ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2017 року
Справа № 910/5809/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Швеця В.О.,
суддів
Корсака В.А., Сибіги О.М.
розглянувши касаційну скаргу
Державної адміністрації залізничного транспорту України
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017
у справі
№910/5809/15-г Господарського суду міста Києва
за позовом
Приватного підприємства "Фреш Лайн"
до
Державної адміністрації залізничного транспорту України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1.Державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"; 2. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; 3.Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України"
про
стягнення коштів
за участю представників сторін від:
позивача : Сусловець Р.М. (дов. від 22.02.2017),
третьої особи-1: Сенько Р.М. (дов. від 29.06.2017),
третьої особи-3: Корсун Ю.Ю. (дов. від 25.11.2016),
Щербина В.М. (дов. від 25.11.2016)
Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Фреш Лайн" звернулось з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення 4 268 624,14 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно було нараховано додаткові збори, а саме оплату за затримання вагонів, та необґрунтовано списано грошові кошти з рахунку позивача, відкритого Державною адміністрацією залізничного транспорту України на підставі договору №870433/2010-ЦЮ від 17.12.2010 про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України на 2011 фрахтовий рік. При цьому позивач посилався на приписи статей 15, 16, 526, 610, 611, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статті 62 Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2016, ухваленим суддею Якименко М.М., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності фактичної наявності коштів на особовому рахунку позивача, достатніх для здійснення перевезень вантажів. З огляду на що, суд визнав безпідставним затримання відповідачем вагонів позивача і списання суми додаткових зборів та послуг у розмірі 3 162 812,94 грн., а також не повернення позивачу 1 105 811,20 грн. після припинення дії договору. При цьому суд керувався приписами статей 526, 527, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, статті 62 Статуту залізниць України.
Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Дикунської С.Я. - головуючого, Алданової С.О., Мальченко А.О., постановою від 04.04.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державна адміністрація залізничного транспорту України звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про те, що відсутність на особовому рахунку позивача коштів в момент перетину кордону України конкретними вагонами була виявлена в автоматичному режимі (що повністю відповідає умовам договору) і за результатами встановлення відсутності необхідного залишку коштів Залізниця правомірно призупинила перевезення вантажів позивача. На думку скаржника, заявлена позивачем до стягнення сума не підтверджена документально первинними бухгалтерськими документами. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 623 Цивільного кодексу України, статей 47, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 14.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2017. Також вказаною ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №910/5809/15-г до закінчення перегляду даної справи в порядку касації.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників позивача та третіх осіб -1 , 3, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.12.2010 між Приватним підприємством "Фреш Лайн" (замовник) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) укладено договір №870433/2010-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України на 2011 фрахтовий рік (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами), за умовами пункту 1.1. якого договір регулює відносини сторін, пов'язані з організацією перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України у міжнародному залізничному сполученні, наданням додаткових послуг, пов'язаних із цими перевезеннями і оплатою їх позивачем за встановленими тарифами. Положеннями пункту 1.2. договору сторони погодили, що організація перевезень вантажів, які експедируються підприємством, здійснюється за місячними планами і за додатковими замовленнями на перевезення вантажів у вагонах і контейнерах. Діяльність сторін за договором регламентується діючими міжнародними договорами (угодами), які регламентують здійснення міжнародних залізничних перевезень, чинним законодавством України (пункт 1.3. договору). За умовами пункту 2.1.2. договору Укрзалізниця зобов'язалась забезпечувати у встановленому порядку подачу вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів та організовувати перевезення вантажів залізницями України, а замовник в свою чергу на підставі пункту 2.2.1. договору зобов'язався здійснювати діяльність на міжнародному ринку транспортних послуг, спрямовану на залучення до перевезення транзитних вантажів залізничним транспортом України та згідно з пунктом 2.2.2. договору вчасно перераховувати за вантажні перевезення належні відповідачу суми провізної плати та додаткових зборів за встановленими тарифами. Розмір оплати та періодичність її внесення визначається підприємством, виходячи із очікуваного обсягу перевезень, інших послуг та з урахуванням зарезервованих коштів (пункт 2.2.3. договору (в редакції, викладеній в додатковій угоді №4 від 23.12.2013). Судами також установлено, що на виконання умов пункту 2.2.3. договору, Розділів 2, 3 та 7 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, позивачем на адресу Укрзалізниці були направлені заявки (місячне замовлення на перевезення транзитних вантажів) за формою ГУ-12 на період з 01.08.2014 по 31.08.2014 щодо перевезення номенклатури вантажів "руда залізна та марганцева", відправники: ВАТ "Лебединський ГЗК" та ВАТ "Михайлівський ГЗК" (РФ). Згідно з наданими позивачем заявками на перевезення, в період з 31.07.2014 по 04.08.2014 вагони з транзитним вантажем, який експедирується позивачем, надходили на вхідні прикордонні станції України, однак починаючи з 0:00 годин 02.08.2014 перевезення вантажів у цих вагонах за десятизначним кодом позивача було призупинено в зв'язку з систематичним невиконанням позивачем фінансових зобов'язань за договором, зокрема, відсутності, за твердженнями Укрзалізниці, станом на 01.08.2014 на особовому рахунку позивача коштів, достатніх для здійснення перевезення вантажів (лист Укрзалізниці №ЦЗ-1-8/1484 від 01.08.2014). Водночас листом від 01.08.2014 №6815 позивач звернувся до Укрзалізниці з проханням переглянути своє рішення щодо призупинення перевезення транзитних вантажів під кодами позивача з огляду на те, що згідно з даними, отриманими останнім від Державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень", 01.08.2014 стан особового рахунку позивача був наступний: сальдо на кінець розрахункової доби в сумі 30 835 306,38 грн., зарезервованих коштів в сумі 29 292 907,74 грн., доступне сальдо - 1 542 398,64 грн. Також судами установлено, що 01.08.2014 позивачем на рахунок Державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" було перераховано 9 000 000 грн., що в свою чергу забезпечує необхідну суму коштів для перевезення очікуваного обсягу вантажів, з урахуванням зарезервованих коштів. Аналогічна ситуація з наявністю коштів в обсязі, достатньому для здійснення перевезень запланованих об'ємів вантажів згідно з Випискою з особового рахунку позивача, мала місце 02.08.2014 - 03.08.2014. Однак, незважаючи на це, вагони з вантажем, які слідували по території України на вихідну прикордонну станцію України, починаючи з 0:00 годин 02.08.2014 по 0:00 годин 04.08.2014 (телеграма Укрзалізниці про відновлення перевезень за кордоном від 04.08.2014 №НР 0006/ЦТРАНС ч/8-14 1650), за вказівкою відповідача було затримано на шляху слідування цих вагонів зі складанням Актів загальної форми №ГУ-23 на прикордонних станціях, з послідуючим списанням на підставі підпункту 2.2.10. пункту 2.2. договору з особового рахунку позивача сум додаткових зборів та послуг в розмірі 3 162 812,94 грн. Положеннями підпункту 2.2.10. пункту 2.2. договору сторони погодили, що замовник зобов'язується відшкодовувати витрати Укрзалізниці, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, які експедируються замовником, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення вантажовідправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів залізницею (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю, закриття коду; інші причини, що не залежать від залізниць України. Порядок розрахунків між позивачем та Укрзалізницею за договором регламентовано Розділом 3 договору (в редакції, викладеній у додаткових угодах №4 від 23.12.2013, №5 від 20.03.2014 та №6 від 23.04.2014). Так, зокрема, пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються через Державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"; згідно з Тарифною політикою. За умовами пункту 3.6. договору при прийомі вагонів на територію України виконується автоматичне нарахування провізних платежів для резервування коштів позивача в рахунок оплати за перевезення на дату прийому вантажу. При здачі вагонів з території України, для списання грошових коштів з особового рахунку замовника, автоматично нараховується плата за виконанні перевезення, суми додаткових зборів та інших витрат, що виникли на вхідній станції, на шляху прямування та вихідній станції (пункт 3.8. договору). Згідно з пунктом 3.11. договору Розрахунковий центр на підставі добового переліку документів списує кошти з особового рахунку підприємства за виконані перевезення вантажів. У разі виявлення недоборів чи переборів провізних платежів Розрахунковий центр здійснює перерахунок і надлишок повертає на особовий рахунок замовника (пункт 3.14. договору). Відповідно до умов пункту 7.2. договору, цей договір може бути розірваний достроково у випадку неможливості виконання сторонами прийнятих зобов'язань або за бажанням сторін. У цих випадках договір вважається розірваним з дати, яка зазначена у повідомленні про розірвання договору, але не раніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення повідомлення. Розірвання не звільняє сторони від виконання зобов'язань, прийнятих ними до отримання повідомлення про розірвання договору та повного завершення розрахунків за вказані послуги. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідач листом №ЦМЗ-12/1638 від 07.08.2014 надіслав позивачу договір про припинення зобов'язань за договором в зв'язку із систематичним порушенням позивачем передбачених пунктами 2.2.2., 2.2.3. договору зобов'язань, а листом №ЦЗМ-12/1893 від 04.09.2014 повідомив про припинення дії договору в односторонньому порядку з 15.09.2014. За даними акта звірки взаємних розрахунків (за період з 01.08.2014 по 31.12.2014) станом на 05.01.2015 залишок коштів що належить позивачу, але знаходиться у відповідача відповідно до пункту 2.2.3. договору, та які відповідно до пункту 7.2. договору повинні бути повернуті позивачу, складають 1 105 811,20 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги Приватного підприємства "Фреш Лайн" до Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення 4 268 624,14 грн. заборгованості, з якої 3 162 812,94 грн. - вартість безпідставно нарахованих додаткових зборів, а саме оплата за затримання вагонів, та необґрунтовано списані грошові кошти з рахунку позивача; 1 105 811,20 грн. - залишок коштів позивача, які знаходяться на рахунках відповідача). Підпунктом 4 параграфу 1 статті 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) передбачено, що провізні платежі, що передбачені статтею 13 Угоди, стягуються за перевезення по транзитним залізницям - з відправника або з отримувача через платника (експедиторську організацію, фрахтового агента тощо), який має договір з транзитною залізницею на оплату провізних платежів. У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов'язань. Параграфом 5 статті 15 вказаної Угоди передбачено, що у випадку неправильного застосування тарифів або помилок у розрахунках при вирахуванні провізних платежів, а також у випадку не стягнення платежів, недобір підлягає оплаті, а перебір - поверненню. Згідно з параграфом 1 статті 22, параграфом 3 статті 29 названої Угоди залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній УМВС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху слідування вантажу до його видачі на станції призначення. Претензії про повернення сум, сплачених за договором перевезення вантажу, можуть бути пред'явленні тією особою, яке здійснила платіж до залізниці, яка стягнула платіж. Підпунктом 4 параграфу 7 статті 29 Угоди передбачено, що пред'явлення претензій до залізниць здійснюється, у випадку перебору провізних платежів, відправником, - по сумам, які він сплатив за перевезення вантажу. Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць, іншими нормативно-правовими актами та окремими договорами. Відповідно до статті 62 Статуту залізниць України (в редакції від 25.12.2002, яка діяла на момент виникнення між сторонами правовідносин) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами) залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту. Так, статтею 119 Статуту залізниць України унормовано, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови. У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година. У пункті 4.10. Роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду країни від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що нарахування штрафу за невиконання місячних планів і додаткових замовлень на перевезення вантажів на залізницю і відправника провадиться по закінченні кожної декади, а сальдова сума штрафу визначається після закінчення місяця. Однак якщо місячний план або додаткове замовлення виконано в цілому за місяць, розрахунки за штрафами, нарахованими за невиконання плану (замовлення) в окремі декади, не провадяться. Проте, не зважаючи на умови договору, відповідач списав кошти з рахунку позивача, визначивши це як невиконання умов договору, хоча в договорі мова йде не про планування а резервування коштів. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 вказаного Кодексу). Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, господарські суди установили належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором. При цьому суди (з урахуванням висновку проведеної у справі комісійної судової економічної експертизи) установили, що відповідач, незважаючи на фактичну наявність коштів на особовому рахунку позивача, достатню для здійснення перевезень вантажів, всупереч умовам договору, безпідставно затримав вагони позивача та списав суму додаткових зборів та послуг в розмірі 3 162 812,94 грн., а також після припинення дії договору не повернув позивачу 1 105 811,20 грн. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі оскільки вони не спростовують установленого судами і були предметом розгляду апеляційним господарським судом; до того ж вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми законодавства до встановлених обставин, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №910/5809/15-г Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі №910/5809/15-г, зупинені ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2017.
Головуючий суддя: В. Швець
Судді: В. Корсак
О. Сибіга
