Справа № 371/903/16-ц
Головуючий у І інстанції Капшук Л. О.
Провадження № 22-ц/780/555/17
Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 23
14.02.2017
РІШЕННЯ
Іменем України
14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Іванової І.В.,
суддів - Сліпченка О.І., Гуля В.В.
при секретарі - Тимошевській С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Національного медичного університету імені ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року у справі за позовом Національного медичного університету імені ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство охорони здоров’я України, про відшкодування вартості навчання,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2016 року Національний медичний університет імені ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, між ним та ОСОБА_3 було укладено угоду про навчання за державний кошт, відповідно до якої передбачено обов’язок студента прибути після закінчення вищого навчального закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати витрати, пов’язані з утриманням за час навчання в університеті. Так, наказом № 1312/л-1 від 10 серпня 2009 року ОСОБА_3 була зарахована на 1 курс медичного факультету «лікувальна справа» Національного медичного університету імені ОСОБА_2. Наказом № 1886/-л-1 від 24 червня 2015 року відповідач була відрахована у зв’язку з закінченням навчання та направлена для проходження інтернатури згідно розподілу до Миронівського центру первинної медико-санітарної допомоги для проходження інтернатури та подальшої роботи за державним замовленням,однак на час подачі позову відомостей про її прибуття за направленням немає.
Тому просили стягнути 110671 грн. 93 коп. фактичних затрат на навчання та судовий збір у розмірі 1660 грн. 08 коп.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням університет подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом не в повному обсязі вивчено матеріали справи, не взято до уваги документи що обґрунтовують вимоги позивача, а отже судом порушено норми матеріального та процесуального права. Тому просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що ОСОБА_3 10 серпня 2009 року було зараховано студентом першого курсу медичного факультету Національного медичного університету імені ОСОБА_2 за спеціальністю «лікувальна справа» на місця державного замовлення.
Вищим навчальним закладом із студентом ОСОБА_3 укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою, за змістом якої вищий навчальний заклад зобов’язався забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця та місце працевлаштування в державному секторі народного господарства після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації. Студент зобов’язалася прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.
24 червня 2016 року відповідачу була присвоєна кваліфікація «Лікар», видано диплом спеціаліста з відзнакою та відраховано з університету у зв’язку з закінченням навчання з 25 червня 2016 року (а.с. 8-10,13).
Згідно журналу розподілу, ОСОБА_3 направлена для проходження інтернатури до ДОЗ Київської ОДА, Миронівський центр первинної медико-санітарної допомоги, проте повідомлення про прибуття ОСОБА_4 до місця направлення не надійшло (а.с.11).
Крім того, на запит апеляційного суду, КЗ «Миронівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги своїм листом від 23.01.2017 року, повідомив, що ОСОБА_3 не прибула до закладу для проходження інтернатури та подальшої роботи відповідно до держзамовлення.
Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання студентки ІНФОРМАЦІЯ_1, вартість навчання становить 110671,93 грн. (а.с. 12,37,38).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості позовних вимог, посилаючись на те, що не встановлено факту порушення відповідачкою прав та законних інтересів позивача, не здобуто доказів на підтвердження тих обставин, що позивач уповноважений представляти інтереси держави в суді за вимогою про відшкодування державі вартості навчання за державним замовленням у вищому навчальному закладі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» (що діяла станом на 30 січня 2012 року – дату укладення із відповідачем типової угоди про підготовку фахівців з вищою освітою), випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних
закладів , підготовка яких здійснювалась за державним замовленням,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня
1996 № 992.
За змістом п. 4 наведеного Порядку, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком № 1 (про підготовку фахівців з вищою освітою).
Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом
після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем
призначення не менше трьох років (п. 8 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням).
У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або
відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням,
звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової
дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років
випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до
державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові
всі витрати (п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням).
З урахуванням специфіки галузі охорони здоров’я наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367 затверджено Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням.
Згідно п. 7 вказаного Порядку, працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти I - IIрівнів акредитації проводиться вищим закладом освіти відповідно до набутої ними
спеціальності , укладеної угоди та планів направлення на роботу
випускників Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки
Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, обласних,
Київської та Севастопольської міських санепідстанцій. Ця робота
здійснюється керівництвом закладу освіти за участю студентських
профспілок та органів студентського самоврядування.
Відповідно до п. 13 Порядку, випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правомірний правочин є підставою виникнення та підтвердженням наявності цивільних прав та обов’язків (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
З огляду на положення ч. 2 ст. 11, ст. 204 ЦК України, якщо договір укладений і не визнаний недійсним, то обумовлені ним правові наслідки мають юридичну силу.
Як вбачається із матеріалів справи, укладена між сторонами у справі угода про підготовку фахівців з вищою освітою, містить таку підставу відшкодування вартості навчання, як відмова їхати працювати за призначенням.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції встановивши обставини справи, дав їм неправильну оцінку, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у справі про необхідність стягнення з відповідачки витрат, пов'язаних із її навчанням у Національному медичному університеті імені ОСОБА_2, які виділені з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Національного медичного університету імені ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 01 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Національного медичного університету імені ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Національного медичного університету імені ОСОБА_2 (р/р 35219075016421 ДКСУ м.Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 02010787) витрати на навчання у розмірі 110671 (сто десять тисяч шістсот сімдесят одна) грн.93 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Національного медичного університету імені ОСОБА_2 (р/р 35219075016421 ДКСУ м.Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 02010787) судові витрати у розмірі 4115 грн. 28 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :
