ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2017 року
Справа № 907/357/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Барицької Т.Л.,
суддів:
Губенко Н.М.,
Картере В.І.,
перевіривши касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016
та на ухвалу
господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016
у справі
№ 907/357/16 господарського суду Закарпатської області
за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до
Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" в особі Рахівського району електричних мереж
про
скасування протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачем ПКЕЕ
в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився, - відповідача Слижук Д.В., Пеняк І.В.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016 у справі № 907/357/16 (судді: Васьковський О.В., Ремецькі О.Ф., Мокану В.В.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 (судді: Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.), зупинено провадження у даній справі до отримання результатів перевірки Головним Управлінням Національної поліції у Закарпатській області щодо наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-1 КК України, зафіксованого в Акті про порушення №113408 від 15.01.2016 та вирішено направити матеріали даної справи Головному Управлінню Національної поліції у Закарпатській області для перевірки наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-1 КК України, зафіксованого в Акті про порушення №113408 від 15.01.2016.
Публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати, справу направити на розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Судове засідання 15.02.2017 відбулося в режимі відеоконференції, представники позивача не з'явилися в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Закарпатської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" в особі Рахівського району електричних мереж про скасування протокольного рішення №8, прийнятого на засіданні комісії Рахівського РЕМу 17.05.2016, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 нараховані збитки за недовраховану електроенергію у період з 07.08.2015 по 15.01.2016 у сумі 303 530,12 грн.
Під час розгляду справи, місцевим господарським судом за власною ініціативою, було зупинено провадження у даній справі на підставі ст. 79 ГПК України до отримання результатів перевірки Головним Управлінням Національної поліції у Закарпатській області щодо наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-1 КК України (викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди), зафіксованого в Акті про порушення №113408 від 15.01.2016. Зупиняючи провадження, господарський суд першої інстанції виходив з того, що встановлення фактичних дій, що містять ознаки викрадення енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку та встановлення наявності вини та протиправності у діях позивача, та в цілому наявність складу кримінального правопорушення, недопущення можливості уникнення кримінальної відповідальності, а відтак і правомірності застосування господарсько-правових санкцій у вигляді збитків за недонараховану електроенергію, має значення для вирішення спору та встановлення обставин справи.
Вищий господарський суд України не може погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку надсилання господарським судом матеріалів справи прокурору або органу досудового розслідування.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадку надсилання господарським судом матеріалів справи прокурору або органу досудового розслідування (пункт 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи зі змісту частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розслідування кримінального провадження будуть встановлені фактичні дії, що містять ознаки викрадення енергії, що має значення для вирішення даного спору.
Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів лежить на сторонах. Проте положення пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України та статті 90 Господарського процесуального кодексу України не пов'язують надіслання матеріалів справи до слідчих органів та зупинення у зв'язку із цим провадження у справі саме з неможливістю з'ясувати певні обставини при вирішенні господарського спору.
Викладені норми покладають обов'язок доведення відповідних обставин на кожну з сторін, натомість положення статей 38, 75 Господарського процесуального кодексу України передбачають витребування господарським судом доказів, а у разі їх недостатності та у випадку їх неподання - розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Отже, господарський суд, відповідно до норм процесуального закону, може вирішити справу незалежно від наслідків кримінального провадження на підставі оцінки доказів, поданих сторонами, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тобто, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, всупереч зазначеним вище положенням норм процесуального законодавства України не обґрунтував належним чином, як саме вказані ним в ухвалі обставини можуть вплинути на результат розгляду даної справи за наявними в ній документами, які саме істотні обставини повинні бути встановлені за результатами розслідування кримінальної справи та не можуть бути встановлені судом самостійно у відповідності до наданої йому компетенції здійснити розгляд справи за наявними у ній доказами.
Касаційний суд зазначає, що наслідком такого зупинення є порушення принципів рівності перед законом і судом (ст.42 Господарського процесуального кодексу України); змагальності (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України), обов'язку доказування і подання доказів (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, оскаржувану ухвалу господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016 у справі № 907/357/16 скасувати.
Справу № 907/357/16 передати на розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Головуючий суддя Т.Л. Барицька
Судді: Н.М. Губенко
В.І. Картере
