ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" березня 2017 р.
Справа № 922/324/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.
розглянувши справу
за позовом
Харківська міська рада, м. Харків
до
ТОВ "Прогрес-Авто", м. Харків
про
розірвання договору
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, довіреність № 08-11/4550/2-16 від 27.12.16 року;
відповідача - ОСОБА_3С, довіреність б/н від 13.02.2017 року; ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.02.2017 року.
ВСТАНОВИВ:
Харківська міська рада (м. Харків) звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить розірвати договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 11.08.2006 № 440667100081, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "ПРОГРЕС-АВТО" (АДРЕСА_1, 61018, код ЄДРПОУ: 32235441) та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС- АВТО" (АДРЕСА_1, 61018, код ЄДРПОУ: 32235441) повернути земельну ділянку, загальною площею 5,2201 га по просп. Льва Ландау (колишній просп. П'ятдесятиріччя СРСР) у м. Харкові територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради з приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
13.02.17р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та вказав, що відповідачем своїми силами було очищено спірну земельну ділянку від побутових та будівельних відходів, що зайняло час, яким мав бути направлений на будівництво. Також, відповідач просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності.
13.02.17р. представник відповідача надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
13.02.17р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до "09" березня 2017 року о 14:00 год.
Представником відповідача надано додаткові пояснення до відзиву (вх. № 7797 від 06.03.2017 року), в яких проти позову заперечує та вважає його необґрунтованим та надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
09.03.2017 року представник позивача надав письмові заперечення на відзив відповідача (вх. №8075 від 09.03.2017 року) та документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
09.03.2017 року представник позивача надав заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності (вх. № 8076 від 09.03.2017 року).
Представник позивача в судовому засіданні 09.03.17р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.03.17р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.
Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
На підставі рішення Харківської міської ради від 06.03.2006р. № 51/06 між Харківською міською радою та ТОВ "ПРОГРЕС-АВТО" укладено договір оренди землі від 11.08.2006 № 440667100081 площею 5,2201 га по просп. П'ятдесятиріччя, СРСР у м. Харкові для будівництва торговельних та складських приміщень до 01.03.2011 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об'єкту 01.03.2056р.
До Департаменту територіального контролю Харківської міської ради надійшла заява ОСОБА_4 від 23.12.2016 щодо проведення перевірки законності дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства по просп. Льва Ландау (просп. П'ятдесятиріччя СРСР) у м. Харкові за супермаркетом "Будмен" у м. Харкові.
На підставі вказаного листа Департаментом територіального контролю Харківської міської ради вжиті заходи самоврядного контролю у порядку статті 189 ЗК України, за результатами яких складено акт обстеження земельної ділянки від 10.01.2017р.
Разом з цим, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - Інспекція) проведено позапланову перевірку, за результатами якої 20.01.2017 складено акт № 38-А перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
На підставі вказаних актів Департаментом територіального контролю Харківської міської ради встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ТОВ "ПРОГРЕС-АВТО" на підставі договору оренди землі від 11.08.2006 № 440667100081 використовується з порушенням істотних умов договору у зв'язку з його незабудовою.
Згідно акту обстеження земельної ділянки від 10.01.2017р., складеного інспекцією, земельна ділянка по просп. Льва Ландау (колишній просп. П'ятдесятиріччя СРСР) у м. Харкові площею, орієнтовно 5,2201 га не огороджена, умови, встановлені рішеннями Харківської міської ради від 06.03.2006 № 51/06 щодо будівництва торговельних та складських приміщень строком до 01.03.2011 року не виконані, земельна ділянка вільна від будівель і споруд та ТОВ "ПРОГРЕС-АВТО" не використовується, чим порушено істотні умови договору оренди землі від 11.08.2006 року № 440667100081.
Також, згідно ОСОБА_4 № 38-А перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеного Інспекцією встановлено, що земельна ділянка вільна від забудівель і споруд, ознак проведення будівельних робіт не встановлено.
В позовній заяві позивач вказує, що оскільки, ТОВ "ПРОГРЕС-АВТО" на орендованій земельній ділянці будівельні роботи не ведуться, земельна ділянка вільна від будівель та споруд та ТОВ "ПРОГРЕС-АВТО" не використовується, порушуються істотні умови договору оренди землі (п. 7, 15 договору оренди землі від 11.08.2006 року №440667100081). А, відтак, орендар (ТОВ "ПРОГРЕС-АВТО") порушив істотні умови договору, а саме, не приступив до будівництва торговельних та складських приміщень у строк передбачений договором до 01.03.2011 та на теперішній час, що є порушенням п. 7, 15 пп. а) п. 28 та пп.-пп. а) та д) п. 31 договору оренди землі від 11.08.2006 року № 440667100081.
З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що спірний договір оренди землі підлягає розірванню у судовому порядку, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт господарювання (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язків.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
На підставі статті 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п. 7 договору оренди землі, у випадку нездачі об'єктів до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договори оренди земельних ділянок підлягають розірванню у встановленому порядку.
Відповідно до пп. а) п. 28 договору оренди землі, Орендодавець має право вимагати, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Підпунктом а) п. 31 договору передбачений обов'язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому порядку.
На підставі п. д) п. 31 цього договору передбачений обов'язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до договору.
Таким чином, позивач вважає, що, оскільки, ТОВ "ПРОГРЕС-АВТО" на орендованій земельній ділянці будівельні роботи не ведуться, земельна ділянка вільна від будівель та споруд та ТОВ "ПРОГРЕС-АВТО" не використовується, порушуються істотні умови договору оренди землі (п. 7, 15 договору оренди землі від 11.08.2006 року №440667100081), а саме відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням.
Суд критично ставиться до таких тверджень позивача у зв`язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2016 року між відповідачем та КП "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради було підписано договір про надання послуг з розміщення будівельних відходів та грунту.
15.02.11р. ТОВ "Прогрес-Авто" звернулося з листом до Харківського міського голови про продовження термінів будівництва і надання згоди на розробку містобудівного обґрунтування зазначеного об'єкта.
Своїм листом №862/0/27-11 від 28.02.2011р. Управління містобудування та архітектури повідомило ТОВ "Прогресс- Авто" про розгляд даного питання.
10.03.2011р. листом №1006/0/27-11 Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради повідомило відповідні державні органи про надання своїх пропозицій з даного питання в зв'язку з підготовкою його на розгляд сесії.
Слід зазначити, що в зазначений період ТОВ "Прогрес-Авто" проводило роботи з підготовки до будівництва, про що свідчить ОСОБА_4 обстеження земельної ділянки №799/11 від 16.03.2011р., в якому встановлено факт використання ТОВ "Прогрес-Авто" земельної ділянки, площею 5, 2201 га за адресою: м. Харків, пр.50-річчя СРСР, для проведення підготовчих робіт з будівництва торгових і складських приміщень, в рамках договору оренди землі.
З огляду на вищевикладене, що ТОВ "Прогрес-Авто" намагається сумлінно виконувати умови договору оренди землі, а затримка в плані проведення будівельних робіт відбувається через перешкоди щодо оформлення проектної та дозвільної документації, без яких неможливий початок будівництва.
Як вбачається з матеріалів справи, з моменту надання земельної ділянки, за рахунок ТОВ "Прогрес-Авто" було здійснено пристрій дорожнього покриття із залізобетонних плит.
Крім того, ТОВ "Прогрес-Авто" по даному об'єкту були виконані наступні роботи:
- зйомка території, виконана ДП "Східгеоінформ";
- укладено договір з ПП "ІНГЕОЕКОСТРОЙ" №10/112 від 26.08.2010р. на розробку інженерно-геологічних вишукувань;
- отримано витяг з Держземкадастру про присвоєння кадастрового номера зазначеної земельної ділянки;
- отримано Рішення сесії Харківської міської ради від 23.12.2005р. на розробку проекту землевідведення;
- виконані передпроектні пропозиції на будівництво торгово-складського комплексу по пр. 50-річчя СРСР в Харкові (ТОВ "Арді-контур") в 2011 році;
- виконаний Технічний звіт про топографо-геодезичних роботах для РП на будівництво торгово-складського комплексу по пр. 50-річчя СРСР в Харкові ("геопростору") в 2010р.;
- визначені координати будівництва торгово-складського комплексу по пр. 50 річчя СРСР в Харкові;
- складений Договір про надання послуг з розміщення будівельних відходів та ґрунту від 11.10.2011р.;
- отримано погодження від Аеропорту м. Харкова щодо граничних висотних відміток на період будівництва та експлуатації, придбані матеріали для каркасного будівництва.
В подальшому, з метою ініціації даного питання ТОВ "Прогрес-Авто" звернулося з листом (21.01.2014г.) на ім'я Харківського міського голови ОСОБА_5 з проханням посприяти у прискоренні оформлення відповідних документів з питання продовження термінів будівництва.
Крім того, 21.01.2014 р. ТОВ "Прогрес-Авто" звернулося з листом в ДАБК для отримання інформації та роз'яснень ситуації, що склалася.
Таким чином, ТОВ "Прогрес-Авто" розпочало всі можливі заходи для вирішення ситуації, що склалася в частині продовження термінів будівництва, недотримання яких сталося не з вини підприємства.
Оскільки виготовлення та оформлення проектно - кошторисної та дозвільної документації на будівництво торгівельних та складських приміщень на земельній ділянці не залежало від волі відповідача, в його діях відсутня вина у порушенні зобов'язання щодо строку забудови земельної ділянки.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України, що підтверджується висновком у постанові по справі № 3-36гс15 від 01.04.15 року.
Щодо посилань позивача, що відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, то суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання по ньому має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями частини другої статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельною ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Статтею 143 ЗК України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Таким чином, аналіз наведених норм діючого законодавства та умов Договору свідчить, що підставою розірвання договору є саме використання орендарем землі не цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена Договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховного Суду України (Постанова від 21 січня 2015 року у справі № 910/16306/13).
Посилання позивача на постанову Верховного Суду України №6-2271цс15 від 23.12.15р. не можуть бути враховані судом саме по даній справі, оскільки у вказаній постанові розглядався спір стосовно земельної ділянки, яка не оброблялась, тобто на ній не здійснювалося посівів сільськогосподарських культур, крім того, земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення, де умови збереження об'єктів оренди - дотримуватися вимог протиерозійної організації території та застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів. Втім, по даній справі, цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, тобто земля, в даному конкретному випадку, надавалася в оренду для будівництва торівельних та складських приміщень.
З огляду на вищевикладене, судом не може братися до уваги посилання сторін на ті справи, що не є аналогічними.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, висновок позивача про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та наявність правових підстав для розірвання договору і повернення земельної ділянки власнику є необґрунтованим та помилковим.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до наявність законних підстав щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Щодо заяви відповідача про застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Положеннями п.п. 1.1., 2.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах (ст. 3 Господарського кодексу України).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки, судом не було встановлено наявність порушеного права позивача, в задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав необгрунтованості, то у господарського суду відсутні законні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування до вимог позивача строків позовної давності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, то судові витрати залишаються за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України; ст.ст. 256, 257, 261, 267, 509, 526, 629, 638, 651, 792 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України; ст. 143 Земельного Кодексу; 1, 2, 13, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі"; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.03.2017 р.
Суддя
ОСОБА_6
