АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа
№ 607/9821/16-ц
Головуючийу 1-й інстанції Сливка Л.М.
Провадження№ 22-ц/789/1063/17
Доповідач- Міщій О.Я.
Категорія- 55
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Міщія О.Я.
суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,
при секретарі - Шмигельська І.З.
з участю представників Тернопільського державного науково - технічного підприємства "Промінь" — ОСОБА_1,
ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,
його представника — ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільського державного науково - технічного підприємства "Промінь" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.03.2017 р. за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського державного науково - технічного підприємства "Промінь" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2016 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 06.08.2015 р. він був звільнений з роботи з Тернопільського державного науково — технічного підприємства "Промінь" (далі ТДНТП "Промінь"), однак в порушення вимог ст. 116 КзПП України повний розрахунок з ним було проведено не в день звільнення, а лише 19.08.2016 р.
У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КзПП України в сумі 64925 грн.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 р. позов задоволено. Стягнуто з ТДНТП "Промінь" в користь ОСОБА_3 64925 грн. відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з ТДНТП "Промінь" в користь ОСОБА_3 649,25 грн. судового збору.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 24.07.2017 р. відмовлено в задоволенні заяви ТДНТП "Промінь" про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 р.
В апеляційній скарзі ТДНТП "Промінь" просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідач вказав, що на підприємстві проводиться процедура санації до порушення провадження у справі про банкрутство згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тому спір має господарський характер і підвідомчий господарському суду.
ТДНТП "Промінь" також вказало, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2016 р. затверджено план санації підприємства, а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство, тому позов ОСОБА_3, який є одним із кредиторів, слід вважати безпідставним.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представники відповідача вказали, що судом невірно обчислено суму відшкодування за час затримки розрахунку, а також посилались на відсутність вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з ОСОБА_3
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Вирішуючи спір,суд виходив з того, що з вини ТДНТП "Промінь" ОСОБА_3 не були виплачені належні звільненому працівникові суми у строки, визначені в статті 116 КЗпП України, тому стягнув з відповідача в користь позивача 64925 грн. відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду частково.
Відповідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналізуючи вказані норми права, суд дійшов до правильного висновку про те, що усі суми (заробітна плата, вихідна допомога,компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачем було проведено не в день звільнення, а лише 19.08.2016 р. що вбачається із довідки ТДНТП «Промінь» № 1045/1 від 19 жовтня 2016 року. Заборгованість відповідача перед ОСОБА_3 станом на 31 серпня 2015 року складала 25066,80 грн. з яких: 15628,20 грн. сума невиплаченої заробітної плати за період з лютого по липень 2015 року; 4286,00 грн. до видачі за серпень 2015 року (вихідна допомога при скороченні, індексація, нарахована зарплата). Виплачено в листопаді 2015 року 6551,24 грн., в серпні 2016 року 18515,56 грн. (виплати заробітної плати проводились згідно зведеного виконавчого провадження № ЄДРВП 38090370).
Також відповідачем видана довідка № 1045/2 від 19 жовтня 2016 року про те, що ОСОБА_3 заборговану заробітну плату було внесено в проект санації: березень квітень 2016 року 3432,13 грн.; травень серпень 2016 року 15083,43 грн., заборгована заробітна плата виплачена в повному обсязі.
Враховуючи вказані обставини справи та вимоги закону, суд дійшов до вірного висновку про те, що вимоги ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід задовольнити.
Разом з тим, судом допущено помилку при розрахунку суми відшкодування, визначеного ст. 117 КЗпП України.
Як зазначено у п. 21 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 (два) календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, установі, організації, менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці.
Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п. 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які можуть бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як пояснили сторони в судовому засіданні, ОСОБА_3 за останні два місяці перед звільненням, тобто у червні та в липні 2015 р. відпрацював 14 робочих днів у червні 2015 р.
За цей час позивачу була нарахована зарплата в сумі 2280 грн.
З 22.06.2015 р. до 18.07.2015 р. ОСОБА_3 перебував у черговій та додатковій оплачуваних відпустках, а з 20.07 по 31.07.2015 р. - йому було надано відпустку без збереження заробітної плати.
Вказане підтверджується долученою до матеріалів справи копією табелю обліку робочого часу, довідками про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 від 30.08.2017 р. № 596, листками по зарплаті за червень та липень 2015 р., копіями наказів про надання відпусток.
Отже, враховуючи, що за останні два календарні місяці роботи перед звільненням ОСОБА_3 працював 14 календарних днів у червні 2015 р., за які йому нарахована зарплата в сумі 2280 грн., його середньомісячна зарплата становить 162,857 грн. (2280 грн. : 14 робочих днів).
При цьому час перебування у відпустці відповідно до абз. 6 п. 2 Порядку слід виключити з розрахункового періоду.
В порушення вказаних вимог закону та встановлених обставин у справі суд помилково зробив розрахунок заборгованості не за останні два місяці перед звільненням ОСОБА_3, а за травень та червень 2015 р.
Враховуючи, що між сторонами немає спору щодо розміру належних до виплати сум при звільненні ОСОБА_3, вимога про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні підлягає задоволенню за увесь час затримки по день фактичного розрахунку.
Під час проведення розрахунку суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід врахувати період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача за останні два календарні місяці роботи.
Вказана правова позиція висловлено Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 р. у справі № 6 — 195 цс 14.
Як пояснили сторони, повний розрахунок з ОСОБА_3 було проведено 19.09.2016 р. З 06.08.2015 р., коли ОСОБА_3 був звільнений до 19.08.2016 р. період затримки розрахунку становить 261 робочий день. (16 робочих дні в серпні 2015 р., 22 робочих дні у вересні 2015 р., 22 робочих дні у жовтні 2015 р., 21 робочий день у листопаді 2015 р., 23 робочих дні у грудні 2015 р., 19 робочих днів у січні 2016 р., 21 робочий день у лютому 2016 р., 22 робочі дні у березні 2016 р., 21 робочий день у квітні 2016 р., 19 робочих днів у травні 2016 р., 20 робочих днів у червні 2016 р., 21 робочий день у липні 2016 р., 14 робочих днів у серпні 2016 р.) (виробничий календар, встановлений листами міністерства соціальної політики № 10196/0/14-14/13, № 10846/0/14-15/13 від 09.09.2014 р., 20.07.2015 р.).
Отже, розмір суми за час затримки розрахунку з ОСОБА_3 становить 42505,67 грн. (162,857 грн. - середній заробіток за два місяці перед звільненням х 261 — кількість робочих днів за час затримки повного розрахунку).
При таких обставинах, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 р. слід змінити, позов задовольнити частково, зменшити розмір стягнення відшкодування за час затримки розрахунку з відповідача в користь ОСОБА_3 до 42505,67 грн., за вирахуванням із вказаної суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів перевірила доводи ТДНТП “Промінь” про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, однак вважає їх безпідставними.
Як пояснив представник відповідача ТДНТП “Промінь” господарським судом задоволено заяву підприємства і затверджено план його санації до порушення провадження у справі про банкрутство.
Вказане підтверджується ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.08.2016 р., із змісту якої видно, що господарський суд на підставі ст. 5, 6, 28 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” затвердив план санації ТДНТП “Промінь” до порушення провадження у справі про банкрутство, призначено керуючого санацією ОСОБА_1, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство, знято арешти з майна боржника, встановлено на строк до 23.08.2017 р. заборону на порушення справи про банкрутство.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", санація боржника до порушення справи про банкрутство - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство.
За цим Законом банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (стаття 1 вказаного Закону).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із пп. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Статтею 28 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Отже, враховуючи, що на ТДНТП "Промінь" проводиться процедура санації до порушення провадження у справі про банкрутство, підприємство не визнавалось банкрутом згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, колегія суддів вважає, що спір підвідомчий суду загальної юрисдикції.
Не відповідають вимогам закону також доводи ТДНТП "Промінь" про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ч. 4 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до затвердження судом плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи те, що мораторій передбачає лише відстрочення виконання зобов'язання, а відповідно до п. 3.5 Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство, затвердженого Постановою Пленуму Вищого господарського Суду України № 15 від 17.12.2013 р., план досудової санації повинен містити строк процедури досудової санації, який не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом цього плану, колегія суддів вважає, що введення 23.08.2016 р. господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів не може бути підставою для відмови в позові про стягнення відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_3
Під час розгляду справи в апеляційному суді представники відповідача пояснили, що ОСОБА_3 не була виплачена заробітна плата у строки, визначені ст. 116 КЗпП України не з вини підприємства, а у зв'язку з тим, що усі рахунки підприємства були арештовані і будь — якої можливості для виплати заробітної плати не існувало.
Однак, відповідач не подав доказів щодо відсутності своєї вини у несвоєчасному розрахунку з позивачем.
І навпаки, як видно із змісту поданої представником відповідача копії постанови від 30.10.2013 р. про арешт коштів, що перебувають у касі боржника, виконавчою службою у зведеному виконавчому провадженні № 38090370 накладено арешт на кошти ТДНТП "Промінь", крім коштів, визначених ст. 73 Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема, крім вихідної допомоги, що виплачується у разі звільнення працівника, компенсації за невикористану відпустку.
Також, представник відповідача подав апеляційному суду копію платіжного документу, із змісту якого видно, що 06.08.2015 р., тобто у день звільнення ОСОБА_3, підприємство виплатило 25892,03 грн. іншому працівнику як компенсацію зарплати мобілізованій особі.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки відповідач не подав доказів відсутності своєї вини у затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з цих підстав.
Слід також змінити рішення в частині стягнення судового збору, стягнувши з відповідача в користь держави не 649,25 грн., а 640 грн. судового збору, сплаченого ОСОБА_3 за подання позовної заяви до суду першої інстанції, оскільки апеляційним судом змінено суму стягнення, а вказана сума судового збору є мінімальним розміром, при поданні до суду першої інстанції позовної заяви майнового характеру.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Тернопільського державного науково - технічного підприємства "Промінь" — задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 р. - змінити.
Позов ОСОБА_3 до Тернопільського державного науково - технічного підприємства "Промінь" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку — задовольнити частково.
Стягнути з Тернопільського державного науково - технічного підприємства "Промінь" в користь ОСОБА_3 42505,67 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот п'ять гривень шістдесят сім копійок) відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Тернопільського державного науково - технічного підприємства "Промінь" в користь держави 640 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області
ОСОБА_5
