Єдиний державний реєстр судових рішень
номер провадження справи 15/13/17-4/35/18-34/148/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2021 Справа № 908/980/17
м.Запоріжжя Запорізької області
Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі:
Головуючий суддя Науменко А.О.,
Судді Мірошниченко М.В.,
Ярешко О.В.
при секретареві судового засідання Балицькій Ю.І.,
розглянувши матеріали справи № 908/980/17
за позовом: Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11) в інтересах держави в особі
позивача 1: Міністерства оборони України, (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)
позивача 2: Державного підприємства Міністерства оборони України Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина НОМЕР_1 ) (69600, м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї Бригади, буд. 1)
до відповідача - 1: Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський району, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67)
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Тур-Аг (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16, кв. 205)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 07809992 (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4).
про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки
за участі уповноважених представників сторін:
від позивача 1: не з`явився
від позивача 2: не з`явився
від відповідача 1: не з`явився
від відповідача 2: Курилін В.О., ордер ЗП № 052258 від 26.03.2019, посвідчення № 854 від 28.02.2011
від третьої особи: не з`явився
прокурор: Чинін Д.Ю., посвідчення №064700 від 01.06.2021, Палій В.І., наказ №1037-к від 06.12.2021, паспорт НОМЕР_2 виданий Мелітопольським РВ ГУМВС в Запорізькій області 08.06.2010
УСТАНОВИЛА:
В провадженні Господарського суду Запорізької області (суддя Науменко А.О.) перебуває позовна заява Виконуючого обов`язки військового прокурора Південного регіону про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007, реєстраційний №89, зареєстрованого у ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 23.04.2007 за №040726400137, укладеного між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області щодо земельної ділянки площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Перепис (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035) та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН-ТУР-АГ повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 1 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035), передану Кирилівською селищної радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007 реєстраційний № 89.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 справу передано для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.07.2021 № 908/980/17 клопотання ТОВ Грін Тур АГ задоволено. Передано справу № 908/980/17, клопотання ТОВ Грін Тур АГ про залишення позову без розгляду № б/н від 16.03.2021 (вх. № 5518/08-08/21 від 16.03.2021) та про витребування доказів та № б/н від 13.04.2021 (вх. № 7535/08-08/21 від 13.04.2021), клопотання прокурора про здійснення процесуального правонаступництва на колегіальний розгляд.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2021, справу № 908/980/17 передано на розгляд у наступному складі: головуючий суддя Науменко А.О., судді: Колодій Н.А., Корсун В.Л.
Протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2021, клопотання ТОВ Грін Тур АГ про залишення позову без розгляду, клопотання про витребування доказів передано на розгляд раніше визначеному складу суду: головуючий суддя Науменко А.О., судді: Колодій Н.А., Корсун В.Л.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.07.2021 № 908/980/17 прийнято справу № 908/980/17, клопотання ТОВ Грін Тур АГ про залишення позову без розгляду № б/н від 16.03.2021 (вх. № 5518/08-08/21 від 16.03.2021) та про витребування доказів та № б/н від 13.04.2021 (вх. № 7535/08-08/21 від 13.04.2021), клопотання прокурора про здійснення процесуального правонаступництва до свого провадження колегією суддів. Ухвалено повторно провести підготовче провадження, розглядати справу № 908/980/17 спочатку зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначити на 04.08.2021 о 10 год. 30 хв.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 № 908/980/17 замінено Виконуючого обов`язки військового прокурора Південного регіону України на правонаступника Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 № 908/980/17 відкладено підготовче засідання на 01.09.2021 о 12 год. 00 хв.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2021 № 908/980/17 витребувано у Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11) докази, а саме: оригінал листа від 25.04.2017 № 05/3-1801вих17 з оригіналами доказів його направлення на адресу Міністерства оборони України. Підготовче засідання відкладено на 09.09.2021 о 12 год. 15 хв.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.09.2021 № 908/980/17 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.10.2021 о 11 год. 30 хв.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.10.2021 № 908/980/17 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 11.10.2021 об 12 год. 15 хв.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021, враховуючи перебування судді учасника колегії Корсуна В.Л. на лікарняному з 08.10.2021, для розгляду справи № 908/980/17 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Науменко А.О., судді: Колодій Н.А., Топчій О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2021 № 908/980/17 прийнято справу № 908/980/17 до розгляду та провадження колегією суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Науменко А.О., суддя Колодій Н.А., суддя Топчій О.А. Призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021 об 11 год. 00 хв.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2021, враховуючи перебування судді учасника колегії Топчій О.А. на лікарняному з 29.10.2021, для розгляду справи № 908/980/17 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Науменко А.О., судді: Колодій Н.А., Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2021 № 908/980/17 прийнято справу № 908/980/17 до розгляду та провадження колегією суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Науменко А.О., суддя Колодій Н.А., суддя Мірошниченко М.В. Призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2021 об 11 год. 30 хв.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 № 908/980/17 відкладено судове засідання з розгляду справи № 908/980/17 до 01.12.2021 о 14 год. 30 хв.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021, враховуючи перебування судді учасника колегії Колодій Н.А. у відпустці з 01.12.2021 по 14.12.2021, для розгляду справи № 908/980/17 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Науменко А.О., судді: Мірошниченко М.В., Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 № 908/980/17 прийнято справу № 908/980/17 до розгляду та провадження колегією суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Науменко А.О., суддя Мірошниченко М.В., суддя Ярешко О.В. Призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2021 об 11 год. 30 хв.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.12.2021 № 908/980/17 колегія суддів відклала судове засідання з розгляду справи на 23.12.2021 об 11 год. 30 хв.
21.12.2021 від прокурора на адресу суду надійшли пояснення по справі.
23.12.2021 від позивача 1 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача 1.
В судовому засіданні 23.12.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.
Головуючий суддя відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/980/17 по суті. Перевірив явку представників сторін. Головуючий суддя оголосив про надходження вказаних пояснень та клопотання по справі. Клопотання позивача 1 задоволено.
Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду наступні пояснення: спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки земельну ділянку незаконно передано за цим договором в оренду відповідачу-2 за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони, що встановлено рішеннями Господарського суду Запорізької області у справах № 908/2808/13 та № 908/2846/13, у зв`язку з чим договір підлягає визнанню недійсним з одночасним поверненням орендованого майна. Позов мотивовано порушенням при укладенні договору статей 84, 90, 140 Земельного кодексу України. Також, прокурор заперечив проти застосування строків позовної давності, оскільки про порушення прав та законних інтересів держави прокурору стало відмово 01.04.2015. Листом від 25.04.2017 № 05/3-1801вих17 прокурор повідомив позивача 1 про намір вжити заходи для відновлення порушених прав та законних інтересів держави шляхом подання відповідної позовної заяви.
Як вбачається з клопотання та матеріалів справи позивач 1 підтримує позовні вимоги в повному обсязі та підтвердив факти отримання листа від 25.04.2017 № 05/3-1801вих17.
Представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки межі земельної ділянки, про яку зазначено у спірному договорі, були змінені уповноваженими особами Держгеокадастру шляхом виправлення координат її поворотних точок. Земельна ділянка щодо якої і виник спір - площею 3,0000 га, яка є землями оброни, має кадастровий номер 2320355400:10:003:0473 та перебуває у користуванні позивачів відповідно до Державного акту на право користування землею державної власності Б № 012923 від 1981 року, є земельною ділянкою, що відмінна від земельної ділянки площею 1,0000 га кадастровий номер 2320355400:01:004:0035, яка відповідно до договору оренди №040726400137 від 24.01.2007 перебуває в користуванні ТОВ Грін-Тур-АГ, та розташовані фізично та юридично в різних місцях. Також, просив суд застосувати строки позовної давності.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
23.12.2021 прийнято рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
На підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 402ому військовому заводу ГСП-161, м.Запоріжжя, правонаступником якого є позивач-2, виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4,0 га, з яких: 3,0 га для розміщення спортивного комплексу та 1,0 га для бази відпочинку.
Акт був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №24.
У листопаді 2002 року позивач-2 направив голові Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, згідно якого не заперечував проти передачі земельної ділянки площею 3,0 га (відповідно до Державного акту) ТОВ "Лоно".
21.01.2004 Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження від 21.01.2004 № 20 (далі Розпорядження № 20), яким затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки позивача-2 для розміщення бази відпочинку "Дельфін", скасовано Державний акт, вилучено земельну ділянку з державної власності, площею 3,0 га та переведено її до земель запасу відповідача-1, надано позивачу-2 земельну ділянку площею 1,24 га під розміщення бази відпочинку Дельфін у постійне користування.
На підставі рішення відповідача-1 від 26.12.2006 № 16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення майнового комплексу ТОВ "Грін-Тур-Аг" (далі - Рішення № 16), між відповідачем-1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар), було укладено договір оренди землі від 24.01.2007, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв, згідно відповідного акту, в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 2320355400:01:004:0035), для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування, яка знаходиться в межах смт Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вулиця Коса Пересип, загальною площею 1,0 га, строком на 49 років.
Договір зареєстровано у Якимівському районному відділі Державного підприємства Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.04.2007 за №040726400137.
На виконання умов договору земельна ділянка була передана за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 24.01.2007.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.08.2013 №1257 земельна ділянка, передана в оренду ТОВ ГРІН-ТУР-АГ, має кадастровий номер 2320355400:01:004:0035.
За доводами прокурора, зазначений договір оренди земельної ділянки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі, іншим актам цивільного законодавства, оскільки земельну ділянку загальною площею 1,0 га незаконно передано Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ ГРІН-ТУР-АГ за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони, що встановлено рішеннями Господарського суду Запорізької області у справах № 908/2867/13 та № 908/2846/13. Під час укладання спірного договору оренди в порушення ст.ст. 84, 90, 140 Земельного кодексу України не було враховано, що власником земель оборони (держава в особі Кабінету Міністрів України і Міністерство оборони України) рішення про відмову від права власності на спірну земельну ділянку не приймалось, порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою дотримано не було, а тому у органу місцевого самоврядування були відсутні підстави розпоряджатися вказаною земельною ділянкою.
В свою чергу ТОВ Грін-Тур-Аг вважає, що земельна ділянка щодо якої і виник спір - площею 3,0000 га, яка є землями оброни, має кадастровий номер 2320355400:10:003:0473 та перебуває у користуванні позивачів відповідно до Державного акту на право користування землею державної власності Б 012923 від 1981 року, є земельною ділянкою, що відмінна від земельної ділянки площею 1,0000 га кадастровий номер 2320355400:01:004:0035, яка відповідно до договору оренди від 24.01.2007 перебуває в користуванні ТОВ Грін-Тур-АГ.
Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007, укладеного між Кирилівською селищною радою та ТОВ "Грін-Тур-АГ, а також застосування наслідків недійсності договору, шляхом зобов`язання ТОВ "Грін-Тур-АГ повернути земельну ділянку Міністерству оборони України, зі складанням акту прийому-передачі, стали предметом судового розгляду у даній справі.
Справа розглядалась судом неодноразово.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017, позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 12.04.2018 рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна інстанція зазначила, що судами не встановлено чи впливає зміна уповноваженими особами Держгеокадастру шляхом виправлення координат поворотних точок земельної ділянки, на чинність спірного договору оренди, а відтак і на правомірність користування земельною ділянкою відповідачем-2.
Щодо застосування строку позовної давності судами не досліджено, що прокурор, а відповідно і позивачі, про порушене право могли довідатися з моменту прийняття 26.12.2006 Рішення № 16. При цьому судами не з`ясовувалось чи був прокурор присутнім під час прийняття цього рішення та чи проводились ним перевірки дотримання відповідачем-1 вимог законодавства у сфері земельних відносин.
При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 (суддя Зінченко Н.Г.) позов задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007, щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:004:0035); зобов`язано ТОВ "Грін-Тур-Аг" повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийму-передачі земельну ділянку загальною площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:10:004:0035), передану Кирилівською селищною радою за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007, реєстраційний № 89.
Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки договір є таким, що суперечить положенням частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), частини 5 статті 20, частини 5 статті 116 ЗК України, статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", статті 4 Закону України "Про оренду землі", частини 2 статті 203 ЦК. Приймаючи до уваги, що земельна ділянка віднесена до земель оборони суд також дійшов висновку про наявність підстав для повернення земельної ділянки від ТОВ "Грін-Тур-Аг" до Міністерства оборони України.
Щодо строку позовної давності суд дійшов висновку, що факт відсутності повноважень у Кирилівської селищної ради на розпорядження спірною ділянкою став відомий прокурору та позивачам після набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі № 908/2808/13, а саме: після винесення Харківським апеляційним господарським судом постанови від 01.04.2015 справі № 908/2808/13 про залишення без змін рішення суду першої інстанції у даній справі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна інстанція зазначила, що: « 6.28. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність пропуску строку позовної давності у даній справі, зазначивши, що факт відсутності повноважень у Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на розпорядження спірною ділянкою став відомий прокурору та позивачам після набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі № 908/2808/13, а саме: після винесення Харківським апеляційним господарським судом постанови від 01.04.2015 справі № 908/2808/13 про залишення без змін рішення суду першої інстанції в даній справі.
6.29. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком судів, оскільки державі в особі її органів стало відомо про порушення її прав щонайменше з моменту звернення прокурора із позовом у справі № 908/2808/13 в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України і ДП Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за участю третьої особи ТОВ "Грін-Тур-Аг" про визнання недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 № 16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення майнового комплексу ТОВ "Грін-Тур-Аг".
6.30. Таким чином, на виконання вказівки Верховного суду, викладеної у постанові від 12.04.2018, судами з`ясовано, що ні прокуратура, ні позивачі не приймали участі під час прийняття селищною радою зазначеного рішення, а отже не могли довідатись про порушене право саме з моменту прийняття рішення, проте достеменно не встановлено коли саме позивачі дізнались про порушення їх прав, а отже не встановлено початку перебігу строку позовної давності.
6.31. Оскільки судами не встановлено початку перебігу строку позовної давності, що є визначальним для розрахунку такого строку, висновки щодо відсутності його пропуску та відповідно відмова у застосуванні строку позовної давності є передчасними».
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.
Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
У цій справі прокурором було вжито заходи передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом направлення на адресу Міністерства оборони України листа від 05/3-1801вих17 від 25.04.2017 про намір звернутися до суду за захистом порушених прав держави. Міністерство борони України (позивач 1) підтвердило факт отримання від прокурора вказаного листа (а.с. 91, т. 7). Також, у минулих судових засіданнях представник позивача 1 підтвердив отримання листа. Тому вказані обставини справи є відмінними від обставин у справі № 908/1053/17, а отже п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України застосуванню не підлягає.
Статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони" визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
Статтею 77 ЗК України, яка кореспондується зі статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України визнані землями оборони.
Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Пунктами а, б ч. 1 ст. 90 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі.
Пунктами 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 N 483 встановлено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України (на час прийняття рішення про надання спірної земельної ділянки ст. 140 Земельного кодексу України). Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Стаття 140 ЗК України містить перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку.
За приписами ст. 10 Закону України "Про оборону України", МО України, зокрема, здійснює управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Згода Міністерством оборони України на передачу спірної земельної ділянки не надавалась, рішення про відмову від права власності також не приймалось.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 (залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 і в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014) у справі №908/2846/13 за позовом першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_3 ) до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, за участю третіх осіб: Кирилівської селищної ради, ТОВ "Грін-Тур-Аг", ТОВ "Укрзапчасть", ПП "Спец" визнано недійсними пунктів 2, 3 Розпорядження № 20 від 21.01.2004 Про затвердження матеріалів інвентаризації про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку Дельфін та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради. При розгляді справи було встановлено, що оскаржувані пункти 2, 3 Розпорядження №20 прийняті Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області з порушення вимог чинного законодавства та з перевищенням наданих законом повноважень.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 (залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015) у справі №908/2808/13 задоволено позов першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України і ДП Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за участю третьої особи ТОВ "Грін-Тур-Аг" про визнання недійсним Рішення № 16 від 26.12.2006 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку Дельфін ТОВ ГРІН-ТУР-АГ. При розгляді справи було встановлено, що земельні ділянки, у тому числі, надана відповідачу-2, є землями оборони, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, та їх власником є держава в особі Кабінету Міністрів України. Відповідач-2 звертався до Господарського суду Запорізької області із заявою про перегляд цього рішення суду за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що межі переданих Рішенням № 16 в оренду відповідачу-2 земельних ділянок по 1,0 га кожна (кадастрові №№2320355400:01:004:0035; 23203355400:01:004:0037) були невірно встановлені на місцевості внаслідок помилки при розробленні відповідної технічної документації з землеустрою в частині визначення координат поворотних точок, але ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.07.2017 вказану заяву залишено без задоволення, а рішення суду від 27.01.2015 у справі № 908/2808/13 без змін.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням встановлених обставин справи, а також обставин, встановлених у судових рішеннях у справах № 908/2846/13, № 908/2808/13, колегія суддів приходить до висновку, що при укладанні спірного договору оренди земельної ділянки Кирилівська селищна рада в порушення частини 1 статті 317 ЦК України (власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном), статті 20 ЗК України (яка регламентує встановлення та зміну цільового призначення земельних ділянок), частини 5 статті 116 ЗК України, вийшла за межі власних повноважень та незаконно розпорядилась земельною ділянкою, яка є власністю держави і відноситься до земель оборони.
Частиною 2 статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007, укладений між відповідачами є таким, що суперечить положенням частини 1 статті 317 ЦК України, частині 5 статті 20, частині 5 статті 116 ЗК України, статті 1, 4 Закону України Про використання земель оборони, статті 4 Закону України Про оренду землі, частині 2 статті 203 ЦК України, та порушує права та законні інтереси позивачів, що свідчить про законність і обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі.
По накладенню меж земельних ділянок позиція відповідача 2 непідтверджена. Доводи спростовуються матеріалами справи. Верховний Суд вже зробив висновок з цього приводу, що вказаний в п. 6.16 постанови від 23.10.2019: « 6.16. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів щодо порушення прав позивачів, оскільки згідно даних Публічної кадастрової карти земельні ділянки з кадастровими номерами 2320355400:10:003:0473 та 2320355400:01:004:0035 є різними за місцем розташування, категорією і формою власності; про невзяття судами до уваги, що на час звернення прокурора до суду із даним позовом земельна ділянка площею 1,0 га кадастровий номер 2320355400:01:004:0035 знаходилась в межах земельної ділянки позивачів, натомість до часу прийняття Господарським судом Запорізької області рішення від 27.07.2017, межі цієї земельної ділянки були приведені у відповідність з вимогами законодавства шляхом виправлення координат її поворотних точок у Державному земельному кадастрі; про те, що виконання рішення суду у цій справі призведе до безпідставного збільшення земельної ділянки Міністерства оборони України з 4,0 га до 5,0 га; про те, що скасування Рішення № 16, яким спірну земельну ділянку було передано у користування відповідачу-2, не є підставою для задоволення позову вже розглядалися судом апеляційної інстанції і їм було надано належну правову оцінку. Крім того, колегія суддів зазначає, що наведені аргументи зводяться до переоцінки обставин справи та доказів, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України».
Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Тобто, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
Разом з тим суд враховує, що право посвідчене договором оренди є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому недійсність рішення про передачу в оренду земельної ділянки впливає на законність укладеного на його підставі договору.
Відповідно до листа від 13.11.2018 вих. № 1937 Кирилівська селищна рада підтвердила відсутність погодження селищною радою меж переданої в оренду ТОВ Грін-Тур-Аг земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0035 після виявлення 2017 року помилки щодо визначення поворотних точок меж вказаної земельної ділянки та здійснення її виправлення шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру.
За поясненнями прокурора реєстрація за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя земельної ділянки площею 3,0 га, кадастровий номер 2320355400:10:003:0473, не впливає на обґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначає, що рішення Кирилівської селищної ради №16 від 26.12.2006 про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01:004:0035 визнано недійсним. Нове рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:004:0035 із земель комунальної власності не приймалось.
Щодо строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач-2, колегія суддів зазначає про таке.
У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Згідно частини 4 статті 267 наведеного Кодексу, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанова від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, постанова від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, постанова від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Згідно із частинами 2 та 4 статті 29 ГПК України у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися держава в особі уповноваженого органу.
Частиною 1 ст. 316 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У постанові від 23.10.2019 Верховний Суд зазначив: « 6.29. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком судів, оскільки державі в особі її органів стало відомо про порушення її прав щонайменше з моменту звернення прокурора із позовом у справі № 908/2808/13 в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України і ДП Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за участю третьої особи ТОВ "Грін-Тур-Аг" про визнання недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 № 16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення майнового комплексу ТОВ "Грін-Тур-Аг"».
На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у п.п. 6.28 6.31, судом встановлено, 14.08.2013 прокурор звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом у справі № 908/2808/13 в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України і ДП Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за участю третьої особи ТОВ "Грін-Тур-Аг" про визнання недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 № 16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення майнового комплексу ТОВ "Грін-Тур-Аг".
Про вказане свідчить штемпель «Одеса Спецзв`язок 04822» на реєстрі № 56, на квитанції про прийняття позовної заяви вих. № 05/2-2986вих-13 від 07.08.2013 на відправку.
Вказана позовна заява була зареєстрована в суді зв вх. № 2952/09-05/13 від 19.08.2013.
Відповідно до АСДС «Діловодство спеціалізованого суду» також 19.08.2013 здійснено автоматичний розподіл вказаної позовної заяви. В додатках до позовної заяви у справі № 908/2808/13 зазначено договір оренди земельної ділянки пункт 6 «Копія договору оренди між Кирилівською селищною радою та ТОВ «Грін Тур Аг» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:10:004:0035 (з додатками) на 8 арк.», що оспорюється в даній справі. У п. 7 опису вкладення у відправлення з описом вкладення також зазначено цей договір.
Позовна заява у цій справі направлена на адресу Господарського суду Запорізької області 03.05.2017, а про порушення прав та законних інтересів прокурор дізнався у серпні 2013 (14.08.2013 дата направлення позовної заяви у справі № 908/2808/13). Також, слід зазначити, що позовна заява у справі № 908/2846/13 згідно із інформацією АСДС «Діловодство спеціалізованого суду» розподілена між суддями 23.08.2013.
Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, строк позовної давності в частині вимог про визнання недійсним договору оренди пропущений з 08.08.2016, оскільки з даним позовом прокурор звернувся 03.05.2017 і лише з цих підстав позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
За результатами розгляду справи № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зробила такі правові висновки: «Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювала висновки про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього кодексу (також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45)).
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку треба розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Так само як і землі водного фонду, землі оборони не можуть перебувати у приватній власності.
Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.
Як вбачається зі ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Частиною 1 ст. 95 ЗК України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Частина 2 даної статті вказує на те, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник такої земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та /вимагати повернути таку ділянку.
Зазначену позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14, від 10.06.2020 у справі №366/3242/17 та Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 903/709/16.
Отже, зайняття земель оборони з порушенням ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути землі оборони необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
В частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тур Аг» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 1,00 га, кадастровий номер 2320355400:10:004:0035, шляхом її повернення Міністерству оборони України позов підлягає задоволенню, оскільки землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Згоду на вилучення земельної ділянки Міністерство оборони України не надавало. Орган місцевого самоврядування Кирилівська селищна рада, яка не є власником спірної земельної ділянки не мала права нею розпоряджатись. Всі рішення щодо вилучення з земель оборони: розпорядження № 20 від 21.01.2004 Про затвердження матеріалів інвентаризації про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку Дельфін та вилучення земельної ділянки та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради та рішення № 16 від 26.12.2006 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку Дельфін ТОВ ГРІН-ТУР-АГ, визнані недійсними, оскільки заволодіння землями оборони всупереч нормам ЗК України є неможливими. Вказана земельна ділянка підлягає поверненню власнику державі в особі Міністерства оборони України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
1. Позов задовольнити частково.
2. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007, реєстраційний № 89, укладеного між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, 67, код ЄДРПОУ 25489968) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грін-Тур-Аг, (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16, кв. 205, код ЄДРПОУ 33610446) щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:004:0035) відмовити.
3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Грін-Тур-Аг, (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16, кв. 205, код ЄДРПОУ 33610446) повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) зі складанням акту прийму-передачі земельну ділянку загальною площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:10:004:0035), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007, реєстраційний №89.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Тур-Аг, (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16, кв. 205, код ЄДРПОУ 33610446) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 24.12.2021.
Головуючий суддяА.О. Науменко
СуддяМ.В. Мірошниченко
СуддяО.В. Ярешко
