ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" липня 2017 р. м. Київ К/800/49490/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,
представників позивача Новосядло В.Р., відповідача Щуренко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року
у справі № 2а-8599/12/1370
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Кроно-Україна") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ), в якому просило: визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення форми "П" від 26 вересня 2012 року № 0001350801/10476 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4119262,64 грн та податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року форми "Р" № 0001360801/10477 та форми "В1" № 0001370801/10478 у повному обсязі, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток нерезидентів на 111261,75 грн та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень - жовтень та грудень 2011 року на 7911,79 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3955,90 грн.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, позов ТОВ "Кроно-Україна" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року № 0001350801/104762, № 0001360801/10477 та № 0001370801/10478; присудив на користь ТОВ "Кроно-Україна" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2146,00 грн.
У касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
За клопотанням представників сторін у справі відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду із занесення у протокол судового засідання здійснено процесуальне правонаступництво позивача та відповідача у справі № 2а-8599/12/1370 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Свісс Кроно", а Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на Офіс великих платників податків ДФС.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені в акті від 24 вересня 2012 року № 787/31-00/31147999 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Кроно-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року. Згідно з цими висновками ТОВ "Кроно-Україна" порушено вимоги п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.3 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140, п. 150.1 ст. 150, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок виплати доходу нерезидентам без утримання та сплати податку у сумі 89472,72 грн, безпідставного збільшення суми податкового кредиту на 7911,79 грн за податковими накладними, виписаними ПП "Промтранспоставка", ТзОВ "Хімтранс", ТзОВ "ДЕМ Україна", та суми витрат на 4119262,64 грн, що відповідає витратам з придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ "Алдекс", ТзОВ "Техно-полісервіс", ТзОВ "Марадор", ТзОВ "ІНТЕХЛІС", ТзОВ "Мінераліс ЛТД", ПП "Західенергопром", ТзОВ "Драмторг", СПД ФО ОСОБА_6, ПП "КНТ Євро", ТзОВ "Константа Лімітед", ТзОВ "Управління механізації і транспорта", ПП "Епатаж", ТзОВ "Сервісбуд", ПП "Будметізол", ПАТ "ПРОММЕТАЛУРГМАШ", ТзОВ "ВЕРОНА", ТзОВ "В.Д.В.-Електро", ТзОВ "Будівельна компанія АТР Груп", ПП "Промтранспоставка", ТзОВ "Хімтранс", СПД ФО ОСОБА_7, ТзОВ "ДЕМ Україна", ТзОВ "НВО "Стандарт".
Висновок податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат, зокрема на суму 4119262,64 грн, та податкового кредиту на суму 7911,79 грн обґрунтований тим, що господарські операції між ТОВ "Кроно-Україна" та його контрагентами (ТзОВ "Алдекс", ТзОВ "Техно-полісервіс", ТзОВ "Марадор", ТзОВ "ІНТЕХЛІС", ТзОВ "Мінераліс ЛТД", ПП "Західенергопром", ТзОВ "Драмторг", СПД ФО ОСОБА_6, ПП "КНТ Євро", ТзОВ "Константа Лімітед", ТзОВ "Управління механізації і транспорта", ПП "Епатаж", ТзОВ "Сервісбуд", ПП "Будметізол", ПАТ "ПРОММЕТАЛУРГМАШ", ТзОВ "ВЕРОНА", ТзОВ "В.Д.В.-Електро", ТзОВ "Будівельна компанія АТР Груп", ПП "Промтранспоставка", ТзОВ "Хімтранс", СПД ФО ОСОБА_7, ТзОВ "ДЕМ Україна", ТзОВ "НВО "Стандарт") не мають реального характеру. При цьому СДПІ посилається на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю щодо господарської діяльності зазначених контрагентів (водночас один чи декілька платників податку за місцезнаходженням відсутні; не мають матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо; характер господарської діяльності свідчить про вчинення удаваних правочинів). Крім того, податковий орган на обґрунтування своїх доводів про недостовірність даних податкового обліку позивача послався на відсутність у ТОВ "Кроно-Україна" документів, що підтверджують факт перевезення, оприбуткування, зберігання придбаних товарів, та на недоліки первинних документів, зокрема щодо номенклатури товару (послуг), прізвища особи, яка підписала документ.
Стосовно невиконання ТОВ "Кроно-Україна" обов'язку щодо нарахування податку та його сплати під час виплати доходу нерезидентам Австрії, Німеччини та Італії за отримані послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, податковий орган виходив з того, що міжнародними угодами про уникнення подвійного оподаткування не передбачено пільгове оподаткування прибутків від експлуатації автомобільного транспорту у міжнародних перевезеннях.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позову щодо скасування податкових повідомлень - рішень від 26 вересня 2012 року № 0001350801/10476 та № 0001370801/10478, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований посиланням на встановлені у судовому процесі обставин щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТзОВ "Алдекс", ТзОВ "Техно-полісервіс", ТзОВ "Марадор", ТзОВ "ІНТЕХЛІС", ТзОВ "Мінераліс ЛТД", ПП "Західенергопром", ТзОВ "Драмторг", СПД ФО ОСОБА_6, ПП "КНТ Євро", ТзОВ "Константа Лімітед", ТзОВ "Управління механізації і транспорта", ПП "Епатаж", ТзОВ "Сервісбуд", ПП "Будметізол", ПАТ "ПРОММЕТАЛУРГМАШ", ТзОВ "ВЕРОНА", ТзОВ "В.Д.В.-Електро", ТзОВ "Будівельна компанія АТР Груп", ПП "Промтранспоставка", ТзОВ "Хімтранс", СПД ФО ОСОБА_7, ТзОВ "ДЕМ Україна", ТзОВ "НВО "Стандарт") та наявність у зазначених контрагентів товариства господарської та податкової правосуб'єктності на момент вчинення спірних операцій, внаслідок чого ТОВ "Кроно-Україна" правомірно сформувало свої дані податкового обліку, збільшивши валові витрати на загальну суму 4119262,64 грн та податковий кредит на суму 7911,79 грн. При цьому, скасовуючи повністю податкове повідомлення - рішення від 26 вересня 2012 року № 0001350801/10476, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11479811,23 грн, суд виходив з відсутньої можливості виокремити неправомірно зменшену суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (4119262,64 грн).
Стосовно позовних вимог товариства щодо податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2012 року форми "Р" № 0001360801/10477 суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний адміністративний суд, встановивши наявність у ТОВ "Кроно-Україна" документа (довідки), який підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, дійшов висновку про безпідставність донарахування товариству податку на доходи із джерелом їх походження з України згідно із зазначеним податковим повідомлення - рішенням.
Однак, з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується лише частково, виходячи з наступного.
Відповідно до абзаців першого-третього п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно з положеннями п. 138. 1 ст. 138 ПК України в редакції до внесення змін Законом України від 17 липня 2015 року № 652-УІІІ (набрав чинності з 13 серпня 2015 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 цієї статті).
Відповідно до абзацу 1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України у редакції до внесення змін Законом України від 17 липня 2015 року № 652-УІІІ, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому процесі суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи, надані ТОВ "Кроно-Україна" на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ТзОВ "Алдекс", ТзОВ "Техно-полісервіс", ТзОВ "Марадор", ТзОВ "ІНТЕХЛІС", ТзОВ "Мінераліс ЛТД", ПП "Західенергопром", ТзОВ "Драмторг", СПД ФО ОСОБА_6, ПП "КНТ Євро", ТзОВ "Константа Лімітед", ТзОВ "Управління механізації і транспорта", ПП "Епатаж", ТзОВ "Сервісбуд", ПП "Будметізол", ПАТ "ПРОММЕТАЛУРГМАШ", ТзОВ "ВЕРОНА", ТзОВ "В.Д.В.-Електро", ТзОВ "Будівельна компанія АТР Груп", ПП "Промтранспоставка", ТзОВ "Хімтранс", СПД ФО ОСОБА_7, ТзОВ "ДЕМ Україна", ТзОВ "НВО "Стандарт", а саме: договори із зазначеними контрагентами; податкові накладні; акти прийому - передачі виконаних робіт; банківські виписки; товаро - транспортні накладні; видаткові накладні; рахунки - фактури; накладні про оприбуткування товару. Також суди врахували обставини щодо наявності у контрагентів підприємства господарської та податкової правосуб'єктності на момент вчинення спірних операцій.
У той же час, зі змісту акту перевірки вбачається, що на формування позивачем валових витрат у сумі 11479811,23 грн мали вплив витрати у сумі 4119262,64 грн, що відповідає витратам з придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ "Алдекс" (100997,80 грн), ТзОВ "Техно-полісервіс" (357049,05 грн), ТзОВ "Марадор" (36000,00 грн), ТзОВ "ІНТЕХЛІС" (201959,90 грн), ТзОВ "Мінераліс ЛТД" (8987,00 грн), ПП "Західенергопром" (1089471,28 грн), ТзОВ "Драмторг" (674,214,20 грн), СПД ФО ОСОБА_6 (130310,00 грн), ПП "КНТ Євро" (18100,00 грн), ТзОВ "Константа Лімітед" (583,50 грн), ТзОВ "Управління механізації і транспорта" (2000,00 грн), ПП "Епатаж" (55495,62 грн), ТзОВ "Сервісбуд" (45081,78 грн), ПП "Будметізол" (10116,67 грн), ТзОВ "НВО "Стандарт" (16267,90 грн), ПАТ "ПРОММЕТАЛУРГМАШ" (227499,95 грн), ТзОВ "ВЕРОНА" (90072,00 грн), ТзОВ "В.Д.В.-Електро" (2082,50 грн), ТзОВ "Будівельна компанія АТР Груп" (18500,00 грн), ПП "Промтранспоставка" (18763,35 грн), ТзОВ "Хімтранс" (18850,00 грн), СПД ФО ОСОБА_7 (996234,82 грн), ТзОВ "ДЕМ Україна" (625,60 грн); витрати у сумі 975130,00 грн з придбання транспортних послуг по перевезенню працівників товариства (адміністративні витрати) у СПД ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ПЕБЕ ПЛЮС та ФОП ОСОБА_10; витрати у сумі 6385418,00 грн з придбання послуг щодо перевезення готової продукції у ряду контрагентів, а також результати попередніх перевірок ТОВ "Кроно-Україна", за наслідками яких були прийняті податкові повідомлення - рішення.
Проте, суд вийшовши за межі позовних вимог, наведені обставини, як такі, що відповідно до ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмету доказування, не встановив та не надав їм оцінки з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Це означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, котра має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві.
Даний висновок узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, викладену у постанові від 29 грудня 1976 року, відповідно до якої до процесуального законодавства суд вправі зі своєї ініціативи з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, коли ці межі прямо не визначені чинним законодавством або договором, що відповідає законові.
Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними нормами.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується лише з висновком судів щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року форми "В1" № 0001370801/10478, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень - жовтень та грудень 2011 року на 7911,79 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3955,90 грн.
Не можна погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2012 року форми "Р" № 0001360801/10477 про збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток нерезидентів на 89472,72 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21789,03 грн.
Доводи податкового органу про допущене товариством порушення положень п. 160.5 ст. 160 ПК України, що призвело до несплати податку на прибуток нерезидентів у сумі 89472,72 грн, обґрунтовані посиланням на ті обставини, що у межах міжнародних контрактів позивач отримував від нерезидентів Австрії, Німеччини та Італії послуги по перевезенню вантажів автомобільним автотранспортом (фрахт) та застосовував пільгу у вигляді звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України на підставі довідки, яка підтверджує, що нерезидент є нерезидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. В той же час міжнародними угодами, укладені між Україною та зазначеними країнами, не передбачено звільнення від оподаткування прибутків, одержаних від експлуатації автомобільного транспорту у міжнародних перевезеннях.
Ці доводи податкового органу, як і заперечення ТОВ "Кроно-Україна" проти цих доводів, не були предметом оцінки судів, висновок яких стосовно протиправності податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2012 року форми "Р" № 0001360801/10477 ґрунтується виключно на встановлених обставинах щодо наявності у ТОВ "Кроно-Україна" належним чином легалізованих та перекладених відповідно до законодавства України довідок компетентних (уповноважених) органів відповідних країн, які підтверджують той факт, що контрагенти позивача (нерезиденти) є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір Україною, та стосовно яких відсутній спір між сторонами.
Зазначені обставини, як і обставини щодо фактичної сплати винагороди (компенсація) за фрахт безпосередньо перевізнику, відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року форми "Р" № 0001360801/10477.
Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищенаведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі № 2а-8599/12/1370 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна" щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2012 року № 0001350801/10476 та № 0001360801/10477, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі № 2а-8599/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ____________ Л.І. Бившева
Судді : ____________ І.В. Борисенко
____________ Т.М. Шипуліна
