ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2017 року
Справа № 910/12154/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Барицької Т.Л.,
суддів:
Картере В.І.,
Губенко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016
та на ухвалу
господарського суду міста Києва від 19.08.2016
у справі
№ 910/12154/16 господарського суду міста Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Велта"
до
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Звездапарк"
про
внесення змін до договору
в судовому засіданні взяли участь представники: - ТОВ ВКФ "Велта" Кравцов В.В., - ПАТ "Промінвестбанк" Гладіліна О.В., - ТОВ "Звездапарк" Кравцов В.В.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" (надалі - ТОВ ВКФ "Велта" / позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі - ПАТ "Промінвестбанк" / відповідач) про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011.
Одночасно з позовною заявою ТОВ ВКФ "Велта" подано до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2016 (суддя Підченко Ю.О.) клопотання ТОВ ВКФ "Велта" задоволено повністю:
1) заборонено ПАТ "Промінвестбанк" здійснювати дії щодо звернення стягнення у будь-який спосіб (у тому числі, продаж / набуття у власність) на нерухоме майно, що належить ТОВ ВКФ "Велта" та забезпечує виконання зобов'язань ТОВ ВКФ "Велта" перед ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011, з наступними змінами та доповненнями:
- комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер - 21315935000, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20-2871/3-1 від 18.10.2011;
- комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер - 34607837, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20-2871/3-1 від 18.10.2011;
- комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 реєстраційний номер - 37067938, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20-4113/3-1 від 12.12.2012;
- комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер - 35067660, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20-1513/3-1 від 26.04.2012;
2) заборонено ПАТ "Промінвестбанк" вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, що належить ТОВ ВКФ "Велта" та забезпечує виконання зобов'язань ТОВ ВКФ "Велта" перед ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011, з наступними змінами та доповненнями:
- комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер - 21315935000, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20-2871/3-1 від 18.10.2011;
- комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер - 34607837, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20-2871/3-1 від 18.10.2011;
- комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 реєстраційний номер - 37067938, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20-4113/3-1 від 12.12.2012;
- комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер - 35067660, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 20-1513/3-1 від 26.04.2012;
3) заборонено ПАТ "Промінвестбанк" здійснювати дії щодо звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ ВКФ "Велта" в ПАТ "Промінвестбанк" та/або забезпечують виконання зобов'язань ТОВ ВКФ "Велта" перед ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011, з наступними змінами та доповненнями;
4) заборонено ПАТ "Промінвестбанк" здійснювати дії щодо звернення стягнення у будь-який спосіб на майнові права та рухоме майно, що належить ТОВ ВКФ "Велта" та/або забезпечує виконання зобов'язань ТОВ ВКФ "Велта" перед ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011, з наступними змінами та доповненнями;
5) заборонено ПАТ "Промінвестбанк" здійснювати дії щодо звернення стягнення у будь-який спосіб (у тому числі, придбання, набуття або відчуження, відступлення) на частку в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ ВКФ "Велта", що належить Приватній компанії з обмеженою відповідальністю "Велта Груп Глобал Лімітед" (Velta Group Global Limited) та забезпечує виконання зобов'язань ТОВ ВКФ "Велта" перед ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011, з наступними змінами та доповненнями;
6) заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснювати реєстраційні дії щодо внесення змін до статуту ТОВ ВКФ "Велта", пов'язані зі зміною учасників ТОВ ВКФ "Велта";
7) заборонено ПАТ "Промінвестбанк" здійснювати дії щодо звернення стягнення на майно, у тому числі майнові і корпоративні права та грошові кошти поручителів ТОВ ВКФ "Велта" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011, з наступними змінами та доповненнями:
- ОСОБА_7 (паспорт серія НОМЕР_4, виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 07 грудня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором поруки № 20-2877/3-3 від 18.10.2011;
- ОСОБА_8 (паспорт серія НОМЕР_5, виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 22 червня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за договором поруки № 20-2878/3-3 від 18.10.2011;
- ОСОБА_9 (паспорт серія НОМЕР_6, виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 23 жовтня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за договором поруки № 20-2879/3-3 від 18.10.2011;
8) заборонено ПАТ "Промінвестбанк" відступати третій особі право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011, з наступними змінами та доповненнями, щодо повернення суми кредиту, процентів, комісії, неустойки, а також відступати третій особі право вимоги за договором застави частки в статутному капіталі № 20-3533/3-1 від 20.12.2011, з наступними змінами та доповненнями, предметом якого є частка в статутному капіталі ТОВ ВКФ "Велта" в розмірі 100%, що належить Приватній компанії з обмеженою відповідальністю "Велта Груп Глобал Лімітед" (Velta Group Global Limited).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 (головуючий суддя Гончаров С.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 19.08.2016 про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними ухвалою та постановою, ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень), в якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати, а у задоволенні клопотання ТОВ ВКФ "Велта" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/12154/16 відмовити.
Ознайомившись з матеріалами оскарження та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки місцевим та апеляційним господарськими судами, дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з наявних матеріалів оскарження та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у даній справі є вимога ТОВ ВКФ "Велта" про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011, укладеного між ПАТ "Промінвестбанк" (позикодавець) та позивачем (позичальник) в частині строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом шляхом продовження строків повернення банку кредиту та строків сплати нарахованих за ним процентів, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні вказаного договору.
Подаючи одночасно з позовною заявою і клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, ТОВ ВКФ "Велта" вказувало, що згідно з умовами кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011 позивач зобов'язаний не пізніше 30.06.2016 повернути на користь відповідача кредит в розмірі 93 338 446,37 доларів США та 4 655 488,36 доларів США процентів за користування кредитом. У разі невиконання позичальником зобов'язань за цим договором, в частині погашення кредиту та/або його частини та/або сплати плати за кредит, днем остаточного повернення всіх отриманих в межах цього ліміту кредитної лінії сум кредиту є п'ятий робочий день від дня настання такої події.
Позивач зазначав, що у зв'язку зі збитками, заподіяними пожежею на виробництві ТОВ ВКФ "Велта", що сталася 08.10.2014, знищенням більше половини виробництва та фактичним зменшенням виробництва до 40 % потужності гірничо-збагачувального комплексу підприємства, а також збитками, пов'язаними з відновленням зруйнованого виробництва, - істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору. Дані обставини унеможливлюють виконання у встановлений кредитним договором термін грошових зобов'язань ТОВ ВКФ "Велта" перед ПАТ "Промінвестбанк".
При цьому, ТОВ ВКФ "Велта" підкреслювало, що необхідного обсягу грошових коштів у нього не має, і це може призвести до стягнення банком в безспірному порядку всіх активів позивача в рахунок боргу, які знаходяться в заставі/іпотеці, у тому числі грошових коштів та частки в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ ВКФ "Велта", що може стати підставою для припинення діяльності ТОВ ВКФ "Велта".
У поданому до суду клопотанні позивач також стверджував, що договорами застави (іпотеки) майна третьої особи як поручителя та договорами поруки передбачено, що у разі порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач здійснює стягнення (відчуження) належного позивачу та поручителям майна, в тому числі у позасудовому порядку, а також, що за умовами спірного кредитного договору відповідач має право здійснити списання грошових коштів з рахунків позивача, відкритих у відповідача, а також відступити права третій особі, внаслідок чого буде завдано істотної шкоди правам та законним інтересам позивача, правам, законним інтересам та майну поручителів, в тому числі поручителів-фізичних осіб та призведе до припинення господарської діяльності позивача та третьої особи, в той час як рішенням у цій справі можуть бути внесені зміни до спірного кредитного договору в частині продовження строків повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Але, у разі стягнення відповідачем грошових коштів з позивача, активів та іншого заставного майна третьої особи та поручителів в рахунок боргу після невиконання позивачем у термін до 30.06.2016 грошових зобов'язань за кредитним договором, - майну, правам та інтересам вказаних осіб буде завдана шкода у вигляді невідворотних наслідків, що зробить виконання рішення суду по цій справі неможливим.
Господарський суд міста Києва, з яким погодився і Київський апеляційний господарський суд, задовольняючи клопотання ТОВ ВКФ "Велта" про вжиття заходів до забезпечення позову, дійшов висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично унеможливити захист порушених прав i обов'язків у спосіб, обраний позивачем при зверненні з позовом до суду.
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими помилковими та безпідставними висновками господарських судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.
В силу статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Частиною першою статті 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Як уже зазначалося, предметом позову у даній справі є вимоги про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 20-2870/2-1 від 18.10.2011 в частині строків повернення кредиту, проте позивачем не було вказано, а місцевим та апеляційним господарськими судами не встановлено, яким чином відсутність вжитих судом спірних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення про внесення змін до договору у випадку задоволення позовних вимог, з огляду на що Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що у даному випадку заходи до забезпечення позову, які були застосовані судом, не узгоджуються з позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються.
Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що заборона вчиняти дії в якості заходу до забезпечення позову не може перешкоджати господарській діяльності відповідача і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб.
Так, положеннями Закону України "Про банки і банківську діяльність", метою якого є, зокрема, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, передбачено, що банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги.
До банківських послуг, відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", належать, у тому числі, залучення у вклади (депозити) коштів юридичних і фізичних осіб, відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (ч. 3 ст. 47).
Частиною першою статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" унормовано, що як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені; надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); лізинг.
Беручи до уваги зазначене, суд касаційної інстанції зазначає, що оскільки банком розміщуються, в тому числі на кредитному ринку, кошти фізичних та юридичних осіб, які залучені банком у вклади (депозити) та на поточні рахунки клієнтів, а тому, є підстави вважати, що заборона банку вчиняти дії щодо стягнення з боржника за кредитним договором коштів у спосіб, встановлений законом, кредитним договором та договорами про забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, перешкоджає його господарській діяльності і порушує права як банку, так і необмеженого кола осіб, які є вкладниками банку за договорами депозиту або розмістили свої грошові кошти на поточному рахунку відповідача.
До того ж, як встановлено судами та вбачається зі змісту клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, фактично, при зверненні до суду з відповідним клопотанням, ТОВ ВКФ "Велта" посилалося на те, що ймовірне вчинення відповідачем як позикодавцем за спірним кредитним договором дій щодо стягнення з позивача у безспірному порядку заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом як шляхом списання грошових коштів з рахунків позивача, відкритих у відповідача, так і за рахунок заставного та іпотечного майна третьої особи та поручителів, призведе до ліквідації позивача як юридичної особи та, відповідно, в подальшому, у випадку задоволення позовних вимог про внесення змін до кредитного договору в частині зміни (збільшення) строків повернення кредиту, унеможливить виконання вказаного рішення.
Водночас, саме лише посилання у відповідній заяві на потенційну можливість звернення стягнення на майно, яке є предметом забезпечення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором, в разі невиконання позивачем у строк до 30.06.2016 грошових зобов'язань за кредитним договором, що може призвести до ліквідації позивача як юридичної особи, не є достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною першою пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем до клопотання про забезпечення позову не було додано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем як позикодавцем за спірним кредитним договором дій щодо стягнення з позивача заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом за рахунок грошових коштів або заставного та іпотечного майна позивача, третьої особи та поручителів або будь-яких інших дій, що дало б підстави вважати, що невжиття заявлених заходів до забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ТОВ ВКФ "Велта" про внесення змін до спірного кредитного договору, що безпідставно та необґрунтовано було проігноровано господарськими судами попередніх інстанцій.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди не встановили наявності жодних доказів, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову. Зазначивши, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Промінвестбанк" здійснювати дії щодо звернення стягнення у будь-який спосіб на нерухоме майно, на майнові права та рухоме майно, що належить позивачу, здійснювати дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, що належить позивачу, здійснювати дії щодо звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках позивача, здійснювати дії щодо звернення стягнення на частку в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ ВКФ "Велта" тощо, господарські суди не встановили жодних обставин, які б могли свідчити про можливу реалізацію вказаного майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову та постанова, якою вона залишена в силі судом апеляційної інстанції, підлягають скасуванню, а заява про забезпечення позову - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 19.08.2016 у справі № 910/12154/16 скасувати.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Велта" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Головуючий суддя Т.Л. Барицька
Судді : В.І. Картере
Н.М. Губенко
