ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2017 року м. Київ К/800/24776/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
головуючого : Мороз Л.Л.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Єрьоміна А.В.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ''Південкомбанк'' Штогріної Ірини Вікторівни, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» Штогріної І.В. про зобов'язання відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати позивачу відшкодування у розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладом, встановленого на дату прийняття такого рішення, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 2538Д-60Ф від 12.06.2013 року.
Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 29.03.2016 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року, за якою було відкрите апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року зупинено апеляційне провадження в адміністративній справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
При винесенні ухвали апеляційний суд виходив із необхідності зупинення апеляційного провадження до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ст.1 Закону) та має застосовуватися до спірних правовідносин.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.
Вищевказана норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, тобто мають преюдиціальне значення для даної справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у даній справі. Тобто йдеться про те, що суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Як встановлено ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Апеляційним судом встановлено, до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є чинним та діє на теперішній час.
За приписами ч.2 ст.152 Конституції України (в редакції на час постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали) закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спірні правовідносини не вплине.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного адміністративного суду у даній справі підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, у зв'язку з чим касаційну скаргу належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року у даній справі скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
