Єдиний унікальний № 742/287/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Бездідько В.М., за участі секретарів судового засідання Карпенко В.О., Хотінь Ж.О., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просив визнати інформацію, яка була поширена відносно ТОВ «АТБ-маркет», шляхом розміщення на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор», статті «Топ-менеджер АТБ задержан за финансирование терроризма» недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ «АТБ-маркет», а також стягнути понесені судові витрати.

Аргументує свої вимоги тим, що 27 грудня 2016 року на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» була опублікована стаття, яка безпосередньо стосується ТОВ «АТБ-маркет» під назвою «Топ-менеджер АТБ задержан за финансирование терроризма» (http://antikor.com.ua/articles/143656-top-menedher_atb_zaderhan_za_finansirovanie_terrorizma) в якій на думку позивача викладені відповідні твердження, що створюють у читачів статті хибні враження про безпосередню причетність ТОВ «АТБ-маркет» до фінансування тероризму з причин затримання СБУ топ-менеджера ТОВ «АТБ-маркет» та що позивач продовжує ведення господарської діяльності на окупованих територіях, фінансуючи тим самим тероризм. Розповсюджена інформація є неправдивою та недостовірною, а її поширення порочить ділову репутацію ТОВ «АТБ-маркет»

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з”явилися з невідомих для суду причин, хоча про час і місце судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовими відправленнями, які були повернуті до суду Укрпоштою за закінченням терміну зберігання, що свідчить про свідоме ухилення від явки в судові засідання. Представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв”язку з цим, суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» (http://antikor.com.ua) 27 грудня 2016 року розміщено статтю «Топ-менеджер АТБ задержан за финансирование терроризма», а саме (цитати):

1)«В Киеве сотрудники Службы безопасности Украины задержали одного из топ- менеджеров сети супермаркетов АТБ. Задержание состоялось в рамках расследования уголовного производства по факту финансирования террористической организации ДНР», сообщает «Украинская правда»;

2)«Правоохранители установили, что процент с прибыли магазинов бизнесмены платили незаконным учреждениям террористов. В рамках уголовного производства, открытого по ч. 1 ст. 258-5 Уголовного кодекса Украины (финансирование терроризма), одному из топ-менеджеров коммерческой структуры объявлено о подозрении в совершении преступления. Решением суда злоумышленнику избрана мера пресечения в виде содержания под стражу»;

3)«По данным наших источников, речь идет о заместителе генерального директора АТБ-маркет» по юридическим вопросам ОСОБА_4»;

4)«Парламентарии предоставили ряд доказательств, что украинская компания продолжает работать на оккупированных территориях и не только исправно платить

налоги в казну страны-агрессора, но и напрямую предоставляет финансовую помощь лидерам так называемых «молодых республик»;

5)«Из открытых источников была распространена информация, что в прошлом году компании «АТБ» в оккупированном Крыму, которые управляют сетью супермаркетов ПУД (Продукты у дома), заплатили в Краснодарском крае в бюджет России страны агрессора 5 млн. долларов налога. Общий объем чистой прибыли, которую предположительно заработали магазины «АТБ», составил более $150 млн. Вы скажете это немного, а мы скажем - это патроны для наемников и солдат русской армии, убивают наших ребят на Донбассе. Таким образом, осуществляется прямое финансирование страны агрессора, что является нарушением законодательства об ответственности финансирования терроризма»;

6)«Имеющаяся у народных депутатов информация дает основания утверждать, что владельцы «АТБ» продолжают контролировать работу супермаркетов сети на оккупированной территории Донбасса и даже договариваются о расширении бизнеса»;

7)«В оккупированном Донецке сетью руководит бывший народный депутат от Партии регионов, и бывший заместитель председателя Службы безопасности, один из лучших друзей основателя АТБ Буткевич - ОСОБА_5. То есть можно сделать вывод, что на самом деле никакого отжима не произошло, а "АТБ", как пишут СМИ, продолжает поставлять продукты своих марок на оккупированный Донбасс»;

8)«Считаю, народным депутатам не стоит медлить с принятием четкого закона о национализации. Тогда бизнес-структуры по типу АТБ, которые осознанно сохраняют свою деятельность на оккупированных и неподконтрольных властям Украины территориях, получат сигнал: либо работаете по законам Украины и в интересах страны, или не работаете в Украине. Другого не дано».

Відповідно до ст. ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Відповідно до законодавчого визначення, яке закріплене у 1.3. Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого Наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2002 № 327/225, веб-сайт – це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет; веб-портал це веб-сайт, організований як системне багаторівневе об'єднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг.

Згідно абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» домен – частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Відповідно до абз. 9 п. 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 522 доменне ім'я – буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп'ютер абонента у мережі Інтернет.

Таким чином, доменне ім’я, зареєстроване у відповідному домені використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним іменем, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім'я у відповідному домені.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про інформаційні агентства», державній реєстрації підлягають усі інформаційні агентства та представництва іноземних інформаційних агентств, що засновуються або діють в Україні. Друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації.

Згідно до ст.11 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

З наведеного вбачається, що реєстрація веб-сайту, як засобу масової інформації, передбачає його обов’язкову державну реєстрацію уповноваженими органами в особі Міністерства юстиції України.

Під час розгляду справи в суді встановлено, що на момент здійснення публікацій статті «Топ-менеджер АТБ задержан за финансирование терроризма» від 27.12.2016 року, реєстратором доменного імені аntіkоr.соm.uа власником веб-сайту httр:/аntіkоr.соm.uа являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначено відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по справі в частині визнання недостовірною інформації, поширеною на сайті http://antikor.com.ua.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Отже, з наведеного вбачається, що при розгляді справ про захист гідності та честі, ділової репутації фізичної особи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність наступних юридично важливих обставин: поширення інформації, наявність особи стосовно якої поширена інформація, недостовірність поширеної інформації, порушення особистих немайнових прав особи.

Так, поширенням інформація, зокрема, є її поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.

Згідно зі ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Частина 1 ст. 299 Цивільного кодексу України закріплює особисте немайнове право фізичної особи на недоторканість ділової репутації.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною 2 зазначеної статті Закону передбачено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведеності їх правдивості.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв’язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації необхідно забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Таким, чином, згідно з положеннями ст.277 ЦК України, статті 10 ЦПК України, роз’яснень Пленуму, обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Дослідивши матеріали справи суд вважає встановленим, що інформація викладена на сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» (http://antikor.com.ua) в статті: «Топ-менеджер АТБ задержан за финансирование терроризма» від 27.12.2016 року є недостовірною інформацією щодо позивача.

Дана інформація, за своїм змістом фактично вказує на вчинення протиправної поведінки позивача, і зокрема звинувачення його у вчиненні протиправних дій, що сприймається негативно в суспільстві та порушує особисті його немайнові права, а отже позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення з іншої сторони стягуються понесені і документально підтверджені витрати.

Керуючись ст.32 Конституції України, ст.ст.16,23,277 ЦК України, ст.ст. 15, 16, 275,277,297 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,208,209, 212 – 215, 218,224-226 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей – задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» інформацію, викладену на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» в статті «Топ-менеджер АТБ задержан за финансирование терроризма», а саме (цитати):

1)«В Киеве сотрудники Службы безопасности Украины задержали одного из топ- менеджеров сети супермаркетов АТБ. Задержание состоялось в рамках расследования

уголовного производства по факту финансирования террористической организации ДНР», сообщает «Украинская правда»;

2)«Правоохранители установили, что процент с прибыли магазинов бизнесмены платили незаконным учреждениям террористов. В рамках уголовного производства,

открытого по ч. 1 ст. 258-5 Уголовного кодекса Украины (финансирование терроризма), одному из топ-менеджеров коммерческой структуры объявлено о подозрении в совершении преступления. Решением суда злоумышленнику избрана мера пресечения в виде содержания под стражу»;

3)«По данным наших источников, речь идет о заместителе генерального директора АТБ-маркет» по юридическим вопросам ОСОБА_4»;

4)«Парламентарии предоставили ряд доказательств, что украинская компания продолжает работать на оккупированных территориях и не только исправно платить

налоги в казну страны-агрессора, но и напрямую предоставляет финансовую помощь лидерам так называемых «молодых республик»;

5)«Из открытых источников была распространена информация, что в прошлом году компании «АТБ» в оккупированном Крыму, которые управляют сетью

супермаркетов ПУД (Продукты у дома), заплатили в Краснодарском крае в бюджет России страны агрессора 5 млн. долларов налога. Общий объем чистой прибыли, которую предположительно заработали магазины «АТБ», составил более $150 млн. Вы скажете это немного, а мы скажем - это патроны для наемников и солдат русской армии, убивают наших ребят на Донбассе. Таким образом, осуществляется прямое финансирование страны агрессора, что является нарушением законодательства об ответственности финансирования терроризма»;

6)«Имеющаяся у народных депутатов информация дает основания утверждать, что владельцы «АТБ» продолжают контролировать работу супермаркетов сети на оккупированной территории Донбасса и даже договариваются о расширении бизнеса»;

7)«В оккупированном Донецке сетью руководит бывший народный депутат от Партии регионов, и бывший заместитель председателя Службы безопасности, один из лучших друзей основателя АТБ Буткевич - ОСОБА_5. То есть можно сделать вывод, что на самом деле никакого отжима не произошло, а "АТБ", как пишут СМИ, продолжает поставлять продукты своих марок на оккупированный Донбасс»;

8)«Считаю, народным депутатам не стоит медлить с принятием четкого закона о национализации. Тогда бизнес-структуры по типу АТБ, которые осознанно сохраняют свою деятельность на оккупированных и неподконтрольных властям Украины территориях, получат сигнал: либо работаете по законам Украины и в интересах страны, или не работаете в Украине. Другого не дано».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» 800 грн. в рахунок відшкодування сплаченого при подачі позовної заяви судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» 800 грн. в рахунок відшкодування сплаченого при подачі позовної заяви судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та повторне заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд, протягом 10 днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя В.М. Бездідько