КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" листопада 2017 р. Справа№ 910/11892/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Остапенка О.М.
Пантелієнка В.О.
при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.
та представників:
від апелянта: Литвинов В.В. (довіреність від 23.03.2016);
розпорядник майна: Прядко А.М. (посв. № 973 від 21.05.2013);
від ПАТ "Укртрансгаз": Тютюнник С.В. (довіреність від 31.07.2017 № 6-137);
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017
у справі № 910/11892/17 (Суддя Чеберяк П.П.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/11892/17 порушено провадження у справі № 910/11892/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на суму 580 560 718 грн. 26 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Прядка Андрія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 973 від 21.05.2013); вирішено інші процесуальні питання.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/11892/17, заяву Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2017 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 08.11.2017.
08.11.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ініціюючого кредитора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.11.2017 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник ініціюючого кредитора та розпорядник майна заперечили проти задоволення апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу просили залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2017 заяву про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 14.08.2017, зобов'язано арбітражного керуючого Прядка Андрія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 973 від 21.05.2013), визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 11.08.2017 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго".
02.08.2017 до господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича про участь у справі.
04.08.2017 до господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича про участь у справі.
08.08.2016 до господарського суду м. Києва надійшли заяви про участь у справі від арбітражних керуючих Потупало Наталії Ігорівни, Прядка Андрія Михайловича та Віскунова Олександра Віталійовича.
29.08.2017 до господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Тищенко Н.П. про участь у справі.
Оскаржуваною ухвалою судом першої інстанції порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на суму 580 560 718 грн. 26 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Прядка Андрія Михайловича; вирішено інші процесуальні питання.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що при вирішенні судом першої інстанції питання щодо порушення провадження у даній справі про банкрутство останній мав би відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство з тих підстав, що на момент винесення оскаржуваної ухвали постанова виконавчої служби про повернення відповідного виконавчого документу стягувачу в матеріалах справи відсутня. Докази неможливості списання коштів з рахунків боржника в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з наявності усіх передбачених Законом підстав для порушення провадження у справі про банкрутство. При цьому суд зазначив, що всі заявлені ініціюючим кредитором у заяві вимоги до боржника є безспірними та підлягають визнанню у підготовчому засіданні. У суду були відсутні правові підстави для відмови у порушенні провадження у даній справі про банкрутство з тих підстав, що зазначає апелянт.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Частиною 3 статті 16 Закону визначено, що якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, сума безспірних вимог кредитора вираховується без неустойки.
На підтвердження своїх доводів, звертаючись до суду про ініціювання процедури банкрутства Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго", ініціюючим кредитором зазначено, що ПАТ "Укргаз-Енерго" неспроможний сплатити заборгованість в розмірі 580 560 718 грн. 26 коп., яка підтверджена рішенням господарського суду м. Києва від 13.10.2010 у справі № 42/78-17/284, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2011, за яким стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", основний борг в сумі 580 543 452 грн. 38 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 17 186 грн. 30 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн. 58 коп.
28.03.2011 на примусове виконання рішення від 13.10.2010 у справі № 42/78-17/284 господарським судом міста Києва видано наказ, який у подальшому був пред'явлений до виконання до органів Державної виконавчої служби.
16.03.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31711856 з примусового виконання наказу № 42/78-17/284 від 28.03.2011.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.04.2012 виконання рішення у справі № 42/78-17/284 було відстрочено до 12.04.2013.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2013 виконання рішення у справі № 42/78-17/284 було відстрочено до 23.05.2015.
Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28.05.2015 виконавче провадження № 31711856 було поновлено, та станом на 01.06.2017 є відкритим, відповідне судове рішення є невиконаним.
В ході примусового виконання рішення суду списання коштів з рахунків Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" не відбулось, заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" погашена не була. Вказане апелянтом не спростовується.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що заявником не подано доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором, оскільки на зберіганні в Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" знаходиться майно боржника, а саме природний газ в обсязі 64 010,495 тис. куб.м., загальна вартість якого становить 467 474 405 грн. 93 коп., що в свою чергу становить 80,52 % всієї суми боргу.
Апелянт посилається на те, що на даний час існує господарський спір у справі № 5011-74/9393-2012 предметом якого, зокрема, є встановлення права власності на 3 952 861,036 тис. куб.м. природного газу, який, на думку апелянта, належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Укргаз-Енерго" та знаходиться на зберіганні у Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"; тобто, на зберіганні у кредитора знаходиться достатньо майна боржника, реалізація якого дасть можливість боржнику в повному обсязі виконати рішення суду у справі № 42/78-17/284.
Частиною 2 статті 11 Закону передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.
При цьому, положеннями Закону не передбачено обов'язку ініціюючого кредитора долучати до заяви про порушення справи про банкрутство даних органу державної виконавчої служби про стан здійснення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду про стягнення з боржника грошових коштів за відповідним рішенням суду та перевіряти в підготовчому засіданні повноту дій виконавчої служби в ході виконавчого провадження. Боржник, як сторона у справі про банкрутство наділений повноваженнями спростувати доводи ініціюючого кредитора та надати докази її погашення (припинення).
Відтак, безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує із встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням ініціюючим кредитором обставин порушення за постановою органу державної виконавчої служби виконавчого провадження з виконання наказу суду щодо таких грошових вимог та обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, протягом яких не вдалось задовольнити вимоги ініціюючого кредитора на зазначену суму.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 05.07.2016 у справі № 904/4861/15, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 15.03.2017.
На підставі викладеного вище, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені ініціюючим кредитором вимоги до боржника в сумі 580 560 718 грн. 26 коп. є безспірними, їх розмір перевищує розмір трьохста мінімальних заробітних плат та вони не були задоволені боржником протягом більше ніж трьох місяців після відкриття вищевказаного виконавчого провадження, тому у суду наявні всі правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
В підготовчому засіданні судом першої інстанції не було встановлено підстав для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство Приватному акціонерному товариству "Укргаз-Енерго", перелічених у ч. 7 ст. 16 Закону.
За таких обставин, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, яким встановлено обґрунтованість вимог заявника та наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго".
Наявність спору у справі № 5011-74/9393-2012, на який посилається апелянт, не спростовує наявність обставин, які зазначені ініціюючим кредитором у заяві про порушення справи про банкрутство, та наявність підстав для порушення даної справи.
Приписами ст. 114 Закону встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого надати заяву на участь у даній справі, а у разі неотримання судом від нього такої заяви, розпорядник майна призначається судом без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Як вбачається з матеріалів справи, Автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України було визначено кандидатуру арбітражного керуючого Прядка Андрія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 973 від 21.05.2013) для призначення розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго".
Крім того, як зазначалось вище, на адресу суду першої інстанції надійшли заяви арбітражних керуючий Сиволобов М.М., Кравченко Р.М., Потупало Н.І., Прядко А.М., Віскунов О.В. та Тищенко Н.П.
Судова колегія звертає увагу, на те, що, по-перше, арбітражний керуючий Прядка Андрія Михайловича подав відповідну заяву до суду першої інстанції до проведення судом підготовчого засідання, а по-друге, у ст. 114 Закону міститься норма, яка говорить про те, що у разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Суд може призначати розпорядника майна без застосування автоматизованої системи лише, якщо від арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, взагалі не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна у справі про банкрутство. В даному випадку така заява до суду надійшла від арбітражного керуючого Прядка А.М. до судового засідання, на якому вирішувалось питання призначення розпорядником майна боржника у даній справі.
Так, згідно поданої до суду першої інстанції заяви арбітражного керуючого Прядка А.М., судовою колегією встановлено, що він не є заінтересованою особою відповідно до положень Закону; не є особою, яка має конфлікт інтересів; не здійснював раніше управління даним боржником; йому не заборонено займати керівні посади та здійснювати даний вид підприємницької діяльності; раніше засуджений не був, у тому числі за вчинення корисливих злочинів; має дозвіл на провадження діяльності арбітражних керуючих. Також, останнім укладено договір добровільного страхування відповідальності арбітражного керуючого. Вказаного апелянт не спростовує.
Враховуючи те, що арбітражний керуючий, визначений автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, надав суду заяву про згоду на участь у справі у якості розпорядника майна, в даному випадку конкуренція кандидатур арбітражних керуючих на призначення розпорядником майна боржника не здійснюється, тому кандидатури інших арбітражний керуючих, які подали заяви до суду, відхиляються з формальних підстав, без розгляду кожної кандидатури окремо.
У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, беручи до уваги те, що визначений автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство арбітражний керуючий Прядка А.М. подав суду заяву про участь у справі про банкрутство та його кандидатура повністю відповідає вимогам Закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, призначивши розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" саме арбітражного керуючого Прядку А.М..
Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставини, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго", викладені в апеляційній скарзі, за необґрунтованістю.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго", зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 06.09.2017 у справі № 910/11892/17. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 06.09.2017 у справі № 910/11892/17 - без змін.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.
Повний текст постанови підписаний 13.11.2017.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді О.М. Остапенко
В.О. Пантелієнко
