Справа № 342/538/14-к
Провадження № 1-кп/346/32/17
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2017 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Колегія в складі : головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника, адвоката ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Коломия кримінальне провадження №12014090000000072 від 04.03.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, освіта професійно технічна, не працюючого, депутатом не обирався, згідно зі ст.89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
На досудовому розслідуванні дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 вбивство.
Інкриміновано, що кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:
03.03.2014 року близько 19.00 год. обвинувачений, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , прийшов до своєї сусідки - потерпілої ОСОБА_9 , яка проживала в квартирі АДРЕСА_2 того ж будинку, де разом з нею та їх спільними знайомими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розпивали спиртні напої.
Під час розпивання алкогольних напоїв між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на побутовому грунті виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 ображав останню, після чого покинув її помешкання.
Коли він вийшов з її квартири, потерпіла розбудила ОСОБА_11 , а останній - ОСОБА_12 , які спали на дивані в кімнаті даної квартири. Потерпіла була заплакана та скаржилася, що обвинувачений її образив. ОСОБА_12 , будучи агресивно налаштованим, запропонував потерпілій показати де проживає обвинувачений, піти до нього і з`ясувати чому останній її ображав. Потерпіла та вказані свідки попрямували до під`їзду, в якому знаходиться квартира обвинуваченого. Вона та ОСОБА_12 не прислухалися до пропозиції ОСОБА_11 не заходити в той час в житло обвинуваченого, та пішли туди вдвох, а ОСОБА_11 пішов по власних справах.
В квартирі обвинуваченого під час конфлікту між ним, потерпілою та ОСОБА_12 обвинувачений, усвідомлюючи протиправний характер своїй дій, наніс потерпілій кухонним ножем один удар в область грудної клітки, чим спричинив їй згідно з висновком судово-медичної експертизи №19 від 04-15 березня 2014 року проникаюче ножове поранення грудної клітки з пошкодженням легень, що спричинило масивну зовнішню та внутрішню кровотечу і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. В зв`язку з цим потерпілу було доставлено до Городенківської центральної районної лікарні, де вона від вказаного тілесного ушкодження того ж вечора померла.
Обвинувачений в судовому засіданні на підставі ст.63 Конституції України відмовився давати показання, просить його виправдати.
Однак, вислухавши сторону обвинувачення, потерпілу, свідків та експертів в судовому засіданні, дослідивши надані стороною обвинувачення та захисту докази, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст.118 КК України, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, враховуючи наступне.
За нормативним визначенням умисне вбивство ст.115 КК України з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони стаття 118 КК України. Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК України, є мотив діяння захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Закріплене в ст.36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань ч.3 ст.27 Конституції України.
Згідно із ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
А перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту ч.3 ст.36 КК України.
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
З фактичних обставин та матеріалів кримінального провадження, а також судом встановлено, що 03.03.2014 року між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_8 на побутовому грунті виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 ображав останню, після чого покинув її помешкання.
В цей час потерпіла розбудила ОСОБА_11 , а останній - ОСОБА_12 , які спали на дивані в кімнаті даної квартири. Потерпіла була заплакана та скаржилася, що обвинувачений її образив. ОСОБА_12 , будучи агресивно налаштованим та в стані алкогольного сп`яніння, запропонував потерпілій показати де проживає обвинувачений, піти до нього і з`ясувати чому останній її ображав. Потерпіла та вказані свідки попрямували до під`їзду, в якому знаходиться квартира обвинуваченого. Вона та ОСОБА_12 не прислухалися до пропозиції ОСОБА_11 не заходити в той час в житло обвинуваченого, та пішли туди вдвох, а ОСОБА_11 пішов по власних справах.
В квартирі обвинуваченого АДРЕСА_3 під час конфлікту між ним, потерпілою та ОСОБА_12 обвинувачений, захищаючись від незаконного проникнення в його житло та нападу, наніс потерпілій кухонним ножем один удар в область грудної клітки, чим спричинив їй згідно з висновком судово-медичної експертизи №19 від 04-15 березня 2014 року проникаюче ножове поранення грудної клітки з пошкодженням легень, що спричинило масивну зовнішню та внутрішню кровотечу і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. В зв`язку з цим потерпілу було доставлено до Городенківської центральної районної лікарні, де вона від вказаного тілесного ушкодження того ж вечора померла.
Зазначені обставини узгоджуються із висновками: - судово-медичної експертизи №24 від 04.03.2014 року, згідно з якими у обвинуваченого ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден чола, потиличної ділянки голови, грудної клітки, синця лівого колінного суглобу, які утворились від дії тупих твердих предметів і можуть відповідати терміну, вказаному обстеженим (03.03.2014 року), і відносяться до легких тілесних ушкоджень, тобто підтверджують напад на нього з боку ОСОБА_12 (т.4, а.п.55); - даними висновку судово-медичної експертизи № 23 від 04.03.2014 року, згідно з якими у свідка ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден бокової поверхні шиї, які утворились від дії ріжучого предмету, та синця лівого колінного суглобу, який утворився від дії тупого твердого предмету, можуть відповідати терміну, вказаному обстеженим (03.03.2014 року), підтверджують боротьбу з обвинуваченим під час нападу на нього та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.4, а.п.56).
Викладені обставини свідчать, що обвинувачений ОСОБА_6 зазнав суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_12 , яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю і, не маючи іншої можливості уникнути подальшого насильства з його боку та спричинення більш тяжкої шкоди нападнику, використав кухонний ніж, яким намагався захищатись від протиправних дій ОСОБА_12 , однак в цей час підступила потерпіла ОСОБА_8 і обвинувачений наніс їй один удар кухонним ножем з метою самозахисту.
Такі дії обвинуваченого означають, що у нього виникла підстава для необхідної оборони, тобто виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, для припинення цього посягання.
За таких обставин висновок досудового слідства, про те, що мотивом дій обвинуваченого були особисті неприязні стосунки та умисел направлений на вбивство ОСОБА_8 , які виникли під час сварки, не можна визнати обґрунтованими та такими, що узгоджуються фактично встановленими обставинами за матеріалами кримінального провадження.
Водночас застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак обвинувачений вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони.
Окрім цього, колегія суддів вважає, що вина обвинуваченого в умисному вбивстві ОСОБА_8 не доведена стороною обвинувачення в судовому засіданні, а дослідженими в судовому засіданні доказами, доведено умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що приблизно півтора року тому - 02 або 03 березня (точну дату не пригадує) близько 10 год. він на запрошення потерпілої ОСОБА_8 прийшов в її квартиру, що по АДРЕСА_4 . В цій квартирі вже перебував свідок ОСОБА_13 , з яким він познайомився два дні до того, і йому відомо, що ОСОБА_12 є кандидатом в майстри спорту по вільній боротьбі, а також в дану квартиру заходив в той день свідок ОСОБА_10 . Вони всі та потерпіла на кухні вживали горілку та пиво. Після цього він ( ОСОБА_11 ) та ОСОБА_12 пішли в кімнату, де заснули на дивані. Близько 18-19 год., коли надворі вже почало смеркати, він ( ОСОБА_11 ) знову прийшов на кухню, де побачив обвинуваченого, який був в тверезому стані і алкоголь не вживав. Обвинувачений сказав йому, що останньому більше не слід вживати алкоголю та щоб той йшов відпочити в кімнату. Він ( ОСОБА_11 ) знову заснув, однак, приблизно через 1-2 год. його розбудила потерпіла. Вона була заплакана і скаржилася, що обвинувачений її образив. В зв`язку з цим ОСОБА_11 розбудив ОСОБА_12 , який, будучи агресивно налаштований, запропонував потерпілій показати де проживає обвинувачений, піти і розібратися з ним. Останній проживав в іншому під`їзді того ж будинку. Коли потерпіла, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 підійшли до цього під`їзду, ОСОБА_11 відговорював їх не йти в квартиру обвинуваченого, а розібратися пізніше на тверезо. Однак, потерпіла і ОСОБА_12 не послухали його і вдвох пішли в цей під`їзд, а він ( ОСОБА_11 ) пішов у власних справах. Вночі його розбудили працівники міліції, від яких він дізнався, що трапилося з потерпілою;
- показами свідка ОСОБА_10 про те, що він проживає в тому ж під`їзді, в якому проживала потерпіла ОСОБА_9 . В день, що передував смерті потерпілої (дату свідок не пригадує), близько 14 год. він приходив в її квартиру щоб позичити телевізор для перевірки приставки. Під час цього свідок бачив в цій квартирі свідка ОСОБА_11 по прізвиську « ОСОБА_14 » та незнайомого чоловіка (як стало відомо пізніше - незнайомця звали « ОСОБА_15 »), які спали в кімнаті. Близько 16 год. він ( ОСОБА_10 ), повертаючи в квартиру вказаний телевізор, бачив обвинуваченого, який піднімався по сходах в цю квартиру. Коли ОСОБА_10 заніс туди телевізор, потерпіла запропонувала йому випити, на що він погодився та зайшов на кухню. Там вже знаходився обвинувачений, який сидів на табуретці, однак, алкоголю на той час не вживав і не перебував в стані сп`яніння. Обвинувачений зробив ОСОБА_16 зауваження щоб вона «не маячила» в нього перед очима, оскільки вона курила та ходила по кухні із сигаретою, та несильно вдарив її по сідницях. Випивши приблизно 50 г розведеного спирту, та, побувши в квартирі потерпілої близько 5 хв., свідок пішов додому.
О 04 год. свідка розбудили працівники міліції, сказали, що треба з ними поїхати та розібратися, і від них він дізнався, що ОСОБА_16 «зарізали»;
- та прослуханим і дослідженим звукозаписом судового засідання за 05.06.2014. року в частині допиту свідка ОСОБА_12 про те, що приблизно 12 год. 03.03.2014 року він разом з ОСОБА_17 взявши 0,75 л горілки та 1,25 л пива «Арсенал», прийшлина квартиру до ОСОБА_8 . В квартирі потерпілої вони вживали спиртні напої напередодні. Оскільки потерпіла запрошувалаїх прийти наступного дня, щоб «похмелитись», вирішили її запрошенням скористатися. В квартирі, на кухні, втрьох вживалиалкогольні напої.Через деякий час він пішов в кімнату поспати, так як йому було уже достатньо, а ОСОБА_18 пішов в кімнату ще раніше за нього. Потім його розбудила потерпіла ОСОБА_16 , яка плакала, у неї була спухла губа, і вона йому говорила: «Мене обідили, мене обідили», причини конфлікту не пояснювала, сказала, що обідив « ОСОБА_19 », він зробив припущення, що її вдарили, так як у неї була розбита губа. Тоді вони пішли вияснити, чому обвинувачений її образив. Разом вони вийшли з квартири, пішли допід`їзду, де знаходиться квартира ОСОБА_6 .Одночасно свідок пояснив, що з собоювонине брали нічого. Вони йшли втрьох: потерпіла, ОСОБА_18 та він, але ОСОБА_17 дійшов з ними тільки до під`їзду, далі йти відмовився і пішов вцілодобове кафе, а вони пішли до обвинуваченого. Коли їм обвинувачений відкрив двері, то одразу вдарив ногою в коліно, а він, в свою чергу «толкнув» його, від чого обвинувачений впав, падаючи зняв з нього куртку. В ході конфлікту перекинулись на кухню. На кухні обвинувачений взяв ножі, один приставив йому до горла, потім його відпустив і «начав ними махать», «возможно цілився у мене, а попав у ОСОБА_20 ». Від удару ОСОБА_21 «поплила по стіні, і вони вийшли з нею з квартири, обвинувачений викинув їм вслід куртку, закрив двері. На сходах ОСОБА_21 впала, він кричав, був в шоці, зрозумів що все. Через 2-3 хвилини приїхала швидка, ОСОБА_20 забрали, вона померла. Чи був обвинувачений в стані алкогольного сп`яніння він відповів: «Возможно був, а возможно і не був»
Встановлено, що обвинувачений після відвідин помешкання потерпілої ОСОБА_22 , знаходився вдома, тобто у своїй квартирі і до нього проти його волі прибули як сама потерпіла, так і свідок ОСОБА_12 , які були в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується як оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_12 , так і протоколом огляду місця події від 04.03.2014 року та фото-таблицями до нього, згідно з якими проводився огляд сходової клітки та сходової площадки між І та ІІ поверхами будинку АДРЕСА_4 . Розмір цієї площадки - 1,2 х 2,0 м. , а на передостанній сходинці перед цією площадкою знизу на відстані 0,4м від лівого краю виявлено плями бурого кольору у вигляді крапель та мазків, а на лівому краю цієї сходинки - речовину бурого кольору у вигляді крапель. На лівій частині даної площадки, а саме на ділянці розмірами 1,1х0,6м, виявлено численні плями речовини бурого кольору. На вказаних сходах від середини вправо до стіни (якщо рухатись знизу вверх) виявлено доріжку з плям речовини бурого кольору у вигляді крапель, на вказаній стіні групу плям бурого кольору, які розташовані на ділянці розмірами 0,3 х 0,1 м, а над цими слідами - групу плям бурого кольору у вигляді бризок з потьоками, розташованих на ділянці розмірами 0,5 х 0, 6 м. Від описаних слідів вліво в напрямку дверей наявні поодинокі плями бурого кольору у вигляді крапель на ділянці розмірами 0,7 х 0,4 м.
Вхід на ІІ-й поверх здійснено через двохстворчасті дерев`яні двері. На момент огляду двері були відчинені навстіж. Ліва створка дверей закрита склом, а права - ДВП. Із внутрішньої сторони правої створи на відстані 0, 9 м від підлоги та 0, 3 м від правого краю є група плям бурого кольору з потьоком донизу. Вказані двері ведуть в коридор ІІ-го поверху. Підлога в коридорі покрита лінолеумом, а зліва в куті за порогом виявлено групу плям бурого кольору у вигляді крапель, розташованих на ділянці розмірами 0, 26 х 0, 10 м. Крім того, на стіні зліва від входу в коридор, на відстані 0, 4 м від підлоги та 0,1м від краю, є поодинокі плями речовини бурого кольору у вигляді бризок з потьоками донизу. Навпроти входу у вказаний коридор із зміщенням вліво є одностворчасті дерев`яні двері, які ведуть в приміщення квартири АДРЕСА_3 (квартира обвинуваченого) перед входом до якої видно дрібні відщепки деревини. На момент огляду в дверях вмонтовані два замки - верхній внутрішній, який є неробочим, та нижній - врізний. Нижній замок пошкоджений у вигляді деформування, язичок замка - в положенні «відчинено». У верхній і нижній частинах вказаного замка ззовні виявлено пошкодження дверей у вигляді відщепкування деревини та розриву оббивки дверей, де із зовнішньої сторони, а на цій оббивці на відстані 0,6 м від підлоги та 0,1м від краю дверей - нашарування речовини сірого кольору у вигляді бруду. За цими дверима знаходиться коридор даної квартири, на стіні зліва від входу в який, на відстані 0,8 м від підлоги та 0,25 м від лівого краю по всій площині наявні поодинокі плями бурого кольору у вигляді бризок з потьоками донизу. На дверяхіз внутрішньоїсторони на відстані 1 мвідпідлоги та0, 17 мвід правого краю є слід речовини бурого кольору у вигляді мазка. Підлогацього коридору вкрита покривалом та лінолеумом. По всій її площині лежать дрібнівідщепкидеревини, азліва від входу поліетиленова плівка, наякійнаявніслідиречовини бурогокольору у виглядікрапель тапошкодженачастинаключа.
З лівогобокуданогокоридорувідчинені одностворчасті дерев`яні двері, яківедуть в приміщеннякімнати №1, в якійвздовжстінизліварозташований диван, на якому зліва лежить футболка сірого кольору, напередній частиніякої наявнагрупа плям бурого кольору.;
- показаннями ОСОБА_23 , яка є законним представником малолітньої потерпілої, про те, що вона є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_8 . Про те, що останню вбито, і що вона померла по дорозі в Городенківську ЦРЛ, ОСОБА_23 стало відомо під час телефонної розмови з родичами наступного дня після вказаної події, яка мала місце 03.03.2014 року. Про обставини події і про спричинення смерті ОСОБА_8 обвинуваченим ОСОБА_23 відомо зі слів інших осіб. Вона наполягає на суворому покаранні обвинуваченого та підтримує заявлений цивільний позов, при вирішенні якого просить врахувати, що смертю ОСОБА_8 їй спричинена майнова шкода в розмірі 7 770 грн., що включає витрати на придбання домовини, хреста з табличкою, проведення похорону, поминок. Крім того, в зв`язку зі смертю ОСОБА_8 . ОСОБА_23 стала опікуном її малолітньої дочки ОСОБА_24 , 2005 року народження, яка втратила найдорожче - свою матір, про яку запитує майже щодня, а ОСОБА_23 близьку людину, що спричиняє їм глибокі душевні страждання. Тому розмір відшкодування завданої моральної шкоди заявлено в розмірі 100 000 грн., і ОСОБА_23 просить задовольнити її цивільний позов у повному обсязі;
- даними з протоколу огляду трупа потерпілої ОСОБА_8 від 04.03.2014 року в морзі Городенківської ЦРЛ про те, що на трупі наявний такий одяг: футболка червоного кольору, на поверхні якої зліва виявлено пошкодження лінійної форми довжиною близько 6 см; нижня білизна. Весь одяг на передній поверхні просочений кров`ю. Зліва в ділянці грудної клітки виявлено рану, краї якої рівні, один край гострий, а інший «П» - подібний. Ця рана проникає в грудну порожнину (т.4, а.п. 38).
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.03.2014 року, під час проведення якого обвинувачений вказав, що 03.03.2014 року близько 22 год. він за місцем свого проживання, тримаючи кухонний ніж у правій руці, та хаотично розмахуючи ним переважно на відмаш, наблизився до потерпілої та спричинив їй цим ножем удар в область серця (т.4, а.п.41-43);
- даними з висновку судово-медичної експертизи №19 від 04 - 15 березня 2014 року, згідно з яким смерть потерпілої ОСОБА_8 настала від масивної зовнішньої та внутрішньої кровотечі, яка розвинулась внаслідок проникаючого ножового поранення грудної клітки з пошкодженням легень, що підтверджується морфологічними даними розтину трупа, малокрів`я внутрішніх органів, нерівномірне кровонаповнення міокарду, набряк головного мозку і легень, наявність крові в лівій плевральній порожнині. Смерть настала в термін 10-11 годин до моменту розтину, який проведено з 08.30 год. по 10:20 год. 04.03.2014 року.
Вказане ножове поранення спричинено колючо-ріжучим предметом, яким може бути ніж, в термін, вказаний в постанові про призначення вказаної експертизи (тобто 03.03.2014 року близько 22:00 год.), і щодо живих осіб має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя. При спричиненні вказаного тілесного ушкодження потерпілій було нанесено один удар, під час якого вона була повернена до нападаючого передньою частиною тіла. (т.4, а.п.47-49);
- даними з висновку експерта №64 від 13.03.2014 року та фототаблицями до нього, згідно з якими при судово-криміналістичному дослідженні шматка шкіри передньої поверхні грудної клітки з раною від трупа ОСОБА_8 на краях рани виявлені сліди заліза (т.4, а.п 51-53);
- даними з висновку експерта судово-медичної експертизи № 249 від 07.03.2014 року про те, що кров з трупа ОСОБА_8 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО (т.4, а.п. 54);
- даними з висновку судово-медичної експертизи №247 від 06.03.2014 року про те, що кров обвинуваченого ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО (т.4, а.п. 57);
- даними з висновку судово-медичної експертизи №264 від 27.03.2014 року про те, що у плямах на поліетиленовій плівці (об.№ 1), ватних тампонах зі змивами: зі стіни квартири АДРЕСА_5 , зі стіни в коридорі 2-го поверху (об.№ 6), з підлоги коридору між 1 і 2 поверхами (об.№ 7), зі стіни площадки 2-го поверху (об.№ 8), зі стіни санвузла (об.№9) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у зазначених об`єктах виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Таким чином, кров, що виявлена на вищевказаних об`єктах, може належати особі (особам) групи А з ізогемаглютиніном анти-В або групи АВ ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості належності крові потерпілій ОСОБА_8 (т.4, а.п.58-60);
- даними з висновку судово-медичної експертизи № 49 від 17-26 березня 2014 року про те, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук потерпілої ОСОБА_8 (об.№1, № 2) знайдені кров та поодинокі епітеліальні клітини, які належать особі жіночої генетичної статі, а також пласти клітин, схожих на епідерміс, з деструктивно зміненими ядрами, що не дозволяє визначити їх статеву приналежність. Розташування клітин у вигляді пластів може свідчити про їх травматичне походження. При серологічному дослідженні даних об`єктів виявлені антигени А,В і Н, за допомогою реакції змішаної аглютинації на клітинах антигени А і Н за системою АВО. Враховуючи отримані результати, та, співставляючи їх з антигенними характеристиками осіб по справі, експерт дійшов висновку, що походження антигенів А і Н за рахунок крові та епітеліальних клітин потерпілої ОСОБА_8 не виключається. Не властивий їй антиген В міг виникнути від особи (осіб), якій (яким) даний антиген властивий. Домішок клітинних елементів підозрюваного ОСОБА_6 в піднігтьовому вмісті ОСОБА_8 не виключається. Не виключена можливість виникнення антигену В, не властивого ні потерпілій, ні підозрюваному, за рахунок значної кількості мікробної флори (т.4, а. п. 69-71);
- даними з висновку експерта №117 від 26.03.2014 року, згідно із якими ножі, що були вилучені в ході огляду місця події, не відносяться до холодної зброї та належать до господарсько-побутових ножів промислового виробництва (т.4, а.п.74-76);
- даними лікарського свідоцтва про смерть № 19 від 04.03.2014 р. про те, що смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 після отриманої травми ножем, причина смерті - внутрішня кровотеча, проникаюче ножове поранення грудної клітки з ушкодженням легені (т.4, а. п. 104);
- даними з висновку експерта №69 від 17.04.2014 року та фототаблицями до нього про те, що на підставі проведеної експертизи одягу і шматка шкіри передньої поверхні грудної клітки від трупа ОСОБА_8 на передній поверхні грудної клітки зліва виявлені колото-різана рана і відповідно на передній поверхні куртки і футболки зліва виявлені колото-різані пошкодження, які утворились від одного удару колючо-ріжучим предметом, який має обушок і лезо. На футболці в ділянці нижнього кінця основного пошкодження виявлене додаткове пошкодження, що утворилось в момент заподіяння основного пошкодження від дії леза колючо-ріжучого предмета внаслідок утворення складки тканини. Враховуючи напрямок ранового каналу у потерпілої слід вважати, що в момент заподіяння проникаючої колото-різаної рани вказаний предмет стосовно потерпілої діяв у напрямку спереду назад і зверху вниз. За розташуванням колото-різані пошкодження на одязі збігаються з ділянкою зазначеної рани передньої поверхні грудної клітки зліва. Результати експериментально-порівняльного дослідження свідчать, що колото-різане пошкодження одягу та відповідна рана у потерпілої могли бути спричинені ножем №1 та не могли бути спричинені ножами № 2-5, наданими на експертизу, будова яких не дозволяє заподіяти колото-різані пошкодження. В момент заподіяння зазначеної рани потерпіла перебувала у вертикальному положенні і була повернута передньою поверхнею тіла до нападаючого, який також перебував у вертикальному положенні (т. 4, а.п. 105-111).
Аналізуючи у відповідності до вказівок Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в Ухвалі від 04.08.2015 року по даній справі /т.3 а.п.32/, доводи апеляції адвоката ОСОБА_7 наявні у провадженні докази, суд вважає що поведінка потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 підчас їх незаконного вторгнення в житло обвинуваченого ОСОБА_6 вночі 03.03.2014 року, який проживає в АДРЕСА_1 , була протиправною і що ОСОБА_6 захищався від двох п`яних осіб, які в пізній час прийшли до нього додому для з`ясування відносин і спричинили йому тілесні ушкодження, при цьому свідок ОСОБА_12 стверджує, що обвинувачений мав намір спричинити йому ножем ушкодження, але попав потерпілій ОСОБА_8 , тобто дії обвинуваченого були спровоковані протиправною поведінкою як потерпілої, так і свідка ОСОБА_12 .
Водночас застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак обвинувачений вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони.
Суд критично оцінює доводи захисника ОСОБА_7 в частині запропонованої нею позиції щодо кваліфікації дій обвинуваченого такими, що не перевищили межі необхідної оборони і що він не повинен нести кримінальну відповідальність за свої дії і вважає, що доводи адвоката спростовуються наведеними вище доказами про можливість обвинуваченого захищатись іншими способами, які він не використав.
Разом з тим, суд визнає недопустимим доказом письмову заяву підозрюваного ОСОБА_6 , в якій він вказав, що під час бійки в кухні його квартири він хаотично відмахувався ножем та випадково потрапив ним у потерпілу (т.4 а.п. 112), оскільки не вбачається, що вона написана в присутності захисника, що є грубим порушенням ч.1 ст.52 КПК України, щодо обов`язкової участі захисника у кримінальному провадженні по особливо тяжких правопорушеннях.
Судом вживалися заходи щодо прибуття в судове засідання та допит свідка ОСОБА_12 , який був очевидцем події, що відбувалась за його та обвинуваченого участі. Так, Коломийським міськрайонним судом здійснювали виклики та виносились ухвали про примусовий привід вказаного свідка, однак, ці ухвали не виконані в зв`язку з перебуванням зазначеного свідка за межами України, що підтверджено відповідними документами з відділу поліції.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження як обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого (вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння), так і обставина, що його покарання пом`якшує (щире каяття), вказані в обвинувальному акті. Так, допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 чітко ствердили, що коли вони бачили обвинуваченого на кухні в квартирі потерпілої, то він там алкогольних напоїв не вживав і не перебував в стані сп`яніння. Крім того, стороною обвинувачення не надано жодних письмових доказів про перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння.
Також, судом не може бути взято до уваги щире каяття обвинуваченого, адже він жодного каяття в судовому засіданні не висловлював та взагалі відмовився давати покази, тому вказані обставини слід виключити з обвинувачення.
Інших обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, а обставиною, що пом`якшує його покарання, суд визнає позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання (т.4, а.п.88).
Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ст.118 КК України, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
Також, відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі а згідно зі ст. 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана, зокрема, фізичній неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті та згідно вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Ч.2 ст.1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Виходячи з наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_23 до обвинуваченого про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 7700 грн. та моральної шкоди в розмірі 100000 грн. підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що життя людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, відповідно до статті 3 Конституції України та враховуючи принцип розумності та справедливості.
При призначенні покарання суд враховує особу винного, який згідно зі ст.89 КК України вважається несудимим (т.4, а.п. 90-92), а також думку законного представника потерпілої, яка наполягає на суворому покаранні обвинуваченого.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ст.118 КК України.
В зв`язку із засудженням обвинуваченого до позбавлення волі у строк покарання слід зарахувати строк попереднього ув`язнення обвинуваченого з 04.03.2014 року по 04.08.2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, що передбачено чинною редакцією ч.5 ст.72 КК України.
При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування майнової шкоди суд не бере до уваги квитанцію про придбання хреста і домовини на загальну суму 1770 грн. (т.2, а.п.99), оскільки цей документ датується «02 березня 2014 року», тобто виданий напередодні смерті потерпілої ОСОБА_8 , і не може бути належним і допустимим доказом витрат на її поховання. Тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. В іншій частині вимоги про відшкодування майнової шкоди слід задовольнити, оскільки вони підтверджені належними і допустимими доказами, а саме довідкою церкви Успення Пресвятої Богородиці м. Городенки про вартість похорону ОСОБА_8 та товарним чеком від 05.03.2014 року про вартість проведення поминального обіду (3 800 грн. (т.2, а.п.100, 101). При цьому суд враховує, що стороною захисту вказаних доказів не спростовано. Таким чином, з обвинуваченого слід стягнути на користь цивільного позивача 4800 грн. відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд враховує положення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тому суд бере до уваги характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнала малолітня потерпіла ОСОБА_25 та її законний представник, зумовлених втратою відповідно матері та сестри. Вказане спричинило їм сильні душевні страждання, зумовлені несподіваною звісткою про її насильницьку смерть, однак приймає до уваги суд і провокативну поведінку самої потерпілої до настання такого результату. Тому суд вважає, що справедливим та розумним розміром відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, буде 60 000 грн.
Таким чином, цивільний позов законного представника потерпілої по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Крім того, присудженню з обвинуваченого на користь законного представника потерпілої підлягають понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн., що підтверджується документально (т.2, а.п.99-102).
Також з обвинуваченого в користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати за проведення вищевказаної експертизи (висновок №117 від 26.03.2014 року), в розмірі 614,90 грн. (т. 4, а.п.73), а витрати за проведення інших експертиз, висновки яких не вказані в мотивувальній частині цього вироку, суд з обвинуваченого не стягує, оскільки ці висновки не мають достатнього доказового значення.
Питання про долю речей, які вказані в постанові слідчого СВ СУ УМВС України в Івано-Франківській області від 17.04.2014 року як речові докази, слід було вирішити згідно з правилами ст.100 КПК України, однак це вирішено комісією Городенківського районного суду 21.08.2014 р., про що складено відповідний акт./т.2 а.п.250-251/
Судові витрати по кримінальному провадженню суд розподіляє в порядку ст.124 КПК України.
На підставі наведеного, ст.,ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.,ст. 24, 36, 72,74 КК України керуючись ст.,ст. 100, 124, 128, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_6 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 04.03.2014 року, зарахувавши в цей строк час його попереднього ув`язнення з 04.03.2014 року по 04.08.2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України, тобто ОСОБА_6 відбув покарання і тому суд його звільняє від відбування покарання, оскільки строк попереднього ув`язнення, відбутий обвинуваченим у межах кримінального провадження перевищує фактично призначене йому основне покарання.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 залишити раніше обраний - домашній арешт.
Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_23 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_23 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. відшкодування матеріальної шкоди, 60000 (шістдесят тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди, завданих злочином, та 450 (чотириста п`ятдесят) грн. витрат на правову допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 в користь держави 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 90 копійок процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
Оскільки судьба речових доказів вирішена попереднім судом, то суд їх не вирішує.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 .
