Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.03.2017
Справа№607/9821/16-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сливки Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Зарічної О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА _1 звернувся в суд із позовом до Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» (надалі – ТДНТП «Промінь») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що до 06 серпня 2015 року він перебував у трудових відносинах із відповідачем, працював на посаді начальника відділу матеріально-технічного постачання. 06 серпня 2015 року, згідно наказу № 6К від 06 серпня 2015 року, його було звільнено із роботи у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників. При звільненні ТДНТП «Промінь» не виплатило ОСОБА_1 заробітну плату. В порушення вимог ст.116 КЗпП розрахунок по заробітній платі з позивачем було проведено не в день звільнення, а лише 19 серпня 2016 року шляхом перерахування на його рахунок. Таким чином, в силу ст.117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. ОСОБА_1 вважає, що його середній заробіток, згідно представленого розрахунку, за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 64 925,00 грн., а тому просить стягнути зазначену суму коштів з ТДНТП «Промінь» в його користь, як компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з’явилися, однак подали суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі. Щодо винесення судом заочного рішення не заперечують.
Представник відповідача ТДНТП «Промінь» в судове засідання не з’явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Суд не бере до уваги клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи від 20 березня 2017 року у зв’язку із його участю в іншому судовому засіданні, участь в якому, як зазначає останній, має важливе значення для вирішення справи, визнає повідомлені ним причини неявки в судове засідання неповажними. З урахуванням того, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутності на адресу суду не надходило, а тому в силу ч.4 ст.169 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.
Згідно наказу ТДНТП «Промінь» № 6К від 06 серпня 2015 року, ОСОБА_1, який працював на посаді начальника відділу матеріально-технічного постачання вказаного підприємства звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП (скорочення штату).
Розрахунок по заробітній платі з позивачем було проведено не в день звільнення, що вбачається із довідки ТДНТП «Промінь» № 1045/1 від 19 жовтня 2016 року. Заборгованість відповідача перед ОСОБА_1Л станом на 31 серпня 2015 року складала 25066,80 грн. з яких: 15628,20 грн. – сума невиплаченої заробітної плати за період з лютого по липень 2015 року; 4286,00 грн. – до видачі за серпень 2015 року (вихідна допомога при скороченні, індексація, нарахована зарплата). Виплачено в листопаді 2015 року – 6551,24 грн., в серпні 2016 року – 18515,56 грн. (виплати заробітної плати проводились згідно зведеного виконавчого провадження № ЄДРВП 38090370).
Також відповідачем видана довідка № 1045/2 від 19 жовтня 2016 року про те, що ОСОБА_1 заборговану заробітну плату було внесено в проект санації: березень – квітень 2015 року – 3432,13 грн.; травень – серпень 2015 року – 15083,43 грн. заборгована заробітна плата виплачена в повному обсязі.
Позивач є кредитором відповідача про що зазначено в протоколі засідання зборів кредиторів ТДНТП «Промінь» від 02 серпня 2016 року, які схвалили розглянутий план санації вказаного підприємства до порушення провадження у справі про банкрутство.
23 серпня 2016 року Господарський суд Тернопільської області виніс ухвалу у справі № 921/476/16-г/11, якою затвердив план санації ТДНТП «Промінь» до порушення провадження у справі про банкрутство. Пунктом 4 ухвали визначено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, які виникли до затвердження судом плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство.
Водночас, Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у пункті 27 вказав, що відповідно до правил глави XV Кодексу законів про працю порушення справи про банкрутство юридичної особи не позбавляє її працівника права звернутись із заявою в органи по розгляду трудових спорів, у тому числі в районний (міський) суд, тобто суд загальної юрисдикції.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що при звільненні позивача ТДНТП «Промінь» не виплатило ОСОБА_1 заробітну плату, вихідну допомогу при скороченні, індексацію та інші суми, які належали йому від підприємства в день звільнення.
Слід зазначити, що несвоєчасна або неповна виплата відповідних належних людині виплат, зокрема заробітної плати, порушує конституційний принцип, який гарантує забезпечення державою життєвого рівня достатнього для задоволення необхідних життєвих потреб і порушує право власності громадян на такі виплати, згідно позиції Європейського Суду з прав людини це є прямим порушенням статті першої Протоколу №1 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», де зазначено: «Всяка фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика Європейського суду з прав людини виступають якджерела права в Україні.
Так, в рішенні по заяві № 39874/05 «Воскобойник проти України» Європейський Суд з прав людини встановив, що були порушені права власності заявниці – вчителя середньої школи, оскільки тривалий час відповідач не сплачував їй надбавку до заробітної плати). Це право було визнане остаточним судовим рішенням. Отже, заявниця мала чинну претензію в розумінні ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, що встановлює «власність» у розумінні права на своєчасну сплату сумм заробітної плати та надбавок до неї. Аналогічні рішення про порушення ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції Європейський Суд прийняв проти Україниу справах «Лопатюк та інші проти України» (заява № 903/05), «Дідух протиУкраїни» (заява №14394/04), «Воротнікова проти України» (заява № 1225/02) та в інших справах, де було порушено право працівника на своєчасне отримання заробітної плати.
Національним законодавством також врегульовано порядок захисту звільненого працівника в разі невиплати йому при звільненні всіх сум.
Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, органзація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності (п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).
Позивачем проведено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з 06 серпня 2015 року по 19 серпня 2016 року, складає 64925,00 грн. (245 грн.* 265 робочих днів = 64925,00 грн.). Наведений розрахунок відповідачем не спростовано, а тому суд вважає його вірним та приймає до уваги, як належний та допустимий доказ.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДНТП «Промінь» підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача в користь позивача 64925,00 грн. відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В силу ст.88 ЦПК України з ТДНТП «Промінь» в користь держави слід стягнути 649,25 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 110, 197, 212, 213, 214, 215, 223-226, 232-233 Цивільного процесуального кодексу України , ст. ст. 115-117, 233 Кодексу законів про працю України , суд, -
в и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» в користь ОСОБА_1 64925 (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот двадцять п’ять) грн. відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» в користь в користь держави 649 (шістсот сорок дев’ять) грн. 25 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Головуючий суддя
ОСОБА_3
