УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2013 р.
Справа №3398/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
при секретарі - Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Мінхододів) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
В жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби (далі - СДПІ) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2012 №0001350801/10476 форми «П», яким визначено зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11479811грн в частині 4119262,64грн та №№0001370801/10478 форми «В1», №0001360801/10477 форми «Р». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нереальності) господарських операцій позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1, ПП «Епатаж», ПАТ «Промметалургмаш», ПП «Західенергопром», ТОВ «ДЕМ Україна», ТОВ «Техно-Полісервіс», ТОВ «Драмторг», ТОВ «ІНТЕХЛІС», ПП «Компанія нових технологій «Євро», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Хімтранс», ТОВ «Торгова Компанія «ВЕРОНА», ТОВ «Марадор», ТОВ НВО «Стандарт», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Управління механізації і транспорту», ТОВ «Мінераліс ЛТД», ТОВ «Сервісбуд», ПП «Будметізол», ТОВ «Алдекс», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Константа Лімітед» та ТОВ «ВДВ-Електро» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Крім того, вважає, що правомірно застосував норми міжнародних договорів в частині оподаткування доходів, отриманих за межами України контрагентами-нерезидентами.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року в справі №2а-8599/12/1370 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті СДПІ від 26.09.2012 №№0001350801/104762, 0001360801/10477 та 0001370801/10478.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підтвердження понесених позивачем витрат та його право на податковий кредит підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаними контрагентами, придбані в останніх роботи використані в господарській діяльності позивача. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час проведеної СДПІ перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів, тобто не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, тому надані до перевірки документи не мають сили первинних документів. Враховуючи, що винагорода, яка сплачується нерезидентам за договорами перевезень, є фрахтом, і в Конвенціях (міжнародних угодах), укладених між Україною та Австрією, Німеччиною та Італією відповідно, визначено термін «міжнародне перевезення», а оподаткуванню такого виду доходу присвячено окрему статтю - застосовувати до послуг з міжнародних перевезень норми статті «Інші доходи» не можна.
Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.
ТОВ зареєстровано Кам'янко-Бузькою районною державною адміністрацією Львівської області 07.12.2000, взято на податковий облік 08.12.2000 та на момент проведення перевірки перебувало на податковому обліку у відповідача, 08.12.2000 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Основним видом його діяльності є виробництво та реалізація плит деревно-стружкових (а.с.23-25 т.1).
На підставі Акта від 24.09.2012 №787/31-00/31147999 планової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 (далі - Акт) податковим органом було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог: п.44.1, п.44.3 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140, п.150.1 ст.150 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2012 року в сумі 11479811грн (в т.ч. за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 11420020грн); пп.14.1.181, пп.14.1.185, пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого за період з 01.01.2010 по 01.03.2012 встановлено завищення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 7911,79грн; п.160.5 ст.160 ПК України, в результаті чого не було утримано і не внесено до бюджету податок з доходів іноземних юридичних осіб на суму 89472,72грн (а.с.21-316 т.1).
26.09.2012 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «П» №0001350801/10476 , яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11479811грн; форми «В1» №0001370801/10478, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7911,79грн, а також нараховані штрафні санкції у розмірі 3955,90грн; форми «Р» №0001360801/10477 , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 111261,75грн (основний платіж 89472,72грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 21789,03грн) (а.с.41-43 т.2).
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п.152.1 ст.152 ПК України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п.151.1 ст.151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього Кодексу, якою податковою базою для цілей цього розділу (розділ ІІІ) визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із ст.134 цього Кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього Кодексу.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.
Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - ст.139 цього ж Кодексу.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.8 ст.138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п.138.8.1).
Відповідно до п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:
а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;
б) витрати на ремонт тари;
в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;
ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;
є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;
з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Згідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 ПК України).
З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.
Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, а відповідно заниження податку на прибуток та заниження ПДВ не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Реальність, товарність господарських операцій стверджується між позивачем та:
ФОП ОСОБА_1 договором на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 29.12.2010 №101, актами прийому-передачі виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, банківськими повідомленнями про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок цього контрагента за кожною здійсненою операцією;
ПП «Епатаж» договором поставки товару від 01.02.2011 №0002/2, специфікацією від 01.02.2011, видатковими та прихідними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ПАТ «Промметалургмаш» договором на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом (транспортно-експедиційних послуг) від 10.06.2011 №33, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ПП «Західенергопром» договорами поставки від 05.01.2011 №3 та 07.06.2011 №6, специфікаціями до цих договорів, видатковими та прихідними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ТОВ «ДЕМ Україна» договором поставки товару від 22.06.2011 №224/06, специфікацією №1 до цього договору, видатковими, прихідними та податковими накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ТОВ «Техно-Полісервіс» договором купівлі-продажу товару від 04.01.2011 №03, видатковими та прихідними накладними, договором надання послуг від 04.01.2011 №1/Р та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ТОВ «Драмторг» договорами на виконання підрядних робіт від 02.04.2011 №5-11, 30.06.2011 №6-11 та актами виконаних робіт і графіками (відомостями) відпрацьованих годин, договором про надання послуг від 01.08.2011 №8-11 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ТОВ «ІНТЕХЛІС» договором поставки товару від 01.04.2011 №0104/А, видатковими та прихідними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ПП «Компанія нових технологій «Євро» договором на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом (транспортно-експедиційних послуг) від 01.07.2011, актами надання послуг та товарно-транспортними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ФОП ОСОБА_2 договором про надання послуг по завантаженню і перевезенню лісоматеріалів від 03.01.2011 №03/2011-ТР-КБ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відповідними товарно-транспортними накладними, витягами з журналу зважування товару (лісосировини) з відповідними даними машини-перевізника, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента та платіжними дорученнями за кожною здійсненою операцією;
ТОВ «Хімтранс» договором поставки товарів від 04.06.2009 №064-х/09, прихідною накладною від 27.07.2011, податковою накладною від 08.07.2011 №3 повідомлення банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента, договором про виконання робіт від 10.08.2011 № 079-х/11, актом виконаних робіт від 11.08.2011, податковою накладною від 11.08.2011 №11, платіжним дорученням від 12.08.2011 №4296;
ТОВ «Торгова Компанія «ВЕРОНА» договорами поставки товару від 05.12.2011 №12-051 та від 26.04.2011 №04-262, специфікаціями №1 до першого договору та №№12, 14 до другого, видатковими та прихідними накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ТОВ «Марадор» договором поставки товару від 01.04.2011 №12, видатковою накладною від 01.04.2011 №12 та прихідної накладної від 04.04.2011 №2312Ф500087100, повідомленням банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента;
ТОВ НВО «Стандарт» договором поставки від 22.08.2011 №08-3, видатковими та прихідними накладними, довіреністю від 28.11.2011 серії Х000 №004441 на отримання товару, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ПП «Промтранспоставка» договором на надання транспортно-експедиційних послуг від 13.04.2011№110413, рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ТОВ «Управління механізації і транспорту» договором на надання послуг (крана) від 24.06.2011, актами здачі-прийняття робіт, змінними рапортами про роботу машини, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ТОВ «Мінераліс ЛТД» договором поставки конструкцій від 19.05.2011 №100, видатковою накладною від 23.05.2011 №РН-000090, прихідною накладною від 30.06.2011 №2212Ф5000130542 та податковою накладною від 23.05.2011 №25, банківським повідомленням від 30.05.2011;
ТОВ «Сервісбуд» договором підряду від 01.10.2011 №011011 1, актами прийняття виконаних будівельних робіт №1 форми КБ-2в за листопад 2011 року та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 від 29.11.2011, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента;
ПП «Будметізол» договором поставки товару від 26.04.2011 №2604, специфікацією №5 до цього договору, видатковою накладною від 07.10.2011 №07/10-1 та прихідною накладною від 10.10.2011 №2312Ф5000207282, повідомленням банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента;
ТОВ «Алдекс» договором поставки від 16.02.2011 №160211, специфікацією №1 до договору, видатковими та прихідними накладними, довіреностями на отримання товару, повідомленнями банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента за кожною здійсненою операцією;
ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» договором оренди підйомної техніки від 15.06.2011 №150611, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 №31/08-14, банківським повідомленням;
ТОВ «Константа Лімітед» видатковою накладною від 21.07.2011 №КО-0001576 на поставку товару (фарби) та прихідною накладною від 22.07.2011№2212Ф5000149007, дорученням від 21.07.2011 серії К000№ 005837 та банківським повідомленням від 22.07.2011;
та ТОВ «ВДВ-Електро» накладною від 10.02.2012 №3517 на поставку покажчиків напруги та прихідною накладною від 14.02.2012 №2312Ф500028234, довіреністю серії Х000004714 від 10.02.2012 року, повідомленням банку про переказ коштів з рахунку позивача на рахунок контрагента (а.с.62-273 т.2, т.3-7, а.с.1-83 т.8).
Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеним основним видом діяльності позивача.
Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів, робіт та послуг придбаних у контрагентів, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із такими контрагентами.
Вказані контрагенти на час укладення вказаних договорів з позивачем та їх виконання були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ і мали право на випуск податкових накладних.
Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(робіт, послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
За таких обставин, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність недобросовісної взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про несумісність предметів спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, робіт та послуг, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про фіктивність (нереальність, безтоварність) правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Додатково слід зазначити, що факт отримання доходів з джерелом їх походження з України у господарських операціях з позивачем нерезидентами в ІІ-ІV кварталах 2011 року LKWWalterInternationaleTransportorganisation, Австрiя, CEM-TIRItalianaSRL, Італія, C.SpaarmannLogisticsGmbH, Німеччина, в І кварталі 2012 року - C.SpaarmannLogisticsGmbH, Німеччина, податковим органом в Акті перевірки, ні в суді першої чи апеляційної інстанції не заперечувався.
Разом з тим, податковим органом в Акті зазначено, що від послуг по міжнародних автомобільних перевезеннях на суму 27360 Євро, наданих фірмою-нерезидентом LKWWalterInternationaleTransportorganisation (Австрія), на суму 104350 Євро - C.SpaarmannLogisticsGmbH (Німеччина), на суму 5320 Євро - CEM-TIRItalianaSRL(Італія), не утримано і не внесено до бюджету податок з доходів нерезидентів в розмірі 89472,72грн (відповідно в сумах 17845,86грн, 67983,66грн та 3643,20грн) (а.с.262-265 т.1).
Позивачем долучено в суді першої інстанції первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій по наданню послуг по міжнародних автомобільних перевезеннях із вказаними контрагентами (а.с.84-198 т.8).
Вказаними нерезидентами подано позивачу довідки (або їх нотаріально засвідченої копії), які належним чином легалізовані та перекладені відповідно до законодавства України і підтверджують, що ці нерезиденти є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (а.с.24-40 т.2, а.с.2-3 т.9)
Згідно пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, крім інших, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України, а також доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом, пп.14.1.260 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу.
Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 103 ПК України регулюється порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
Так, п.103.1 цієї статті передбачено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Відповідно до п.103.4-п.103.8 ст.103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п.103.5 і п.103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.
У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.
При здійсненні банками та фінансовими установами України операцій з іноземними банками, пов'язаних з виплатою процентів, підтвердження факту, що такий іноземний банк є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не вимагається, якщо це підтверджується витягом з міжнародного каталогу «International Bank Identifier Code» (видання S.W.I.F.T., Belgium International Organization for Standardization, Switzerland).
Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.
Згідно п.103.10 ст.103 ПК України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п.103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
Під час проведення відповідної перевірки та в суді першої інстанції ТОВ було представлено довідки компетентних (уповноважених) органів відповідних країн, які підтверджують той факт, що вказані контрагенти позивача (нерезиденти) є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір Україною, які (довідки) належним чином легалізовані, апостильовані та перекладені відповідно до законодавства України.
Статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право"встановлено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікована Україною 17.03.1999 та набрала чинності для України 20.05.1999.
Згідно п.1 ст.21 «Інші доходи» даної Конвенції, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.
Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікована Україною 22.11.1995 та набрала чинності для України 04.10.1996.
Згідно п.1 ст. 21 «Інші доходи» даної Конвенції, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, підлягають оподаткуванню тільки в цій Державі.
Конвенція між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, ратифікована Україною 17.03.1999 та набрала чинності для України 25.02.2003.
Згідно п.1 ст.22 «Інші доходи» даної Конвенції, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, підлягають оподаткуванню тільки в цій Державі.
Оскільки, у згаданих Конвенціях та Угоді у попередніх статтях не йдеться про доходи, отримані у вигляді плати за перевезення автомобільним транспортом, то такі доходи відносяться до інших доходів та у даному випадку мають оподатковуватись у країнах нерезидентів, тобто Австрії, Німеччині та Італії відповідно.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач мав право проводити розрахунки з контрагентами перевізниками-нерезидентами без оподаткування виплачених доходів у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
Судом першої інстанції було помилково застосовано до спірних правовідносин вимоги «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №470, оскільки такий втратив чинність з 01.01.2011 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1236, що однак, не призвело до незаконності (неправильності) рішення суду в цілому і не може бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Мінхододів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя А.Р. Курилець
Суддя О.І. Мікула
Повний текст виготовлений 17 вересня 2013 року.
