ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2016
Справа №910/5809/15-г
За позовом Приватного підприємства "Фреш Лайн"
до відповідача Державної адміністрації залізничного транспорту України
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"
третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр"
про стягнення 4 268 624,14 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Сусловець Р.М. - за довіреністю від 22.02.2016 року;
від відповідача: Короєд С.О. - за довіреністю № 1 від 20.01.2016 року;
від третьої особи 1: Сенько Р.М. - за довіреністю № РЦП-7/1686-10 від 01.04.2015 року;
від третьої особи 2: Міщенко О.В. - за довіреністю № УТЛЦ 22 від 25.12.2015 року та Ситайло Н.В. - за довіреністю УТЛЦ-19 від 25.12.2015 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство «Фреш Лайн» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення 4 268 624,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно було нараховано додаткові збори, а саме оплату за затримання вагонів, та необґрунтовано списано грошові кошти з рахунку Приватного підприємства "Фреш Лайн", відкритого Державною адміністрацією залізничного транспорту України на підставі договору №870433/2010-ЦЮ від 17.12.2010р. про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України на 2011 фрахтовий рік.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 4 268 624,14 грн. - заборгованості, 73 080,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року (суддя Любченко М.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/5809/15-г.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року (суддя Любченко М.О.) призначено повторну судову експертизу по справі №910/5809/15-г, та зупинено провадження у справі до отримання результатів повторної судової експертизи.
20.01.2016 року до Господарського суду м. Києва від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшли матеріали справи №910/5809/15-г з повідомленням про неможливість виконання експертного дослідження в зв'язку з не оплатою відповідачем вартості проведення експертизи.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
Розпорядженням від 20.01.2016 року №04-23/89 "щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", у зв'язку з припинення повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Любченко М.О., призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5809/15-г, за наслідками якого справу було розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 року (суддя Якименко М.М.) справу №910/5809/15-г прийнято до провадження, поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.02.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року розгляд справи відкладено на 15.03.2016 року.
В судовому засіданні 15.03.2016 року оголошено перерву до 29.03.2016 року.
В судовому засіданні 29.03.2016 року оголошено перерву до 06.04.2016 року.
Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представники відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 позовні вимоги не визнали просили суд в їх задоволенні відмовити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 06.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
17.12.2010 року між Приватним підприємством «Фреш Лайн» (далі по тексту - замовник, позивач) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі по тексту - Укрзалізниця, відповідач) укладено Договір №870433/2010-ЦЮ від 17.12.2010р. про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України на 2011 фрахтовий рік (з врахуванням змін внесених додатковими угодами) (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) цей Договір регулює відносини сторін, пов'язаних з організацією перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України у міжнародному залізничному сполученні, наданням додаткових послуг, пов'язаних із цими перевезеннями і оплатою їх позивачем за встановленими тарифами.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що організація перевезень вантажів, які експедируються Підприємством, здійснюється за місячними планами і за додатковими замовленнями на перевезення вантажів у вагонах і контейнерах.
Діяльність Сторін за Договором регламентується діючими міжнародними зговорами (угодами), які регламентують здійснення міжнародних залізничних перевезень, та чинним законодавством України (п. 1.3. Договору).
Згідно з параграфом 1 ст. 3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), ст. 914 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.ст. 17-21 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.
У відповідності до п. 2.1.2. Договору, Укрзалізниця зобов'язався забезпечувати у встановленому порядку подачу вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів та організовувати перевезення вантажів залізницями України, а замовник (позивач) в свою чергу, відповідно до п. 2.2.1. зобов'язався здійснювати діяльність на міжнародному ринку транспортних послуг, спрямовану на залучення до перевезення транзитних вантажів залізничним транспортом України та у відповідності до п. 2.2.2. договору вчасно перераховувати за вантажні перевезення належні відповідачу суми провізної плати та додаткових зборів за встановленими тарифами.
Пунктом 2.2.3. Договору (у редакції, викладеній у Додатковій угоді до Договору від 23.12.2013р. №4) встановлено, що розмір оплати та періодичність її внесення визначається Підприємством, виходячи із очікуваного обсягу перевезень, інших послуг та з урахуванням зарезервованих коштів.
На виконання п. 2.2.3. Договору, Розділів 2, 3 та 7 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002р. №873, позивачем на адресу Укрзалізниці направлені заявки (місячне замовлення на перевезення транзитних вантажів) за формою ГУ-12 на період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р. щодо перевезення номенклатури вантажів «руда залізна та маргандева», відправники: ВАТ «Лебединський ГЗК» та ВАТ «Михайлівський ГЗК» (РФ).
Згідно наданих позивачем заявок на перевезення, у період з 31.07.2014 року по 04.08.2014 року вагони з транзитним вантажем, який експедирується позиваечм, надходили на вхідні прикордонні станції України, однак, починаючи з 0:00 годин 02.08.2014 року перевезення вантажів у цих вагонах за десятизначним кодом позивача було призупинено у зв'язку з систематичним невиконанням позивачем фінансових зобов'язань за Договором, зокрема, відсутності, за твердженням Укрзалізниці, станом на 01.08.2014 року на особовому рахунку Підприємства коштів, достатніх для здійснення перевезення вантажів (лист Укрзалізниці №ЦЗ-1-8/1484 від 01.08.2014р.).
Позивач листом від 01.08.2014р. №6815 звернувся до Укрзалізниці (відповідача) з проханням переглянути своє рішення щодо призупинення перевезення транзитних вантажів під кодами позивача з огляду на те, що згідно з даними, отриманими останнім від ДП «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень», 01.08.2014 року стан особового рахунку позивача був наступний: сальдо на кінець розрахункової доби у сумі 30 835 306,38 грн., зарезервованих коштів у сумі 29 292 907,74 грн., доступне сальдо - 1 542 398,64 грн.
01.08.2014 року позивачем на рахунок ДП «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» перераховано 9 000 000,00 грн., що в свою чергу забезпечує необхідну суму коштів для перевезення очікуваного обсягу вантажів, з урахуванням зарезервованих коштів. Аналогічна ситуація з наявністю коштів у обсязі, достатньому для здійснення перевезень запланованих об'ємів вантажів, згідно Виписки з особового рахунку позивача, мала місце 02.08.2014р. - 03.08.2014р.
Однак, незважаючи на вищевикладене, вагони з вантажем, які слідували по території України на вихідну прикордонну станцію України, починаючи з 0:00 годин 02.08.2014 року по 0:00 годин 04.08.2014 року (телеграма Укрзалізниці про відновлення перевезень за кордоном від 04.08.2014р. №НР 0006/ЦТРАНС ч/8-14 1650), було затримано, за вказівкою відповідача, на шляху слідування цих вагонів зі складанням Актів загальної форми № ГУ-23 на прикордонних станціях, з послідуючим списанням, керуючись п.п. 2.2.10. п. 2.2. Договору, з особового рахунку позивача сум додаткових зборів та послуг в розмірі 3 162 812,94 грн.
Згідно з п. 2.2.10. Договору, замовник зобов'язується відшкодовувати витрати Укрзалізниці, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, які експедируються Замовником, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення вантажовідправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів залізницею (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю, закриття коду; інші причини, що не залежать від залізниць України.
Суд зазначає, що порядок розрахунків позивача та Укрзалізниці (відповідача) за Договором регламентовано Розділом 3 Договору (у редакції, викладеній у Додаткових угодах до Договору від 23.12.2013р. № 4, від 20.03.2014р. № 5 та від 23.04.2014р. № 6).
Так, зокрема, п. 3.1. Договору встановлено, що розрахунки за Договором здійснюються через ДП «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» згідно з Тарифною політикою.
Пунктом 3.6. Договору визначено, що при прийомі вагонів на територію України виконується автоматичне нарахування провізних платежів для резервування коштів Позивача в рахунок оплати за перевезення на дату прийому вантажу.
Відповідно до п. 3.8. Договору, при здачі вагонів з території України, для списання грошових коштів з особового рахунку замовника, автоматично нараховується плата за виконанні перевезення, суми додаткових зборів та інших витрат, що, виникли на вхідній станції, на шляху прямування та вихідній станції.
Розрахунковий центр на підставі виставлених рахунків і звіту форми 4-А за фактичне виконання робіт списує кошти з 5артки обліку замовника в рахунок оплати за виконані залізницями України перевезення (п. 3.7. Договору).
Згідно п. 3.11 Договору, ДП «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» на підставі добового переліку документів списує кошти з особового рахунку Підприємства за виконані перевезення вантажів.
Пунктом 3.14. Договору встановлено, що у разі виявлення недоборів чи переборів провізних платежів Розрахунковий центр здійснює перерахунок і надлишок повертає на особовий рахунок Замовника.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення Укрзалізницею умов Договору шляхом вчинення протиправних дій, з позивача безпідставно стягнуто суму додаткових зборів та послуг за затримку вагонів на загальну суму 3 162 812,94 грн., яку позивач, керуючись п. 7.1. Договору в частині продовження його дії в частині взаєморозрахунків, просить ДП «Укрзалізниця» в особі її структурного підрозділу ДП «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень», просить повернути.
Відповідно до п. 7.2. Договору, цей договір може бути розірваний достроково у випадку неможливості виконання сторонами прийнятих зобов'язань або за бажанням сторін. У цих випадках Договір вважається розірваним з дати, яка зазначена у повідомленні про розірвання Договору, але не раніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення повідомлення. Розірвання не звільняє сторони від виконання зобов'язань, прийнятих ними до отримання повідомлення про розірвання Договору та повного завершення розрахунків за вказані послуги.
07.08.2014 року відповідач листом №ЦМЗ-12/1638 направив позивачу договір про припинення зобов'язань за Договором у зв'язку із систематичним порушенням з боку позивача зобов'язань передбачених п.2.2.2., 2.2.3. Договору, а листом від 04.09.2014 року №ЦЗМ-12/1893 відповідач повідомив позивача про припинення дії договору в односторонньому порядку з 15.09.2014 року.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків (за період з 01.08.2014р по 31.12.2014р.) станом на 05.01.2015 року залишок коштів що належить позивачу, але знаходиться у відповідача відповідно до п. 2.2.3. Договору, та які відповідно до п. 7.2. Договору повинні бути повернуті позивачу, складають 1 105 811,20 грн.
Предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення з відповідача 4 268 624,14 грн. - заборгованості (яка складається з: 3 162 812,94 грн. - вартість безпідставно нарахованих додаткових зборів, а саме оплату за затримання вагонів, та необґрунтовано списано грошові кошти з рахунку позивача; 1 105 811,20 грн. - залишок коштів позивача які знаходяться на рахунках відповідача).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Підпунктом 4 параграфу 1 ст. 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) передбачено, що провізні платежі, що передбачені ст. 13 Угоди, стягуються за перевезення по транзитним залізницям - з відправника або з отримувача через платника (експедиторську організацію, фрахтового агента тощо), який має договір з транзитною залізницею на оплату провізних платежів. У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов'язань.
Параграфом 5 ст. 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) передбачено, що у випадку неправильного застосування тарифів або помилок у розрахунках при вирахуванні провізних платежів, а також у випадку не стягнення платежів, недобір підлягає оплаті, а перебір - поверненню.
Згідно параграфу 1 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній УМВС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху слідування вантажу до його видачі на станції призначення.
Відповідно до параграфу 3 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) претензії про повернення сум, сплачених за договором перевезення вантажу, можуть бути пред'явленні тією особою, яке здійснила платіж до залізниці, яка стягнула платіж.
Підпунктом 4 параграфу 7 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) передбачено, що пред'явлення претензій до залізниць здійснюється, у випадку перебору провізних платежів, відправником, - по сумам, які він сплатив за перевезення вантажу.
Стаття 105 Статуту залізниць України передбачає, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць, іншими нормативно-правовими актами та окремими договорами.
Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України (в редакції від 25.12.2002 року, яка діяла на момент виникнення між сторонами правовідносин) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами) залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.
Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України (в редакції від 25.12.2002 року, яка діяла на момент виникнення між сторонами правовідносин) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови. У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Пунктом 4.10. Роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду країни від 29.05.2002 р. N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» передбачено, нарахування штрафу за невиконання місячних планів і додаткових замовлень на перевезення вантажів на залізницю і відправника провадиться по закінченні кожної декади, а сальдова сума штрафу визначається після закінчення місяця. Однак якщо місячний план або додаткове замовлення виконано в цілому за місяць, розрахунки за штрафами, нарахованими за невиконання плану (замовлення) в окремі декади, не провадяться.
Однак , не зважаючи на умови договору, відповідач списав кошти з рахунку позивача, визначивши це як невиконання умов договору, хоча в договорі мова йде не про планування а резервування коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору, незважаючи на фактичну наявність коштів на особовому рахунку позивача, достатню для здійснення перевезень вантажів, безпідставно затримав вагони позивача та списав суму додаткових зборів та послуг в розмірі 3 162 812,94 грн., а також після припинення дії Договору не повернув позивачу 1 105 811,20 грн., в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість в розмірі 4 268 624,14 грн.
Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4 268 624,14 грн. - заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 00034045) на користь Приватного підприємства «Фреш Лайн» (01133, м. Київ, ВУЛ.ЩОРСА, будинок 29; код ЄДРПОУ 31239927) 4 268 624 (чотири мільйони двісті шістдесят вісім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 14 коп. - заборгованості, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 15.04.2016 року.
