Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний №310/282/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П.
Провадження № 22-ц/778/1554/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3
при секретарі: Бурима В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Бердянського міськрайонного Запорізької області від 10 лютого 2017 року у справі за позовом Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку , витребування земельної ділянки,-
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2015 року прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_7, ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку ,витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що п. 5.10 рішення Бердянської міської ради №17 від 31.03.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1 га, в межах норм безоплатної приватизації, з присвоєнням поштової адреси: вул. Курортна,100-а в м. Бердянську, для індивідуального дачного будівництва. ОСОБА_6 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №911806.
30.07.2013 року ОСОБА_6 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_4 прокурорською перевіркою встановлено, що рішення Бердянської міської ради №17 від 31.03.2010 року, яким було затверджено проект відведення та передано у власність громадянці ОСОБА_6 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, було прийнято з порушенням чинного законодавства.
Так, земельна ділянка по вул. Курортна,100-а розміщується на території зелених насаджень спеціального призначення, відповідно до проектних рішень Генерального плану розвитку міста будівництво нових дачних районів в межах м. Бердянська не передбачено. Заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах, також передбачена пунктом 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».
Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря.
Враховуючи вищевикладене прокурор просив визнати недійсним та скасувати п. 5.10 рішення Бердянської міської ради № 17 від 31.03.2010 року; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №911806; витребувати у ОСОБА_4 земельну ділянку і повернути її територіальній громаді м. Бердянська.
Рішенням Бердянського міськрайонного Запорізької області від 10 лютого 2017 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано п.5.10 рішення вісімдесятої сесії V скликання Бердянської міської ради №17 від 31 березня 2010 року “Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1га з присвоєнням поштової адреси: вул. Курортна,100-а в м. Бердянську, для індивідуального дачного будівництва.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №911806, виданий 21 травня 2010р. Бердянською міською радою на ім’я ОСОБА_6, на земельну ділянку площею 0,1га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. Курортна,100-а.
Витребувано у ОСОБА_4 земельну ділянку вартістю 74840,00грн., площею 0,1га, яка знаходиться в м. Бердянську по вул. Курортній,100-а та передано її територіальній громаді м. Бердянська.
Стягнуто з Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_6, ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у розмірі 243,60 грн. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи пунктом 5.10 рішення Бердянської міської ради №17 від 31.03.2010 року (а.с.11-12) затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1 га, в межах норм безоплатної приватизації, з присвоєнням поштової адреси: вул. Курортна,100-а в м. Бердянську, для індивідуального дачного будівництва. ОСОБА_6 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №911806 (а.с.13).
30.07.2013 року ОСОБА_6 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_4.
Посилаючись на те ,що прокурорською перевіркою встановлено, що рішення Бердянської міської ради №17 від 31.03.2010 року, яким було затверджено проект відведення та передано у власність громадянці ОСОБА_6 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, було прийнято з порушенням чинного законодавства ,Бердянська місцева прокуратура Запорізької області в інтересах держави звернулася до суду з вказаним позовом 14.01.2015 року.
У позові прокурор посилається на те, що про обставини порушення Бердянською міською радою вимог водного та земельного законодавства під час прийняття 31.03.2010 року рішення №17 про передачу у власність громадянам земельних ділянок йому стало відомо з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області від 08.05.2013 року. А про знаходження виділеної відповідачу ОСОБА_6 спірної земельної ділянки в межах двокілометрової прибережної захисної смуги Азовського моря прокурору стало відомо тільки у грудні 2014 року під час розслідування кримінального провадження №12014080130005963, внесеного до ЄДРД 06.12.2014р. (а.с.24-26, 39-40).
Розглянувши справу ,суд першої інстанції прийшов до висновку, що Бердянський міжрайонний прокурор звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому, доводи представників відповідачів про сплив позовної давності у даному випадку не можуть бути прийняті до уваги.
На підтвердження порушення вимог земельного та водного законодавства під час прийняття спірного рішення прокурор надав суду акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.05.2013 року, здійснений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області на вимогу прокуратури Запорізької області та Бердянської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері ( а.с.24-26). В зазначеному акті встановлено, що затверджені рішенням Бердянської міської ради №17 від 31.03.2010 року проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок під індивідуальне дачне будівництво, зокрема і ОСОБА_6, не пройшли обов’язкову державну експертизу, як це передбачено ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації, проведення якої є обов’язковим під час відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення. Також встановлено, що відведені земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, а тому не можуть бути передані громадянам у власність.
Представник відповідача ОСОБА_4 під час розгляду справи районним судом заявив про фальшивість цього акту, посилаючись на те, що під час його складання не дотримано Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом міністерством аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013р. №132. Акт складений однією особою, а підписаний іншою.
Прокурор не зміг надати пояснень з приводу того, чому вказаний акт підписаний особою відмінною від особи, яка здійснювала перевірку. Однак на думку районного суду встановлені у цьому акті факти знайшли підтвердження в судовому засіданні під час дослідження інших доказів у справі.
Такі висновки суду першої інстанції на вимогах закону не ґрунтуються ,суперечать матеріалам справи і з ними судова колегія погодитися не може з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За ч. 1 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Дійсно в матеріалах справи ,міститься копія акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.05.2013 року, здійснений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області на вимогу прокуратури Запорізької області та Бердянської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері ( а.с.24-26).
Оригінал вказаного акту, на неодноразові вимоги суду до справи не надано, за поясненнями представника прокуратури оригінал вказаного акту не зберігся.
Також представником прокуратури не надано до справи оригіналу вимоги прокуратури Запорізької області від 30.04.2013 року за № 05\03-508 вих-13 до Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області ,яка слугувала підставою для проведення вказаної перевірки, з підстав її не збереження.
Копія такої вимоги надана до суду апеляційної інстанції представниками відповідачів ,з якої можливо зробити висновок ,що перед Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області не ставилися завдання проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства при використанні та забудові прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря саме на території міста Бердянську.
За спірним актом від 08.05.2013 року зазначено ,що перевірку проведено державним інспектором відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області ОСОБА_8, підписаний він іншою собою ОСОБА_9, без зазначення його посади.
Будь – яких доказів щодо усунення вказаних розбіжностей з боку позивача суду не надано.
З акту не вбачається час проведення перевірки, місце її проведення та що саме перевірялося Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області.
За вказаних обставин, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції в розумінні ст..ст.58, 59 ЦПК України не було правових підстав брати до уваги вказаний акт і саме день його складання вважати початком перебігу строку позовної давності.
Навпаки матеріали справи беззаперечно свідчать про обізнаність органів прокуратури про ухвалення рішення Бердянської міської ради №17 від 31.03.2010 року з 27.05.2010 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Бердянський міжрайонний прокурор звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із позовною заявою про визнання незаконним та скасування пункту 5.10 рішення Бердянської міської ради від 31.03.2010 № 17 згідно штампу реєстрації суду 14.01.2015 року.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Розділом 5 рішення Бердянської міської ради від 31.03.2010 року №17 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проекти відведення земельних ділянок та передано громадянам України у власність земельну ділянку для індивідуального будівництва в межах норм безоплатної приватизації.
27 травня 2010 року Бердянською міською радою було розглянуто два
протести Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області на окремі пункти розділу 5 рішення Бердянської міської ради від 31.03.2010 року №17. За результатами розгляду цих протестів винесено рішення про їх задоволення №15, №16.
30 грудня 2010 року Бердянською міською радою було розглянуто протест Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області на окремі, вибіркові пункти розділу 5 рішення Бердянської міської ради від 31.03.2010 року №17. За результатами розгляду цих протестів винесено рішення про їх задоволення №43.
Розділ 5 оскаржуваного рішення регулював лише питання щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок та передання громадянам України у власність земельну ділянку для індивідуального будівництва в межах норм безоплатної приватизації.
30 грудня 2010 року Бердянською міською радою Запорізької області на п”ятій сесії VI скликання прийнято рішення №60 "Про протест Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області на п.5 рішення сесії Бердянської міської ради від 31.03.2010 №17.
Заслухавши протест Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області від 11.11.2010 №26/267 на п.5 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради п”ятого скликання від 31.03.2010 №17 "Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", керуючись ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Бердянська міська рада вирішила:
- протест Бердянської природоохоронної міжрайонної прокуратури Запорізької області на п. 5 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради п”ятого скликання від 31.03.2010 №17 "Про передачу в оренду і у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" задовольнити.
- п.5 рішення вісімдесятої сесії Бердянської міської ради п”ятого скликання від 31.03.2010 № 17 "Про передачу в оренду і у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" скасувати.
27 липня 2011 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 2а-0870/4509/11 ( арк. справи 73-81) визнано протиправним пункт 1 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №60 від 30.12.2010 про задоволення протесту Бердянської природоохоронної прокуратури Запорізької області від 11.11.2010 року № 26/267 стосовно підпунктів 5.1-5.3, 5.5-5.10 пункту 5 рішення вісімдесятої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізької області № 17 від 31.03.2010 року та скасовано його в цієї частині.
Визнано протиправним пункт 2 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №60 від 30.12.2010 в частині скасування підпунктів 5.1-5.3, 5.5-5.10 пункту 5 рішення вісімдесятої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізької області № 17 від 31.03.2010 року та скасовано в цієї частині.
Згідно положень ч. ч. З, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Така заява про застосування наслідків пропуску позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції двічі подавалася представниками відповідачів \т.1 а.с.189-190,т.2 а.с.75-79\par
Позовна вимога про поновлення строку звернення з позовом до суду відсутня.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що позовну заяву по даній справі було подано після спливу загального трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.
Також слід зазначити ,що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність , запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія Юкос » проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).»
Згідно ст.. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
За правовим висновком зазначеним у останній постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року зазначено :
Проаналізувавши пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України, Верховний Суд України сформулював правовий висновок, відповідно до якого зазначена норма спрямована на захист власників та інших осіб, які мають речові права на майно, від неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування, отже, не може поширюватися на випадки звернення до суду прокурора з позовом в інтересах держави, а сплив позовної давності для зазначених спорів починається з дати, коли орган, в інтересах якого подано позов прокурором, дізнався про порушене право.
Норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Отже, норми статей 1212 та 388 ЦК України можуть застосуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання або збереження майна без достатньої правової підстави. При цьому підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 388 ЦК України.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
Однак зазначена за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності .
Керуючись ст.ст.307,309,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2017 року по цій справі – скасувати та ухвалити нове рішення ,за яким :
У задоволенні позову Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку , витребування земельної ділянки – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді:
