявника, що Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області не позбавлений права звернутись повторно з касаційною скаргою подавши при цьому клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, колегія суддів зазначає про необхідність дотримання положень ст.ст. 290, 292 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII) при повторному зверненні з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Керуючись підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтею 109 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 922/2577/17 повернути заявникові без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.
2. Роз'яснити Міжрайонному відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області його право звернутись з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 922/2577/17 через Харківський апеляційний господарський суд.
3. Оригінал ухвали надіслати до Господарського суду Харківської області для долучення до матеріалів справи № 922/2577/17.
4. Копії ухвали надіслати учасникам справи.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко
