Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 342/538/14-к
Провадження № 11-кп/779/390/2015
Категорія ч. 1 ст. 115 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014090000000072 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не працює, неодруженого, на утриманні має непрацездатну матір, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, українця, громадянина України,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередньо обраний тримання під вартою. Строк відбуття покарання постановлено рахувати з часу затримання, а саме з 04 березня 2014 року. Постановлено стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 за рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 7770 грн. та моральної шкоди у розмірі - 80 000 грн. Вирішено питання речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України. Постановлено стягнути із ОСОБА_7 процесуальні витрати, а саме, на користь держави - вартість витрат за проведені експертизи у розмірі 1991,34 грн.; на користь спеціального фонду Державного бюджету України - судовий збір у розмірі 243,60 грн.; на користь ОСОБА_8 - витрати на правову допомогу у розмірі 450 грн.
за участю прокурора ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
в с т а н о в и л а :
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , прохала вирок суду скасувати та закрити провадження, у зв`язку із неповнотою проведення судового слідства, не відповідністю фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що ні органами досудового слідства, ні судом, не встановлено хто саме викликав швидку допомогу потерпілій, та час через який вона померла, після заподіяння їй удару ножем, а також не спростовані доводи ОСОБА_7 щодо реальної загрози його життю та не взяти до уваги наявні тілесні ушкодження на тілі обвинуваченого. Вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_7 немає складу злочину, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України. На думку захисника, дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 118 КК України. В обґрунтування своїх доводів послалась на те, що той факт, що у конфлікті брало участь двоє розлючених п`яних осіб, вже надає підстави вважати, що обвинувачений перебував в значно гіршому становищі у порівнянні з нападниками, та дійсно відчував реальну загрозу за своє життя. Також зазначає, що обвинувачений не міг не зрозуміти, що ОСОБА_10 значно сильніший за нього фізично, і тільки після застосування до обвинуваченого прийому з боротьби, він відчув реальну загрозу, перелякався за своє життя та, з метою захисту, взяв до рук ножа. Також апелянт посилається на те, що у порушення вимог діючого процесуального законодавства, а саме ст. 291 КПК України, судом, до початку судового розгляду зобов`язано прокурора надати матеріали кримінального провадження, в той час як суд, відповідно до ст. 94 КПК України, повинен оцінювати безпосередньо лише ті доказі, що були представлені під час судового розгляду.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство, а саме 03.03.2014 року обвинувачений, який протягом дня вживав алкогольні напої, близько о 19 годині прийшов до ОСОБА_11 у квартиру АДРЕСА_2 , де також перебували їх спільні знайомі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які знаходились у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_7 наказав ОСОБА_12 йти спати, оскільки той був сильно п`яний. Безпричинно, на побутовому ґрунті, між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 виникла суперечка, в ході якої, ОСОБА_7 став її ображати, після чого покинув її помешкання та пішов до себе додому. Обурена поведінкою ОСОБА_7 , ОСОБА_14 спільно зі своїм знайомим ОСОБА_10 близько о 22 годині прийшли до місця мешкання ОСОБА_7 , зайшли до нього в квартиру та почали розмову, яка переросла у бійку, під час якої, ОСОБА_7 наніс удар ногою ОСОБА_10 . Обурений поведінкою ОСОБА_14 , на ґрунті неприязних стосунків, що виникли раптово, ОСОБА_7 вирішив позбавити її життя, тобто вбити. Реалізовуючи свій злочинний умисел, схопив великий кухонний ніж, що знаходився на тумбочці у кухні, діючи умисно, з метою позбавлення життя ОСОБА_14 , наніс їй один цілеспрямований удар ножем у життєво важливу ділянку тіла - грудну клітку, чим спричинив ушкодження у виді проникаючого ножового поранення грудної клітки зліва із пошкодженням легені та масивною крововтратою, які за висновком експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя. Того ж дня, ОСОБА_15 була доставлена в Городенківську районну лікарню, де від отриманих тілесних ушкоджень померла.
Під час апеляційного розгляду:
- захисник та обвинувачений підтримали доводи апеляційної скарги, прохали її задовольнити;
- прокурор заперечував з приводу поданої апеляційної скарги, прохав залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, вирок суду - скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самовря¬дування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час кримінального провадження суд зобов`язаний дотримуватися встановленого порядку і виносити рішення у точній від¬повідності з нормами права, які підлягають застосуванню у кожному окремому ви¬падку.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.08.2015 року задоволено касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.08.2014 року скасовано, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції слугувало те, що апеляційним судом: 1) не дано оцінку тому, що поведінка ОСОБА_14 та ОСОБА_10 була протиправною, що ОСОБА_7 захищався від двох п`яних осіб, які у пізній час прийшли до нього додому для з`ясування відносин і спричинили йому тілесні ушкодження; 2) не дано оцінку показанням свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_7 хотів вдарити його, а попав у ОСОБА_14 , не враховано кількість нанесених ОСОБА_7 ударів ОСОБА_14 ; 3) не вирішено клопотання про скасування ухвали суду про призначення справи до розгляду від 30.04.2014 року; 4) не розглянуто клопотання захисника про допит свідка ОСОБА_10 та дослідження судово-медичної експертизи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в частині того, що судом першої інстанції у порушення вимог ст. 291 КПК України до початку судового розгляду, зобов`язано прокурора надати матеріали кримінального провадження, в той час як суд повинен оцінювати безпосередньо лише ті доказі, що були представлені під час судового розгляду, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Так, ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30.04.2014 року призначено судовий розгляд, та одночасно судом вирішено питання про продовження запобіжного заходу та зобов`язано прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області подати до суду до початку судового розгляду матеріали кримінального провадження №12014090000000072 з метою забезпечення можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження учасникам судового провадження (а.к.п. 43 т. 1).
07.05.2014 року до суду першої інстанції надійшли вказані матеріали кримінального провадження (а.к.п. 56 т. 1), які були сформовані в єдине провадження з матеріалами суду.
Проте, діючим кримінальним процесуальним законодавством чітко передбачені документи, які слід надавати суду до початку судового розгляду.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається: розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.
З наведеного вбачається, що до суду надсилаються не усі матеріали досудового розслідування, а лише реєстр, в якій внесені відомості про процесуальні дії і процесуальні рішення та заходи забезпечення кримінального провадження. Ані слідчий суддя, ані суд, не залучаються до участі у складанні реєстру матеріалів досудового розслідування.
Отже, ч. 4 ст. 291 КПК містить категоричну вимогу про те, що надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Усупереч вимогам цього закону, суд першої інстанції зобов`язав прокурора надати матеріали кримінального провадження, тобто всі матеріали досудового розслідування, чим порушив принцип змагальності сторін, що відповідно до ст. 22 КПК України, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченим КПК.
Конституційне закріплення засади змагальності сторін та свободи в наданні учасниками судового провадження до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України) обумовило його особливу роль у кримінальному провадженні.
Провідною ідеєю цього принципу є паритетність сторін обвинувачення і захисту, які самостійно відстоюють їхні правові позиції у формі судового спору шляхом реа¬лізації наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Оскільки засада змагальності знаходить свій прояв у реалізації протилежних за своїм змістом функцій обвинувачення і захисту, сторони для відстоювання своїх інтер¬есів наділяються правами, які урівнюють їх процесуальні можливості.
Статтею 23 КПК України передбачено правило про безпосередність дослідження всіх доказів у кримінальному проваджен¬ні судом, що покликане забезпечити пряме, вільне від суб`єктивного впливу осіб, які провадили досудове розслідування, сприйняття учасниками судового провадження, та перш за все судом, всіх обставин кримінального провадження.
Заздалегідь отримання та вивчення матеріалів досудового розслідування - кримінального провадження №12014090000000072, судом першої інстанції до початку судового розгляду, так само як і наявність їх у судді до початку судового розгляду, ставить сторони у неоднакове становище, та порушує один із найважливих принципів судочинства неупередженість та безсторонність суду щодо всіх учасників процесу у наданні ними доказів, для надання їм судом належної правової оцінки за правилами ч. 1 ст. 94 цього Кодексу, та забезпечення прийняття законного і неупередженого рішення.
На думку колегії суддів, наявність у суду першої інстанції матеріалів досудового розслідування, в даному випадку матеріалів кримінального провадження №12014090000000072, впливає на формування внутрішнього переконання судді, що в свою чергу впливає на результати оцінки доказів і якість рішень, що приймається, та може суттєво вплинути на прийняття рішення з обвинувальним ухилом.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду про призначення судового розгляду від 30.04.2014 року незаконною та такою, як прийняту з порушенням вимог ч. 4 ст. 291 КПК України.
Таким чином, судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які в силу ч. 1 ст. 370 КПК України перешкодили суду першої інстанції всебічно розглянути справу і постановити законне судове рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення - є процесуально неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення законності, змагальності сторін, забезпеченості доведеності вини та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов`язкова вимога у ст. 370 КПК України, а також, ці вимоги містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати.
Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при касаційному перегляді оскаржуваного судового рішення.
Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення матеріалів досудового розслідування - кримінальне провадження №12014090000000072, що містяться у матеріалах судового провадження (номер справи 342/538/14-к), а саме у томі 1 аркуші кримінального провадження 57-275, у томі 2 аркуші кримінального провадження 1-97, які перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, та направити вказані матеріали за належністю - в прокуратуру Івано-Франківської області.
Наведе вище, обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам п. 6 ч. 1 ст. 407; п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України.
Усунути вказаного порушення іншим шляхом, на думку колегії суддів, неможливо.
Оскільки внаслідок скасування оскаржуваного вироку призначається новий судовий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості розгляду решти апеляційних вимог захисника, що обумовлює часткове задоволення поданої апеляційної скарги, що чітко узгоджується з вимогами норм ч. 2 ст. 415 КПК України.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм ч. 3 ст. 415 та ст. 416 КПК України, та у разі визнання винуватим ОСОБА_7 , призначити йому покарання у відповідності до ст.65 КК України та санкції відповідної статті Кримінального Кодексу України.
Щодо запобіжного заходу, колегія суддів встановлює наступне.
Судом першої інстанції запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередньо обраний тримання під вартою.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.08.2015 року запобіжний захід ОСОБА_7 не змінювався.
В матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, а також на даний час не встановлено будь-яких даних про їх зменшення чи відсутність.
Скасування касаційним судом ухвали суду апеляційної інстанції вказує на те, що на теперішній час вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2014 року не набув чинності, що свідчить про подальшу дію раніше обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 тримання під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідним вирішити питання щодо строку, на який необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі наведеного та враховуючи при цьому те, що розгляд кримінального провадження не може бути закінчений, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 30 днів, а саме до 01 жовтня 2015 року включно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-177, 183, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014090000000072 від 04.03.2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Матеріали досудового розслідування вилучити з судового провадження, номер справи 342/538/14-к : з тому номер 1 аркуші кримінального провадження 57-275, з тому 2 аркуші кримінального провадження 1-97, та направити вказані матеріали за належністю - в прокуратуру Івано-Франківської області.
Продовжити застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, а саме до 01 жовтня 2015 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
