КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" липня 2017 р. Справа№ 910/12154/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Смірнової Л.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі Волуйко Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Кравцов В.В. - довіреність № 1/17-3 від 01.01.2017;
від відповідача: Гладіліна О.В.. - довіреність № 09/12/1273 від 21.06.2017;
від третьої особи: Кравцов В.В. - довіреність № 01/01/17-3 від 01.01.2017;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017
у справі № 910/12154/16 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- комерційна Фірма "Велта"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Звездапарк"
про внесення змін до договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі № 910/12154/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" задоволено. Змінено укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011, з наступними змінами та доповненнями, у зв'язку з істотною зміною обставин. Вирішено вважати укладеним між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" договір про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011 р., з наступними змінами та доповненнями, у викладеній в рішенні редакції. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" 2 756, 00 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" 29 790,00 витрат за проведення судової експертизи.
Не погодившись із вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відсутні правові підстави для внесення змін до кредитного договору, судом не враховано недобросовісність виконання позивачем зобов'язань за договором, а також не враховані висновки судової експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Мальченко А.О., Жук Г,А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2017 р.
26.05.2017 відповідач подав письмові пояснення, у яких вказав, що позивач сплачує заборгованість іншим контрагентам, що підтверджується судовими рішеннями, однак ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором з відповідачем.
30.05.2017 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
30.05.2017 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
30.05.2017 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 задоволенні клопотання сторін, відкладено розгляд справи на 27.06.2017 та продовжено строк вирішення спору.
27.06.2017 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із переговорами між сторонами щодо врегулювання спору та клопотання про продовження строку вирішення спору.
27.06.2017 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із переговорами між сторонами щодо врегулювання спору та клопотання про продовження строку вирішення спору.
Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.06.2017 до 11.07.2017.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12154/16 у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Дикунської С.Я. у відпустці.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2017 справу № 910/12154/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Смірнової Л.Г., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 24.07.2017.
Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
18.10.2011 р. між відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як Банком, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта", як Позичальником, був укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 (далі - Кредитний договір).
В подальшому до Кредитного договору неодноразово вносилися зміни, зокрема згідно з договорами про внесення змін до Кредитного договору: № 20-3340/2-1 від 01.12.2011; № 20-3534/2-1 від 20.12.2011; № 20-0234/2-1 від 02.02.2012; № 20-1047/2-1 від 30.03.2012; № 20-2376/2-1 від 04.07.2012; № 20-2883/2-1 від 06.08.2012; № 20-3181/2-1 від 05.09.2012; № 20-3177/2-1 від 14.09.2012; № 20-3796/2-1 від 06.11.2012; № 20-3893/2-1 від 16.11.2012; № 20-4123/2-1 від 12.12.2012; № 20-4123/2-1 від 31.01.2013; № 20-0749/2-1 від 15.03.2013; № 20-2219/2-1 від 24.07.2013; № 20-3112/2-1 від 28.10.2013; № 20-4181/2-1 від 26.12.2013; № 20-2870/2-1-25082015 від 25.08.2015; № 20-2870/2-1-25122015 від 25.12.2015; № 20-2870/2-1-01042016 від 01.04.2016.
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін від 14.09.2012 р.), Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 93 500 000 (дев'яносто три мільйони п'ятсот тисяч) доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим Договором, (далі - Кредит або Кредитна лінія), а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.
Пунктом 2.2 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін від 25.08.2015 р.) визначена дата остаточного повернення сум кредиту, отриманих в межах цього Договору - 30 червня 2016 року.
У разі невиконання Позичальником зобов'язань за цим Договором, в частині погашення кредиту та/або його частини та/або сплати плати за кредит, днем остаточного повернення всіх отриманих в межах цього ліміту кредитної лінії сум кредиту є п'ятий робочий день від дня настання такої події.
Пунктом 2.3 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін № 20-3177/2-1 від 14.09.2012 р.) передбачено, що кредит надається із наступним цільовим призначенням:
- 15 000 000,00 доларів США - рефінансування заборгованості за договором позики № 05/01-11 від 05.01.2011 року;
- 2 000 000,00 доларів США - поповнення обігових коштів;
- 34 083 563,73 доларів США (екв. у гривні 271 646 003 грн.) - рефінансування заборгованості перед Укргазбанком за Кредитним договором № 05/10/к від 29.11.2010 року;
- 27 616 436,27 доларів США - фінансування капітальних вкладень по будівництву збагачувального виробництва потужністю 185 тис. тон на рік;
- 14 800 000,00 доларів США - фінансування капітальних вкладень по збільшенню потужності збагачувального виробництва до 300 тис. тон на рік.
Пунктом 3.2.1 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін від 25.08.2015 р.) передбачено, що проценти за користування кредитними коштами нараховуються Банком виходячи із процентної ставки у розмірі 8,43% процентів річних.
Згідно з п. 3.2.1 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін від 01.04.2016 р.) проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01.12.2015 року по 29.02.2016 року включно, а також проценти, що будуть нараховані за період з 01.03.2016 по 31.05.2016 року сплачуються Позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, визначеного в п.2.2 цього Договору.
Відповідно до п. 3.4 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін від 25.08.2015 р.), у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного кредиту, встановленого в п. 2.2 цього Договору, Позичальник надалі сплачує з відповідної календарної дати, яка визначена у договорі, як дата виконання зобов'язання, до дати виконання такого зобов'язання проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 11,43% процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п. 3.2 цього Договору.
Згідно з п.п. 3.12.1 - 3.12.2 Кредитного договору, Позичальник починаючи з 01.11.2011 р. зобов'язується направити на поточні рахунки в Банку 100% доходу (виручки) від реалізації. Позичальник зобов'язується в договорах поставки з покупцями своєї продукції (послуг) вказувати реквізити своїх рахунків в Банку.
В забезпечення Кредитного договору Позичальник зобов'язався передати в заставу (іпотеку) ПАТ "Промінвестбанк" рухоме та нерухоме майно, а також майнові та корпоративні права, та укласти договори поруки з третіми особами. Вказані зобов'язання перелічені в п.3.9 Кредитного договору.
Так, з метою забезпечення виконання Кредитного договору сторонами були укладені наступні правочини:
Іпотечний договір № 20-2871/3-1 від 18.10.2011, зі змінами та доповненнями, предметом якого є нерухоме майно, що належить позивачу:
- комплекс заставною вартістю 196 164 753 грн., що належить позивачу та знаходиться за адресою: с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області, вул. Хутір Комінтерн, буд. 2, реєстраційний номер - 21315935000 (більша частина комплексу знищена в результаті пожежі 08 жовтня 2014 року);
- комплекс заставною вартістю 26 300 124 грн., що належить позивачу та знаходиться за адресою: с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області, вул. Хутір Комінтерн, буд. 3, реєстраційний номер - 34607837;
Договір поруки № 20-2877/3-3 від 18.10.2011, зі змінами та доповненнями, поручителем за яким є ОСОБА_4, який зобов'язався відповідати за погашення заборгованості позивача за Кредитним договором на засадах солідарного боржника;
Договір поруки № 20-2878/3-3 від 18.10.2011, зі змінами та доповненнями, поручителем за яким є ОСОБА_5, який зобов'язався відповідати за погашення заборгованості позивача за Кредитним договором на засадах солідарного боржника;
Договір поруки № 20-2879/3-3 від 18.10.2011, зі змінами та доповненнями, поручителем за яким є ОСОБА_6, який зобов'язався відповідати за погашення заборгованості позивача за Кредитним договором на засадах солідарного боржника.
Договір застави майнових прав № 20-2997/3-1 від 28.10.2011 на грошові кошти за Договором банківського депозиту, зі змінами та доповненнями, предметом якого є право грошової вимоги за зобов'язаннями по Договору банківського депозиту № 945/04-11 від 27.10.2011 (з подальшими змінами) на суму 610 640,54 доларів США;
Договір застави майнових прав № 20-3473/3-1 від 09.12.2011 на грошові кошти за Договором банківського депозиту, зі змінами та доповненнями, предметом якого є право грошової вимоги за зобов'язаннями по Договору банківського депозиту № 1070/04-11 від 07.12.2011 (з подальшими змінами) на суму 821 905,90 доларів США;
Договір застави частки в статутному капіталі № 20-3533/3-1 від 20.12.2011, зі змінами та доповненнями, предметом якого є частка в статутному капіталі ТОВ ВКФ "Велта" в розмірі 100% заставною вартістю 1,00 (одна) грн., що належить компанії Велта Груп Глобал Лімітед (Velta Group Global Limited);
Договір застави транспортних засобів № 20-2003/3-1 від 15.02.2012, зі змінами та доповненнями, предметом якого є транспортні засоби, що належать позивачу заставною вартістю 497 500 грн.;
Іпотечний договір № 20-1513/3-1 від 26.04.2012, зі змінами та доповненнями, предметом якого є нерухоме майно - комплекс, заставною вартістю 12 226 402 грн., що належить позивачу та знаходиться за адресою: с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області, вул. Хутір Комінтерн, буд. 3-А, реєстраційний номер - 35067660;
Договір застави № 20-1514/3-1 від 26.04.2012, зі змінами та доповненнями, предметом якого є майно (обладнання, устаткування) заставною вартістю 41 341 098 грн., що належить позивачу;
Договір застави № 20-1505/3-1 від 26.04.2012, зі змінами та доповненнями, предметом якого є майно (лінії електропередач) заставною вартістю 50 163 303 грн., що належить позивачу;
Іпотечний договір № 20-4113/3-1 від 12.12.2012, зі змінами та доповненнями, предметом якого є нерухоме майно - комплекс, заставною вартістю 21 432 093 грн., що належить позивачу та знаходиться за адресою: м. Новомиргород Новомиргородського району Кіровоградської області, вул. Залізнична, буд. 2-В, реєстраційний номер - 37067938;
Договір застави № 20-4114/3-1 від 12.12.2012, зі змінами та доповненнями, предметом якого основні засоби заставною вартістю 4 888 059 грн., що належать позивачу;
Договір застави №20-0563/3-1 від 27.02.2014, зі змінами та доповненнями, предметом якого є транспортний засіб, обладнання, устаткування, інше рухоме майно заставною вартістю 75 287 706,51 грн., що належить позивачу;
Договір застави № 20-0564/3-1 від 27.02.2014, зі змінами та доповненнями, предметом якого є майно (лінії електропередач) заставною вартістю 2 121 939 грн., що належить позивачу;
За умовами Кредитного договору позивач був зобов'язаний не пізніше 30 червня 2016 року повернути на користь відповідача кредит в розмірі 93 338 446, 37 (дев'яносто три мільйони триста тридцять вісім тисяч чотириста сорок шість) доларів США і 37 центів, а також проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01.12.2015 року по 30.06.2016 року в розмірі 4 655 488, 36 (чотири мільйони шістсот п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) доларів США і 36 центів згідно зі змінами, внесеними від 01.04.2016.
За доводами позивача 08.10.2014 за адресою: Україна, Кіровоградська обл., Новомиргородський р-н, с. Коробчине, вул. Хутір Комінтерн, 2 на території цеху гравітації № 1 (корпус дільниці гравітації, літ. "А") сталася пожежа, внаслідок якої майже повністю знищено першу чергу гірничо-збагачувального комплексу: повністю знищено цех (дільницю) гравітації № 1; майже повністю знищено обладнання цеху (дільниці) гравітації № 1; пошкоджено будівлю цеху (дільниці) доведення; пошкоджено обладнання цеху (дільниці) доведення; пошкоджено будівлю електрощитової; пошкоджено обладнання електрощитової.
Так, позивач вказує, що погоджуючись із запропонованими Банком умовами Кредитного договору в частині терміну повернення кредиту та процентів за користування кредитом, позивач виходив із обставин, які наразі змінились настільки, що якби він міг це передбачити, то не укладав би Кредитний договір на вказаних вище умовах або уклав би його на зовсім інших умовах.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні Кредитного договору, є, на думку позивача, підставою для зміни Кредитного договору у судовому порядку з огляду на відсутність досягнутої між сторонами згоди щодо приведення договору у відповідності з вищевказаними обставинами, які істотно змінилися.
На підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні Кредитного договору, та керуючись ст.ст. 3, 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ТОВ ВКФ "Велта" також отримано Висновок Торгово-промислової палати України № 3713/05.0-19 від 19.05.2016 про істотну зміну обставин за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011.
Позивач вважає, що Кредитний договір має бути змінений на умовах поданого позивачем проекту цього договору. Запропонованим проектом договору про внесення змін (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) передбачено повернення кредиту Позичальником у сумі 93 338 446, 37 доларів США не пізніше 01.07.2021 року, а проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01.12.2015 року по 30.06.2016 року включно, а також проценти, що будуть нараховані за період з 01.07.2016 року по 30.09.2017 року, проценти, нараховані за поточний місяць з 01.10.2017 року сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, визначеного в п. 2.2. договору.
В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилався на те, що товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" було створене в 2000 році та є власником гірничо-збагачувального комплексу, що складається з двох збагачувальних ліній з видобутку та переробки ільменітових руд на Бирзулівському родовищі ільменітових розсипних руд відповідно до спеціального дозволу на користування надрами на видобування ільменітових розсипних руд з метою виробництва ільменітового концентрату від 13.06.2007 № 4275. Видобування та переробка ільменітових руд є основним видом діяльності ТОВ ВКФ "Велта", що вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.07.2016 р. стосовно ТОВ ВКФ "Велта".
До складу підприємства позивача входить: кар'єр з видобування ільменітових пісків; збагачувальне виробництво; система оборотного водопостачання; система енергозабезпечення.
Основним ресурсним активом позивача є Бирзулівське родовище ільменіту, на базі якого з середини 2011 року, за 8 місяців за кредитні кошти був збудований гірничо-збагачувальний комплекс з видобування та переробки ільменітових руд.
Виробництво на Бирзулівському родовищі почалося в квітні 2012 року з номінальною потужністю 185 тис. тонн ільменіту на рік за рахунок першої черги виробництва, та збільшенням до 300 тис. тонн на рік за рахунок будівництва другої черги гірничо-збагачувального комплексу згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації (Збагачувальне виробництво з переробки ільменітових пісків Бирзулівського родовища), зареєстрованої 23.12.2011 р. Інспекцією ДАБК у Кіровоградській обл.
Друга черга збагачувального виробництва стартувала в серпні 2013 року згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації (Реконструкція збагачувального виробництва з переробки ільменітових пісків Бирзулівського родовища з метою збільшення продуктивності), зареєстрованої 06.08.2013 р. Інспекцією ДАБК у Кіровоградській обл.
До першої черги ГЗК входять об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області, вул. Хутір Комінтерн, буд. 2, перелічені у свідоцтві про право власності на нерухоме майно серія САЕ № 237284 від 10.02.2012 згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.02.2012 р. серія САЕ № 237284 та витягом про державну реєстрацію прав від 10.02.2012 № 33142438, а також відповідне обладнання (устаткування).
Основними об'єктами виробництва першої черги гірничо-збагачувального комплексу є: корпус дільниці гравітації, літ. "А" (дільниця гравітації № 1), загальною площею 4579,0 кв. м.; корпус дільниці доводки, літ. "А1", загальною площею 1 878,6 кв. м.
Основним об'єктом виробництва другої черги є корпус гравітації літ. "ДД1" (дільниця гравітації № 2) загальною площею 4600 кв. м.
Технологічна система виробництва (збагачування) ТОВ ВКФ "Велта" передбачає (1) отримання гравітаційними методами чернового ільменітового концентрату на ділянках (цехах) гравітації та (2) його подальше доведення на магнітних сепараторах на ділянці (цеху) доведення.
Вихідні піски, які видобуті в кар'єрі, розмиваються гідромоніторами через сітку та попадають в зумпф, з якого у вигляді пульпи з вмістом твердого продукту 15% гідротранспортом за допомогою насосів по трубопроводу діаметром 500 мм подаються в приймальний зумпф ділянки (цеху) гравітації.
Гравітаційне збагачення підготовлених пісків здійснюється за гравітаційною схемою з використанням спіральних сепараторів з виділенням чернового концентрату з вмістом ільменіту 70-80%.
Виділений концентрат зневоднюється та подається на ділянку (цех) доведення на сушку, яка здійснюється в печі. Після цього висушений матеріал транспортується стрічковим конвеєром та стрічковим елеватором на суху магнітну сепарацію.
В результаті магнітної сепарації на барабанних сепараторах виділяється два продукти: магнітний продукт - ільменітовий концентрат, який за допомогою елеватора прямує в бункери готової продукції; проміжний продукт, що повертається в голову магнітної сепарації; немагнітний продукт, що виводиться в хвости.
В 2014 році середня місячна потужність кожної з черг збагачувального виробництва складала близько 60 тис. куб. м. руди, що дозволяло виробляти близько 5 200 тон ільменітового концентрату з кожної лінії на місяць.
08 жовтня 2014 року за адресою: Україна, Кіровоградська обл., Новомиргородський р-н, с. Коробчине, вул. Хутір Комінтерн, 2 на території цеху гравітації № 1 (корпус дільниці гравітації, літ. "А") сталася пожежа, внаслідок якої майже повністю знищено першу чергу гірничо-збагачувального комплексу: повністю знищено цех (дільницю) гравітації № 1; майже повністю знищено обладнання цеху (дільниці) гравітації № 1; пошкоджено будівлю цеху (дільниці) доведення; пошкоджено обладнання цеху (дільниці) доведення; пошкоджено будівлю електрощитової; пошкоджено обладнання електрощитової.
Будівля, що була повністю знищена в результаті пожежі - цех гравітації № 1 (корпус дільниці гравітації, літ. "А"- згідно з технічним паспортом на комплекс будівель і споруд за адресою: вул. Хутір Комінтерн № 2, село Коробчине, район Новомиргородський, Кіровоградська обл.) представляє собою споруду розмірами 39,90х23,35х17 м, загальною площею 4579,0 кв. м. Приміщення цеху конструктивно пов'язано з цехом (ділянкою) доведення. В сукупності вони представляють собою єдину будівлю.
Цех доведення (літ. "А1" - згідно з технічним паспортом на комплекс будівель і споруд за адресою: вул. Хутір Комінтерн № 2, село Коробчине, район Новомиргородський, Кіровоградська обл.) представляє собою споруду розмірами 27,80х23,35х17 м, загальною площею 650 кв.м.
Електрощитова (літ. "А3" - згідно з технічним паспортом на комплекс будівель і споруд за адресою: вул. Хутір Комінтерн № 2, село Коробчине, район Новомиргородський, Кіровоградська обл., інвентарний номер 20360002) представляє собою споруду загальною площею 126 кв.м., яка конструктивно пов'язана з будівлею цеху доведення. Будівля електрощитової виконана у вигляді прибудови до корпусу цеху доведення та має з ним прохідні двері на верхньому поверсі. На першому поверсі майстерня, яка має окремий вхід з вулиці.
Факт пожежі та завдані збитки підтверджується наступними доказами: Повідомлення Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області вих. № 38/485 від 08.10.2014 про початок досудового розслідування; Постанова про прийняття кримінального провадження до свого провадження Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 08.10.2014; Лист Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 22.12.2014; Акт про пожежу від 08.10.2014.
Пожежа сталася в результаті умисного підпалу, що встановлено згідно з Постановою Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 24.07.2015 про перекваліфікацію кримінального правопорушення.
Пошкодження та матеріальні збитки, завдані пожежею 08 жовтня 2014 року на території цеху гравітації № 1 були встановлені ПП "Юнайтед Лосс Аджастерс", якою було складено Сюрвейєрські звіти №№ 1, 2, 3.
Будівлю цеху гравітації № 1 було демонтовано повністю. Обладнання, що знаходилось в цеху гравітації № 1, за виключенням Струйного зумпфа № 1 (який був серйозно пошкоджений), також було демонтовано та вивезено з території виробництва.
Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме: технічним паспортом на комплекс будівель і споруд за адресою: вул. Хутір Комінтерн № 2, село Коробчине, район Новомиргородський, Кіровоградська обл., свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та Сюрвейєрськими звітами №№ 1, 2, 3.
В жовтні 2014 (місяць пожежі) збагачувальне виробництво повністю не працювало через відновлювальні роботи, а починаючи з листопада 2014 виробництво було поновлено тільки на другій черзі, що збереглася неушкодженою.
Зазначене призвело до заподіяння позиачу суттєвих втрат від припинення виробництва на першій черзі збагачувального виробництва, яку знищила пожежа.
Так, за період з листопада 2014 р. та по день розгляду справи судом першої інстанції потужність виробництва дільниці (цеху) доведення за рахунок другої черги гірничо-збагачувального комплексу, яка залишилась неушкодженою, становить лише 40%.
Крім того, позивачу нанесені прямі збитки, пов'язані з необхідністю відновлення виробництва. ТОВ ВКФ "Велта" змушене витрачати значні фінансові ресурси на відновлення (будівництво з нуля цеху гравітації № 1), оскільки розмір страхового відшкодування за збиток, нанесений підприємству в результаті пожежі становить всього 55 254 408, 08 грн., що покриває лише 44 % суми, необхідної на повне відновлення цеху гравітації № 1 та необхідного обладнання (устаткування) цеху гравітації № 1, що становить 125 334 716, 71 грн.
Виплати страхового відшкодування розпочалися лише за півроку після пожежі - у середині 2015 року - тому відновлювальні роботи компанії вдалося розпочати лише у вересні 2015 року, за рік після пожежі. Єдиним джерелом коштів на відновлення є тільки власні обігові кошти компанії.
Вказані обставини призвели до того, що в період з жовтня 2014 року по квітень 2016 року було вичерпано фінансові ресурси позивача.
На момент пожежі згідно з умовами Кредитного договору погашення тіла кредиту мало починатися з січня 2016 року, але проценти за користування кредитом повинні були сплачуватися щомісяця в розмірі близько 870 тис. дол. США/місяць.
Враховуючи, що невиконання зобов'язань зі сплати процентів за Кредитним договором тягне за собою дострокове повернення всієї суми кредиту та стягнення в рахунок боргу заставленого майна - активів (основних засобів) підприємства, позивач направляв основні зусилля на погашення процентів за користування кредитом з коштів, зароблених ним до моменту пожежі під час здійснення своєї господарської діяльності.
Позивач стверджував, що станом на дату подачі позову позивач належним чином виконував свої зобов'язання за Кредитним договором.
Оскільки сторони не досягли згоди щодо приведення Кредитного договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, позивач звернувся до суду із позовом, в порядку ст. 652 Цивільного Кодексу України, про зміну Кредитного договору за рішенням суду.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що позивачем не доведено наявність всіх необхідних умов, встановлених ч.2 ст. 652 Цивільного Кодексу України, які є підставою для зміни Кредитного договору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 (зі змінами).
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до п.6.9 Кредитного договору всі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору.
У пункті 6.12 Кредитного договору сторони домовились, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Договір у разі істотної зміни обставин може бути зміненим на підставі ст. 652 ЦК України не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, за умови, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися.
При цьому, як зазначено вище, умовами Кредитного договору передбачено, що спір підлягає вирішенню господарським судом.
У разі зміни договору на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України, суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити існування одночасно чотирьох умов, які є додатковими критеріями визначення ускладнень у виконанні договору, саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
При цьому, суб'єктом оцінки на предмет встановлення існування названих критеріїв у випадку зміни договору за згодою сторін є самі сторони, а у випадку зміни договору за рішенням суду, відповідно суд. Визначення у детальній (диференційованій) формі умов зміни договору за рішенням суду надано з метою визначення для суду розумних критеріїв оцінки наявності достатніх ускладнень у виконанні договору необхідних для вирішення питання про зміну договору. Названі умови зміни договору за рішенням суду є аналогами умов, що встановлені у ст. 6.2.2 Принципів УНІДРУА.
Слід зазначити, що істотна зміна обставин повинна статися не внаслідок поведінки сторін договору, а бути результатом певної дії ззовні, тобто відбувається зміна певних обставин, які є зовнішніми відносно правового зв'язку, що існує між сторонами даного договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
У будь-якому випадку "істотна зміна обставин" є оціночною категорією, законодавець у п.2 ч. 1 ст. 652 ЦК України дає визначення цього поняття, зауважуючи на тому, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Таким чином, зміна договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком зміни договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в жовтні 2014 року на території ТОВ ВКФ "Велта" сталася пожежа, яка практично цілковито знищила першу чергу збагачувального виробництва, внаслідок чого виробничі потужності Підприємства впали більш ніж в 2 рази. Вартість відновлення першої черги становить більш ніж 125 млн. грн., до того ж страхове відшкодування склало лише тільки 55,2 млн. грн., тобто менш половини необхідних коштів. Виплати страхового відшкодування розпочалися лише за півроку після пожежі - у середині 2015 року - тому відновлювальні роботи компанії вдалося розпочати лише у вересні 2015 року, за рік після пожежі. Єдиним джерелом коштів на відновлення є тільки власні обігові кошти компанії.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що належне та своєчасне повернення кредиту Банку та сплата процентів за користування кредитом було визначено сторонами як істотна умова при укладенні Кредитного договору. При цьому, потенційну можливість повернення позивачем кредиту та процентів за користування кредитом відповідачу слід розглядати у причинному зв'язку між цільовим призначенням наданих Банком кредитних коштів та отриманням позивачем доходів від результатів своєї основної господарської діяльності у вигляді видобування та переробки ільменітових руд з метою виробництва та реалізації ільменітового концентрату.
З огляду на встановлені обставини справи, місцевий господарський суд правомірно погодився з доводами позивача щодо наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Кредитного договору у зв'язку із збитками, заподіяними пожежею 08 жовтня 2014 року на виробництві ТОВ ВКФ "Велта" за адресою: Україна, Кіровоградська обл., Новомиргородський р-н, с. Коробчине, вул. Хутір Комінтерн, 2 на території цеху гравітації № 1 (корпус дільниці гравітації, літ. "А") гірничо-збагачувального комплексу - знищенням більше половини виробництва та фактичним зменшенням виробництва до 40% потужності гірничо-збагачувального комплексу ТОВ ВКФ "Велта", а також збитками, пов'язаними з відновленням зруйнованого виробництва. Зазначені обставини унеможливлюють виконання у встановлений термін грошових зобов'язань позивача перед відповідачем та свідчать про істотну зміну обставин за Кредитним договором.
Як зазначалось вище, суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони щодо зміни договору, має встановити існування одночасно чотирьох умов, які є додатковими критеріями визначення ускладнень у виконанні договору.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у позивача наявні одночасно всіх чотири умови, визначені п. п. 1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України, за наявності яких спірний договір може бути змінений у зв'язку з істотною зміною обставин.
Так, першою необхідною умовою для зміни договору, встановленою ст. 652 Цивільного кодексу України є те, що в момент його укладення сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначена істотна зміна обставин сталася не внаслідок поведінки сторін Кредитного договору, а була результатом дії ззовні - пожежі. Тому суд правомірно погодився з доводами позивача про те, що укладаючи Кредитний договір, сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Ні позивач, ні відповідач не могли передбачити настання обставин які б настільки змінили обставини ведення господарської діяльності позивачем. Умовами договору також не передбачалось настання таких обставин та їх правові наслідки (тим самим вимоги п.п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України співпадають з дійсними обставинами справи).
При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач в своїх доводах помилково ототожнює факт укладення додаткових угод до Кредитного договору після настання "істотної зміни обставин" у вигляді договорів про внесення змін до Кредитного договору зі змістом укладених додаткових угод. А визначальним для розуміння правовідносин сторін є саме їх зміст.
Виходячи зі змісту укладених додаткових угод, жодною з них не передбачено продовження строку (терміну) повернення кредиту та відсотків за користування кредитом з урахуванням істотної зміни обставин, якими Сторони керувались при укладенні Кредитного договору.
Разом з тим, чинне законодавство не обмежує позивача у праві ініціювати додаткові зміни до умов Кредитного договору. Жодна норма закону не забороняє зміну договору в зв'язку з істотною зміною обставин, якщо після такої зміни обставин до цього ж договору були внесені інші зміни та з інших підстав.
Крім того, змістом ст. 652 ЦК України не передбачено строк відповідно до якого сторона (сторони) мають діяти у разі істотної зміни обставин. Затримка у часі, з моменту "істотної зміни обставин", ініціювання позивачем зміни Кредитного договору, у зв'язку із істотною зміною обставин, не тягне за собою втрату такого права. Це кореспондується з положеннями ст. 12 ЦК України, відповідно до якої нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Навпаки, згідно зі ст. 627 та ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пропозиція позивача про зміну Кредитного договору була надіслана відповідачу до настання остаточного строку виконання зобов'язань та у відповідності до статей 181, 184 та 187 ГК України.
Стосовно другої умови, наявність якої є обов'язковою для зміни договору (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися), місцевим господарським судом також вірно встановлено, що істотна зміна обставин, у зв'язку із збитками, заподіяними внаслідок пожежі, зумовлена причинами, які позивач не міг усунути при всій турботливості та обачливості, які від нього вимагалася.
Так, з матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування за збиток, нанесений позивачу в результаті пожежі становить всього 55 254 408, 08 грн., що покриває лише 44 % суми, необхідної на повне відновлення цеху гравітації № 1 та необхідного обладнання (устаткування) цеху гравітації № 1, яка становить 125 334 716, 71 грн. Виплачена сума страхового відшкодування не покриває повного розміру збитку, оціненого відповідно до Сюрвейєрських звітів № 1, 2, 3, складених ПП "Юнайтед Лосс Аджастерс". А тому позивач змушений відновлювати виробництво власними силами та витрачати значні фінансові ресурси на відновлення (будівництво з нуля цеху гравітації № 1) (тим самим вимоги п.п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України співпадають з дійсними обставинами справи).
Щодо третьої умови, необхідної для зміни договору, в саме - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, - господарський суд міста Києва вірно зазначив, що на підтвердження порушення співвідношення майнових інтересів сторін позивачем надано фінансово-економічні розрахунки збитковості власної господарської діяльності, яка перебуває у причинному зв'язку із настанням істотної зміни обставин за Кредитним договором. На підставі зазначених доказів суд дійшов правомірного висновку про те, що саме виконання договору на чинних його умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
Так, місцевим господарським судом було враховано, що згідно з довідкою ТОВ ВКФ "Велта" за період з 18.10.2011 р. по 30.06.2016 р. позивачем сплачено на користь ПАТ "Промінвестбанк" проценти за користування кредитом в розмірі 39 354 705, 01 доларів США та 31 904 957, 75 грн., чим спростовуються доводи відповідача про те, що несвоєчасна сплата процентів за користування кредитом позбавляє відповідача того, на що він розраховував при укладенні Кредитного договору. Матеріалами справи також підтверджується, що на дату звернення з позовом до суду позивач належним чином виконував свої обов'язки за Кредитним договором. Посилання відповідача на те, що після звернення із позовом до суду позивач припинив сплату процентів, відхиляються колегією суддів оскільки наявність судового спору щодо строку виконання зобов'язань за договором унеможливлює його виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Також необхідно зазначити, що суттєвим для застосування ст. 652 ЦК України є наявність реального значного фактичного розміру збитків для сторони, яка страждає від подальшого виконання договору за наявності зміни істотних умов договору, а не наявність її вини чи інших факторів, які спричинили чи могли спричинити відповідну зміну істотних умов договору (Постанова ВГСУ від 26 липня 2016 року у справі № 917/1252/14).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, фактичні обставини справи та докази у справі свідчать про реальний значний фактичний розмір збитків позивача, оскільки знищення першої черги гірничо-збагачувального комплексу ТОВ ВКФ "Велта" призвело до втрати виробничої потужності більш ніж в 2 рази, що підтверджується Актом про пожежу від 08.10.2014, матеріалами кримінального провадження, звітом від 27.03.2015 про оцінку розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням виробничого, технологічного та іншого обладнання гірничо-збагачувального комплексу ТОВ ВКФ "Велта", довідкою ТОВ ВКФ "Велта" про те, що вартість відновлення першої черги становить більш ніж 125 334 716,71 грн.
Місцевим господарським судом також вірно враховано, що страхове відшкодування склало лише 52 242 146, 04 грн., тобто менш половини коштів, необхідних на відновлення виробництва, при цьому виплати страхового відшкодування розпочалися лише за півроку після пожежі - у середині 2015 року - тому відновлювальні роботи позивачу вдалося розпочати лише у вересні 2015 року, за рік після пожежі. Єдиним джерелом коштів на відновлення є тільки власні обігові кошти Підприємства.
За доводами позивача, через скрутний фінансовий стан виділення коштів на відновлення знищеної пожежею першої черги гірничо-збагачувального комплексу триває вкрай повільно. Завершення будівництва планується не раніше четвертого кварталу 2018 року. До кінця 2018 року планується виконати пуско-налагоджувальні роботи, щоб починаючи з 2019 року поступово досягти потрібного рівня виробництва. На початку експлуатації потужність відновленої фабрики становитиме 50% від номінальної, у наступному 2019 році планується досягти рівня 85% від номінальної потужності, а з 2020 року відновлена фабрика працюватиме на повну потужність. Всього протягом 2016 - 2018 років в межах бюджету на відновлення першої черги позивач має витратити близько 84 млн. грн., з них 27 738 136 грн. складатимуть кошти, які позивач покриває за рахунок прибутку від здійснення підприємницької діяльності. Згідно з Планом фінансово-економічної діяльності ТОВ ВКФ "Велта" на 2016-2031 роки, поточні витрати Підприємства становлять близько 317 млн. грн. на рік, з яких: енергоносії - 46 млн. грн. (в тому числі ПДВ), дизельне пальне - 33 млн. грн. (в тому числі ПДВ), оплата праці - 44 млн. грн., розкривні роботи - 100 млн. грн., рентні платежі - 15 млн. грн. на рік, ремонт та обслуговування обладнання - близько 39 млн. грн. на рік (з ПДВ), інші накладні виробничі, збутові та адміністративні витрати - 26 млн. грн. на рік (з ПДВ), витрати на роботу завантажувально-розвантажувального комплексу на залізниці - 14 млн. грн. на рік (з ПДВ). Витрати на оплату енергоносіїв позивач підтверджує картками рахунку 631 ТОВ ВКФ "Велта" за 2015 рік та І півріччя 2016 року. Згідно з довідкою від 31.12.2015 № 9 Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ надано інформацію щодо податків, сплачених ТОВ ВКФ "Велта": загальна сума сплачених податків - 46 986 974,71 грн., з них до місцевого бюджету - 24 361 100,98 грн., до державного бюджету - 22 625 873,73 грн. Період виплат - 20.01.2012-30.12.2015. Так, за період з 01.01.2016 по 01.07.2016 Позивачем було здійснено підприємницьку діяльність на загальну суму 173 570 909,73 грн., з яких фактично отримано 109 766 000 грн. Із вказаної суми, 9 473 900 грн. витрачено на заробітну плату працівникам, яких за штатним розписом ТОВ ВКФ "Велта" є 470 осіб, 2 191 700 грн. сплачено податків та інших обов'язкових платежів, проведено розрахунки з постачальниками та кредиторами на загальну суму 157 219 000 грн. У якості доказу збитковості підприємницької діяльності позивачем наданий суду також Баланс (Звіт про фінансові результати) на 31.12.2015 та на 31.03.2016, а також Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 року. Як вбачається з довідки Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ від 16.08.2016 № 104/33-879, наданої ТОВ ВКФ "Велта", залишок грошових коштів на поточних рахунках станом на 16.08.2016 р. становив: № 26004601005020 - 2 131,35 грн., № 26003601005021 - 1,50 доларів США, № 26004601005019 - 1,41 євро, № 2600601005024 - 0,00 російських рублів.
Вказані обставини, згідно вірного висновку суду першої інстанції, свідчать про фінансове становище ТОВ ВКФ "Велта" у зв'язку з істотною зміною обставин та підтверджують неможливість виконання Кредитного договору у встановлений термін, а виконання Кредитного договору щодо повернення заборгованості позивачем відповідачу можливо лише за рахунок стягнення відповідачем заставного та іпотечного майна (основних засобів) позивача. Однак, стягнення відповідачем заставного та іпотечного майна позивача не відповідає інтересам обох сторін, оскільки загальна вартість заставного та іпотечного майна позивача (з урахуванням того, що предмет іпотеки за договором іпотеки № 20-2871/3-1 від 18.10.2011 знищений (пошкоджений) на суму 125 334 716,71 грн.) становить 265 427 984,29 грн.
Отже, вартість зазначеного майна, навіть у разі можливого продажу саме за цією вартістю, покриває менше 11 % від розміру заборгованості позивача за Кредитним договором.
Крім цього, частина вказаного заставного та іпотечного майна виступає також забезпеченням за іншим кредитним договором кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-0639/2-1 від 14 березня 2013 р., укладеним між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Звездапарк" (третя особа у справі).
Так, ТОВ ВКФ "Велта" виступає майновим поручителем перед ПАТ "Промінвестбанк" за ТОВ "Звездапарк" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-0639/2-1 від 14 березня 2013 р. на суму 1 185 млн. грн. ТОВ "Звездапарк" є Новим боржником (Позичальником) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-0639/2-1 від 14 березня 2013 р., укладеним з ПАТ "Промінвестбанк". Первісним боржником (Позичальником) за вказаним Кредитним договором № 20-0639/2-1 від 14 березня 2013 р. було ТОВ ВКФ "Велта". Внаслідок заміни боржника на підставі Договору № 20-1087/2-1 від 04.04.2014 про переведення боргу, ТОВ "Звездапарк" прийняло на себе всі зобов'язання ТОВ ВКФ "Велта" за кредитним договором № 20-0639/2-1 від 14 березня 2013 р., у тому числі зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Фактичним джерелом погашення заборгованості ТОВ "Звездапарк" перед ПАТ "Промінвестбанк" є операційні грошові потоки ТОВ ВКФ "Велта", останнє фактично має забезпечувати погашення заборгованості ТОВ "Звездапарк" за вказаним кредитом.
Місцевий господарський суд також дійшов вірного висновку, що виконання Кредитного договору у чинній редакції, у зв'язку з істотною зміною обставин, порушує співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки його наслідком буде стягнення або відчуження, у тому числі в безспірному порядку всіх активів (основних засобів) позивача в рахунок боргу, які знаходяться в заставі та іпотеці, у тому числі частки в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ ВКФ "Велта", що призведе до припинення та банкрутства Підприємства. Зазначене позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні Кредитного договору, тобто можливості повноцінного ведення господарської діяльності з використанням кредитних ресурсів, отримання від цієї діяльності прибутку, та повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом відповідачу.
Запропонованим в проекті договору графіком передбачено повернення кредиту Позичальником у сумі 93 338 446, 37 доларів США не пізніше 01.07.2021 року, а проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01.12.2015 року по 30.06.2016 року включно, а також проценти, що будуть нараховані за період з 01.07.2016 року по 30.09.2017 року, проценти, нараховані за поточний місяць з 01.10.2017 року сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, визначеного в п. 2.2. договору. Вказаний графік позивач обґрунтував відповідними розрахунками згідно з Планом фінансово-економічної діяльності ТОВ ВКФ "Велта" на 2016-2021 роки, що очікує отримання достатніх коштів від своєї господарської діяльності для погашення кредиту в строки згідно з проектом договору про внесення змін до Кредитного договору, запропонованим позивачем.
Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилені доводи відповідача про те, що у разі задоволення судом позову суттєво зміниться договірна рівновага в силу зменшення цінності отримуваного ним за Кредитним договором, оскільки зазначені доводи не обґрунтовані відповідачем реальними цифрами або показниками. При цьому, заперечуючи проти порушення співвідношення майнових інтересів сторін відповідачем не надано місцевому господарському суду належних та допустимих доказів на підтвердження власного фінансового стану з метою об'єктивної оцінки судом співвідношення майнових інтересів сторін.
Щодо наявності четвертої умови для зміни Кредитного договору, яка зводиться до того, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, то реалізація права на зміну договору може бути обмежена або взагалі унеможливлена лише у зв'язку із дією положень цього ж договору, який передбачаючи можливість зміни обставин, одночасно виключив можливість зміни договору. Можливість зміни договору, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, також може бути усунута та унеможливлена, якщо неможливість зміни договору випливає із суті зобов'язання (суті договору), наприклад коли із суті договору випливає, що ризик зміни обставин несе одна із заінтересованих сторін його розірвання.
Проте, ані із суті зобов'язання, ані з положень Кредитного договору та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе саме позивач. Відповідачем не наведено жодного аргументу на спростування цієї обставини.
Крім того, з пояснень позивача та пункту 4.2.3 Кредитного договору вбачається та відповідачем не спростовано, що з моменту укладення Кредитного договору відповідач володіє повною інформацією про фінансово-господарську діяльність ТОВ ВКФ "Велта", у тому числі, про ускладнення у виконанні Кредитного договору, що виникли у зв'язку з істотною зміною обставин.
Проте, за вірним висновком суду першої інстанції, наслідки події, яка викликали ускладнення у виконанні Кредитного договору не були відповідачем розумно та вчасно прийняті до уваги.
ПАТ "Промінвестбанк", як і ТОВ ВКФ "Велта", згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, здійснює підприємницьку діяльність - самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність з метою одержання прибутку. Отже, банк самостійно несе ризик збитків, пов'язаний з її здійсненням, у тому числі у вигляді можливого неповернення кредитних коштів у встановлений строк.
Враховуючи, що у випадку розірвання Кредитного договору, відповідач має право вимагати відшкодування збитків, завданих порушенням договору позивачем, що призведе до стягнення відповідачем заставного та іпотечного майна (основних засобів) позивача та банкрутства позивача, місцевий господарський суд правомірно погоджується з тим, що розірвання або виконання Кредитного договору на чинних умовах потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Також колегія суддів погоджується із відхиленням судом першої інстанції доводів відповідача про те, що позивач помилково ототожнює настання форс-мажорних обставин у вигляді пожежі згідно з ч.4 ст.219 ГК України та істотну зміну обставин у розумінні ст.652 ЦК України як підставу для зміни договору, оскільки дійсно, можлива практична ситуація коли її обставини дають можливість розглядати їх і як "істотну зміну обставин" і як форс-мажорні обставини. Якщо виникає така ситуація, то сторона, яку стосуються названі обставини повинна вирішити, який із правових засобів вона бажає використовувати. Право вибору способу захисту прав на власний розсуд передбачене ст.ст.12, 15 - 16, 20 ЦК України, відповідно до яких особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, має право на захист свого інтересу та звертається до суду згідно з обраним нею на свій розсуд способом захисту прав та інтересів.
Якщо вона звертається до поняття "форс-мажорні" обставини, то вона має на меті звільнитися від відповідальності за невиконання. Якщо ж вона використовує поняття "істотна зміна обставин" посилаючись на ускладнення у виконанні договору, то вона у першу чергу має на меті таку зміну умов договору, щоб залишити дію договору із зміненими його умовами.
Крім цього, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 08.02.2017, яка була проведена на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 19.09.2016 у даній справі, економічний ефект для позивача: на теперішній час (19.08.2016) з урахуванням зобов'язань за кредитним договором - загроза банкрутства; що може настати за умови зміни зобов'язань за запропонованим позивачем договором про внесення змін до Кредитного договору - відновлення виробництва та продовження діяльності. Економічний ефект для відповідача - на теперішній час (19.08.2016) з урахуванням зобов'язань за кредитним договором - загроза банкрутства ТОВ ВКФ "Велта" може призвести до часткового повернення кредитних коштів; що може настати за умови зміни зобов'язань за запропонованим позивачем договором про внесення змін до Кредитного договору - відновлення виробництва та продовження діяльності ТОВ ВКФ "Велта" призведе до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється в судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням про зміну законної сили.
Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, враховуючи, що сторони не досягнули згоди щодо приведення Кредитного договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, враховуючи наявність у сукупності чотирьох обставин передбачених вимогами ст.652 ЦК України, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо зміни Кредитного договору на умовах, що запропоновані позивачем в проекті договору про внесення змін до Кредитного договору та які дозволять виконати Кредитний договір позивачу з урахуванням дотримання співвідношення майнових інтересів сторін.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо прийняття заяви про зміну предмету позову, то вони відхиляються колегією суддів, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, а заява про зміну предмету позову була прийнята судом першої інстанції із додержанням положень процесуального законодавства.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте цей пункт не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі, в яких застосовується обов'язок надавати обґрунтування, можуть змінюватися залежно від характеру рішення. Так, відхиляючи скаргу, апеляційний суд в принципі може обмежитись прийняттям мотивів оскаржуваного рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" від 10.10.2013, у справі "Хелле проти Фінляндії" від 19.12.1997, у справі "Гарсіа Руиз проти Іспанії" від 21.01.1999).
При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог (з урахуванням заяви про їх зміну), дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі № 910/12154/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі № 910/12154/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/12154/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді Л.Г. Смірнова
М.Г. Чорногуз
