АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 554/13101/15-к Номер провадження 11-кп/786/75/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.115 КК України О.Т.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження №12015170040002292, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2015, за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Полтавської області на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 01 липня 2016 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Полтавське Межівського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не одруженого, працюючого підсобним робітником ТОВ «Торговий Дім Денасмаш», інваліда дитинства 3 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та засуджено до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто зі ОСОБА_9 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 491 грн.04 коп.
На підставі ст. 100 КПК України по справі вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він 24 серпня 2015 року, приблизно 00.30 год., перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання у квартирі АДРЕСА_2 , після спільного вживання спиртних напоїв із господарем цієї квартири ОСОБА_10 , зазнав від нього декількох ударів кулаками в область тулубу, після чого схопив його за руки та вони почали боротися, під час чого ОСОБА_10 упав головою на крісло, утримуючи в правій руці ножа на рівні своєї шиї. ОСОБА_9 , опинившись на потерпілому, діючи з необережності, тобто не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, утримуючи ОСОБА_10 ззаду за праву руку та намагаючись вихопити ножа, здійснив декілька ривкових рухів, внаслідок чого заподіяв йому різані рани шиї з пошкодженням внутрішніх органів у цій ділянці, від яких останній помер на місці.
Органами досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме - у вчиненні умисного вбивства.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, за яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Зазначає, що під час судового розгляду судом першої інстанції була допущена неповнота судового розгляду, оскільки безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про призначення комісійної судово-медичної експертизи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування вимог закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок безпідставної перекваліфікації на ч.1 ст.119 КК України.
Ставить питання про дослідження доказів та призначення по справі комісійної судово-медичної експертизи.
Інші учасники кримінального провадження вирок суду не оскаржили.
У запереченні на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений та його захисник, вважають вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим та не вбачають підстав для його зміни чи скасування, а тому просять вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги з мотивів у ній наведених, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляції та просили вирок суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора заслуговує на увагу та підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно положень статті 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Апеляційним судом встановлено, що висновок районного суду про вчинення ОСОБА_9 вбивства потерпілого через необережність не є правильним, оскільки суперечить фактичним обставинам кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів провадження, які досліджені в апеляційному суді, ОСОБА_9 після спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_10 , виникла бійка, яка переросла в подальшому у боротьбу у ході якої вони упали на підлогу, а головою потерпілий уперся в крісло лицем вниз. Під час боротьби ОСОБА_9 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та скориставшись тим, що знаходився на потерпілому, умисно наніс ножем різані рани шиї потерпілого з пошкодженням внутрішніх органів, в результаті чого ОСОБА_10 помер на місці.
Висновок суду в частині визнання ОСОБА_9 винуватим у вчиненні дій, які потягли заподіяння смерті потерпілого підтверджується наявними доказами по справі і не заперечується в апеляційній скарзі.
Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочину визнав частково, не заперечував фактичних обставин справи, лише стверджував, що вбивати ОСОБА_10 не мав наміру, це сталося через необережність, коли під час боротьби намагався відібрати у потерпілого ножа.
Показання ОСОБА_9 з приводу вчинення злочину з необережності спростовуються наступними доказами, дослідженими судом апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 24.08.2015 ОСОБА_9 стверджував про те, що потерпілий ОСОБА_10 , повернувшись з кухні тримав у руці ножа, яким став махати перед ним. При цьому спочатку направляв ніж лезом вперед, а потім розвертав руку та наносив йому удар рукою. Коли ОСОБА_10 вчергове махнув у його бік ножем, він схопив своєю правою рукою його за праву руку та став вивертати її щоб ОСОБА_10 випустив ножа. В процесі боротьби із ОСОБА_10 вони обидва впали на підлогу, при цьому ОСОБА_10 упав обличчям униз так, що його голова опинилася на краю крісла, а тулуб знаходився на підлозі. ОСОБА_9 показав, що права рука ОСОБА_10 в якій знаходився ніж опинилася під тулубом останнього, приблизно на рівні шиї, а він сам упав на ОСОБА_10 зверху на спину. Далі ОСОБА_9 став виривати ніж із руки ОСОБА_10 , але останній не випускав його та тягнув його на себе. Потім ОСОБА_9 своєю лівою рукою ухопив ОСОБА_10 за його ліву руку та завернув її тому за спину, а правою рукою схопив ОСОБА_10 за його праву руку та ривками зі значною силою намагався витягнути праву руку ОСОБА_10 у останнього з-під тулубу, щоб вихопити з неї ножа у напрямку зліва направо та знизу вверх. При цьому права рука ОСОБА_10 разом із ножем знаходилась приблизно на рівні передньої поверхні шиї останнього. Коли йому нарешті вдалося витягнути ніж з руки ОСОБА_10 , він побачив на своїй правій руці кров, а також побачив як з під шиї ОСОБА_10 потекла кров, після чого побіг до сусідки та пояснив, що сталося ( Т.1 а.п. 231-235).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №917 від 16.09.2015 року, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок масивної зовнішньої крововтрати, яка утворилась від різаних ран шиї з пошкодженням внутрішніх органів приблизно 24.08.2015 року.
На тілі ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження, які умовно можливо розділити на три групи:
-перша група - різані рани шиї з пошкодженням внутрішніх органів. Рана шкіри шиї, яка переходить в рановий канал, який бере свій початок раною шкіри шиї справа, далі проходить вглиб де пошкоджує на своєму шляху підшкірно-жирову клітковину, м`які тканини, м`язи шиї, великі магістральні судини (артерії, вени), трахею, доходить до хребта, де закінчується, глибиною біля 6 см, орієнтований спереду назад, справа на ліво, декілька знизу вверх, крововиливи в м`які тканини по ходу ранового каналу та периферії різаної рани, які за своїм характером являються прижиттєвими, утворились в короткий проміжок часу, не менш як від десятиразової дії ріжучого предмета, який має гостре лезо, з достатньою силою прикладання для їх утворення, стосовно живої особи, несуть ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння;
-друга група - садно напівмісячної форми лівого передпліччя, яке за своїм характером являється прижиттєвим, утворилось в короткий проміжок часу, від одноразової дії предмета з стоншеним краєм, яким міг бути ніготь людини, з достатньою силою прикладання для його утворення, стосовно живої особи, несе ознаки ЛЕГКОГО тілесного ушкодження;
-третя група - крововиливи голови, тулубу, кінцівок, які за своїм характером являються прижиттєвими, утворились в короткий проміжок часу, від не одноразової дії тупих предметів, з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці людини зжаті в кулак, нога людини.
Тілесних ушкоджень, характерних для захисту руками від ударів не виявлено.
Згідно висновку проведеної за ухвалою апеляційного суду від 20.12.2016 комісійної судово-медичної експертизи №30 від 31.01.2017 показання ОСОБА_9 , дані ним під час слідчого експерименту 27.08.2015, не відповідають об`єктивним судово-медичним даним по локалізації, кількості, обширності, глибині та характеру, комплексу ушкоджень шиї, силі та направленості дії леза ножа, по положенню тіла в момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, взаємному розміщенню нападника та ОСОБА_10 під час нанесення ран в області шиї останнього. Рани на шиї не могли утворитись за обставин на які вказує ОСОБА_9 , тобто при утриманні ножа в руці потерпілого. /Т.2 а.п. 150-169/.
Отже висновок судово-медичної експертизи №917-а від 30.09.2015 року, щодо показань ОСОБА_9 у ході слідчого експерименту від 24.08.2015 року не відповідає фактичним обставинам справи, а тому не може братися до уваги. (т.1 а.п. 141-144).
Таким чином, з огляду на кількість різаних ран шиї (не менше десяти), їх значну глибину (6 см., до хребта), а також, те, що у потерпілого виявлені і тілесні ушкодження голови, його тяжкий ступінь сп`яніння, що обмежувало координацію його рухів, колегія суддів приходить до переконання, що обвинувачений умисно спричинив потерпілому різані рани шиї з пошкодженням внутрішніх органів, в результаті чого ОСОБА_10 помер на місці, тим самим убив останнього.
Заперечення обвинуваченого з приводу того, що він вчинив вбивство потерпілого з необережності колегія суддів сприймає як намаганням уникнути відповідальності за вчинене вбивство.
Отже, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про недоведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні умисного вбивства є доведеними та такими, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.
Таким чином суд першої інстанції не звернув увагу на очевидну невідповідність показаного обвинуваченим під час слідчого експерименту фактичним обставинам справи та не дослідив всі докази, які впливають на встановлення спрямованості умислу обвинуваченого та правильної правової оцінки його дій, в результаті чого прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч.1 ст. 119 КК України.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши докази, колегія суддів встановила, що у ніч з 23 на 24 серпня 2015 року, ОСОБА_9 , після спільного вживання алкогольних напоїв із потерпілим ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, внаслідок неправомірних дій потерпілого, кухонним ножем, умисно, з метою вбивства, заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у виді різаних ран шиї, в результаті чого настала його смерть.
Колегія суддів, дійшовши такого висновку, також бере до уваги і інші докази, які були досліджені судом першої інстанції і не потребують додаткового дослідження судом апеляційної інстанції.
Отже, дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначення міри покарання, колегія суддів враховує положення статті 65 КК України, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є умисним особливо тяжким, внаслідок якого потерпілий помер, особу обвинуваченого, який офіційно працював, на обліках в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, є інвалідом 3 групи, характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, а також конкретні обставини справи.
Обставинами, що пом`якшують покарання судова колегія визнає, щире каяття обвинуваченого.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Враховуючи конкретні обставини злочину, а також те, що злочин, згідно ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, та наявності пом`якшуючих та обтяжуючих обставин покарання, колегія суддів вважає, за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст. 115 КК України.
У зв`язку з вищевикладеним апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Полтавської області задовольнити частково.
Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 01 липня 2016 року щодо ОСОБА_9 в частині його засудження за ч.1 ст. 119 КК України скасувати та постановити в цій частині новий вирок.
Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_9 рахувати з 01 липня 2016 року.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_9 строк його попереднього ув`язнення з 24.08.2015 по 15.05.2017 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений протягом трьох місяців з дня його проголошення, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
Копія вірна: ОСОБА_2
15.05.2017
