1
Справа№ 335/7363/15-ц 2/335/138/2016
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2016 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Герченової А.І.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача-2 ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи – Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Касас ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «ОТП Факторинг Україна», про стягнення компенсації вартості квартири, вартості поліпшення ремонтом, моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _3 звернулась до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення компенсації вартості квартири, вартості поліпшення ремонтом, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги (з урахуванням уточнення позовних вимог) наступним.
Позивачеві на підставі договору купівлі-продажу від 6 квітня 2013 р., укладеного між нею та ОСОБА_5, належала квартира АДРЕСА_1. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2013 р. в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_5, Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ, приватного нотаріуса ОСОБА_7 були визнані недійсними прилюдні торги щодо вказаної квартири, проведені ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» 7 грудня 2012 р., визнано недійсним протокол № 05/247/12/1-1 від 7 грудня 2012 р. прилюдних торгів, визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 37/9 від 17 грудня 2012 р., визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна від 18 грудня 2012 р. на вказану квартиру, видане приватним нотаріусом ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_5 Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2014 р. рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 грудня 2014 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2015 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, внаслідок чого ОСОБА_3 зобов’язано повернути ОСОБА_4 вищевказану квартиру та скасовано за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на вказану квартиру.
У зв’язку із скасуванням державної реєстрації права власності позивач понесла збитки, які складаються з витрат на придбання квартири за договором купівлі-продажу у розмірі 156 000 гривень та витрат на проведення капітального ремонту у цій квартирі. У зв’язку із проведенням капітального ремонту вартість квартири суттєво збільшилась та станом на 5 серпня 2015 р. склала 1 012 994,00 гривень. Вважає, що ОСОБА_4 зобов’язаний компенсувати витрати, які понесла позивач, оскільки він склав умови щодо продажу квартири з торгів, оскільки взяв кредит на цю квартиру, не виплачував за неї борг. ОСОБА_3 вважала себе добросовісним набувачем квартири, яку придбала у ОСОБА_5, яка також зобов’язана компенсувати позивачеві понесені витрати. Так, ОСОБА_5 не повідомила ОСОБА_3 на момент продажу про наявність судового спору щодо квартири, в той час як ОСОБА_3 не мала уявлення про те, що ОСОБА_5 є недобросовісним набувачем квартири, оскільки жодних заборон на квартиру на час укладення договору не існувало. ОСОБА_5 приховала вказані факти і шляхом реалізації спірної квартири убезпечила себе від страти грошей за придбання квартири на прилюдних торгах.
Вказала, що неправомірними діями відповідачів їй спричинено моральну шкоду, яку обґрунтовує тим, що понад два роки вона вимушена брати участь у судових процесах, намагаючись відновити свої порушені права, ця ситуація вплинула на її емоційний стан, оскільки вона втратила і квартиру, і гроші на її придбання та поліпшення житла для комфортного проживання. Посилаючись на вимоги ст.ст. 22, 23, 390, 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), позивач просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь компенсацію вартості ? частини квартири у розмірі 506 497,00 гривень, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 гривень, понесені судові витрати пропорційно до вимог до ОСОБА_5, а також просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь компенсацію вартості ? частини квартири у розмірі 506 497,00 гривень, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 гривень, понесені судові витрати пропорційно до вимог до ОСОБА_4 (арк. справи 43–45).
Ухвалою суду від 30 листопада 2015 р. до участі у справі залучені як треті особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (арк. справи 95).
Ухвалою суду від 1 лютого 2016 р. до участі у справі залучені як треті особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Кассас ОСОБА_6, яка працювала на посаді державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та здійснювала виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, публічне акціонерне товариство «ОТП Факторинг Україна» (арк. справи 138).
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та пояснила суду, що станом на час продажу ОСОБА_5 позивачеві квартири на розгляді в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя перебувала цивільна справа щодо визнання недійсними прилюдних торгів, на яких ОСОБА_5 придбала вищезазначену квартиру, яка належала ОСОБА_4 та перебувала в іпотеці. ОСОБА_3 не була залучена до участі у даній справі, а тому була змушена подати апеляційну, а згодом і касаційну скарги. Проте, рішення суду було залишено без змін. Тобто, ОСОБА_5, достовірно знаючи про існування судового спору щодо квартири на час укладення договору купівлі-продажу, навмисно не повідомила про це позивача. Навпаки, у п. 6 договору купівлі-продажу вона підтвердила, що ніяких спорів в судах щодо цієї квартири не існує. Якби ОСОБА_3 знала про наявність судового спору, вона б не купила цю квартиру, і не понесла відповідні витрати як на її придбання, так і на капітальний ремонт квартири. ОСОБА_3 придбавала квартиру як житло для своєї доньки, як подарунок на весілля, оскільки її дочка навчається в Запорізькому медичному університеті, що розташований поблизу від квартири. На даний час у квартирі проживає родина ОСОБА_3, разом з неповнолітньою дитиною, а також вимушено переміщені особи з зони АТО, які внаслідок неправомірних дій відповідачів фактично позбавлені житла. Також вказала, що ОСОБА_4, який придбавав цю квартиру у кредит, передавав її в іпотеку, ухилився від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, що і призвело в подальшому до прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки. На даний час він ухиляється від суду, не бажає компенсувати ОСОБА_3 понесені витрати на поліпшення житла. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач-1 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку частини дев’ятої статті 74 ЦПК України через оголошення у засобах масової інформації, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. Причин неявки до суду відповідач-1 не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач-1 суду не надавав. За таких обставин, суд з урахуванням думки інших учасників процесу, вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача-1 на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача-2 ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову в частині позовних вимог до ОСОБА_5 заперечувала з тих підстав, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, під час придбання квартири на прилюдних торгах сплатила банку, в іпотеці якого знаходилась квартира, суму в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4, який, своєю чергою, поводить себе недобросовісно. Так, державний виконавець не знайшов квитанції про повідомлення ОСОБА_4 про прилюдні торги, що і стало підставою для визнання цих торгів недійсними. На даний час виконавче провадження знищене за строками давності, а державний виконавець з Відділу ДВС звільнився. Вказала, що ОСОБА_4 неодноразово звертався до суду, але у його позовах суд завжди відмовляв. Ці спори були пов’язані із невиконанням ним своїх кредитних зобов’язань. Тому, ОСОБА_5 не вважала це перешкодою для продажу квартири. ОСОБА_5 також вважає себе потерпілою стороною від неправомірних дій ОСОБА_4 Проте, на даний час вона не зверталась до суду до нього з позовом, оскільки чекає на результат перегляду справи про витребування майна з чужого незаконного володіння Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Вважала, що з ОСОБА_5 не може бути стягнуто ? частину вартості ремонту, оскільки квартира в її володіння не поверталась, а договір купівлі-продажу недійсним не визнавався. Вказує, що в даному випадку винними особами по відношенню до ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та державний виконавець. Також позивач ОСОБА_3 на час купівлі квартири мала можливість перевірити Єдиний державний реєстр судових рішень, скористатись сайтом Судової влади України, або скористатись юридичною допомогою, щоб не допустити порушень своїх прав. Посилалась на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо вимог до ОСОБА_5 Також не визнала вимоги про стягнення з неї моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від стягнення суми. В цей же час, вважала позовні вимоги до ОСОБА_4 цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У судовому засіданні, яке відбулось 1 лютого 2016 р., представник третьої особи Орджонікідзевського відділу ДВС Запорізького МУЮ суду пояснила, що виконавче провадження про реалізацію предмета іпотеки знищено за строками давності, а державний виконавець, який здійснював виконавче провадження, звільнився. Просила прийняти рішення на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства. В подальшому у судове засідання не з’явилась, відповідно до клопотання, яке наявне в матеріалах справи, просила розглянути справу за її відсутності (арк. справи 102–103).
Треті особи публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», публічне акціонерне товариство «ОТП Факторинг Україна» про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про що в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток, причин неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності суду не надавали. За таких обставин, суд з урахуванням думки інших учасників процесу, вважав за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа Касас ОСОБА_6, яка працювала на посаді державного виконавця Орджонікідзевського відділу ДВС Запорізького МУЮ, до суду не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином в порядку ч. 7 ст. 74 ЦПК України за останнім місцем роботи, причин неявки до суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надавала. За таких обставин, та з урахуванням думки інших учасників процесу, а також враховуючи, що виконавче провадження, яке вона здійснювала, на даний час знищено, а вона звільнилась з посади державного виконавця, суд вважав за можливе розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, які з’явились у судове засідання, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
18 грудня 2012 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 відповідно до статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта № 37/9 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ 17 грудня 2012 р. видано свідоцтво на ім’я ОСОБА_5 про право власності на квартиру АДРЕСА_2, що раніше належала ОСОБА_4 (арк. справи 10).
6 квітня 2013 р. між ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем укладено договір купівлі-продажу квартири квартиру АДРЕСА_2 (арк. справи 46–47).
6 квітня 2013 р. була проведена державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 на вищевказану квартиру, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об’єкта нерухомого майна від 22 жовтня 2013 р. № 11303648 (арк. справи 10а).
Також на ім’я ОСОБА_3 було переоформлено технічний паспорт на вказану квартиру Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації (арк. справи 11–12).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2013 р. в цивільній справі № 335/144/13-ц (провадження № 2/335/667/2013) задоволено позов ОСОБА_4 до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» в особі Запорізької філії ПП «СП «Юстиція», ОСОБА_9, Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ, приватного нотаріуса ЗМНО ОСОБА_7, треті особи – ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк», внаслідок чого визнано недійсними прилюдні торги щодо нерухомого майна – квартири АДРЕСА_3, проведені Запорізькою філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» 7 грудня 2012 р., визнано недійсним протокол № 05/247/12/1-1 проведення прилюдних торгів 7 грудня 2012 р., визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 37/9 від 17 грудня 2012 р., визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна від 18 грудня 2012 р. на квартиру АДРЕСА_4, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_9 (арк. справи 14–16).
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2014 р. вказане вище рішення суду першої інстанції залишене без змін (арк. справи 17–18).
Відтак, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2013 р. є таким, що набрало законної сили 21 січня 2014 р.
Крім того, ОСОБА_3 також була подана апеляційна скарга на вищевказане рішення з підстав не залучення її до участі у справі як теперішнього власника спірної квартири, яка ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2014 р. залишена без задоволення (арк. справи 19–20).
В подальшому, ОСОБА_4 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, який рішенням цього суду віл 1 грудня 2014 р. залишено без задоволення (арк. справи 21–22).
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2015 р. апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 грудня 2014 р. скасоване, а у справі ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4, внаслідок чого ОСОБА_3 зобов’язано повернути ОСОБА_4 спірну квартиру та скасовано за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на цю квартиру (арк. справи 23–24). Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2015 р. є таким, що набрало законної сили 31 березня 2015 р.
Як встановлено у судовому засіданні, вказане рішення Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2015 р. було оскаржене ОСОБА_3 до касаційної інстанції, проте, інформація щодо результату розгляду справи в касаційному порядку сторонам не відома.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, які встановлені вищевказаними рішеннями судів, що набрали законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Відповідно до ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Право вимагати від власника повернення відділених від речі поліпшень та відшкодування вартості невідділених поліпшень має лише добросовісний набувач.
Добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.
Також, як роз’яснено у пункті 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 р., вирішуючи спори щодо відповідальності добросовісного та недобросовісного набувача після витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні враховувати таке:
- недобросовісний набувач зобов'язаний повернути або відшкодувати власнику всі доходи, які він одержав або міг одержати за весь час володіння майном. Добросовісний набувач повинен відшкодувати такі доходи лише з моменту, коли він дізнався про незаконність володіння майном, наприклад, з моменту, коли йому вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна (частини перша та друга статті 390 ЦК);
- добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Під поліпшенням слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості майна.
Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна (частина четверта статті 390 ЦК).
Недобросовісний набувач (володілець) не має права на залишення поліпшеного майна собі.
Вищевказаними рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_5 за результатами прилюдних торгів від 7 грудня 2012 р. стала переможцем торгів на право купівлі квартири АДРЕСА_2. У подальшому ОСОБА_5 отримала свідоцтво про придбання нерухомого майна від 18 грудня 2012 р., посвідчене приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 18 грудня 2012 року.
Укладаючи договір купівлі-продажу даної квартири від 6 квітня 2013 р., ОСОБА_5 не повідомила ОСОБА_3 про наявність щодо цього майна судового спору, у той час як відповідно до пункту 6 договору купівлі-продажу від 6 квітня 2013 р. вона гарантувала та готова була нести встановлену законом відповідальність за те, що квартира у спорі не перебуває (арк. справи 46 – зворотній бік).
В подальшому, у зв’язку із визнанням прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсними, за рішенням суду вищевказана квартира була витребувана із володіння ОСОБА_3, без вирішення питання щодо надання їй іншого житла.
З урахуванням вказаного, а також того, що договір купівлі-продажу квартири не визнавався недійсним в судовому порядку, суд дійшов висновку, що позивач, як добросовісний набувач (володілець), на законних підставах володіла та користувалась квартирою з часу її придбання за договором купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_5 6 квітня 2013 р. по час набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2015 р., яким це майно було витребувано з її володіння. Добросовісність позивача як набувача майна також не спростована відповідачами.
Поряд із цим, суд вважає доводи представника відповідача ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_5 також є добросовісним набувачем квартири, такими, що не заслуговують на увагу, оскільки як було встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2013 р., ОСОБА_4 звернувся із позовом про визнання прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсними у січні 2013 р. (арк. справи 14). Оскільки ОСОБА_5 у даній справі виступала відповідачем, вона не могла не знати про існування спору щодо права власності на цю квартиру, проте, 6 квітня 2013 р. вона уклала із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу цієї квартири, в той час як справа по суті ще не була розглянута судом. При цьому, ОСОБА_3 вона про цей судовий спір не повідомила.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 ці обставини не спростувала, зазначивши, що дійсно ОСОБА_5 було відомо про цей спір, проте, ОСОБА_4 завжди звертався до суду, і суд йому відмовляв у спорах щодо відносин кредиту. Також, вона пояснювала, що ОСОБА_3 не була позбавлена можливості самостійно з’ясувати наявність спору щодо квартири. Проте, ці пояснення йдуть в розріз з умовами пункту 6 договору купівлі-продажу, яким ОСОБА_5 стверджувала про відсутність спору у суді. Повідомивши про це ОСОБА_3 остання, на переконання суду, не повинна була додатково з’ясовувати та перевіряти ці твердження ОСОБА_5
Відтак, ОСОБА_5 у спірних відносинах не є добросовісним набувачем квартири, з огляду на що суд не бере до уваги заперечення представника відповідача, які ґрунтуються на добросовісності набуття ОСОБА_5 спірного майна у власність.
Відповідно до витягу зі звіту № 59-15 від 5 серпня 2015 р. про вартість майна, складеного повноважним суб’єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова фірма «ЕКСПОКОМ», станом на 4 серпня 2015 р. вартість квартири складає 1 012 994 гривень (арк. справи 49–52). З цього витягу вбачається, що квартира знаходиться у відмінному стані, зроблено якісний капітальний ремонт у 2013 році, вікна – металопластикові, вхідні двері – броньовані, встановлено омофон, відеозв’язок, підлога у квартирі вкрита якісним ламінатом, кухня, коридор, санвузол містять якісний кахель; санвузол сумісний, наявний бойлер, душова кабіна, туалет і раковина, які у відмінному стані; на кухні вбудовані меблі, плита, витяжка. Також, зазначені обставини підтверджені доданими до звіту фотокартками квартири.
Зазначені обставини свідчать про те, що після придбання ОСОБА_3 даної квартири внаслідок проведення капітального ремонту вартість квартири суттєво збільшилась у порівнянні із ціною її придбання, зазначеної у договорі купівлі-продажу від 6 квітня 2013 р. Ці обставини також не були спростовані особами, які беруть участь у справі.
Як зазначалось судом вище, частиною четвертою ст. 390 ЦК України передбачено право добросовісного набувача на залишення собі здійснених ним поліпшень майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди.
Право на отримання відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість, добросовісний набувач має у разі, якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна.
Оскільки судом встановлено, що позивач є добросовісним набувачем квартири, яка зробила її поліпшення, ці поліпшення не можуть бути відокремлені від квартири без завдання їй шкоди, а тому відповідно до ст. 390 ЦК України має право на відшкодування витрат на проведення цих поліпшень, які підтверджені звітом оцінювача, та моральну шкоду. Відтак, суд вважає належним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, з огляду на що заперечення представника відповідача ОСОБА_5 в цій частині судом відкидаються.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд, крім вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, враховує також роз’яснення, надані у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин.
Як встановлено у судовому засіданні, моральна шкода, заподіяна позивачеві з боку відповідачів, полягала у тому, що вона у зв’язку із визнанням прилюдних торгів недійсними та витребування в неї майна, добросовісним набувачем якого вона була, змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, звертатись за правовою допомогою, брати участь у триваючих судових процесах. Крім того, вона, купуючи квартиру як подарунок для своєї доньки на весілля, з урахуванням місця навчання доньки, що свідчить про наявність достатніх та триваючих зв’язків із місцем розташування квартири, не передбачала, що її в подальшому цієї квартири буде позбавлено внаслідок вирішення судом спору, про якій було відомо обом відповідачам, тому мала певні сподівання щодо володіння та користування цією квартирою, зробила у ній капітальний ремонт, вклавши в це як матеріальні так і моральні ресурси, проте, внаслідок недобросовісних дій відповідачів, фактично була позбавлена житла як для себе, так і для членів своєї родини, що не могло не вплинути на її стосунки у сім’ї та з оточуючими, та погіршити її емоційний та психологічний стан.
Крім того, відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, а також прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI (витяги). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).
Відтак, розмір моральної шкоди у 5 000 гривень, яку позивач просила стягнути з кожного з відповідачів, суд вважає цілком обґрунтованим, розумним та справедливим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи із принципу змагальності цивільного судочинства, суд вважає, що позивач ОСОБА_3 довела як правові підстави для задоволення її позову, так і обґрунтувала розмір суми, яку належить стягнути з відповідачів. Поряд із цим, відповідач ОСОБА_5 не довела належними та допустимими доказами обставини, на які посилався її представник у судовому засіданні, в обґрунтування своїх заперечень. Відповідач ОСОБА_4 також своїм правом на подання заперечень та доказів на їх обґрунтування не скористався.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позов ОСОБА_3 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом у повному обсязі.
На підставі статті 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачів судові витрати зі сплати судового збору, які понесені позивачем при звернення до суду із даним позовом, пропорційно до задоволених вимог щодо кожного з відповідачів. Що стосується стягнення судових витрат, пов’язаних із розглядом заяви про забезпечення позову, то ці витрати не можуть бути стягнуті з відповідачів, оскільки заява ОСОБА_3 про забезпечення позову була розглянута судом по суті і у її задоволенні було відмовлено.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості ? частини квартири у розмірі 506 497 (п’ятсот шість тисяч чотириста дев’яносто сім) гривень 00 копійок, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 (п’ять тисяч) гривень 00 копійок, судові витрати у розмірі 2 046 (дві тисячі сорок шість) гривень 24 копійки, а всього стягнути 513 543 (п’ятсот тринадцять тисяч п’ятсот сорок три) гривні 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості ? частини квартири у розмірі 506 497 (п’ятсот шість тисяч чотириста дев’яносто сім) гривень 00 копійок, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 (п’ять тисяч) гривень 00 копійок, судові витрати у розмірі 1 607 (одна тисяча шістсот сім) гривень 76 копійок, а всього стягнути 513 104 (п’ятсот тринадцять тисяч сто чотири) гривні 76 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, – протягом 10 (десяти) днів з дня отримання його копії.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 лютого 2016 р.
Повний текст рішення виготовлено 4 березня 2016 р.
Суддя А.В. Шалагінова
