донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
Іменем України
10.01.2018р. справа №908/3074/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів
ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретар судового засідання
ОСОБА_4
за участю представників учасників справи:
від позивача:
ОСОБА_5 (адвокат, довіреність №17 від 01.01.2018р.);
від відповідача:
ОСОБА_6 (адвокат, довіреність №2 від 03.01.2018р.);
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача:
не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду
Запорізької області
ухвалене
21.11.2017р. (повний текст підписано 27.11.2017р.) у м. Запоріжжі
по справі
№908/3074/16 (головуючий суддя Проскуряков К.В., судді Дроздова С.С., Смірнов О.Г.)
за позовом
Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача
Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа», м. Київ
про
стягнення 163675090,51грн.
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення грошових коштів за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. в сумі 161610034,91грн., з яких основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з листопада по грудень 2014р. в сумі 81443942,28грн., пені в сумі 31279900,88грн., 3% річних в сумі 4507599,90грн. та інфляційних втрат в сумі 44378591,85грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016р., з урахуванням ухвали від 07.11.2017р. про виправлення описки, до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача було залучено Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа».
У ході розгляду справи, Позивач своєю заявою (а.с.87 т.2) у зв’язку із збільшенням заборгованості та періоду прострочення збільшив розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 163675090,51грн., з яких основної заборгованості в сумі 81689888,01грн., пені в сумі 31254982,85грн., 3% річних в сумі 4502120,67грн. та інфляційні втрати в сумі 46228098,98грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017р. (повний текст підписано 27.11.2017р.) у справі 908/3074/16 позовні вимоги були задоволені частково - стягнуто з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості в сумі 81689888,01грн., пені в сумі 29285473,24грн., 3% річних в сумі 4502120,67грн. та інфляційні втрати в сумі 46226658,19грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Рішення місцевого суду було вмотивоване встановленням факту порушення Відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. щодо оплати в повному обсязі виставлених на підставі нього рахунків за спожиту активну електричну енергію №76/11а від 02.12.2014р. та №76/12а від 05.01.2015р. за період з листопада по грудень 2014р. Між тим, частковість задоволення позовних вимог була зумовлена застосуванням за заявою Відповідача до стягуваної суми пені строку позовної давності, а також допущенням Позивачем арифметичної помилки при розрахунку суми інфляційних втрат за рахунком №76/12а від 05.01.2015р.
Своєю чергою, місцевим судом було відмовлено у задоволені заяви Відповідача про надання розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 81443942,28грн., 3% річних у розмірі 297622,64грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2653233,16грн., а загалом на суму 84394798,08грн. строком на 72 місяці починаючи з грудня 2017р. по листопад 2023р. включно зі сплатою суми боргу в розмірі 1172149,97грн. щомісяця.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від від 21.11.2017р. у справі 908/3074/16 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення 163675090,51грн. за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. в частині стягнення пені в сумі 31254982,85грн., 3% річних в сумі 4204498,03грн., інфляційних втрат в сумі 43574865,82грн. та судового збору в сумі 237109,96грн. Також апелянт звернувся з вимогою розстрочити виконання рішення у справі №908/3074/16 в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 81689888,01грн., 3% річних у розмірі 297622,64грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2653233,16грн., а загалом на суму 84640743,81грн. на період з грудня 2017р. по листопад 2023р. за визначеним графіком.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:
- у період з 12.02.2015р. по 02.08.2017р. (момент укладення договору про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015р. по дату прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/1416/16) та з 12.02.2015р. по 18.09.2017р. (момент укладення договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015р. по дату прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/1421/16) вказані договори про відступлення права вимоги діяли, грошове зобов’язання Відповідачем за ними порушено не було, а отже нарахування пені, 3% та інфляційних нарахувань у визначеному Позивачем розмірі та за визначений період, в тому числі стягнуті судом, є безпідставним. Окрім того, фактично, відбулось прострочення кредитора - Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України.
- безпідставна відмова суду першої інстанції у задоволенні заяви Відповідача про розстрочення виконання оскаржуваного рішення суду, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» є єдиним та унікальним підприємством з виробництва різних видів титанової продукції в Україні та Європі з великою часткою електроенергії у собівартості, віднесеного до підприємств України першого класу підвищеної небезпеки (занесене до Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки та до Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів), таким чином у випадку зупинки виробництва підприємства наявність значної кількості сильнодіючих отруйних речовин є небезпечним для навколишнього середовища. Окрім того, враховуючи постійне підвищення тарифів на електричну енергію та кризи на світовому ринку титанових напівфабрикатів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» опинилось на межі зупинки виробництва, що призведе до вивільнення близько 3500 працівників, підвищення соціальної напруги в регіоні. Так, одночасне перерахування Відповідачем всієї суми заборгованості за рішенням суду на користь Позивача призведе до повної зупинки підприємства, техногенної екологічної катастрофи в масштабах всього міста Запоріжжя та Запорізької області з усіма витікаючи ми з цього економічними, екологічними та соціальними наслідками. Крім того, за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за 2016р. збиток від операційної діяльності склав 102634тис.грн., а чистий збиток - 51902тис.грн. В той час, збиток по оподаткування за І півріччя 2017р. складає 5737тис.грн., а кредиторська заборгованість сягає 654958тис.грн.
Також апелянт зазначає, що місцевим судом помилково було стягнуто зі сторін загалом 240000,00грн. судового збору, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про судовий збір» на 01.01.2017р., тоді як позовна заява була подана до суду у 2016р.
За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя – доповідач) Попков Д.О., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 10.01.2018р. об 14:10.
Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.
03.01.2018р. Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» направило на адресу суду відзив на апеляційну скаргу №001-33/20656 від 27.12.2017р. (а.с.а.с.33-37 т.3), за змістом якого проти її доводів та вимог заперечило та зазначило про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, оскільки:
- наслідком визнання недійсності правочину (в даному випадку договорів про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015р. та №24 від 12.02.2015р.), згідно зі ст.216 Цивільного кодексу України, є застосування двосторонньої реституції, яка засвідчує факт повернення сторін у первісний стан - до вчинення недійсного правочину (договорів про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015р. та №24 від 12.02.2015р.), враховуючи, що правочин є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Таким чином, на думку Позивача, період прострочення виконання зобов’язання за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. вважається період з моменту порушення терміну оплати до моменту виконання зобов’язання на користь Позивача, без врахування визнаних недійсними договорів про відступлення права вимоги.
- Позивач не був ініціатором укладених договорів про відступлення права вимоги, окрім того Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Відповідач) також був стороною правочинів, визнаних судом недійсними, що свідчить про безпідставність тверджень останнього щодо наявності факту прострочення кредитора.
- на момент подання позовної заяви, а саме 21.11.2016р. строк позовної давності за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р. не минув, враховуючи, що умовами договору було передбачено збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, який відповідає вимогам ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України та узгоджується з висновками Верховного суду України від 15.04.2015р. у справі №910/6379/14.
- наведені Відповідачем обставини для розстрочення виконання рішення суду не є винятковими, що унеможливлюють виконання рішення суду в розумінні ст.121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення суду), а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду на будь-який термін (відповідно ст.331 Цивільного кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення). Також Позивач зазначив про тяжкий фінансовий стан свого підприємства та реальну загрозу банкрутства, що призведе до соціальної напруги серед населення та суб’єктів господарювання Запорізької області та надав на підтвердження цього відповідні докази (а.с.а.с.38-76 т.3).
При цьому, Позивач також зазначив, що місцевим судом було допущено помилку при визначенні належної до стягнення суми судового збору, оскільки останній помилково було розподілено між сторонами в розмірі 240000,00грн., виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про судовий збір» на 01.01.2017р., тоді як позовна заява була подана до суду у 2016р.
Також, 03.01.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача – Фонд державного майна України, м. Київ (а.с.а.с.30,31 т.3), мотивоване тим, що останній (Фонд державного майна України) є органом, що здійснює управління корпоративними правами держави в статутному капіталі Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в розмірі 60,25%, а отже останнє належить до сфери його управління.
Протоколом автоматичної зміни складу суддів від 10.01.2018р., з метою дотримання строків розгляду справи, враховуючи приписи ч.10 ст.32 Господарського процесуального кодексу, у зв’язку з перебування судді Радіонової О.О. у відпустці, її у складі колегії було замінено на суддю Черноту Л.Ф.
Так, колегією суддів у задоволені клопотання Позивача про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача – Фонду державного майна України було відмовлено, оскільки чинне господарське процесуальне законодавство (в редакції від 15.12.2017р.) не передбачає можливості в розумінні ст.50 Господарського процесуального кодексу України залучення до участі в справі третіх осіб на стадії апеляційного провадження. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у задоволенні тотожного за змістом клопотання (а.с.а.с.244-245 т.1) було аргументовано відмовлено ухвалою місцевого господарського суду від 07.11.2017р., заперечень законності якої в апеляційній скарзі не наведено.
Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.).
Представник Скаржника у судове засідання 10.01.2018р. з’явився, доводи і вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в останній та додаткових поясненнях.
Представник Позивача у судове засідання 10.01.2018р. також з’явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду.
Представник Третьої особи у судове засідання 10.01.2018р., попри належне повідомлення, не з’явився, про причини неявки не повідомив, що з огляду на визнання його явки у судове засідання необов’язковою та достатність наявних матеріалів справи, зумовлює висновок судової колегії про можливість розгляду справу по суті без присутності означеного учасника справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:
Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 01.12.2012р. між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Постачальник електричної енергії) та Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №76 (Договір з протоколом врегулювання розбіжностей та Додатком №4 – а.с.а.с.55-63 т.1).
В подальшому, п.п.1 та 2 Додаткової угоди №5 від 01.01.2014р. (а.с.а.с.64-65 т.1) було внесено зміни до договору про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. у зв’язку із зміною організаційно-правової форми Держаного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» в Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Так, сторони погодили викласти преамбулу до договору в наступній редакції: «Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії АБ №177342 від 23.08.2005р. та ліцензії на передачу електричної енергії АБ №177341 від 23.08.2005р. (Постачальник електричної енергії) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Споживач) уклали цей договір про постачання електричної енергії» та змінили в тексті договору назву Споживача з Держаного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
Відповідно до розділу 1 означеного договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються Додатком №2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».
У п.2.1. договору було визначено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).
Згідно із п.2.3.4. договору Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та Додатка №5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».
Так, в п.1 Додатку №4 до договору «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» передбачено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Споживач має право самостійно зробити до кінця поточного розрахункового періоду попередню оплату за активну електричну енергію, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді. Оплата здійснюється Споживачем після одержання письмової згоди Постачальника електричної енергії (п.2 Додатку №4 до договору).
Згідно з п.3 Додатку №4 до договору, у разі відсутності попередньої оплати, оплата спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться Споживачем плановими платежами по рахункам або платіжним вимогам - дорученням, які направляє йому Постачальник електричної енергії за плановий період:
- з 1 по 10 число місяця на суму 33% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати Споживачем до 10 числа розрахункового періоду;
- з 10 по 20 число місяця на суму 33% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати Споживачем до 20 числа розрахункового періоду;
- з 20 по останнє число місяця на суму 34% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати Споживачем не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду.
За необхідності розмір планового платежу може бути скореговано з урахуванням фактичного споживання електричної енергії за плановий період, одержаних від Споживача коштів за споживання електричної енергії на покриття екологічного та/або аварійної броні.
Споживач не пізніше 14.00 годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:
- «ОСОБА_5 про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» за формою додатка №5.1»;
- «ОСОБА_5 звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу» за формою Додатка №5.5. (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу)
Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу (п.4 Додатку №4 до договору).
Відповідно п.7 Додатку №4 до договору, за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу – доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електричну енергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «ОСОБА_5 про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Рахунки направляються Постачальником Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника електричної енергії журналі.
При направленні рахунка або платіжної вимоги – доручення Споживачу нарочним постачальника електричної енергії Споживач зобов’язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок або платіжну вимогу – доручення (п.9 Додатку №4 до договору).
Окрім того, згідно з п.10 Додатку №4 до договору, Споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги – доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги – доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.
Датою отримання рахунка або платіжної вимоги – доручення вважається:
- при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів).
- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги – доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис у журналі, дата зазначена у журналі.
- при направленні нарочним – дата вручення Споживачу.
За недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п.11 Додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») та з надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п.5 Додатка №6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»), Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов’язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати (4.2.1. договору).
Строк дії договору, згідно з п.9.5 останнього, становить з дня його підписання до 31.12.2013р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Так , місцевим судом було встановлено, що на виконання умов означеного договору Позивачем на підставі актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за листопад, грудень 2014р. (а.с.а.с.69-76 т.1) та актів приймання-передачі товарної продукції (про використану активну електричну енергію) (а.с.а.с.77,78 т.1) були виставлені Відповідачу рахунки на оплату (а.с.66 т.1):
- №76/11а від 02.12.2014р. (за листопад 2014р.) на суму 40323520,49грн. з кінцевим терміном сплати - 12.12.2014р.;
- №76/12а від 05.01.2015р. (за грудень 2014р.) на суму 42366367,52грн. з кінцевим терміном сплати - 15.01.2015р.
12.12.2014р. Відповідач частково оплатив рахунок №76/11 від 02.12.2014р. на суму 1000000,00грн., що вбачається з банківської виписки Позивача (а.с.а.с.79,80 т.1), внаслідок чого заборгованість за рахунком №76/11 від 02.12.2014р. залишилась 39323520,49грн. та наразі на користь Позивача сплачена не була.
Рахунок №76/12а від 05.01.2015р. на суму 42366367,52грн. Відповідачем також оплачений не був.
Таким чином, сума основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за спожиту активну електричну енергію по договору №76 від 01.12.2012р. за листопад та грудень 2014р. стала складати 81689888,01грн.
Своє чергою, 12.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомережа» (Новий кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Первісний кредитор) за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Боржник) було укладено договори про відступлення права вимоги №23 (а.с.121 т.1) та №24 (а.с.126 т.1).
Відповідно до п.1.1. означених договорів про відступлення права вимоги, Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» передає (відступає), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомережа» (Третя особа) приймає на себе право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» заборгованості за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. щодо заборгованості, яка утворилася за листопад 2014р. на загальну суму 39323520,49грн. (договір відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015р.) та за грудень 2014р. на загальну суму 42366367,52грн. (договір відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015р.). При цьому, згідно п.4.6 означених договорів, Боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов’язанні шляхом підписання цих договорів.
Окрім того, 12.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомережа» (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Боржник) укладено договір №25 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015р. (а.с.122 т.1) та №26 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015р. (а.с.127 т.1)
Згідно з п.1.1. означених договорів №25 та №26, Первісний кредитор (Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго») передає (відступає), а Новий кредитор (Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа») приймає на себе право вимоги до Боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат») заборгованості за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р., яка утворилась за листопад 2014р. на загальну суму 39323 520,49грн., за грудень 2014р. на загальну суму 42366367,52 грн., а також право вимоги щодо пені, інфляційних збитків та 3% річних, які можуть бути нараховані по вказаній заборгованості.
Так, на виконання вимог п.3.2 договорів про порядок проведення розрахунків по договорам про відступлення права вимоги №25 та №26 від 12.02.2015р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» перерахувало Приватному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Енергомережа» грошові кошти в сумі 41866367,52грн. за платіжним дорученням №3712 від 13.02.2015р., №4075 від 20.02.2015р., №4703 від 04.03.2015р. на виконання договору №25 від 12.02.2015р. та 38823520,49грн. за платіжним дорученням №3711 від 13.02.2015р. на виконання договору №26 від 12.02.2015р. (а.с.а.с.123-125, 128 т.1).
Отже заборгованість Відповідача з огляду на укладені означені договори про відступлення права вимоги (договори про порядок проведення розрахунків по таким договорам за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р.) відсутня, що, зокрема, підтверджується бухгалтерською довідкою Відповідача станом на 05.01.2017р. (а.с.168 т.1)
Між тим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017р. у справі №910/1416/16 (а.с.а.с.2-10) апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України було задоволено, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р. у справі №910/1416/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа», Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Зазначено, що при укладенні спірного правочину було порушено приписи законодавства як в частині обов'язку боржника сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику, так в частині обов'язку сплатити кошти на рахунок, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії. У зв'язку з чим, договір про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» є недійсним в силу норм частини 1 ст.203 Цивільного кодексу України.
Окрім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. у справі №910/1421/16 (а.с.а.с.23-29 т.2) було визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа», Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та зазначено, зокрема, що договором №26 про порядок проведення розрахунків по означеному договору про відступлення права вимоги, встановлений обов'язок Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа», яке не є постачальником електричної енергії за договором постачання, сплатити Постачальнику заборгованість за спожиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» електричну енергію на суму 38823520,49 грн., а залишок суми боргу зі сплати вартості спожитої у листопаді 2014р. електроенергії у розмірі 500000,00 грн., а також всі зобов'язання щодо оплати пені, інфляційних збитків та 3% річних, які були відступлені згідно ст.605 Цивільного кодексу України, припиняються новим кредитором прощенням боргу на вказану суму, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги, а отже неналежне виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» своїх договірних зобов’язань в частині недотримання термінів сплати рахунків №76/11а та №76/12а за договором №76 від 01.12.2012р., Первісний кредитор (Позивачем) звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з останнього (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог) на підставі п.4.2.1. укладеного договору та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України основної заборгованості в сумі 81689888,01грн., пені в сумі 31254982,85грн. за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р., 3% річних в сумі 4502120,67грн. за період з 31.12.2014р. по 31.10.2016р. та інфляційних втрат в сумі 46228098,98грн. за період з грудня 2014р. по жовтень 2016р. включно.
Своєю чергою, рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017р. позовні вимоги були задоволені частково - стягнуто з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості в сумі 81689888,01грн., пені в сумі 29285473,24грн., 3% річних в сумі 4502120,67грн. та інфляційні втрати в сумі 46226658,19грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. Так, рішення місцевого суду було вмотивоване встановленням факту порушення Відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. щодо оплати в повному обсязі виставлених на підставі нього рахунків за спожиту активну електричну енергію №76/11а від 02.12.2014р. та №76/12а від 05.01.2015р. за період з листопада по грудень 2014р. Між тим, частковість задоволення позовних вимог була зумовлена застосуванням за заявою Відповідача до стягуваної суми пені строку позовної давності, а також допущенням Позивачем арифметичної помилки при розрахунку суми інфляційних втрат за рахунком №76/12а від 05.01.2015р.
Своєю чергою, місцевим судом було відмовлено у задоволені заяви Відповідача про надання розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 81443942,28грн., 3% річних у розмірі 297622,64грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2653233,16грн., а загалом на суму 84394798,08грн. строком на 72 місяці починаючи з грудня 2017р. по листопад 2023р. включно зі сплатою суми боргу в розмірі 1172149,97грн. щомісяця.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:
Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, якою правомірно керувався місцевий суд, розглядаючи цю справу), ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Як вбачається з природи та змісту укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р., який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України «Про електроенергетику», Господарським та Цивільним кодексами України та іншими відповідними нормативно-правовим актами, в тому числі Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).
Наразі, сутність заявлених позовних вимог (враховуючи заяву Позивача про збільшення розміру таких позовних вимог, яка була прийнята судом) полягає у стягненні з Відповідача основної заборгованості в сумі 81689888,01грн. за рахунками №76/11а та №76/12а по договору №76 від 01.12.2012р., та нарахованим на неї пені в сумі 31254982,85грн. за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р., 3% річних в сумі 4502120,67грн. за період з 31.12.2014р. по 31.10.2016р. та інфляційних втрат в сумі 46228098,98грн. за період з грудня 2014р. по жовтень 2016р., враховую визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги №23 та №24 від 12.02.2015р.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Враховуючи викладене, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасного розрахунку з оплати спожитої активної електроенергії за договором №76 від 01.12.2012р. Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов’язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов’язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.
Таким чином, суд апеляційної погоджується з висновком місцевого суду щодо правомірності стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. в сумі 81689888,01грн. на користь Позивача, поточний статус якого як належного кредитора у зобов’язанні підтверджено згадуваними постановами Київського апеляційного господарського суду у справах №910/1416/16 та №910/1421/16.
Своєю чергою, за змістом ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов’язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.4.2.1. укладеного договору.
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в період дії договорів про відступлення права вимоги №23, а саме з 12.02.2015р. по 02.08.2017р. (дата винесення постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/1416/16) та №24 - з 12.02.2015р. по 18.09.2017р. (дата винесення постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/1421/16) прострочення Боржника у розумінні ч.4 ст.612 Цивільного кодексу України не було через прострочення Кредитора згідно ч.1 ст.613 цього Кодексу, про що справедливо вказує Скаржник.
Так, відступлення права вимоги було здійснено Позивачем на користь Третьої особи (Нового кредитора) в порядку п.1 ч.1 ст.512 та ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України – тобто не в залежності від волевиявлення та позиції з цього приводу Боржника, що також вбачається з п.4.6 означених договорів, в якому участь Боржника в їх підписанні має повідомлюваний характер в контексті ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України. Заперечення з цього приводу Позивача у відзиві на апеляційну скаргу колегією суддів відхиляється, адже означені договори відступлення опосередковують відчуження саме Позивачем на користь Третьої особи права вимоги (за змістом п.2.5. договорів відступлення права Позивачем на користь Нового кредитора мало відплатний характер), тоді як Відповідач, який все одно мав сплачувати грошові кошти за характером своєї участі в означених договорах не міг впливати на визначення кредитора-отримувача коштів.
Більш того, апеляційний суд зазначає, що виходячи із обсягу визначеної участі Боржника за текстом договорів про відступлення права вимоги №23 та №24 від 12.02.2015р., предмету вказаних договорів (п.п.1.1,1.2 означених договорів), обсягу прав та обов’язків сторін (розділ 2 договору), передбаченого п.1 ч.1 ст.512 та ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України кола суб’єктів в правовідношенні по відступленню права вимоги, Боржник не є стороною в зобов’язанні за договорами №23 та №24 від 12.02.2015р. в розумінні ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, тоді як такими сторонами є Кредитор (Позивач) та Новий кредитор (Третя особа).
Враховуючи те, що в силу ч.2 ст.527 Цивільного кодексу України саме на Боржника (Відповідача) покладено ризик виконання обов’язків неналежному кредитору, до спростування передбаченої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочинів (договорів №23 та №24 від 12.02.2015р.) в судовому порядку, підстав сприйняття Позивача, який самостійно передав свої права вимоги Третій особі, в якості належного кредитора у Відповідача, в силу положень п.п.2.3-2.7 договорів про відступлення права вимоги №23 та №24, а також ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України, не було.
Тобто, відновлення в порядку ст.216 Цивільного кодексу України в межах розгляду справ №910/1416/16 та №910/1421/16 приналежності права вимоги заборгованості за спожиту в листопаді, грудні 2014р. активну електричну енергію Позивачу, через усунення в судовому порядку порушень, допущенних при розпорядженні правами вимоги цієї заборгованості самим Позивачем, не є належною підставою для заперечення реалізації приписаної Відповідачу ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України кваліфікації дій кредитора по відступленню права вимоги як добросовісний та розумний, який виключає прострочення Відповідача за період з 12.02.2015р. по 02.08.2017р. (дата винесення постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/1416/16) щодо договору про відступлення права вимоги №23 (за рахунком 76/12а від 05.01.2015р. на суму 42366367,52грн.) та з 12.02.2015р. по 18.09.2017р. (дата винесення постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/1421/16) щодо договору про відступлення права вимоги №24 (за рахунком №76/11 від 02.12.2014р. на суму 39323520,49грн.)
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування стягуваних Позивачем сум за означені періоди (з 12.02.2015р. по 02.08.2017р. за рахунком №76/12а від 05.01.2015р. та з 12.02.2015р. по 18.09.2017р. за рахунком №76/11 від 02.12.2014р.) розцінюється як недопустима за ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України дія по зловживанню Позивачем своїм правом, що в силу ч.6 цієї статті унеможливлює задоволення відповідних вимог. Це також кореспондується ч.3 ст.549 та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, адже відсутність прострочення Боржника унеможливлює нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи наведене та перевіривши розрахунки позовних вимог в межах заявлених Позивачем періодів (а.с.а.с.87,88 т.2), стягненню з Відповідача підлягають нарахування за рахунком №76/11 від 02.12.2014р. на залишок суми в розмірі 39323520,49грн. за період з 13.12.2014р. до 11.02.2015р. та за рахунком №76/12а від 05.01.2015р. на суму в розмірі 42366367,52грн. за період з 16.01.2014р. до 11.02.2015р., а саме:
- належна до стягнення сума інфляційних втрат (враховуючи положення п.3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., відповідно якого порядок формування індексу інфляції має визначатися за цілий місяць починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, та застосовуватися відносно суми заборгованості, що існувала на останній день місяця) становить за рахунком №76/11 від 02.12.2014р. на залишок суми в розмірі 39323520,49грн. за січень 2015р. із сукупним індексом інфляції 103,10% в розмірі 1219029,14грн.
- належна до стягнення сума 3% річних за рахунком №76/11 від 02.12.2014р. на залишок суми в розмірі 39323520,49грн. за період з 13.12.2014р. до 11.02.2015р. становить 197156,28грн. та за рахунком №76/12а від 05.01.2015р. на суму в розмірі 42366367,52грн. за період з 16.01.2014р. до 11.02.2015р. становить 94018,51грн., загалом 291174,79грн.
- щодо суми стягуваної пені суд апеляційної інстанції зазначає, що остання підлягає стягненню за рахунком №76/11 від 02.12.2014р. (на залишок суми в розмірі 39323520,49грн.) за період з 13.12.2014р. до 11.02.2015р. та за рахунком №76/12а від 05.01.2015р. (на суму в розмірі 42366367,52грн.) за період з 16.01.2014р. до 11.02.2015р. Між тим, враховуючи вірно визначений та застосований судом за заявою Відповідача строк позовної давності, передбачений ст.258 Цивільного кодексу України, межі заявленого Позивачем періоду, сума нарахованої пеня з Відповідача стягненню не підлягає.
Своєю чергою, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, враховуючи вимоги апеляційної скарги, стягненню з Відповідача підлягають 3% річних в сумі 297622,64грн. та втрати від інфляції в сумі 2651792,37грн.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо безпідставної відмови суду першої інстанції у задоволенні заяви Відповідача про розстрочення виконання оскаржуваного рішення суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно ст.83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на дату винесення оскаржуваного рішення суду, якою правомірно керувався суд першої інстанції) суд може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, може бути реалізоване і після набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В силу приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) саме на заявника покладено обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як інша сторона, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.
Нереалізація місцевим судом своїх дискреційних повноважень щодо надання відстрочення, враховуючи також і міркування відносно майнового стану Позивача (на що той справедливо вказує у відзиві на апеляційну скаргу) наразі не може вважатися порушенням, що має наслідком скасування/зміну переглядуваного рішення у відповідній частині.
Крім того, колегія суддів зазначає, що задоволення апеляційних вимог в цій частині є тотожним за своїми наслідками наданню такого розстрочення на стадії апеляційного перегляду рішення (до набрання ним законної сили), тоді як чинний Господарський процесуальний кодекс України в ст.331 визначає іншу процедуру надання такого розстрочення та запроваджує обмеження у його тривалості 1 роком. Дотримання судом діючого на момент апеляційного перегляду процесуального законодавства при здійсненні повноважень з надання розстрочення випливає із приписів ч.2 ст.19 Конституції України.
Таким чином, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, допущені місцевим судом порушення норм матеріального права, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017р. у справі 908/3074/16 в частині задоволеня позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення пені в сумі 29285473,24грн., 3% річних в сумі 4204498,03грн. та інфляційних втрат в сумі 43574865,82грн., що зумовлює часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та за змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) розподіл витрат зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що належна до стягнення сума судового збору за подання позовної заяви повинна бути визначена виходячи з редакції Закону України «Про судовий збір», діючої на момент звернення до суду з позовною заявою (21.11.2016р.) та вираховуватися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (1378,00грн.), яка діяла на 1 січня 2016р. та становити в означеній справі 206700,00грн., а не як помилково було вирахувано судом першої інстанції з редакції Закону України «Про судовий збір» (чинного на 1 січня 2017р.) від прожиткового мінімуму доходів громадян в сумі 240000,00грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка введена в дію 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017р. (повний текст підписано 27.11.2017р.) у справі 908/3074/16 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017р. (повний текст підписано 27.11.2017р.) у справі 908/3074/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. пені в сумі 29285473,24грн., 3% річних в сумі 4204498,03грн. та інфляційних втрат в сумі 43574865,82грн. у зв'язку з чим викласти п.п.2,3,4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, ідентифікаційний код 38983006) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код 00130926) основну заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період листопад-грудень 2014р. за договором №76 від 01.12.2012р. в сумі 81689888,01грн., 3% річних в сумі 297622,64грн. та втрати від інфляції в сумі 2651792,37грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, ідентифікаційний код 38983006) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в сумі 106888,25грн.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ідентифікаційний код 00130926) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в сумі 99811,75грн.»
3. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017р. (повний текст підписано 27.11.2017р.) у справі 908/3074/16 залишити без змін.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ідентифікаційний код 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, ідентифікаційний код 38983006) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 109792,93грн.
5. Доручити Господарському суду Запорізької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду України через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
У судовому засіданні 10.01.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 12.01.2018р.
Головуючий суддя: Д.О. Попков
Судді : І.В. Зубченко
ОСОБА _3
Надрук. 5 примірн.: 1-2 - сторонам, 3-Третій особі, 4-у справу, 5- ГСЗО
