ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2017 року справа № 2а-8599/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судових засідань ОСОБА_1
з участю представників
від позивача – ОСОБА_2,
від відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Свісс Кроно» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
ТзОВ «Свісс Кроно» звернулося в суд з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09. 2012 року за №0001350801/10476, №0001370801/10478 та №0001360801/10477.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі №2а-8599/12/1370 скасовано в частині задоволення позовних вимог ТзОВ «Свісс Кроно» щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2012 року за №0001350801/10476 та за №0001360801/10477, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач в позовній заяві стверджує, що податковий кредит з податку на додану вартість сформовано ним на підставі вимог Податкового кодексу України. Також, зазначає позивач, господарські операції з постачальниками товаро-матеріальних цінностей та виконавцями послуг з перевезення товаро-матеріальних цінностей та лісопродукції, а саме: ПП ОСОБА_5, ПП "Епатаж", ПАТ "ПРОММЕТАЛУРГМАШ", ПП "Західенергопром", ТзОВ "ДЕМ Україна", ТзОВ "Техно-Полісервіс", ТзОВ "Драмторг", ТзОВ "ІНТЕХЛІС", ПП "КНТ Євро", ФОП ОСОБА_6, ТзОВ "Хімтранс", ТзОВ "Торгова Компанія "ВЕРОНА", ТзОВ "Марадор", ТзОВ "НВО "Стандарт", ПП "Промтранспоставка", ТзОВ "Управління механізації і транспорта", ТзОВ "Мінераліс ЛТД", ТзОВ "Сервісбуд", ПП "Будметізол", ТзОВ "Алдекс", ТзОВ "Будівельна компанія АТР Груп", ТзОВ "Константа Лімітед" та ТзОВ "ВДВ–Електро" носили реальний характер; податкові накладні, виписані контрагентами є дійсними, а згадані контрагенти - діючими підприємствами, включеними до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстрованими платниками податку на додану вартість.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з викладених міркувань, просить позов задовольнити.
Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) від контрагентів позивача, тобто, не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій, а тому надані до перевірки документи не мають сили первинних документів. За таких обставин у позивача не виникає право на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток і податкового кредиту.. Крім того, відповідач зазначає, що ТзОВ "Кроно-Україна" не мало права застосовувати норми міжнародних угод з контрагентами країн Італії, Австрії та Німеччини та не утримувати і не вносити до бюджету податок з доходів іноземних юридичних осіб, оскільки будь-які доходи отримані нерезидентами з джерелом їх походження в Україні оподатковуються за ставками та в порядку, що визначені Податковим кодексом України.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті правомірно та є законними.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатом планової виїзної перевірки ТзОВ «Кроно-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС було складено акт від 24.09.2012 року за №787/31-00/31147999 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.09.2012 року:
- за №0001350801/10476, яким платнику податків зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11479811 грн. 00 коп.;
- за №0001360801/10477, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 111261 грн. 75 коп.. в тому числі, за основним платежем – 89472 грн. 72 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 21789 грн. 03 коп.;
Перевіркою встановлено порушення:
- п.44.1, п.44.3 ст.44, пп.138.1.1. п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п.138.4, п.п.138.10.3 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.140.2 ст.140, п. 150.1 ст.150 ПК України, в результаті чого зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування в сумі 11479811 грн. 00 коп.;
- п.160.5 ст.160 ПК України в результаті чого не було утримано і не внесено до бюджету податок з доходів іноземних юридичних осіб на суму 89472 грн. 72 коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від контрагентів до позивача, у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (не надано угоди на зберігання, рахунків по зберіганню товару, актів на повернення товару зі складу зберігання до складу платника податків, документів складського обліку: карточки складського обліку матеріалів з оприбуткування на склад продукції (актів про приймання матеріалів, лімітно-забірних карток), що засвідчують використання данного товару у господарській діяльності.
Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,
відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкових зобов’язань, податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.
Щодо висновків контролюючого органу про заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів – фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, ПП "Епатаж", ПАТ "ПРОММЕТАЛУРГМАШ", ПП "Західенергопром", ТзОВ "ДЕМ Україна", ТзОВ "Техно-Полісервіс", ТзОВ "Драмторг", ТзОВ "ІНТЕХЛІС", ПП "КНТ Євро", фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, ТзОВ "Хімтранс", ТзОВ "Торгова Компанія "ВЕРОНА", ТзОВ "Марадор", ТзОВ "НВО "Стандарт", ПП "Промтранспоставка", ТзОВ "Управління механізації і транспорта", ТзОВ "Мінераліс ЛТД", ТзОВ "Сервісбуд", ПП "Будметізол", ТзОВ "Алдекс", ТзОВ "Будівельна компанія АТР Груп", ТзОВ "Константа Лімітед" та ТзОВ "ВДВ–Електро".
На думку позивача, реальність господарських операцій між ним та його контрагентами підтверджуються наступними доказами:
- з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5: договором на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 29.12.2010 року за №101, актами прийому-передачі виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, банківськими повідомленнями про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок цього контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ПП “Епатаж”: договором поставки товару від 01.02.2011 року за №0002/2, специфікацією від 01.02.2011, видатковими та прихідними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ПАТ “Промметалургмаш”: договором на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом (транспортно-експедиційних послуг) від 10.06.2011 року за №33, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ПП “Західенергопром”: договорами поставки від 05.01.2011 року за №3 та 07.06.2011 року за №6, специфікаціями до цих договорів, видатковими та прихідними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ТзОВ “ДЕМ Україна”: договором поставки товару від 22.06.2011 року за №224/06, специфікацією №1 до цього договору, видатковими, прихідними та податковими накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ТзОВ “Техно-Полісервіс”: договором купівлі-продажу товару від 04.01.2011 року за №03, видатковими та прихідними накладними, договором надання послуг від 04.01.2011 роу за №1/Р та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ТзОВ “Драмторг”: договорами на виконання підрядних робіт від 02.04.2011 року за №5-11, 30.06.2011 року за №6-11 та актами виконаних робіт і графіками (відомостями) відпрацьованих годин, договором про надання послуг від 01.08.2011 року за №8-11 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ТзОВ “ІНТЕХЛІС”: договором поставки товару від 01.04.2011 року за №0104/А, видатковими та прихідними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ПП “Компанія нових технологій “Євро”: договором на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом (транспортно-експедиційних послуг) від 01.07.2011 року, актами надання послуг та товарно-транспортними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6: договором про надання послуг по завантаженню і перевезенню лісоматеріалів від 03.01.2011 року за №03/2011-ТР-КБ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відповідними товарно-транспортними накладними, витягами з журналу зважування товару (лісосировини) з відповідними даними машини-перевізника, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента та платіжними дорученнями за кожною здійсненою операцією;
- з ТзОВ “Хімтранс”: договором поставки товарів від 04.06.2009 року за №064-х/09, прихідною накладною від 27.07.2011 року, податковою накладною від 08.07.2011 року за № №3 повідомлення банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента, договором про виконання робіт від 10.08.2011 року за № 079-х/11, актом виконаних робіт від 11.08.2011 року, податковою накладною від 11.08.2011 року за №11, платіжним дорученням від 12.08.2011 року за №4296;
- з ТзОВ “Торгова Компанія “ВЕРОНА”: договорами поставки товару від 05.12.2011 року за №12-051 та від 26.04.2011 року за №04-262, специфікаціями №1 до першого договору та №№12, 14 до другого, видатковими та прихідними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ТзОВ “Марадор” договором поставки товару від 01.04.2011 року за №12, видатковою накладною від 01.04.2011 року за №12 та прихідної накладної від 04.04.2011 року за №2312Ф500087100, повідомленням банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента;
- з ТзОВ НВО “Стандарт”: договором поставки від 22.08.2011 року за №08-3, видатковими та прихідними накладними, довіреністю від 28.11.2011 року серії Х000 №004441 на отримання товару, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ПП “Промтранспоставка” договором на надання транспортно-експедиційних послуг від 13.04.2011 року за №110413, рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ТзОВ “Управління механізації і транспорту” договором на надання послуг (крана) від 24.06.2011 року, актами здачі-прийняття робіт, змінними рапортами про роботу машини, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ТзОВ “Мінераліс ЛТД”: договором поставки конструкцій від 19.05.2011 року №100, видатковою накладною від 23.05.2011 року за №РН-000090, прихідною накладною від 30.06.2011 року за №2212Ф5000130542 та податковою накладною від 23.05.2011 року за №25, банківським повідомленням від 30.05.2011 року;
- з ТзОВ “Сервісбуд” договором підряду від 01.10.2011 року за №011011 1, актами прийняття виконаних будівельних робіт №1 форми КБ-2в за листопад 2011 року та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 від 29.11.2011 року, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента;
- з ПП “Будметізол”: договором поставки товару від 26.04.2011 року за №2604, специфікацією №5 до цього договору, видатковою накладною від 07.10.2011 року за №07/10-1 та прихідною накладною від 10.10.2011 року за №2312Ф5000207282, повідомленням банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента;
- з ТзОВ “Алдекс” договором поставки від 16.02.2011 року за №160211, специфікацією №1 до договору, видатковими та прихідними накладними, довіреностями на отримання товару, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
- з ТзОВ “Будівельна компанія АТР Груп” договором оренди підйомної техніки від 15.06.2011 року за №150611, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 року за №31/08-14, банківським повідомленням;
- з ТзОВ “Константа Лімітед” видатковою накладною від 21.07.2011 року №КО-0001576 на поставку товару (фарби) та прихідною накладною від 22.07.2011 року №2212Ф5000149007, дорученням від 21.07.2011 року серії К000№ 005837 та банківським повідомленням від 22.07.2011 року;
- з ТзОВ “ВДВ-Електро” накладною від 10.02.2012 року за №3517 на поставку покажчиків напруги та прихідною накладною від 14.02.2012 року за №2312Ф500028234, довіреністю серії Х000004714 від 10.02.2012 року, повідомленням банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента.
Враховуючи викладене, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.
При цьому, викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача, а не на дослідженні господарських операції безпосередньо між позивачем та його контрагентами, що дозволяє суду констатувати факт відсутності причинно-наслідкового зв‘язку між господарською діяльністю позивача та його контрагентів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.
Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб’єктності контрагентів позивача, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.
Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.
Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб’єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).
При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03).
Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов’язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов’язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.
При цьому, платником податків було докладено усіх зусиль в межах його можливостей щодо з’ясування обставин, які мали значення для здійснення відповідних господарських операцій (обставини правосуб’єктності контрагентів), за винятком тих обставин, з’ясувати які він не мав можливості (наявність трудових та матеріальних ресурсів, тощо).
Наведене вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року за №0001350801/10476 в частині зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4119262 грн. 64 коп. не відповідає критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), оскільки прийняте без врахування вищенаведених обставин.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.09.2012 року за №0001360801/10477, то суд зазначає наступне.
Так, в Акті перевірки, зазначено що ТзОВ «Кроно-Україна» та фірма-нерезидент (країна Австрія) уклали контракт від 01.04.2007 року згідно якого фірма-нерезидент надавала послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Загальна сума переказаних коштів за надані послуги за період, що перевірявся, становила 27360,00 євро/297430 грн. 71 коп. Однак, на думку відповідача, позивачем протиправно було застосовано ст. 21 Інші доходи Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікованої Україною 17.03.1999 року, в результаті чого товариством не утримано і не внесено до бюджету податок з доходів іноземної юридичної особи на суму 17 845 грн. 86 коп.
ТзОВ «Кроно-Україна» та фірма-нерезидент (країна Німеччина) уклали контракти від 01.01.2011 року згідно яких фірма-нерезидент надавала послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Загальна сума переказаних коштів за надані послуги за період, що перевірявся, становила 104 350,00 євро/1 133 061 грн. 00 коп. Однак, на думку відповідача, позивачем протиправно було застосовано ст.21 Інші доходи Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікованої Україною 22.11.1995 року, в результаті чого товариством не утримано і не внесено до бюджету податок з доходів іноземної юридичної особи на суму 67 983 грн. 66 коп.
ТзОВ «Кроно-Україна» та фірма-нерезидент (країна Італія) уклали контракт від 24.03.2011 року згідно якого фірма-нерезидент надавала послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Загальна сума переказаних коштів за надані послуги за період, що перевірявся, становила 5 320,00 євро/60 720 грн. 00 грн. Однак, на думку відповідача, позивачем протиправно було застосовано ст.22 Інші доходи Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, ратифікованої Україною 17.03.1999 року, в результаті чого товариством не утримано і не внесено до бюджету податок з доходів іноземної юридичної особи на суму 3643 грн. 20 коп.
Відповідно до п.160.5 ст.160 ПК України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
Як передбачено п.103.2 ст.103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Згідно з п.103.4 ст.103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем під час перевірки були належним чином представлені податковому органу довідки про резиденство контрагентів-нерезидентів країн, з якими укладені міжнародні договори України.
Як передбачено п.103.8 ст.103 ПК України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.
Так, Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікована Україною 17.03.1999 року та набрала чинності для України 20.05.1999 року.
Згідно з п.1 ст.21 «Інші доходи» даної Конвенції, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.
Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікована Україною 22.11.1995 року та набрала чинності для України 04.10.1996 року.
Згідно п.1 ст.21 «Інші доходи» даної Конвенції, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, підлягають оподаткуванню тільки в цій Державі.
Конвенція між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень,ратифікована Україною 17.03.1999 року та набрала чинності для України 25.02.2003 року.
Згідно п.1 ст.22 «Інші доходи» даної Конвенції, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, підлягають оподаткуванню тільки в цій Державі.
Відповідно до підп.14.1.260 ПК України, фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки у згаданих Конвенціях та Угоді у попередніх статтях не йдеться про доходи, отримані у вигляді плати за перевезення автомобільним транспортом, то такі доходи відносяться до інших доходів та у даному випадку мають оподатковуватись у країнах нерезидентів, тобто Австрії, Німеччині та Італії відповідно.
За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано заниження позивачем податку з доходів іноземних юридичних осіб на суму 89472 грн. 72 коп., а тому висновки контролюючого органу в цій частині є необґрунтованими, як і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21789 грн. 03 коп.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби, податкові повідомлення-рішення від 26.09.2012 року за №0001360801/10477 та за №0001350801/10476 в частині зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4119262 грн. 64 коп.
3.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
4.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 жовтня 2017 року.
Суддя В.Я.Мартинюк
