Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний № 335/7363/15 Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В.
Провадження № 22-ц/778/14/17 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Кочеткової І.В.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи - Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Касас Каньон Олена Родригівна, Публічне акціонерне товариство «ОТП Факторинг Україна» про стягнення збитків та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
30.07.2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, в якому вказувала, що на підставі договору купівлі-продажу від 6 квітня 2013р. вона купила у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 за 156 000 грн., яку в подальшому її зобов»язано повернути ОСОБА_3 за рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2015р., яким одночасно скасовано державну реєстрації її права власності на цю квартиру у зв»язку з визнанням недійсними торгів, на яких спірну квартиру було придбано ОСОБА_2 В уточненій позовній заяві, посилаючись на вимоги ст.ст. 22, 23, 390, 1166, 1167 ЦК України та враховуючи, що вона за цей час встигла відремонтувати спірну квартиру, вклавши в ремонт значні кошти, внаслідок чого вартість квартири станом на 05.08.2015р. збільшилась до 1 012 994 грн., просила стягнути на свою користь з кожного відповідача компенсацію вартості ? частки спірної квартири, тобто по 506 497 грн., та на відшкодування моральної шкоди по 5 000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 лютого 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/2 частини квартири у розмірі 506 497 гривень, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, судові витрати у розмірі 2 046 гривень 24 копійки, а всього - 513 543 гривні 24 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/2 частини квартири у розмірі 506 497 гривень, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень, судові витрати у розмірі 1 607 гривень 76 копійок, а всього - 513 104 гривні 76 копійок.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі наголошує на незаконності рішення суду в частині задоволення позову до неї, оскільки вона не повинна відповідати перед позивачем із заявлених останньою підстав. Одночасно зазначає, що позивач не довела належними і допустимими доказами, що нею здійснені витрати на поліпшення спірної квартири в розмірі 1 012 994 грн., оскільки на час продажу їй квартири в ній мався облаштований санвузол, бойлер, душова кабіна, унітаз, раковина, домофон, сигналізація, про встановлення яких за власний рахунок зазначає позивач. Крім того, вона під час продажу 06.04.2013р. квартири ОСОБА_4 не могла знати про те, що у 2015р. за рішенням суду цю квартиру буде зобов»язано повернути ОСОБА_3 - первісному її власнику. Тому просить рішення суду першої інстанції скасувати в цій частині та відмовити в позові ОСОБА_4 про стягнення з неї вартості 1/2 частини квартири у розмірі 506 497 гривень та компенсації моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень, так як спірна квартира повертається ОСОБА_3 та саме він буде користуватись матеріальними благами у вигляді ремонту.
В свою чергу, ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду у зв»язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 390 ЦК України, якою передбачено окреме визначення вартості майна та збільшення його вартості внаслідок здійснених поліпшень, зазначає про безпідставність покладення відповідальності на обох відповідачів у рівних частках щодо стягнення ринкової вартості квартири, визначеної станом на 04.08.2015р. Крім того, вважає, що суд неповно з»ясував обставини справи, не визначивши, коли саме позивач закінчила ремонт, оскільки здійснені поліпшення після того, як вона дізналась про незаконність володіння спірною квартирою, не можуть бути відшкодовані їй за рахунок відповідачів. Зважаючи на вказані обставини, просив скасувати рішення в частині задоволення позову до нього та відмовити в цій частині позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши висновок судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на стадії апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За матеріалами справи встановлені такі обставини..
09.12.2009р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. вчинено виконавчий напис № 7909 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 для погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «ОТП Банк» у розмірі 335 072,79 грн. Вказану квартиру виставлено на продаж з публічних торгів.
Звітом про оцінку, виконаним суб»єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, визначена вартість цієї квартири у сумі 194 089 грн.
19.11.2012р. у зв»язку з тим, що двічі торги не відбулись через відсутність купівельного попиту, головним державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Касас Каньон О.Р. знижено вартість спірної квартири до 120 335,18 грн., про що складено відповідний акт про зниження вартості арештованого майна.
07 грудня 2012р. ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» проведені прилюдні торги з продажу АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_3 Переможцем торгів стала ОСОБА_2, яка придбала квартиру за 120 450 грн. Торги були оформлені протоколом № 05/247/12-1 від 07 грудня 2012р.
На підставі вказаного протоколу державним виконавцем Орджонікідзкевського ВДВС ЗМУЮ був складений Акт про реалізацію предмета іпотеки № 37/9 від 17.12.2012р.
Переможцем торгів ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про придбання нерухо-
мого майна від 18 грудня 2012р. у вигляді АДРЕСА_3, видане приватним нотаріусом Редько В.П. ( Т. 1 а.с. 9).
У січні 2013р. ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» в особі Запорізької філії, ОСОБА_2, Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Редько В.П., треті особи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсними публічних торгів, протоколу проведення публічних торгів, акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання нерухомого майна.
Знаючи про існування цього судового спору, 06 квітня 2013р. ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу № 3574 продала вказану квартиру ОСОБА_4 за 156 000 грн., а остання здійснила реєстрацію права власності на цю квартиру за собою ( Т. 1 а.с. 10).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2013р., залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2014р. ( за апеляційними скаргами ОСОБА_10 та ПП «СП «Юстиція») та від 25 червня 2014р. (за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка не приймала участі у цій справі), були визнані недійсними прилюдні торги з продажу вказаної квартири, проведені 07 грудня 2012р., визнано недійсним протокол № 05/247/12/1-1 від 07 грудня 2012р. прилюдних торгів, визнано недійсним свідоцтво від 18 грудня 2012р. про придбання ОСОБА_11 нерухомого майна ( Т. 1 а.с. 14-20). Проте не були застосовані правові наслідки недійсності торгів.
У березні 2014р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності на квартиру.
Отже, ОСОБА_4 з березня 2014р. було відомо про те, що мається спір з приводу витребування спірної квартири з її володіння.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2014р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації ( Т. 1 а.с. 21-22).
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2015р. рішення суду першої інстанції від 01 грудня 2014р. скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, внаслідок чого квартиру АДРЕСА_4язно повернути ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 23-24). Апеляційний суд встановив, що спірна квартира вибула із володіння ОСОБА_3 на підставі процедури публічних торгів, яка визнана проведеною з порушеннями, а тому майно фактично вибуло з його володіння поза його волею й це дає йому право повернути це майно.
30 липня 2015р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості квартири, вартості поліпшення ремонтом та моральної шкоди. В позові просила у зв»язку із скасуванням державної реєстрації її права власності на цю квартиру відшкодувати їй за рахунок відповідачів понесені матеріальні збитки, які складаються із: витрат на придбання квартири у розмірі 156 000 грн.; витрат на ремонт квартири у сумі 86 741 грн. Вказує, що станом на 23.04.2014р. вартість спірної квартири у зв»язку з проведенням капітального ремонту склала 242 741 грн. Вважає, що недобросовісними діями ОСОБА_2, яка не повідомила при укладенні з нею договору купівлі-продажу квартири того факту, що відносно цієї квартири мається судовий спір, їй спричинені збитки у вигляді сплаченої нею вартості квартири у розмірі 156 000 грн., яку просила стягнути з цієї відповідачки на свою користь. А з ОСОБА_3 просила стягнути компенсацію вартості ремонту в сумі 86 741 грн. Також, оскільки діями відповідачів їй була спричинена моральна шкоди, просила з кожного з відповідачів стягнути на її відшкодування по 2 500 грн.
31 серпня 2015р. ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги з урахуванням нової оцінки вартості спірної квартири, яка станом на 05.08.2015р. склала 1 012 994 грн. Вважала, що ОСОБА_3 зобов'язаний компенсувати витрати, які вона понесла, оскільки він склав умови щодо продажу квартири з торгів, взявши кредит та не сплативши його. Також, вважала, що як добросовісний набувач квартири, якому не було повідомлено продавцем про наявність судового спору на момент її продажу, має право на компенсацію збитків продавцем ОСОБА_10
Вказувала, що неправомірними діями відповідачів їй спричинено моральну шкоду, яку обґрунтовувала тим, що понад два роки вона вимушена брати участь у судових процесах, намагаючись відновити свої порушені права, ця ситуація вплинула на її емоційний стан, оскільки вона втратила і квартиру, і гроші на її придбання, а також понесла витрати на поліпшення стану житла для комфортного проживання. Посилаючись на вимоги ст.ст. 22, 23, 390, 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просила стягнути з кожного з відповідачів на свою користь збитки у вигляді компенсації вартості 1/2 частини квартири у розмірі 506 497,00 гривень, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 гривень, понесені судові витрати (а.с. 43-45).
Задовольняючи позов ОСОБА_4 та стягуючи з відповідачів вартість спірної квартири у розмірі ? частки з кожного, тобто по 506 497 грн., та на відшкодування моральної шкоди по 5 000 грн. з кожного, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є добросовісним набувачем спірної квартири, яка зробила її поліпшення, які не можуть бути відокремлені від квартири без завдання їй шкоди, а тому на підставі ст. 390 ЦК України має право на відшкодування витрат на проведення цих поліпшень та моральної шкоди.
В ході апеляційного розгляду з»ясовано, що сторони у справі не оспорюють встановлених судом обставин щодо переходу права власності на спірну квартиру на підставі торгів до ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2013р. до ОСОБА_4, а також щодо повернення спірної квартири ОСОБА_3 на підставі рішень судів, які набрали законної сили.
Спір виник з приводу того, на яку саме компенсацію з урахуванням меж заявлених позовних вимог має право позивач у зв»язку з витребуванням у неї спірної квартири, яку вона встигла відремонтувати за час володіння, та з кого з відповідачів і в якій мірі слід її стягнути.
З цього приводу ОСОБА_10 в апеляційній скарзі та її представник - адвокат Сербо- лова Н.М. в судовому засіданні вказували, що в межах заявлених позовних вимог ОСОБА_10 не може відповідати перед ОСОБА_4, оскільки положення статті 390 ЦК України, на підставі якої позивач обгрунтовує свої вимоги, не регулюють виниклі між ними правовідносини, так як ними унормовано відносини між власником майна, на користь якого воно витребувано, та добросовісним або недобросовісним набувачем.
Такі доводи колегія вважає частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 4 статті 390 ЦК України, добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилась його вартість.
Вказана норма регулює правовідносини між власником майна, на користь якого воно витребувано, та добросовісним набувачем, який за час володіння цим майном здійснив його поліпшення.
За змістом вказаної норми, лише добросовісний набувач має право на залишення за собою поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач має право на відшкодування здійснених на поліпшення витрат у сумі, на яку збільшилася їх вартість. Під поліпшеннями слід розуміти такі витрати на майно, що мають корисний для речі характер, тобто покращують її властивості, в тому числі її якість, збільшують вартість майна (наприклад, здійснення, зокрема, поточного ремонту нерухомості).
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_4 добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки вона набула його в установленому законом порядку у законного власника ОСОБА_2, яка, в свою чергу, придбала його з прилюдних торгів. Та прилюдні торги в подальшому були визнані недійсними не у зв»язку з будь-якими неправомірними діями ОСОБА_2, а через недотримання процедури їх підготовки державною виконавчою службою, що встановлено судовим рішенням. Отже, посилання суду на те, що ОСОБА_10 є недобросовісним набувачем не відповідає матеріалам справи.
Разом з тим, до ОСОБА_10 можна застосувати термін «недобросовісного продавця», оскільки остання при продажу спірної квартири з січня 2013р. вже знала про наявність судової справи за позовом ОСОБА_3, де вона визначена відповідачем, про визнання прилюдних торгів недійсними, але замовчувала цей факт, про що, зокрема, свідчить зміст пункту 6 договору купівлі-продажу від 06.04.2013р., в якому зазначено, що продавець гарантує і готовий нести відповідальність, передбачену цим договором та законодавством України, що житло, яке є предметом цього договору, на момент укладення договору нікому іншому не продано, не подароване, в спорі і під забороною не перебуває, прав щодо нього у третіх осіб як в межах України, так і за її межами немає ( а.с. 46-зворот).
Отже, саме таке замовчування з боку ОСОБА_2 факту наявності судового спору щодо законності прилюдних торгів, наслідком визнання яких недійсними є застосування ст. 216 ЦК України щодо позбавлення її права власності на спірну квартиру, призвело до можливості укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_4, яка не знала і не могла знати про такий спір, так само як і нотаріус, яка посвідчувала цей договір.
За вимогами статті 661 ЦК України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.
Зважаючи на положення цієї норми, ОСОБА_10 з урахуванням вказаних обставин має відповідати перед ОСОБА_4 за збитки, завдані продажем квартири, яка перебувала в спорі, не повідомивши про це ані покупця, ані нотаріуса, а, навпаки, надавши неправдиві дані про те, що відчужувана нею квартира в спорі не перебуває.
При цьому, колегія вважає, що відсутність посилання в позові на вказану норму права - ст. 661 ЦК України, не означає, що позов з цих підстав не заявлено, оскільки за викладеними позивачем обставинами вона саме посилається на збитки, які вказаними діями продавця їй були спричинені.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановле-
ному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспо-
рюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст.ст. 31, 215
цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не само по собі посилання на певну норму закону.
Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.
Отже, за викладених вище обставин, ОСОБА_2 має відповідати за спричинені позивачу збитки за ст. 661 ЦК України.
При цьому, колегія вважає, що ОСОБА_2 має відповідати перед ОСОБА_4 в межах отриманої за квартиру ціни, яка за договором купівлі-продажу складає 156 000 грн.,
що є розумним і справедливим з огляду на те, що відповідачу самій після визнання торгів недійсними сплачена на торгах за квартиру сума не була повернута ані банком, ані ліцитатором, ані виконавчою службою. Відтак, з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 слід стягнути 156 000 грн. як завдані збитки, у зв»язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Що стосується відповідальності ОСОБА_3 колегія вважає, що він має розраховуватись з ОСОБА_4 згідно з вимогами ч. 4 ст. 390 ЦК України, як того вимагала позивач у позові.
Але суд хибно вважав, що це має бути сума вартості спірної квартири станом на серпень 2015р. у розмірі 1 012 994 грн., половину вартості якої за вимогами вказаної норми він стягнув з ОСОБА_3
Однак за вимогами вказаної норми добросовісний набувач може залишити собі здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відокремлені від речі без ушкодження. У протилежному випадку він може зажадати від власника відшкодування їхньої вартості, але не більше розміру збільшення вартості майна.
Проте суд цих обставин не з»ясовував, а отже припустився неповноти при встановленні обставин справи та неправильного застосування вказаної норми матеріального права, здійснивши її довільне трактування.
З позовних вимог ОСОБА_4 та пояснень її представника - адвоката Дерев»янко І.О. в ході розгляду справи слідує, що у спірній квартирі позивач здійснила ремонтні роботи, але суду першої інстанції відповідних доказів про їх перелік та вартість, а також сплачені за ремонт кошти сторона позивача не надала.
До того ж, матеріали справи містили суперечливі дані щодо вартості спірної квартири.
Так, згідно з пунктом 5 договору купівлі-продажу квартири від 06 квітня 2013р., укладеного між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем, відповідно до відомостей, викладених у Звіті про оцінку, виданому СОД-ФОП ОСОБА_8 28.03.2013р., ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 на цю дату складає 155 947 грн., а згідно з пунктом 3 цього договору її продаж здійснена за 156 000 грн. ( Т. 1 а.с. 46).
Обгруновуючи розмір збільшення вартості спірної квартири у зв»язку з проведенням її ремонту, ОСОБА_4 долучила до позовної заяви складений ТОВ «ПАРАДІЗ-С» звіт про оцінку майна № CD140422-002, складений 22.04.2014р., згідно якого станом на 23.04.2014р. вартість об»єкту оцінки - квартири АДРЕСА_2 складає 242 741 грн. Зі звіту вбачається, що при визначенні вартості квартири був використаний порівняльний метод ( Т. 1 а.с. 13).
Згідно з Витягом зі звіту № 59-15, складеним ПП КФ «Експоком» в особі оцінювача ОСОБА_14, ринкова вартість цієї квартири станом на 04.08.2015р. складає 1 012 994 грн. Зі звіту вбачається, що станом на 04.08.2015р. спірна двокімнатна квартира має наступний вигляд: знаходиться у відмінному стані, в ній у 2013р. виконано якісний капітальний ремонт; вікна - металопластикові; підлога в кімнаті - якісний ламінат; кухня, коридор, санвузол - якісний кахель; вхідні двері - броньовані; мається домофон, відеозв»язок; в суміщеному санвузлі мається бойлер, душова кабіна, туалет і раковина у відмінному стані; на кухні - вбудовані меблі, вбудована плита, витяжка ( Т. 1 а.с. 49).
Зі звіту ПП КФ «Експоком» № 59-15 від 05.08.2015р. вбачається, що в процесі роботи оцінювачем використано порівняльний підхід, заснований на методі порівняльного аналізу одиниці порівняння; витратний та дохідний підходи не застосовувались. Розрахунки вартості проведені на підставі значень ринкової вартості на подібні об»єкти без урахування податків та зборів з урахуванням девальваційних та інфляційних очікувань.
З метою дослідження стану та вартості квартири на момент проведення торгів 07.12.2012р. було досліджено матеріали іншої цивільної справи № 335/144/13-ц, у якій розглядався позов ОСОБА_3 до ПП «СП «Юстиція», ОСОБА_10 про визнання торгів недійсними.
В цій справі містився звіт про оцінку цієї квартири, виконаний суб»єктом оціночної діяльності - фізичною особою ОСОБА_8, згідно якого станом на 27.06.2012р. вартість спірної квартири, яка визначена експертом порівняльним методичним підходом як оціночна (риночка) вартість помножена на відповідний коефіцієнт на умови продажу КНУП - 0,9345, тобто початкова ціна продажу ( 207 693 грн. - 25986 дол. США) визначена з урахуванням умов обмеженого строку продажу та склала 194 089 грн. ( справа № 335/144/13-ц - Т. 1 а.с. 10-28). Згідно з курсом долару до гривні, який складав станом на 27.06.2012р. ( на момент оцінки) за 1 долар США 7,9925 грн., вартість цієї квартири в іноземній валюті становила - 24 283,89 доларів США.
З цього звіту видно, що експертом було здійснено особистий огляд квартири та виявлено наявність косметичного ремонту та задовільний стан квартири. Також в звіті при визначенні коефіцієнту фізичного зносу експертом враховано наступні дефекти: масове забруднення та затирання малюнка шпалер в місцях доторкання корпусних меблів зі стінами, сліди затирання поверхні лінолеуму в місцях інтенсивного руху, віконні пройми розсохлись та є нещільно прилеглими ( справа № 335/144/13-ц - Т. а.с. 18). Коефіцієнт фізичного зносу квартири визначено у значенні 25 %. З об»єктів дослідження (інших аналогічних об»єктів продажу) вбачається, що вони максимально наближені до параметрів, технічного стану, етажності оцінюваної квартири, місцерозташування та типу будинка, в якому вона знаходиться ( всі об»єкти порівняння розташовані в будинках типу «хрущівка»).
Отже, за вказаними суперечливими висновками суб»єктів оціночної діяльності колегія не могла встановити, яка ж вартість спірної квартири без ремонту та яка її вартість з ремонтом, на скільки вона збільшилась внаслідок ремонту; які ж поліпшення здійснила позивач за час володіння спірною квартирою, та які з них є невід»ємними, яка їх вартість. Вказане було неможливим ще й з огляду на ті обставини, що з часу придбання квартири ОСОБА_4 06.04.2013р. до часу її витребування у позивача 31.03.2015р. на ринку нерухомості відбулись великі зміни з урахуванням економічного та політичного стану в країні, падінням курсу гривні до іноземної валюти, а також впала купівельна спроможність населення.
Для усунення зазначених суперечностей сторонам було роз»яснено їх право на призначення судової будівельно-технічної експертизи, яким скористалась сторона позивача, заявивши відповідне клопотання, яке було задоволено колегією апеляційного суду.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 серпня 2016р. у справі було при-
значено судову будівельно-технічну експертизу, на дослідження якої поставлені питання щодо встановлення вартості спірної квартири станом на 31.03.2015р. без ремонту, вартості квартири станом на 31.03.2015р. з ремонтом; суму, на яку збільшилась вартість квартири у зв»язку з проведеним ремонтом; склад та вартість невід»ємних поліпшень, здійснених в квартирі внаслідок ремонту ( а.с. 226-227).
В ухвалі про призначення експертизи колегія задля усунення похибки від курсової різниці долару до гривні на час придбання квартири позивачем та на час її витребування у позивача, оскільки це є визначальним та може призвести до необ»єктивного результату, встановила експерту 31.03.2015р. (набрання чинності рішенням суду про припинення права власності позивача на спірну квартиру) як дату, на яку слід визначити вартість квартири без ремонту, збільшення її внаслідок ремонту та вартість невід»ємних поліпшень.
Згідно з висновком експерта ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» ОСОБА_5 № 2231 від 12 грудня 2016р., ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 станом на 31 березня 2015р. без врахування ремонту становить 356 606,93 грн.; ринкова вартість цієї квартири з урахування ремонту станом на 31.03.2015р. становить 391 316,50 грн.; збільшення вартості квартири за рахунок ремонту складає 34 709,57 грн.; вартість невід»ємних поліпшень становить 68 557,64 грн. ( Т. 3 а.с. 2-25).
З пояснень ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_15 слідує, що з моменту набуття сили рішенням суду про визнання торгів недійсними - 21 січня 2014р., ОСОБА_4 мала припинити всі ремонті роботи у квартирі, оскільки розуміла, що з цього часу вона незаконно володіє спірною квартирою. Тому всі ремонті роботи, які вчиняла після цієї дати, не можуть бути компенсовані за рахунок відповідача як здійснені позивачем на свій страх і ризик.
Але з позову ОСОБА_4 слідує, що капітальний ремонт спірної квартири був закінчений нею станом на 23.04.2014р., тобто до того, як їй стало відомо про рішення суду від 27.11.2013р. про визнання торгів недійсними та скасування свідоцтва про право власності на спірну квартиру на ім»я ОСОБА_2 Вказані ствердження позивача підтверджуються матеріалами справи, з яких вбачається, що всі документи та розрахунки по ремонтним роботам у спірній квартирі датовані 2013р., а першу оцінку квартири після ремонту здійснено 22.04.2014р.
Також відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_15 критично віднеслись до експертного дослідження, оскільки, на їхню думку, частина віднесених експертом до невід»ємних поліпшень ремонтних робіт взагалі не входить до переліку невід»ємних поліпшень, визначених нормативними актами.
Проте колегія не вбачає підстав для неврахування висновку судової будівельно-технічної експертизи як належного і допустимого доказу у справі, оскільки експертом належним чином і повно проведено дослідження, здійснено огляд квартири, на підставі чого надані вичерпні відповіді на постановлені питання, і ці висновки експертизи не спростовані іншими письмовими доказами у справі. Тому з урахуванням вимог ч. 4 ст. 390 ЦК України колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 визначену вказаним висновок експертизи суму у розмірі 34 709,57 грн., на яку збільшилась вартість квартири у зв»язку з проведеним ремонтом.
Що стосується моральної шкоди, проти якої заперечують обидва відповідачі в апеляційних скаргах, то колегія погоджується з їх доводами про її необґрунтоване стягнення судом на користь позивача з огляду на таке.
За встановленими обставинами справи правовідносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 випливають із договору купівлі-продажу, який не визнано недійсним, а до витребування від позивача квартири призвели не безпосередні дії останньої, а це є наслідком недотримання державною виконавчою службою процедури повідомлення боржника ОСОБА_3 про прилюдні торги, у зв»язку з чим ці торги були визнані недійсними. Отже, витребування спірної квартири у позивача та спричинення їй збитків у вигляді витрат на її придбання та ремонт є наслідком не протиправних дій відповідачів, як зазначає позивач у позовній заяві, прохаючи стягнути моральну шкоду у відповідності до вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України. У зв»язку із цим її позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи всі досліджені докази, з»ясовані обставини та встановлені правовідносини, колегія вважає апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 частково обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню, у зв»язку з чим у відповідності до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване відповідачами рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, за яким на її користь з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню у відповідності до вимог ст. 661 ЦК України отримана нею сума вартості спірної квартири у розмірі 156 000 грн., а з ОСОБА_3 на підставі ч. 4 ст. 390 ЦК України визначена висновком експертизи сума у розмірі 34 709,57 грн., на яку збільшилась вартість квартири у зв»язку з проведеним ремонтом. В решті позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити у зв»язку з їх необґрунтованістю.
Ухвалюючи нове рішення, колегія у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат наступним чином.
ОСОБА_4 за майнові вимоги у розмірі 1 178 994 грн. сплатила судовий збір у сумі 3 386,04 грн.; задоволено її вимоги до ОСОБА_2 на суму 156 000 грн., тому їй за рахунок ОСОБА_2 підлягає компенсуванню: 156 000 х 3386,04 : 1 178 994 = 448,03 грн.
ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги за вимогами майнового характеру сплатила судовий збір у сумі 4 019,40 грн.; позивачу відмовлено у задоволенні позову на суму 1 022 994 грн., тому ОСОБА_2 за рахунок ОСОБА_4 підлягає поверненню судовий збір: 1 022 994 х 4019,40 : 1 178 994 = 3 487,57 грн.
За немайновими вимогами про стягнення моральної шкоди ОСОБА_4 сплатила судовий збір у сумі 243,60 грн., який їй не компенсується у зв»язку з відмовою в позові у цій частині до відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_10 сплатила за подання апеляційної скарги в частині вимог немайнового характеру 267,96 грн., які підлягають компенсації за рахунок позивача.
Шляхом проведення взаємозарахування сум судового збору, які підлягають компенсації сторонами один одному, визначено, що на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_4 підлягає стягненню: (3 487,57 + 267,96) - 448,03 грн. = 3 307,50 грн.
ОСОБА_4 за майнові вимоги у розмірі 1 178 994 грн. сплатила судовий збір у сумі 3 386,04 грн.; задоволено її вимоги до ОСОБА_3 на суму 34 709,57 грн., тому їй за рахунок ОСОБА_3 підлягає компенсуванню: 34 709,57 х 3 386,04 : 1 178 994 = 108,30 грн.
ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги за вимогами майнового характеру сплатив судовий збір у сумі 4 019,40 грн.; позивачу відмовлено у задоволенні позову на суму 1 141 284,43 грн., тому ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_4 підлягає поверненню судовий збір: 1 141 284,43 х 4019,40 : 1 178 994 = 3 890,84 грн.
За немайновими вимогами про стягнення моральної шкоди ОСОБА_4 сплатила судовий збір у сумі 243,60 грн., який їй не компенсується у зв»язку з відмовою в позові у цій частині до відповідача ОСОБА_3
ОСОБА_3 сплатив за подання апеляційної скарги в частині вимог немайнового характеру 267,96 грн., які підлягають компенсації за рахунок позивача.
Шляхом проведення взаємозарахування сум судового збору, які підлягають компенсації сторонами один одному, визначено, що на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 підлягає стягненню: (3 890,84 + 267,96) - 108,30 грн. = 4050,50 грн.
В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_4 сплатила за проведення судової будівельно-технічної експертизи 7 000 грн., висновки якої взяті як доказ колегією та покладені в основу рішення, тому ці судові витрати підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідачів у рівних частках по 3 500 грн. з кожного.
Таким чином, остаточно по судовому збору:
-між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визначено: 3500 грн. - 3 307,50 грн. = 192,50 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4;
-між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначено: 4050,50 грн. - 3500 грн. = 550,50 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 лютого 2016 року у цій справі скасувати.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування збитків, завданих вилученням за рішенням суду квартири АДРЕСА_6, суму у розмірі 156 000 ( сто п»ятдесят шість тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму, на яку збільшилась вартість квартири АДРЕСА_6 внаслідок здійсненого ремонту, в розмірі 34 709 (тридцять чотири тисячі сімсот дев»ять) гривень 57 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.
Сягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 192 ( сто дев»яносто дві) гривні 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 550 (п»ятсот п»ятдесят) гривень 50 копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Кочеткова І.В.
