ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 235-95-51
У Х В А Л А
"25" липня 2016 р. Справа № 911/4242/15
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко – ОСОБА_2"
до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп”,
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТД “АРНІКА”
про стягнення 253200,22грн
по скарзі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо виконання рішення у справі на підставі наказу господарського суду Київської області від 08.12.2015 №911/4242/15
Суддя С.І. Чонгова
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 02.06.2014);
від відповідача 1: не з’явився;
від відповідача 2: не з’явився;
від ВДВС: не з’явився.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 08.10.2013 частково задоволено позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” (далі – ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс”) та постановлено стягнути на його користь:
солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Арніка” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. пені.
з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Арніка” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” 151 373 (сто п’ятдесят одна тисяча триста сімдесят три) грн. 73 коп. пені, 58 460 (п’ятдесят вісім тисяч чотириста шістдесят) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 22 853 (двадцять дві тисячі вісімсот п’ятдесят три) грн. 10 коп. 3% річних, 761 (сімсот шістдесят одна) грн. 19 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 2381 (дві тисячі триста вісімдесят одна) грн. 57 коп. судового збору, 1960 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят) грн. 40 коп. витрат на послуги адвоката.
з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” 39 (тридцять дев’ять) грн. 60 коп. витрат на послуги адвоката, 48 (сорок вісім) грн. 11 коп. судового збору.
В іншій частині позову вказаним рішенням відмовлено.
08.12.2015 на виконання рішення у даній справі видані накази.
23.05.2016 до господарського суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко – ОСОБА_2” на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказів господарського суду Київської області від 08.12.2015, виданого на виконання рішення у даній справі, щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 911/4242/15 про стягнення з ТОВ “ТД “Арніка” на користь ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” 237 790,47грн. шляхом винесення постанови ВП № 50655299 від 30.03.2016 р.
При цьому скаржник посилається на те, що відділом ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві порушено вимоги законодавства при винесенні вказаної постанови та безпідставно відмовлено скаржнику у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2016 розгляд вказаної скарги призначено у судовому засіданні на 11.07.2016.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2016 розгляд даної скарги відкладено на 25.07.2016.
16.06.2016 скаржником (стягувачем) подано заяву про уточнення вимог скарги, відповідно до яких скаржник просить суд: визнати дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, котрі виразились у винесені постанови від 30.03.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження, протиправними; визнати недійсною постанову від 30.03.2016, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження; зобов’язати ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 08.12.2015 по справі №911/4242/15.
У судове засідання 25.07.2016 представники відповідачів та ВДВС не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби.
Розглянувши скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” № 23-4/05 від 23.05.2016 р. на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
29.03.2016 ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” звернулося до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Київської області від 08.12.2015 р. у даній справі про стягнення 237 790,47грн (т.2 а.с.15-15, зворот), в якій заявником зазначалося, що відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 у справі № 13/81 було встановлено у боржника наявність майна (грошових коштів на поточних рахунках ПАТ “КБ “Надра”) за адресою: 04050, м. Київ, вул. Артема, 16. Крім того, заявником зазначалося про можливе знаходження майна боржника за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 12, з огляду на фактичне знаходження керівних органів боржника або його частини за вказаною адресою, що і стало підставою звернення скаржником до відділу Державної виконавчої служи Шевченківського РУЮ міста Києва.
Постановою ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 30.03.2016 у виконавчому провадженні № 50652299 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 911/4242/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку з тим, що стягувачем не надано документів, що підтверджують наявність майна (грошових коштів) на рахунках боржника, а тому виконавчий документ не може бути прийнятий до виконання.
Слід зазначити, що статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.
Приписами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну виконавчу службу”, державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Стаття 2 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.
Стаття 7 Закону України “Про державну виконавчу службу” встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Водночас, згідно з п. 1 ч. 1 статті 19 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 20 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна; у разі, якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна; право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу; державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Отже, вказаним Законом встановлено право стягувача обирати місце виконання між кількома органами державної виконавчої служби в залежності від місцезнаходження постійно діючого органу боржника - юридичної особи або місцезнаходження його майна.
Згідно зі ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі - конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З вищезазначеного слідує, що виконавчі дії можуть провадитися за місцезнаходженням майна боржника, право вибору місця виконання рішення належить стягувачу, яким було вказано у своїй заяві місцезнаходження майна боржника та відкриті рахунки, що знаходяться на території, на яку поширюється юрисдикція ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, а останній, в свою чергу, зобов’язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішення з метою захисту та не допущення у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів стягувача.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відділом ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, доказів у спростування наведених обставин під час розгляду скарги не надано.
За таких обставин суд вважає, що відмова у відкритті виконавчого провадження з підстав, вказаних у постанові ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 30.03.2016 р. ВП № 50655299, є порушенням приписів Закону України “Про виконавче провадження”, а також прав та охоронюваних законом інтересів стягувача.
Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи викладене, доводи скаржника про визнання дій ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 08.12.2015 р. у справі № 911/4242/15, котрі виразились у винесенні від 30.03.2016 у виконавчому провадженні № 50655299 про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, протиправними, є обґрунтованими, як і вимога скаржника щодо визнання недійсною вказаної постанови від 30.03.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка є обґрунтованою та, відповідно, підлягає задоволенню.
Щодо вимоги скаржника про зобов’язання відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі № 911/4242/15, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки за приписами ГПК України, з огляду на положення ЗУ “Про виконавче провадження”, господарський суд не наділений повноваженнями самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов’язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2014 р. у справі № 5024/1145/2012.
Поряд з цим, як зазначалося вище, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд, зокрема, зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Проте, як зазначено у п. 1 ч. 1 ст. 19 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Тобто, відповідно до вказаних норм Закону, при відкритті виконавчого провадження державному виконавцю необхідні: виконавчий документ, зазначений в ст. 17 Закону та заява стягувача про примусове виконання рішення.
Проте, скаржником (стягувачем) до даної скарги не додано документів на підставі яких державний виконавець вправі відкрити виконавче провадження з огляду на викладене, вимога скаржника щодо зобов`язання відділу ДВС відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу у даній справі не підлягає задоволенню, оскільки у суду відсутні обов’язкові документи на підставі яких державний виконавець відкриває виконавче провадження, таким чином суд не може зобов’язати ВДВС вчиняти дії без дотримання вимог ст. 19 ЗУ “Про виконавче провадження”.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ :
1. Скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія “ОСОБА_2” на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві задовольнити частково.
2. Визнати дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі № 911/4242/15, котрі виразились у винесенні постанови відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 30.03.2016 р. ВП № 50655349, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі № 911/4242/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, протиправними.
3. Визнати недійсною постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 30.03.2016 ВП №50655349, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 08.12.2015 р. у справі № 911/4242/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”.
4. В частині вимоги про зобов’язання відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 08.12.2015 р. у справі № 911/4242/15 скаргу залишити без задоволення.
5. Копію ухвали надіслати на адресу сторін та відділу Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110).
Суддя С.І. Чонгова
