Єдиний державний реєстр судових рішень
Головуючий-суддя І інстанції: Рубан В.В.,
члени колегії: Волошин Д.А., Панченко О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2017 р. м. ХарківСправа № 820/2720/17Харківський апеляційний адміністративний суд
колегія суддів у складі:
головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
позивача та його представника
представників відповідачів
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2017р. (повний текст рішення складено 23.10.2017 р.) по справі №820/2720/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного Управління Національної гвардії України
про визнання незаконними та протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій Головного управління Національної гвардії України, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо направлення клопотання до комісії Головного управління Національної гвардії України щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій;
- визнати незаконним та протиправним рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12.04.2017 року за № 1 б/НГ/5-п щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій;
- визнати незаконним та протиправним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування під час проходження військової служби з червня 2015 року по грудень 2015 року надбавки за вислугу років в розмірі 10%;
- визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання із горошкового забезпечення військового збору на протязі проходження військової служби з 09.09.2015 року по 22.04.2016 року;
- скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12 квітня 2017 року за №1 б/НГ/5-п щодо позбавлення статусу учасника бойових дій;
- зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України направити інформацію до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та Зміївського районного військового комісаріату Харківської області про скасування рішення щодо позбавлення статусу учасника бойових дій;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити надбавку за вислугу років, яку він недоотримав протягом проходження військової служби у військової частині НОМЕР_1 , а саме з червня по грудень 2015 року, в розмірі 10% від грошового забезпечення, на підставі наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 року Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, і з урахування додаткових виплат грошового забезпечення, які сплачувались у процентному відношенні від посадового окладу, окладу за звання та надбавки за вислугу років, щомісячної винагороди, премії та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, а також компенсації та індексації цих грошових доходів, і здійснити відповідну виплату;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, з урахуванням надбавки за вислугу років, отриману протягом червня-грудня 2015 року, на підставі наказу МВС України за №639 від 04.07.2014 року Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам і здійснити відповідну виплату;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за час проходження служби, а саме з 09.09.2015 року по 22.04.2016 року;
- на відшкодування матеріальної шкоди стягнути з комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного Управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 560 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, всупереч вимог наказу МВС України від 04.07.2014 № 638 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам не нараховував та не виплачував позивачу надбавку за вислугу років у розмірі 10 % від посадового окладу та окладу за військове звання, незважаючи на наявність у військовому квитку записів про попередню службу та наявність відповідного стажу. Також, незважаючи на вимоги Закону України від 18 червня 2015 року № 548-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції протягом служби відповідач безпідставно утримував із грошового забезпечення військовий збір. Внаслідок таких протиправних дій позивач вважає, що він був позбавлений частини грошового забезпечення, йому неправильно розрахували одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, в зв`язку з чим просить відновити його порушене право шляхом зобов`язання відповідача до вчинення дій по нарахуванню та виплаті позивачу недоотриманих виплат, здійсненню індексації таких сум, перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Крім того позивач вважає, що його безпідставно Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій Головного управління Національної гвардії України позбавлено статусу учасника бойових дій, а отже таке рішення підлягає скасуванню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано незаконним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування під час проходження військової служби ОСОБА_1 з червня 2015 - по грудень 2015 року надбавки за вислугу років в розмірі 10%.
Визнано незаконним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання із горошкового забезпечення ОСОБА_1 військового збору на протязі проходження військової служби в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р.
Скасовано рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного Управління Національної гвардії України від 12 квітня 2017 року за №.16/НГ/5-п щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років, яку він недотримував протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме з червня по грудень 2015 року, в розмірі 10%, від грошового забезпечення, на підставі наказу МВС України за № 638 від 04.07.2014 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, з урахуванням надбавки за вислугу років, яку він отримував протягом червня-грудня 2015 року, на підставі наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 року і здійснити відповідну виплату.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату утриманих коштів у вигляді військового збору в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись із судовим рішенням, представником позивача - Старченко Г.В., Головним управлінням Національної гвардії України та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України подано апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити оскаржувану постанову, доповнивши постанову окремими пунктами: визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо направлення клопотання до комісії Головного управління Національної гвардії України щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій; визнати незаконним та протиправним рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12.04.2017 року за № 1 б/НГ/5-п щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій; зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України направити інформацію до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та Зміївського районного військового комісаріату Харківської області про скасування рішення щодо позбавлення статусу учасника бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права внаслідок неврахування позитивних вимог у повному обсязі, що негативно впливає на виконання даного рішення суду і поновлення порушених прав позивача з боку відповідачів.
Відповідач - Головне управління Національної гвардії України, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та просувального права, що призвело до неправильного вирішення справи просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову щодо скасування рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного Управління Національної гвардії України від 12 квітня 2017 року за №.16/НГ/5-п про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні даних позовних вимог.
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам, наслідком чого стало винесення судом постанови, яка частково не узгоджується з нормами чинного законодавства, в зв`язку з чим, просив змінити оскаржувану постанову, відмовивши позивачу у задоволенні вимог щодо: визнання незаконним дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування під час проходження військової служби ОСОБА_1 з червня 2015 - по грудень 2015 року надбавки за вислугу років в розмірі 10%; визнання незаконним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання із горошкового забезпечення ОСОБА_1 військового збору на протязі проходження військової служби в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р.; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років, яку він недотримував протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме з червня по грудень 2015 року, в розмірі 10%, від грошового забезпечення, на підставі наказу МВС України за № 638 від 04.07.2014 року; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, з урахуванням надбавки за вислугу років, яку він отримував протягом червня-грудня 2015 року, на підставі наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 року і здійснити відповідну виплату; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату утриманих коштів у вигляді військового збору в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р., а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги власної апеляційної скарги та просили її задовольнити, а також просили відмовити в задоволенні апеляційних скарги.
Представники відповідачів - Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, підтримали вимоги власних апеляційних скарги, просили їх задовольнити та відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представників відповідачів - Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України № 120 від 09.12.2014 року позивач зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, військове звання солдат резерву.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України від 09.06.2015 року №129 позивача, переміщеного наказом командувача Національної Гвардії України від15.04.2015 року № 62 о/с в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (м. Маріуполь) Східного оперативно-територіального об`єднання Національної Гвардії України, для подальшого проходження служби з 09.06.2015 року, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На момент видання наказу вислуга років складала 1 рік 11 місяців 04 дні.
Позивачу надано статус учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.12.2015 року та не запречувалось сторонами.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 22.04.2016 року №88 звільнено у запас без права носіння військової форми одягу та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій від 12.04.2017 року № 16/НГ/5-п позивача позбавлено статусу учасника бойових дій внаслідок скоєння тяжкого злочину під час участі в АТО.
Згідно довідки про грошове забезпечення від 16.06.2017 року № 0636 під час перебування на службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України позивачеві виплачено грошове забезпечення, яке складалося з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, НВОВЗ, премії, ЩДГВ, винагороди за участь в АТО, одноразової премії за відповідні місяці, індексації, матеріальної допомоги. Нарахування та виплата надбавки за вислугу років здійснювалася з лютого 2016 року з місяця отримання особової справи та підтвердження наявності відповідної вислуги.
Перевіряючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, перевіряючи правомірність прийняття комісією Головного управління Національної гвардії України оскаржуваного рішення від 12 квітня 2017 року за №16/НГ/5-п щодо позбавлення статусу учасника бойових дій, колегія суддів зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII.
Відповідно до п. 19 ст. 6 вищенаведеного Закону, учасниками бойових дій визнаються в т.ч. військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Національної гвардії України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Згідно п. 8 Постанови КМУ від 20.08.2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", однією з підстав позбавлення статусу учасника бойових дій є наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції. Рішення про позбавлення статусу приймається відповідною комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в т.ч. у Національній гвардії.
Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій від 12.04.2017 року № 16/НГ/5-п гр. ОСОБА_1 позбавлено статусу учасника бойових дій за поданням начальника військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2017 року на підставі вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 року у справі №1-кп/638/752/15, яким позивача визнано винним у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, під час участі в АТО.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновками, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Згідно вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 року у справі №1-кп/638/752/15 злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України вчинений позивачем у період з 28 по 31 січня 2015 року під час його перебування в районі міст Дебальцево та Вуглегірськ Донецької області. Вирок суду не містить жодних посилань на те, що дії, визначені ст.263 КК України вчинені позивачем саме у період його участі в антитерористичній операції.
В свою чергу, довідками т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 22.04.2016 року № б/н (а.с.12, зворот. бік) та додатком № 2 до документів, надісланих за № 60 від 06.11.2015 року на особовий склад військової частини НОМЕР_1 для встановлення статусу учасника бойових дій (а.с.20) підтверджено періоди участі позивача в антитерористичній операції з 10.06.2015 року по 06.11.2015 року, 04.09.2015 по 15.09.2015 року, з 30.09.2015 року по 22.04.2016 року в районі операцій сектор М (м. Маріуполь Донецької області).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині скасування у судовому порядку рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного Управління Національної гвардії України від 12 квітня 2017 року за №.16/НГ/5-п щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання незаконним та протиправним рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12.04.2017 року за № 1 б/НГ/5-п щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій та про визнання незаконними та протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо направлення клопотання до комісії Головного управління Національної гвардії України щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій, поглинаються вимогою про скасування рішення від 12.04.2017 року за №16/НГ/5-п, яка має захистити права та охоронювані законом інтереси позивача та гарантувати дотримання і захист прав та інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно довідки про розмір грошового забезпечення позивача, встановлено, що у період з червня 2015 року по січень 2016 йому не нараховувалась надбавка за вислугу років. Нарахування цієї надбавки розпочалося з лютого 2016 року, при цьому перерахунок раніше не виплаченої надбавки відповідачем також не здійснювався.
Відповідно до частини шостої статті 21 Закону України від 13.03.2014 № 876-VII Про Національну гвардію України грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення резервістів Національної гвардії України визначаються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.п. 7.1.,7.13-7.14 наказу МВС України від 04.07.2014 року №638 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі - Інструкція №638) визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу за основною чи тимчасово займаною посадою з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць, в т.ч.: від 2 до 5 років - 10 %.
Вислуга років військовослужбовців для виплати надбавки за вислугу років визначається кадровим (стройовим) підрозділом на підставі їх особових справ та інших документів, що підтверджують проходження військової служби та щороку станом на 01 січня оголошується наказом відповідного командира (начальника).
При переміщеннях військовослужбовців на нове місце служби за новим місцем служби провадиться перевірка вислуги років для виплати надбавки за вислугу років, про що складається висновок. Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для проходження служби, а їх особові справи на день прибуття не надійшли до військової частини, виплата надбавки здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної в грошовому атестаті або іншому документі.
Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини.
З вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що після переміщення позивача на нове місце служби до військової частини НОМЕР_1 за новим місцем служби мала бути проведена перевірка вислуги років для виплати надбавки за вислугу років та складений відповідний висновок, при цьому до вислуги років мала бути врахована попередня служба позивача. Доказів проведення такої перевірки в судове засідання відповідачем не надано.
Посилання відповідача на несвоєчасність надходження особової справи позивача до ВЧ НОМЕР_1 , відсутність відомостей у грошовому атестаті, складеному при переведенні на нове місце служби є необґрунтованими, оскільки відомості про попередню службу позивача наявні у військовому квитку. Відповідачем не надано доказів, що позивач не надавав військовий квиток, у якому наявні записи про попередню службу позивача, та не виплата надбавки за вислугу років сталася внаслідок дій або бездіяльності позивача. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що позивач був обізнаний про не нарахування йому надбавки за вислугу років у періоді з квітня по грудень 2015 року та не повідомив, про таку невідповідність.
Згідно п. 1.7 Інструкції №638, грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині визнання незаконними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування під час проходження військової служби ОСОБА_1 з червня 2015 - по грудень 2015 року надбавки за вислугу років в розмірі 10% та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років, яку він недотримував протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме з червня по грудень 2015року, в розмірі 10%, від грошового забезпечення, на підставі наказу МВС України за № 638 від 04.07.2014 року.
Також, як встановлено під час розгляду справи, з грошового забезпечення позивача у період червень 2015 року травень 2016 року утримувався військовий збір у розмірі 1,5 %.
Перевіряючи правомірність вказаних дій, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Згідно п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи, визначені підпунктами 164.2.1 - 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім зазначених у ст. 165 Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою 1,5 відсотка (пп. 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Законом України від 18.06.2015 р. №548-VIII "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" доповнено п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України абзацом такого змісту: "Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Вказана норма введена в дію з 09.09.2015 року.
На підставі викладеного, доходи військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, отримані у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) з 09.09.2015 року на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції, звільняються від оподаткування військовим збором.
Факт безпосередньої участі позивача у антитерористичній операції згідно довідки т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 22.04.2016 року № б/н (а.с.12, зворот. бік) підтверджується тільки у період з 04.09.2015 по 15.09.2015 року, з 30.09.2015 року по 22.04.2016 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з приводу визнання незаконним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання із горошкового забезпечення військового збору на протязі проходження військової служби в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р. В іншій частині вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
З приводу заявлених вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за час проходження служби, а саме з 09.09.2015 року по 22.04.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
Грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 21 Закону України від 13.03.2014 №876-VII Про Національну гвардію України).
Згідно п. 1.2 Інструкції № 638, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Оскільки судовим розглядом встановлено неправомірність нарахування грошового забезпечення позивачеві у період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з утримання військового збору у період безпосередньої участі позивача у антитерористичній операції, то колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про часткове задоволення вказаної позовної вимоги, а саме зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за час проходження військової служби в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р.
Також, згідно п.37.10 Інструкції № 638, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 (далі - Порядок №460).
Згідно п. 1 Порядку № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі - військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення (п. 4 Порядку №460).
Враховуючи, що грошове забезпечення за період служби з червня 2015 року по січень 2016 року позивачу виплачувалося не у повному обсязі (без урахування доплати за вислугу років), то відповідачем відповідно невірно визначено розмір грошової допомоги при звільненні позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, з урахуванням надбавки за вислугу років, отриману протягом червня-грудня 2015 року, на підставі наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 року Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам і здійснити відповідну виплату, суд зазначає наступне.
Разом з тим, на думку колегії суддів, вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести індексацію та компенсацію недоотриманої надбавки за вислугу років та зобов`язання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України направити інформацію до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та Зміївського районного військового комісаріату Харківської області про скасування рішення щодо позбавлення статусу учасника бойових дій є передчасними, оскільки відмови у проведенні індексації/компенсації коштів (у випадку необхідності), не направлення інформації про скасування рішення щодо позбавлення статусу учасника бойових дій не було, відповідно права позивача ніяким чином не порушені, а тому задоволенню не підлягають.
Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного Управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 560 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, виходячи з наступного.
Так, заподіяну матеріальну шкоду позивач пов`язує з грошовими витратами на оформлення нотаріальної довіреності на представництво його інтересів, поштові витрати по надісланню позовної заяви та уточнень до неї.
Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Застосування такого способу захисту, як відшкодування збитків, та інших способів відшкодування майнової шкоди визначається положенням ст.22 ЦК України.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Враховуючи вищенаведені норми, суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві такої шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
У даному випадку грошові витрати позивача на оформлення нотаріальної довіреності на представництво його інтересів, поштові витрати по надісланню позовної заяви та уточнень до неї, транспортні витрати не є шкодою, у розумінні вище зазначених норм, оскільки відповідач своїми діями цієї шкоди позивачу не завдавав, тобто такі витрати позивача не належать до збитків, завданих йому у результаті порушення його цивільного права, а є витратами пов`язаними із зверненням до суду.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача вищевказаної суми, та як наслідок, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі №820/2720/17 відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Старченко Геннадія Віталійовича, Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі №820/2720/17за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного Управління Національної гвардії України про визнання незаконними та протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 27.12.2017.
