ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 грудня 2017 року № 826/14482/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство «КИЇВЕНЕРГО» (надалі - позивач, ПАТ «КИЇВЕНЕРГО») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - відповідач, Комісія, НКРЕКП), в якому просить: визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 Резолютивної частини Постанови НКРЕКП від 29.08.2017 № 1039.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що приймаючи Постанову від 29.08.2017 № 1039 НКРЕКП вийшла за межі своїх повноважень, порушила принцип дії нормативно-правових актів в часі, прийняла постанову без дослідження всіх матеріалів та доказів, з наданням переваги одним доказам перед іншими.
Під час розгляду справи представник позивача Зубченко Н.Ю. заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача Усачова А.І. та Вишневська Г.С. заперечували щодо задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначає, що постанова від 29.08.2017 № 1039 прийнята відповідно до наданих чинним законодавством повноважень, із додержанням процедури прийняття спірного рішення, а тому доводи позивача, на думку відповідача, є передчасними та надуманими і не відповідають дійсним обставинам справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, з 03.04.2017 по 03.05.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) проводилась планова перевірка діяльності Позивача на предмет дотримання останнім Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за період з 01.07.2016 по 31.12.2016.
За результатами проведеної перевірки НКРЕКП було складено акт перевірки від 03.05.2017 № 62 (надалі - Акт № 62).
29 серпня 2017 року НКРЕКП проведене відкрите засідання з розгляду Акту № 62, за результатами якого прийнято постанову № 1039 «Про накладення штрафу на ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» за порушення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та невиконання рішення НКРЕКП» (надалі - Постанова № 1039).
Відповідно до п. 1 Вступної частини Постанови ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» порушило:
1. Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, затверджені постановою НКРЕ від 13 червня 1996 року № 15 (далі - Ліцензійні умови з передачі електричної енергії), і Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджені постановою НКРЕ від 13 червня 1996 року № 15/1 (далі - Ліцензійні умови з постачання електричної енергії), а саме:
- підпункти 3.1.1 пунктів 3.1 Ліцензійних умов з передачі електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії;
- підпункти 3.2.1 пунктів 3.2 Ліцензійних умов з передачі електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії;
- підпункт 3.4.1 пункту 3.4 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та підпункт 3.5.1 пункту 3.5 Ліцензійних умов з передачі електричної енергії.
2. Не виконало рішення НКРЕКП, а саме постанову НКРЕКП від 24.12.2015
№ 3057 (зі змінами) «Про встановлення тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом для ПАТ «Київенерго» в частині дотримання встановленої структури тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
За вчинення вказаних порушень на ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» накладено штраф в розмірі 1 700 000,00 (один мільйон сімсот тисяч) грн., а також прийнято рішення при найближчому перегляді тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії за регульованим тарифом для ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» розглянути питання щодо вилучення зі структури тарифів коштів у сумі 206 480,78 тис. грн. (без ПДВ).
Не погоджуючись із прийнятою Постановою, вважаючи її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушених прав та законних інтересів.
Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.ч. 1 - 3 ст. 1 Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 № 1540-VIII (надалі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
Згідно з ст. 3 Закону № 1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Частинами 1, 2 ст. 14 Закону № 1540-VIII встановлено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.
Відповідно до положень ст. 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. Під час здійснення державного контролю Регулятор має право:1) вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. Суб'єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п'яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб'єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.
Частинами 2 - 4 ст. 14 Закону № 1540-VIII встановлено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:
1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
2) накладення штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".
При цьому, згідно наявних в справі матеріалів, убачається наступне.
При встановленні відповідальності для позивача НКРЕКП обрано такий вид санкції як накладення штрафу в розмірі 1 700 000,00 (один мільйон сімсот тисяч) гривень.
Відповідно до ч. 2 п. 2 вступної частини Постанови № 1039 штрафні санкції нараховані відповідно до статей 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Судом встановлено, що періодом перевірки НКРЕКП дотримання Позивачем Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за є проміжок часу з 01.07.2016 по 31.12.2016. Тобто, під час здійснення планової перевірки НКРЕКП встановлювались факти наявності чи відсутності порушень в діях позивача, які були вчинені в період з 01.07.2016 по 31.12.2016.
Закон України «Про ринок електричної енергії» № 2019-19 (надалі - Закон № 2019-19), прийнятий 13.04.2017 та набув чинності 11.06.2017. Отже, дія норм Закону № 2019-19 поширюється на всі правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, а також на ті правовідносини деліктного характеру, які виникли до набрання ним чинності, але санкції за такі порушення згідно Закону № 2019-19 є меншими, ніж ті, що встановлені нормативно-правовими актами, які діяли в період їх вчинення. Поряд з цим п.5 ч.4 ст.77 Закон № 2019-19 передбачає відповідальність за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню у розмірі від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а абзацом третім ч.3 ст.27 Закону України «Про електроенергетику», який діяв на момент вчинення дій позивачем, передбачено накладення штрафу у розмірі від п'ятисот до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, при визначенні розміру санкції за вчинені правопорушення Регулятор не мав права застосовувати норми Закону № 2019-19 до правовідносин, які мали місце в 2016 році, оскільки норми нового закону підвищують, а не зменшують відповідальність. Отже накладення на Позивача штрафу у розмірі 1700000,00 (один мільйон сімсот тисяч) гривень є незаконним, оскільки максимальний штраф передбачений Законом України «Про електроенергетику» становив 850000 (вісімсот п'ятдесят тисяч) гривень.
Пунктом 2 резолютивної частини Постанови № 1039 прийнято, що при найближчому перегляді тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії за регульованим тарифом для Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» розглянути питання щодо вилучення зі структури тарифів коштів у сумі 206 480,78 тис. грн. (без ПДВ).
Судом встановлено, що питання тарифоутворення в сферах постачання електричної енергії за регульованим тарифом та розподіл електричної енергії регулюється Процедурою встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі
електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затвердженою постановою НКРЕ від 01.08.2001 № 801 (надалі - Постанова № 801).
Відповідно до 1.2. Постанови № 801 процедура застосовується Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ, Комісія) при встановленні або перегляді тарифів та поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють або мають намір здійснювати підприємницьку діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами та/або постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Пункт 5.1. Постанови № 801 передбачає виключний перелік повноважень і способів яким чином можуть бути змінені тарифи, так НКРЕ ініціює перегляд тарифів ліцензіата, як засіб державного регулювання в електроенергетиці, у разі: 1) закінчення періоду, на який розраховувалися тарифи та їх структура (або закінчення терміну врахування окремих елементів витрат у структурі тарифу); 2) встановлення факту нецільового або необґрунтованого використання коштів, передбачених затвердженими тарифами ліцензіата; 2-1) використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених схваленою інвестиційною програмою, без погодження з НКРЕ; 3) надання ліцензіатом до НКРЕ недостовірної інформації щодо здійснення ліцензованої діяльності; 4) здійснення інших видів діяльності без дозволу НКРЕ; 5) невиконання ліцензіатом програми заходів, спрямованих на покращання (підтримання стандартного рівня) якості електричної енергії;
6) невиконання заявником зобов'язань щодо здійснення повної поточної оплати електроенергії, купованої у ДП "Енергоринок"; 7) порушення ліцензіатом умов проведення закупівель товарів, робіт і послуг, визначених діючими нормативними актами; 8) зміни обсягів передачі та/або постачання електроенергії, врахованих при розрахунку тарифів на базовий період, більше ніж на 5%; 9) зміни витрат на здійснення ліцензованої діяльності з передачі та/або постачання електроенергії, що склалася з причин, незалежних від заявника, якщо це призводить до зміни тарифів більше ніж на 5% від затвердженого рівня; 10) в інших випадках, передбачених нормативно-правовими актами НКРЕ.
При цьому, Постанова № 801 не передбачає такого способу та порядку як вилучення грошових коштів зі структури тарифу.
В ході розгляду справи судом також досліджено Порядок формування інвестиційних програм ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 13.12.2012 № 1627 (надалі - Постанова 1627).
Відповідно до 1.2. Постанови № 1627 вона встановлює процедуру подання, формування, розгляду, схвалення та виконання інвестиційних програм ліцензіатів з метою визначення обґрунтованості запланованих ліцензіатом капіталовкладень та/або витрат у структурі тарифів на передачу та/або постачання електричної енергії за регульованим тарифом на принципах економічної доцільності, а також цільового використання коштів ліцензіатом. Зазначена постанова також не містить ні повноважень Регулятора на вилучення грошових коштів з тарифу, ні порядку здійснення такої процедури.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 14 Закону № 1540-VIII встановлено виключний перелік санкцій, що Регулятор може застосовувати до суб'єктів господарювання за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
Таким чином, суд доходить до висновку, що при прийнятті рішення: при найближчому перегляді тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії за регульованим тарифом для ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» розглянути питання щодо вилучення зі структури тарифів коштів у сумі 206 480,78 тис. грн. (без ПДВ) НКРЕКП вийшло за межі своїх повноважень та застосувало санкції не передбачені діючим законодавством, що відповідно до положень чинного законодавства України є недопустимим.
В ході розгляду справи судом досліджено інші докази, надані сторонами та надано їм правову оцінку.
Так, суд не бере до уваги доводи позивача щодо того, що НКРКЕП мало обґрунтовувати та конкретизувати запити про надання інформації в ході проведення перевірки, оскільки вони будь-яким-чином не доводять протиправності та незаконності Постанови № 1039.
Щодо інших доводів позивача, то вони також не беруться судом до уваги, оскільки не мають суттєвого значення, так як вказують на формальні порушення процедурних питань проведення перевірки та зроблених висновків, які могли б бути врахованими, якби саме рішення було законним.
В свою чергу надані відповідачем пояснення та докази не спростовують вказаних вище висновків щодо невідповідності прийнятих рішень вимогам чинного законодавства, а саме накладення штрафу на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії» та наявності у НКРЕКП права вилучати кошти із тарифу.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 Резолютивної частини Постанови НКРЕКП від 29.08.2017 № 1039 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність накладення штрафу у розмірі передбаченому Законом України «Про ринок електричної енергії» та наявність у НКРЕКП повноваження вилучати кошти із тарифу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 122, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 Резолютивної частини Постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг «Про накладення штрафу на ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та невиконання рішення НКРЕКП» від 29.08.2017 № 1039.
3.Стягнути з Національної комісії, що здійснює державну регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за рахунок державних асигнувань на користь
ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Шевченко
