ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2017 р.
Справа № 489/5032/16-а
Категорія: 3.5
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Милосердного М.М.
при секретарі - Татарин Б.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Навчального закладу об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом Навчального закладу об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів» до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови,-
В С Т А Н О В И Л А :
Навчальний заклад об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів» звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 29 вересня 2016 року №8-КП.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Навчального закладу об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Навчального закладу об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 05 вересня 2016 року та направлення на проведення перевірки №273 державним інспектором Управління проведено перевірку додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені актом від 12 вересня 2016 року №14-01-132/0032.
Перевіркою серед іншого виявлено порушення ч.5 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, а саме не проводиться нарахування та виплата індексації на заробітну плату. Вибірковою перевіркою нарахування заробітної плати працівникам позивача за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2016 року встановлено факти постійного та систематичного не нарахування індексації заробітної плати.
На підставі акту перевірки 20 вересня 2016 року складено протокол про адміністративне правопорушення №14-01-132/0017 та винесено припис №14-01-132/0032-0027.
29 вересня 2016 року відповідачем винесено постанову №8-КП, якою на підставі абз.3 ч.2 ст. 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 188 500 грн.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не заперечив факту невиплати індексації заробітної плати за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2016 року, а відповідач дотримався вимог нормативно-правових актів з питань оплати праці, оскаржувана постанова від 29 вересня 2016 року №8-КП є правомірною та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до положень статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою статті 12 Закону України «Про оплату праці» та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями (ч.2 ст. 12 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно ч.2 статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Статтею 8 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Враховуючи, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати, що також підтверджується підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, відповідно до якого суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати. Як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, під час проведення вибіркової перевірки контролюючим органом встановлено та апелянтом не спростовано, що за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року не нараховувалася індексація заробітної плати, у зв'язку з чим до навчального закладу були застосовані штрафні санкції на підставі абз.3 ч.2 ст. 265 КЗпП України.
Частиною 2 статті 265 КЗпП України встановлено, зокрема, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, враховуючи те, що апелянтом не нараховувалася індексація заробітної плати у зазначений період, яка входить до структури заробітної плати, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо правомірності прийняття постанови №8-КП від 29 вересня 2016 року, якою накладено штраф у розмірі 188 500 грн. (1 450 грн. Х 10 Х 13).
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо помилковоссті притягнення до відповідальності за абз.3 ч.2 ст. 265 КЗпП України, оскільки на думку апелянта встановлене порушення є порушенням абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, відповідно до якого передбачена відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» визначено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Як вже було зазначено, відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України та статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, неквалафіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Статтею 18 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статтею 95 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення.
Отже, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору та винесенні оскаржуваного рішення.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Навчального закладу об'єднання громадян «Миколаївська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів» залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 квітня 2017 року.
Головуючий : І.Г. Ступакова
Судді : А.І. Бітов
М.М. Милосердний
