Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
18 жовтня 2017 р. № 820/2720/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рубан. В.В.,
суддів - Волошина Д.А., Панченко О.В.,
за участі
секретаря судового засідання - Абояна І.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Старченко Г.В.,
представника відповідача 1 - Леня С.В.,
представника відповідача 2,3 - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій Головного управління Національної гвардії України про визнання незаконними та протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд:
- визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо направлення клопотання до комісії Головного управління Національної гвардії України щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій;
- визнати незаконним та протиправним рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12.04.2017 року за № 1 б/НГ/5-п щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій;
- визнати незаконним та протиправним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування під час проходження військової служби з червня 2015 року по грудень 2015 року надбавки за вислугу років в розмірі 10%;
- визнати незаконними та протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання із горошкового забезпечення військового збору на протязі проходження військової служби з 09.09.2015 року по 22.04.2016 року;
- скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12 квітня 2017 року за №1 б/НГ/5-п щодо позбавлення статусу учасника бойових дій;
- зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України направити інформацію до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та Зміївського районного військового комісаріату Харківської області про скасування рішення щодо позбавлення статусу учасника бойових дій;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити надбавку за вислугу років, яку він недоотримав протягом проходження військової служби у військової частині НОМЕР_1 , а саме з червня по грудень 2015 року, в розмірі 10% від грошового забезпечення, на підставі наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 року Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, і з урахування додаткових виплат грошового забезпечення, які сплачувались у процентному відношенні від посадового окладу, окладу за звання та надбавки за вислугу років, щомісячної винагороди, премії та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, а також компенсації та індексації цих грошових доходів, і здійснити відповідну виплату;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, з урахуванням надбавки за вислугу років, отриману протягом червня-грудня 2015 року, на підставі наказу МВС України за №639 від 04.07.2014 року Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам і здійснити відповідну виплату;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за час проходження служби, а саме з 09.09.2015 року по 22.04.2016 року;
- на відшкодування матеріальної шкоди стягнути з комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного Управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 560 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали у повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що відповідач - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України в супереч вимог наказу МВС України від 04.07.2014 № 638 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» не нараховував та не виплачував позивачу надбавку за вислугу років у розмірі 10 % від посадового окладу та окладу за військове звання, незважаючи на наявність у військовому квитку записів про попередню службу та наявність відповідного стажу. Також, незважаючи на вимоги Закону України від 18 червня 2015 року № 548-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції» протягом служби відповідач безпідставно утримував із грошового забезпечення військовий збір.
Внаслідок таких протиправних дій позивач вважає, що він був позбавлений частини грошового забезпечення, йому неправильно розрахували одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, в зв`язку з чим просить відновити його порушене право шляхом зобов`язання відповідача до вчинення дій по нарахуванню та виплаті позивачу недоотриманих виплат, здійсненню індексації таких сум, перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Крім того позивач вважає, що його безпідставно Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій Головного управління Національної гвардії України позбавлено статусу «учасника бойових дій», а отже таке рішення відповідача - підлягає скасуванню.
Представники відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , в судове засідання не прибув, надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, пославшись на те, що твердження позивача про порушення його прав є безпідставними. Зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалося відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 04.07.2014 року № 638, з урахуванням вимог розпорядження Командувача Національної гвардії України від 20.01.2015 № Р-2, яким було визначено мінімальний та рекомендований до виплати розміри грошового забезпечення деяким підрозділам спеціального призначення Національної гвардії України, а саме 6400,00 грн. Позивач під час дії вказаного розпорядження отримував грошове забезпечення на рівні 6400,00 грн. та більше. Тому твердження позивача про отримання ним грошового забезпечення не у повному обсязі, на думку представника відповідача, є безпідставними. Також, представник відповідача зазначив, що військовослужбовцям, які прибули до військової частини для проходження служби, а їх особові справи на день прибуття не надійшли до військової частини, виплата надбавки здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної в грошовому атестаті або іншому документі. Особова справа на день прибуття позивача до Військової частини не надійшла, а в грошовому атестаті були відсутні відомості про наявність у позивача вислуги років та розмір надбавки за вислугу років. У зв`язку з чим позивачу до січня 2016 року надбавка за вислугу років правомірно не нараховувалась та не виплачувалась. До місячного грошового забезпечення позивача при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні застосовувався останній повний місяць військової служби - березень 2016 року. У частині відповідача проходив службу 13 повних місяців. Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги позивача при звільненні складав 4 % від місячного грошового забезпечення помножене на 13 місяців, що дорівнює 2535,68 грн. Зазначену суму виплачено позивачу. Представник відповідача зауважив, що допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачу одноразова грошова допомога при звільненні розрахована із дотриманням вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460. Стосовно утримання військового збору представник відповідача зазначив, що пільга з оподаткування військовим збором почала діяти тільки з 12.01.2016 - дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1161, якою затверджено порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором. Крім того, грошове забезпечення за час знаходження у відпустці, на лікуванні не включається до доходу, на який поширюється застосування пільги з оподаткування військовим збором. Позивачу проведений перерахунок військового збору за час його служби, перерахована сума складає 445,65 грн. Зазначені кошти задепоновані та будуть виплачені позивачу після його звернення за цими коштами.
Представник відповідача, Головного управління Національної гвардії України, у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, пославшись на те, що позбавлення статусу «учасника бойових дій» здійснено у межах наданих повноважень та з урахуванням усіх обставин, передбачених постановою КМУ від 20.08.2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" та Положенням про комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженої наказом МВС України № 590 від 22.05.2015 року.
Заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули в судове засідання, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України № 120 від 09.12.2014 року позивач зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, військове звання « солдат резерву».
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України від 09.06.2015 року № 129 позивача, переміщеного наказом командувача Національної Гвардії України від15.04.2015 року № 62 о/с в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (м. Маріуполь) Східного оперативно-територіального об`єднання Національної Гвардії України, для подальшого проходження служби з 09.06.2015 року, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На момент видання наказу вислуга років складала 1 рік 11 місяців 04 дні.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 22.04.2016 року № 88 звільнено у запас без права носіння військової форми одягу та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно довідки про грошове забезпечення від 16.06.2017 року № 0636 під час перебування на службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України позивачеві виплачено грошове забезпечення, яке складалося з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, НВОВЗ, премії, ЩДГВ, винагороди за участь в АТО, одноразової премії за відповідні місяці, індексації, матеріальної допомоги. Нарахування та виплата надбавки за вислугу років здійснювалася з лютого 2016 року з місяця отримання особової справи та підтвердження наявності відповідної вислуги.
Також, позивачеві було надано статус «учасника бойових дій», що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.12.2015 року. Рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій від 12.04.2017 року № 16/НГ/5-п позивача позбавлено статусу «учасника бойових дій» внаслідок скоєння тяжкого злочину під час участі в АТО.
Перевіряючи оскаржувані рішення та дії відповідачів на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про визнання незаконними та протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування під час проходження військової служби набавки за вислугу років в розмірі 10% та зобов`язання виплатити надбавку за вислугу років, недоотриману протягом проходження військової служби у військової частині НОМЕР_1 , а саме з червня по грудень 2015 року, в розмірі 10% від грошового забезпечення, на підставі наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 року Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, і з урахування додаткових виплат грошового забезпечення, які сплачувались у процентному відношенні від посадового окладу, окладу за звання та надбавки за вислугу років, щомісячної винагороди, премії та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, а також компенсації та індексації цих грошових доходів, і здійснити відповідну виплату, колегія суддів зауважує наступне.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами по справі, що на момент переведення до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України позивач мав вислугу років, що дає право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 10%, сторонами визнається, відповідно, в силу частини третьої статті 72 КАС України, такі обставини є звільненими від доказування.
Спірним є питання правомірності не нарахування відповідачем такої надбавки.
Із дослідженої в судовому засіданні довідки про розмір грошового забезпечення позивача, встановлено, що у період з червня 2015 року по січень 2016 позивачу взагалі не нараховувалась надбавка за вислугу років. Нарахування цієї надбавки розпочалося з лютого 2016 року, при цьому перерахунок раніше не виплаченої надбавки відповідачем також не здійснювався.
Відповідно до частини шостої статті 21 Закону України від 13.03.2014 № 876-VII «Про Національну гвардію України» грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення резервістів Національної гвардії України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 7.1.,7.13-7.14 наказу МВС України від 04.07.2014 року № 638 « Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» (далі Інструкція № 638) визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу за основною чи тимчасово займаною посадою з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць, в т.ч.: від 2 до 5 років - 10 %.
Вислуга років військовослужбовців для виплати надбавки за вислугу років визначається кадровим (стройовим) підрозділом на підставі їх особових справ та інших документів, що підтверджують проходження військової служби та щороку станом на 01 січня оголошується наказом відповідного командира (начальника).
При переміщеннях військовослужбовців на нове місце служби за новим місцем служби провадиться перевірка вислуги років для виплати надбавки за вислугу років, про що складається висновок. Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для проходження служби, а їх особові справи на день прибуття не надійшли до військової частини, виплата надбавки здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної в грошовому атестаті або іншому документі.
Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини.
З вищевикладеного суд дійшов висновку, що після переміщення позивача на нове місце служби до військової частини НОМЕР_1 за новим місцем служби мала бути проведена перевірка вислуги років для виплати надбавки за вислугу років та складений відповідний висновок, при цьому до вислуги років мала бути врахована попередня служба позивача. Доказів проведення такої перевірки в судове засідання відповідачем не надано.
Твердження представника відповідача про наявність об`єктивних причин, з яких позивачу не нараховувалась та не виплачувалась зазначена надбавка, таких як несвоєчасність надходження особової справи позивача до ВЧ НОМЕР_1 , відсутність відомостей у грошовому атестаті, складеному при переведенні на нове місце служби, суд до уваги не приймає, оскільки відомості про попередню службу позивача були наявні у військовому квитку позивача.
Відповідачем суду не надано жодних доказів, що позивач не надавав військовий квиток, у якому наявні записи про попередню службу позивача, та не виплата надбавки за вислугу років сталася внаслідок якихось дій або бездіяльності позивача. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що позивач був обізнаний про не нарахування йому надбавки за вислугу років у періоді з квітня по грудень 2015 року та не повідомив, про таку невідповідність.
Суд також звертає увагу на те, що за приписами пункту 1.7 Інструкції № 638 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Судовим розглядом встановлено, що після встановлення у грудні 2015 року обставин, що позивач отримував надбавку за вислугу років у розмірі меншому, ніж вона виплачувалась, відповідач мав виплатити позивачу різницю, чого ним зроблено не було.
Посилання представника відповідача на розпорядження Командувача Національної гвардії України від 20.01.2015 № Р-2, яким визначено мінімальний розмір грошового забезпечення військовослужбовців підрозділів спеціального призначення, а також зазначено про необхідність зберігати міжпосадові співвідношення залежно від розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями та надбавки за вислугу років і не перевищувати рекомендованих розмірів грошового забезпечення, визначених у додатку 2 до цього розпорядження, відповідно до якого рекомендований розмір грошового забезпечення для осіб рядового, сержантського та старшинського складу і мають вислугу років на місяць до 5 років складає 6400,00 грн., як на підставу для не нарахування та не виплати позивачу надбавки за вислугу років, суд до уваги не приймає, оскільки цим розпорядженням не змінювалися складові грошового забезпечення військовослужбовців, обов`язкові до виплати.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем протиправно у період з червня 2015 року по грудень 2015 року не нараховувалась та не виплачувалась позивачу надбавка за вислугу років у розмірі 10%, тобто, у цей період позивач отримував грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж визначено Інструкцією № 638.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування під час проходження військової служби ОСОБА_1 з червня 2015 - по грудень 2015 року надбавки за вислугу років в розмірі 10% та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років, яку він недотримував протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме з червня по грудень 2015року, в розмірі 10%, від грошового забезпечення, на підставі наказу МВС України за № 638 від 04.07.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконними та протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання із горошкового забезпечення військового збору на протязі проходження військової служби з 09.09.2015 року по 22.04.2016 року.
Судовим розглядом на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2017 року № 0636, встановлено, що з грошового забезпечення позивача у період червень 2015 року травень 2016 року утримувався військовий збір у розмірі 1,5 %.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи, визначені підпунктами 164.2.1 - 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім зазначених у ст. 165 Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою 1,5 відсотка (пп. 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Колегія суддів зазначає, що Законом України від 18 червня 2015 року № 548-VIII "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" (далі - Закон № 548), що набрав чинності 09.07.2015 року п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України доповнено абзацом такого змісту: "Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Вказана норма введена в дію з 09.09.2015 року.
На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що доходи військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, отримані у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) з 09.09.2015 року на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції, звільняються від оподаткування військовим збором.
Оскільки безпосередня участь позивача у антитерористичній операції згідно довідки т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 22.04.2016 року № б/н (а.с.12, зворот. бік) підтверджується тільки у період з 04.09.2015 по 15.09.2015 року, з 30.09.2015 року по 22.04.2016 року, то колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, а саме в частині визнання незаконним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання із горошкового забезпечення ОСОБА_1 військового збору на протязі проходження військової служби в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р. В іншій частині вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за час проходження служби, а саме з 09.09.2015 року по 22.04.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 статті 21 Закону України від 13.03.2014 № 876-VII «Про Національну гвардію України» грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1.2 Інструкції № 638 встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
За приписами пункту 1.7 Інструкції № 638 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Оскільки судовим розглядом встановлено неправомірність нарахування грошового забезпечення позивачеві у період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з утримання військового збору у період безпосередньої участі позивача у антитерористичній операції, то суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за час проходження військової служби в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р.
Стосовно позовних вимог про скасування рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12 квітня 2017 року за №16/НГ/5-п щодо позбавлення статусу учасника бойових дій, колегія суддів зазначає наступне.
Обґрунтовуючи неправомірність вказаного рішення, позивач в судовому засіданні посилався на те, що КМУ наділений правом визначати процедуру позбавлення статусу учасника бойових дій, а не підстави; постанова КМУ в силу ст.58 Конституції України не має зворотної дії у часі, а отже не може поширювати на дії вчинені до її прийняття, також позивач вказав, що скоїв злочин не в період участі в антитерористичній операції.
Представники відповідачів заперечували проти адміністративного позову в цій частині позовних вимог зазначивши, що на момент вчинення злочину, визначеного ст.263 КК України, позивач перебував в м. Дебальцеве та Вуглегірськ Донецької області, які входили до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р., а отже позбавлення позивача статусу учасника бойових дій прийнято в межах повноважень та на підставі норм діючого законодавства до позивача правомірно позбавлено статусу «учасника бойових дій».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктом 19 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій визнаються в т.ч. військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Національної гвардії України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Судовим розглядом встановлено, що позивачеві надано статус учасника бойових дій, про що видане відповідне посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.12.2015 року (а.с.12)
Пунктом 8 постанови КМУ від 20.08.2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" передбачено, що однією з підстав позбавлення статусу учасника бойових дій є наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції. Рішення про позбавлення статусу приймається відповідною комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в т.ч. у Національній гвардії.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій від 12.04.2017 року № 16/НГ/5-п гр. ОСОБА_1 позбавлено статусу учасника бойових дій за поданням начальника військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2017 року на підставі вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 року у справі №1-кп/638/752/15, яким позивача визнано винним у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, під час участі в АТО.
Проте колегія суддів не погоджується з висновками відповідача з наступних підстав. Так, із дослідженої в судовому засіданні копії вироку від 28.04.2015 року у справі № 1-кп/638/752/15 (а.с.19), судом встановлено, що злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України вчинений позивачем у період з 28 по 31 січня 2015 року під час його перебування в районі міст Дебальцево та Вуглегірськ Донецької області.
Вирок суду не містить жодних посилань на те, що дії, визначені ст.263 КК України вчинені позивачем саме у період його участі в антитерористичній операції.
Тоді як довідками т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 22.04.2016 року № б/н (а.с.12, зворот. бік) та додатком № 2 до документів, надісланих за № 60 від 06.11.2015 року на особовий склад військової частини НОМЕР_1 для встановлення статусу учасника бойових дій (а.с.20) підтверджено періоди участі позивача в антитерористичній операції з 10.06.2015 року по 06.11.2015 року, 04.09.2015 по 15.09.2015 року, з 30.09.2015 року по 22.04.2016 року в районі операцій сектор «М» (м. Маріуполь Донецької області).
Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що призвело до недотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.
В судовому засіданні відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, а отже суд при зазначених обставинах, вважає вимогу позивача про скасування рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12 квітня 2017 року за №16/НГ/5-п щодо позбавлення статусу учасника бойових дій правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, з урахуванням надбавки за вислугу років, отриману протягом червня-грудня 2015 року, на підставі наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 року Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам і здійснити відповідну виплату, суд зазначає наступне.
Пунктом 37.10 Інструкції № 638 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі - Порядок № 460).
Так, відповідно до пункту 1 Порядку № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі - військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Пунктом 4 Порядку № 460 визначено, що допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Оскільки судом встановлено, що грошове забезпечення за період служби з червня 2015 року по січень 2016 року позивачеві виплачувалося не у повному обсязі (без урахування доплати за вислугу років), суд приходить до висновку, що відповідачем відповідно невірно визначено розмір грошової допомоги при звільненні позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказана вимога позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про визнання незаконним та протиправним рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12.04.2017 року за № 1 б/НГ/5-п щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій та про визнання незаконними та протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо направлення клопотання до комісії Головного управління Національної гвардії України щодо позбавлення його статусу учасника бойових дій, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав, то суд вважає, її такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони поглинаються вимогою про скасування рішення від 12 квітня 2017 року за №16/НГ/5-п, яка в силу положень ст.ст. 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 КАС України має захистити права та охоронювані законом інтереси позивача та гарантувати дотримання і захист прав та інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені.
Вимога про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 560,00 грн. є необґрунтованою, з огляду на таке.
Заподіяну матеріальну шкоду позивач пов`язує з грошовими витратами на оформлення нотаріальної довіреності на представництво його інтересів, поштові витрати по надісланню позовної заяви та уточнень до неї. (а.с. 56).
За приписами частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч.1ст.1173 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищенаведені норми, суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві такої шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
У даному випадку грошові витрати позивача на оформлення нотаріальної довіреності на представництво його інтересів, поштові витрати по надісланню позовної заяви та уточнень до неї, транспортні витрати не є шкодою, у розумінні вище зазначених норм, оскільки відповідач своїми діями цієї шкоди позивачу не завдавав, тобто такі витрати позивача не належать до збитків, завданих йому у результаті порушення його цивільного права, а є витратами пов`язаними із зверненням до суду.
Таким чином, судом встановлена відсутність законних підстав для присудження позивачу 560.00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести індексацію та компенсацію недоотриманої надбавки за вислугу років; зобов`язання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України направити інформацію до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та Зміївського районного військового комісаріату Харківської області про скасування рішення щодо позбавлення статусу учасника бойових дій, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними: відмови у проведенні індексації/компенсації коштів (у випадку необхідності), не направлення інформації про скасування рішення щодо позбавлення статусу учасника бойових дій не було, відповідно права позивача ніяким чином не порушені.
Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню,
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій Головного управління Національної гвардії України про визнання незаконними та протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування під час проходження військової служби ОСОБА_1 з червня 2015 - по грудень 2015 року надбавки за вислугу років в розмірі 10%.
Визнати незаконним дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання із горошкового забезпечення ОСОБА_1 військового збору на протязі проходження військової служби в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р.
Скасувати рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного Управління Національної гвардії України від 12 квітня 2017 року за №.16/НГ/5-п щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років, яку він недотримував протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме з червня по грудень 2015року, в розмірі 10%, від грошового забезпечення, на підставі наказу МВС України за № 638 від 04.07.2014 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, з урахуванням надбавки за вислугу років, яку він отримував протягом червня-грудня 2015 року, на підставі наказу МВС України за №638 від 04.07.2014 року і здійснити відповідну виплату.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату утриманих коштів у вигляді військового збору в період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2015 р.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 23.10.2017р.
Головуючий суддя Рубан В.В.
судді Волошин Д.А.
Панченко О.В.
