Єдиний державний реєстр судових рішень
донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.11.2017 року справа №908/980/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя судді За участю представників сторін: від прокуратури від позивача-1 від позивача-2 від відповідача-1 від відповідача-2Мартюхіна Н.О. Будко Н.В., Дучал Н.М. прокурор військової прокуратури сил АТО Харківського гарнізону Савчук О.Р. за посвідченням від 06.10.2017 року; не з`явились; не з`явились; не з`явились; Курилін В.О. за довіреністю б/н від 29.05.2017 року; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-Аг", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від27.07.2017 року у справі№908/980/17 (суддя: Горохов І.С.)за позовом до відповідачів Виконуючого обов`язки військового прокурора Південного регіону, м. Одеса, в інтересах держави в особі: 1.Міністерства оборони України, м. Київ; 2.Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ), м. Запоріжжя 1.Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-Аг", м. Запоріжжяпровизнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року виконуючий обов`язки військового прокурора Південного регіону України, м. Одеса звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод", м. Запоріжжя з позовними вимогами до відповідачів Кирилівської селищної ради Якимівського району, смт. Кирилівка Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-Аг", м. Запоріжжя про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 року, реєстраційний №89, зареєстрований у ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України 23.04.2007 року за №040726400137, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (ідентифікаційний код 25489968 та ТОВ "Грін-Тур-Аг" (ідентифікаційний код 33610446) щодо земельної ділянки площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035) та повернення вказаної земельної ділянки Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 року у справі №908/980/17 позовні вимоги військового прокурора задоволені у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-Аг", який просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 року у справі №908/980/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог військового прокурора у повному обсязі.
Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що розробником документації із землеустрою - ПП "НВФ "Кадастр" було виявлено помилки у координатах поворотних точок меж земельних ділянок, які перебувають в оренді ТОВ "Грін-Тур-Аг" та які проходять процедуру внесення відповідної інформаційної бази Державного земельного кадастру, у зв`язку із чим позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази, що земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні відповідача-2 була надана саме за рахунок вилученої земельної ділянки площею 3 га у Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод". На думку заявника апеляційної скарги задоволення даного позову буде направлено не на реальний захист прав позивачів, право яких з боку ТОВ "Грін-Тур-Аг" не порушується, а на формальне припинення прав відповідачів лише з підстав незаконності рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 року №16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки". Відповідач-2 також вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів та визначено у наступному складі: Мартюхіна Н.О. головуючий (суддя-доповідач), Москальова І.В., Сгара Е.В.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2017 року об 14:20 год.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №1700 від 19.09.2017 року у зв`язку із відстороненням від здійснення правосуддя (рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №2569/1дп/15-17 від 30.08.2017р.) судді-члена колегії Москальової І.В. та перебуванням судді цієї ж колегії Сгари Е.В. у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/980/17.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017 року для розгляду апеляційної скарги визначено колегію у наступному складі: Мартюхіна Н.О. головуючий (суддя-доповідач), Будко Н.В., Дучал Н.М.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2017 року та від 25.10.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладався.
14.11.2017 року через канцелярію суду від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2017 року надійшов лист про надання інформації.
15.11.2017 року через канцелярію суду від відповідача-2 на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2017 року надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
15.11.2017 року через канцелярію суду від позивача-1 надійшли пояснення у справі та витребувувані ухвалою суду від 25.10.2017 року документи.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 30.11.2017 року об 15:00 год.
В запереченнях на апеляційну скаргу, які надійшли через канцелярію суду 29.11.2017 року від військової прокуратури Південного регіону України, позивач заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 року у справі №908/980/17 без змін.
30.11.2017 року у судовому засіданні апеляційної інстанції був пристуній представник ТОВ "Грін-Тур-Аг", який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 року у справі №908/980/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог військового прокурора у повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні 30.11.2017 року військовий прокурор заперечував проти доводів викладених представником ТОВ "Грін-Тур-Аг", просив суд залишити рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 року у справі №908/980/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники позивача-1, -2 та відповідача-1 в судове засідання 30.11.2017 року не з`явились. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї ст. передбачено, що апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі державного акту на право користування землею серії Б №012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП-161, м. Запоріжжя, правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ) позивач у даній справі, виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких 3 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га для бази відпочинку.
У листопаді 2002 року начальник Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ) спрямував на адресу голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до змісту якого керівництво підприємства не заперечувало проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га (відповідно до державного акту 1981 року) на користь ТОВ "Лоно".
21.01.2004 року Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження №20 від 21.01.2004 року, згідно з яким:
- затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ДП МОУ "ЗАРЗ" для розміщення бази відпочинку "Дельфін";
- Державний акт серії Б №012923 від 1981 року скасовано;
- вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради;
- надано ДП МОУ "ЗАРЗ" земельну ділянку площею 1,24 га під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування.
26.12.2006 року рішенням Кирилівської селищної ради №16 затверджено проект землеустрою щодо відведення 2-ох земельних ділянок-площами по 1 га кожна, а всього 2 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ "ЗАРЗ" земель) ТОВ "Грін-Тур-Аг" для розміщення майнового комплексу забудови; надано дані земельні ділянки ТОВ "Грін-Тур-Аг" у довгострокову оренду на 49 років.
На виконання рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 року №16 між селищною радою та ТОВ "Грін-Тур-Аг" 24.01.2007 року укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України 23.04.2007 року за №040726400137, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:01:004:0035).
За умовами Договору від 24.01.2007 року, Кирилівська селищна рада для розміщення майнового комплексу з надання торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування передала в оренду на 49 років ТОВ "Грін-Тур-Аг" земельну ділянку загальною площею 1 га, яка знаходиться в межах по вул. Коса Пересип, смт. Кирилівка, Якимівського району Запорізької області.
Пунктом 2 вказаного Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0 га згідно з додатком, що є невід`ємною частиною цього договору.
Договір укладено на 49 років і строк його дії закінчується 24.01.2056 року (п. 5 Договору).
Договір зареєстровано у Якимівському районному відділі Державного підприємства "Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.04.2007 року за №040726400137.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів припинення договору оренди, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи.
Розміри та місцезнаходження земельної ділянки викладені на абрисі земельної ділянки.
Про факт передачі вказаної земельної ділянки відповідачу-2 в оренду свідчить Акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 24.01.2007 року.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.08.2013 року №1257 земельна ділянка, передана в оренду ТОВ "Грін-Тур-Аг", має кадастровий номер 2320355400:01:004:0035.
Прокурор вважає, що вищенаведений договір оренди земельної ділянки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та іншим актам цивільного законодавства, оскільки земельну ділянку загальною площею 1,0 га незаконно передано в оренду ТОВ "Грін-Тур-АГ" за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони, що встановлено рішеннями господарського суду Запорізької області у справах №908/2808/13 та 908/2846/13, що й стало підставою для звернення до суду першої інстанції із даним позовом.
При розгляді вищевказаних позовних вимог, повторно переглядаючи справу з урахуванням повноважень визначених в ст. 101 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та п. 1 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №671, п. 44 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями" і "Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України", затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 року, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України.
З огляду на наведене, Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина НОМЕР_1 ) є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству оборони України в силу п. 1.1. його Статуту. Одночасно є самостійним господарюючим суб`єктом, який має право юридичної особи.
Оскільки, відповідних заходів з боку Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (ДП МОУ "ЗАРЗ", Позивач-2), як землекористувача за державним актом серії Б №012923 від 1981 року, щодо захисту інтересів держави на частину земель державного підприємства, розташованих на території смт. Кирилівка, не здійснювалося, Військовим прокурором Запорізького гарнізону Південного регіону України цілком обґрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.
За змістом ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. (ст. 13 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст.ст. 9, 14 Закону України "Про збройні Сили України")
Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони" встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Згідно з п. 44, 45 чинного Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з ст. 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
З матеріалів справи вбачається, що згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки Якимівській районній державній адміністрації Запорізької області не надавалась.
Так, у листопаді 2002 року листом №790 Державне підприємство Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ) повідомило голову Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про те, що не заперечує проти передачі відведеної йому земельної ділянки площею 3,0 га у відповідності до державного акту, зареєстрованому у Книзі записів державних актів на право користування землею за №24 від 1981 року, розташованого на землях Кирилівської селищної ради, на користь ТОВ "Лоно".
Зазначений лист Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ), як землекористувача за державним актом серії Б №012923 від 1981 року, не може розцінюватися ані як відмова від землекористування, ані як згода на вилучення земельної ділянки, оскільки ним керівництво ДП МОУ "ЗАРЗ" лише не заперечує проти передачі земельної ділянки площею 3,0 га в оренду.
Матеріали справи свідчать, що розпорядженням №20 від 21.01.2004 року Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано та вилучено земельну ділянку площею 3 га, переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради.
Наведеним розпорядженням земельна ділянка площею 3 га виведена з державної власності і виключена зі складу земель оборони та передана до комунальної власності, створені передумови для подальшого розпорядження нею з боку органів місцевого самоврядування.
Проте, зазначене розпорядження в частині пунктів 2 та 3 було визнано недійсним рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 року у справі №908/2846/13, яке було залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2017 року.
26.12.2006 року рішенням Кирилівської селищної ради №16 затверджено проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок площами по 1 га кожна, а всього 2 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ "ЗАРЗ") ТОВ "Грін-Тур-Аг" для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування; змінено їх цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дані земельні ділянки ТОВ "Грін-Тур-Аг" у довгострокову оренду на 49 років.
Вказане рішення селищної ради №16 від 26.12.2006 року визнано недійсним в судовому порядку рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі 908/2808/13, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року.
В подальшому ТОВ "Грін-Тур-Аг" зверталося до господарського суду Запорізької області із заявою про перегляд судового рішення від 27.01.2015 року у справі №908/2808/13 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що межі переданих рішенням Кирилівської селищної ради №16 від 26.12.2006 року в оренду ТОВ "Грін-Тур-Аг" земельних ділянок по 1 га кожна (кадастрові №№2320355400:01:004:0035; 23203355400:01:004:0037) внаслідок помилки розробника при розробленні відповідної технічної документації з землеустрою в частині визначення координат поворотних точок були невірно встановлені на місцевості.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2017 року заяву ТОВ "Грін-Тур-Аг" про перегляд судового рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі №908/2808/13 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі №908/2808/13 залишено без змін.
Таким чином, рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі №908/2808/13, яким встановлена недійсність рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 року №16, на підставі якого укладено спірний договір оренди земельної ділянки, не скасовано та є чинним.
Як вже зазначалось, на виконання рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 року №16 між селищною радою та ТОВ "Грін-Тур-Аг" 24.01.2007 року укладено договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007 року.
Договір оренди земельної ділянки від 24.01.2017 року (зареєстрований у ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України 23.04.2007 року за №040726400137, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:01:004:0035) підписаний між Кирилівською селищною радою та ТОВ "Грін-Тур-Аг" є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 року у справі №908/2846/13 визнано недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області №20 від 21.01.2004 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації" про скасування державного акту на право постійного користування Б №01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку "Дельфін" та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі №908/2808/13 визнано недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 року №16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" ТОВ "Грін-Тур-Аг".
Під час розгляду справи №908/2808/13 рішенням суду було встановлено, що спірні земельні ділянки (у т.ч. надані ТОВ "Грін-Тур-Аг") є землями оборони. Власником земельних ділянок, закріплених за суб`єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, є держава в особі Кабінету Міністрів України. Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Міністерства оборони лише у користуванні, розпорядження ними здійснює Кабінет Міністрів України, який має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.
Водночас, в судовому рішенні у справі №908/2846/13 було встановлено, що Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки п. 2 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, яким скасовано державний акт на право постійного користування серії Б №012923 від 1981 року, визнано недійсним в судовому порядку, а також з огляду на те, що земля за вказаним актом є державною власністю.
Тобто, спірний договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007 року (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035) було укладено всупереч вимогам ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 20, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України та повинен бути визнано недійсним.
З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 року, реєстраційний номер 89, укладеного між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ТОВ "Грін-Тур-Аг" щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035) є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ "Грін-Тур-Аг" повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі, судова колегія також вважає, що ця вимога підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Під час розгляду даної справи судом було встановлено невідповідність укладеного між відповідачами договору оренди нормам чинного законодавства, насамперед, з огляду та те, що фактично за умовами договору було передано у користування ТОВ "Грін-Тур-Аг" земельну ділянку площею 1,0 га без дотримання вимог, встановлених діючим законодавством. Земельна ділянка була передана ТОВ "Грін-Тур-Аг" за відповідним актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (а.с.31, т.1).
Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки визнано недійсним, а спірна земельна ділянка віднесена до земель оборони, то вона підлягає поверненню від ТОВ "Грін-Тур-Аг" до Міністерства оборони України, як органу уповноваженого здійснювати управління землями державної власності на праві оперативного управління.
Що стосується строку позовної давності, то судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач-2 у відзиві на позов посилається на сплив позовної давності з огляду на те, що про час, коли військова прокуратура дізналася про порушене право Державного підприємства Міністерства Оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" щодо оренди частини земельної ділянки свідчить позов, який було розглянуто господарським судом Запорізької області (рішення від 20.02.2014 року у справі №908/2846/13) і встановлений Цивільним законодавством загальний строк позовної давності у три роки сплив 20.02.2014 року, а позовна заява подана лише 12.05.2017 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом положень ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 4 та 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно із ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За загальним правилом, дійсність рішень органів місцевого самоврядування презюмується, доки судом не буде встановлено інше.
Оскільки рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 року №16, на виконання якого укладено спірний договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007 року між Кирилівською селищною радою та ТОВ "Грін-Тур-Аг", скасовано рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року, то саме з цього моменту (набрання рішенням законної сили) слід обраховувати строк позовної давності, який у даному спорі не пропущено. Міністерство оборони України не знало та за всіма обставинами справи не могло знати, що розпорядження селищної ради від 26.12.2006 року №16, було незаконним та невідповідним вимогам чинного законодавства до прийняття та набрання законної сили рішення у справі №908/2808/13.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що доводи відповідача-2 стосовно застосування строку позовної давності є необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано рішення селищної ради №16 від 26.12.2006 року року, що було підставою для укладення спірної угоди (договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 року), а саме - 01.04.2015 року (момент набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі №908/2808/13), отже позовну заяву було подано до місцевого господарського суду 03.05.2017 року, в межах встановленого ст. 257 Цивільним кодексом України трирічного строку позовної давності про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги відносно того, що передану в оренду ТОВ "Грін-Тур-Аг" земельну ділянку не можливо ідентифікувати на місцевості, а земельна ділянка, яка була передана в оренду 402 військовому заводу не має чітких встановлених на місцевості меж, відповідно, неможливо встановити, чи на цій земельній ділянки знаходиться земельна ділянка, яка передана ТОВ "Грін-Тур-Аг", судова колегія зазначає наступне.
Стаття ст. 35 ГПК України визначає підстави звільнення від доказування обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судова колегія зазначає, що господарським судом Запорізької області розглядався позов Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ) до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кирилівська селищна рада Якімівського району Запорізької області, ТОВ "Грін-Тур-Аг", ТОВ "Укрзапчасть", ПП "Спец" про визнання незаконним та скасування розпорядження (справа №908/2846/13).
Під час розгляду справи №908/2846/13 місцевим господарським судом було встановлено наступне:
Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина НОМЕР_1 ) є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкований Міністерству оборони України в силу п. 1.1 Статуту. Одночасно є самостійним господарюючим суб`єктом, який має права юридичної особи.
Відповідно до акту Б №012923 від 1981 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею №24 за 402 військовим заводом ГСП -161 (на час слухання справи ДП МОУ "ЗАРЗ"), як за землекористувачем, закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 4 га землі, яких надана для спортивного комплексу 3 га та бази відпочинку 1 га.
Листом №700 від 2002 року державне підприємство Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ) повідомило голову Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про те, що не заперечує проти передачі відведеної земельної ділянки площею 3 га у право користування землею за №24 від 1981 року розташованого на землях Кирилівської селищної ради на користь ТОВ "Лоно".
Цим же рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка площею 3 га у встановленому законом порядку (ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України) до земель комунальної власності не передавалася.
Зазначене рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суд від 31.03.2014 року.
Під час апеляційного провадження по вище зазначеній справі Донецьким апеляційним господарським судом було встановлено, що 3 га землі, які були вилучені з користування Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" та переведені до земель запасу Кирилівської селищної ради, були надані в користування на умовах оренди ТОВ "Грін-Тур-Аг", ТОВ "Укрзапчасть" та ПП "Спец".
Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 16.07.2014 року.
При цьому, у своїй постанові Вищий господарський суд України також зазначив , що 3 га землі, які були вилучені з користування Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" та переведені до земель запасу Кирилівської селищної ради, були надані в користування на умовах оренди ТОВ "Грін-Тур-Аг", ТОВ "Укрзапчасть" та ПП "Спец".
У справі №908/2808/13, яка розглядалась господарським судом Запорізької області, за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Держави в особі: Міністерства оборони України та державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ТОВ "Грін-Тур-Аг" про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівськовго району Запорізької області від 26.12.2006 року №16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Грін-Тур-Аг" було встановлено, що 26.12.2006 рішенням Кирилівської селищної ради №16 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ "ЗАРЗ" земель) ТОВ "Грін-Тур-Аг" для розміщення бази відпочинку "Дельфін"; змінено її цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дану земельну ділянку ТОВ "Грін-Тур-Аг" в довгострокову оренду на 49 років.
Вище викладене спростовує доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності доказів, що спірна земельна ділянка, яку він орендує, не входила до складу земель оборони і була передана другому позивачу на підставі акту постійного користування.
Також обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник зазначив, що межі переданих рішенням Кирилівської селищної ради №16 від 26.12.2006 року в оренду ТОВ "Грін-Тур-Аг" земельних ділянок по 1,0000 га кожна (кадастрові №№ 2320355400:01:004:0035; 23203355400:01:004:0037) внаслідок помилки розробника при розробленні відповідної технічної документації з землеустрою в частині визначення координат поворотних точок були невірно встановлені на місцевості.
Судова колегія відхиляє вказаний довід, як підставу для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про землеустрій", зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою. Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.
Порядок погодження та затвердження документації із землеустрою визначений ст. 186 Земельного кодексу України.
Статтею 1861 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що в разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, апелянтом не надано доказів погодження зміни (виправлення) меж земельної ділянки із власником - Кирилівською селищною радою та письмового погодження з ТОВ "Укрспецзапчасть", як суміжного землекористувача.
В силу ст. 186 Земельного кодексу України та ст. 31 Закону України "Про землеустрій", у разі виявлення помилок у затвердженому рішенням органу місцевого самоврядування проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, їх виправлення здійснюється виключно рішенням органу місцевого самоврядування, який затвердив ці проекти.
Разом з тим, жодних рішень про внесення змін до проекту землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ "Грін-Тур-Аг" земельної ділянки площею 1,0 га Кирилівською селищною радою не приймалось, зміни до технічної документації із землеустрою у встановленому законом порядку внесено не було.
Крім того, відповідно до п.п. 7, 8, 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №677, виконавець у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов`язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки. Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.
Згідно приписів ч. 2 ст. 55 Закону України "Про землеустрій", встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Колегія суддів не приймає до уваги та вважає необгрунтованими ТОВ "Грін-Тур-Аг" про те, що земельна ділянка (2320355400:01:004:0035), яка передавалась Кирилівською селищною радою, знаходиться зовсім в іншому місці ніж в передбаченою технічною документацією за 2006 рік, враховуючи наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що затверджений рішенням Кирилівської селищної ради №16 від 26.12.2006 року проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок ТОВ "Грін-Тур-Аг" містить конкретні текстові та графічні матеріали, які дозволяють чітко визначити місце знаходження та конфігурацію земельних ділянок.
Так, зокрема, у додатках до оспорюваного договору оренди (абрис) є посилання на конкретне місцезнаходження відведених земельних ділянок, а саме: розташування їх поряд (з одного боку) з земельною ділянкою ТОВ "Укрзапчасть" та напроти бази відпочинку "Жемчужина моря", яка є суміжною з базою відпочинку "Дельфін". Будь-яке інше місцезнаходження та суміжність земельної ділянки - договором не передбачена.
Невід`ємною частиною договору оренди від 24.01.20107 року є план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об`єкта оренди, кадастровий план та проект відведення земельної ділянки, з яких чітко вбачається місцезнаходження переданої в оренду ТОВ "Грін-Тур-Аг" земельної ділянки, її приналежність до земель ДП МОУ "ЗАРЗ".
Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки від 24.01.2007 року зовнішні межі погоджені з суміжними землекористувачами, що також свідчить про передачу конкретної земельної ділянки, яка була вилучена раніше наданих ДП МОУ "ЗАРЗ".
В технічній документації ТОВ "Грін-Тур-Аг"на спірну земельну ділянку за 2006 рік, яка була первинно розроблена ПП "НВФ "Кадастр", міститься чіткі визначення поворотних кутів земельної ділянки (2320355400:01:004:0035), знаходження земельних ділянок переданих відповідачу-2 саме напроти бази відпочинку "Жемчужина моря" та суміжною базою відпочинку "Дельфін".
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що при виготовленні технічної документації у 2006 році розробником було допущено помилку в частині визначення поворотних кутів меж земельної ділянки та до уваги слід приймати нову технічну документацію із землеустрою, яка була виготовлена ПП "ПВФ "Еліта" на замовлення відповідача-2 у 2017 році, оскільки, по-перше: земельна ділянка надана ТОВ "Грін-Тур-Аг" на момент укладення спірного правочину, а не станом на 2017 рік, містила чіткі визначення на території, в т.ч. суміжних землевласників, по-друге: в технічній документації 2017 року територія визначена без погодження її координатів з суміжними землевласниками, зокрема Кирилівською селищною радою, ДП МОУ "ЗАРЗ" (Міноборони) та ТОВ "Укрзапчасть", що не може свідчити про її об`єктивність. В даному випадку ТОВ "Грін-Тур-Аг повинно було погоджувати та оримувати згоду суміжних землевласників, в т.ч з Міністерством оборони України, як розпорядником землі.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем-2 було надано клопотання про долучення витягу з Державного земельного кадастру України, сформованого станом на 13.11.2017 року з якого вбачається, що земельна ділянка (2320355400:01:004:0035) перебуває у комунальній власності. Проте, колегія суддів не приймає зазначені документи, оскільки вони є новими доказами по справі. Відповідно до приписів ст.101 ГПК України нові докази під час апеляційного провадження можуть бути прийняти апеляційним судом лише якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з підстав, що не залежали від нього. Як вабчається з матеріалів справи (а.с. 115, т.1) до суду першої інстанції ТОВ "Грін-Тур-Аг" подано витяг станом на 19.06.2017 року в в якому містяться відомості щодо державної форми власності спірної земельної ділянки.
Дослідивши технічний звіт спірної земельної ділянки (2320355400:01:004:0035) за 2006 рік та порівнявши його з технічною документацією із землеустрою сформованою ПП "ПВФ "Еліта" на замовлення ТОВ "Грін-Тур-Аг" у 2017 року судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент прийнття Кирилівською селищною радою рішення про затвердження проекту відведення земельною ділянки під розміщення майнового комплексу, а саме у 2006 році, відмомсті про спірну земельну ділянку (а.с. 4-5, т.2) передбачали чітку форму власності, а саме державну, що, в свою чергу, виключало факт її перебування у комунальній власності та необзінаність відповідача-2 про її віднесення до земель підпорядкованих Міністерству оборони України. Зокрема, згідно вихідної земельно-кадастрової інформації, відомостей про земельну ділянку, власника або землекористувача, за рахунок якого передбачалось відведення та відповідно до відомостей про земельну ділянку, яка запроектована до відведення, фома власності на землю була чітко визначена як державна. Тобто, складаючи у 2006 році технічну документацію із землеустрою відведених земельних ділянок Кирилівська селищна рада та ТОВ "Грін-Тур-Аг". відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, в повній мірі усвідомлювали, що в довгострокову оренду передається саме земельна ділянка державної форми власності (ДП МОУ "ЗАРЗ").
Саме лише виявлення у червні 2017 року помилки при розробленні технічної документації із землеустрою щодо визначення координат поворотних точок переданих в оренду ТОВ "Грін-Тур-Аг" земельних ділянок та внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру України (в частині форми власності землі) не впливає зміст договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 року, а може слугувати окремою підставою для врегулювання Кирилівською селищною радою питання щодо передання ТОВ "Грін-Тур-Аг" в оренду іншої земельної ділянки, яка не передавалась ДП МОЗ "ЗАРЗ", та встановлення її дійсних меж в натурі (на місцевості).
В той же час, скасування в судовому порядку рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 року, як такого, що прийнято за відсутності повноважень, є безумовною підставою для визнання, укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки, недійсним.
За таких обставин, скаржником не спростовано факту знаходження спірної земельної ділянки у державній власності та її віднесення до земель оборони саме на момент прийняття спірного рішення селищної ради та укладення оспорюваного правочину, як і не надано належних доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які б свідчили про відповідність спірного правочину умовам Закону.
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника обґрунтованого висновку суду першої інстанцій не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом першої інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судом попередньої інстанції.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо невідповідності умов договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 року вимогам Закону, що підтверджується вищевказаними доказами та не спростовано іншими учасниками судового процесу.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Грін-Тур-Аг" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 року у справі №908/980/17 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача-2.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Тур-Аг», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 року у справі №908/980/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2017 року у справі №908/980/17 залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Судді: Н.В. Будко
Н.М. Дучал
