Справа № 314/1277/13-к Провадження № 1-в/314/18/2016
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22.01.2016 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
представника ДПтС України
в Запорізькій області ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
секретар судового засідання ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Запоріжжя, громадянина України, освіта вища, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
По даній справі засуджений: 07.04.2014 року вироком Вільнянського районного суду Запорізької області за ч. 4 ст. 191; ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 366, ст. 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, та з конфіскацією майна. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.10.2014р. вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 07.04.2014року залишений без змін;
про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України.
ВСТАНОВИВ:
До Вільнянського районного суду Запорізької області від засудженого ОСОБА_4 надійшло клопотання про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 своє клопотання обґрунтовував тим, що при вирішенні питання про направлення його для відбування покарання в місця позбавлення волі до Миколаївської області пенітенціарною службою були порушені вимоги ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Захисник засудженого ОСОБА_5 повністю підтримав вимоги свого підзахисного, також просив суд клопотання задовольнити в повному обсязі.
Представник УДПС України ОСОБА_3 в своїх поясненнях зазначила, що при прийнятті зазначеного рішення порушень не було, та просила суд прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.
Прокурор погодився з доводами засудженого, мотивуючи це тим, що рішення регіональної комісії не містить в собі доводів та обґрунтовування.
Суд, вислухавши всіх учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свободлюдини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Підставою звернення засудженого до суду є вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, питання, які необхідно вирішити відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПРК України вирішує суд, який ухвалив вирок.
В судовому засіданні встановлено.
07.04.2014 року вироком Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_4 визнаний винним за ч. 4 ст. 191; ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 366 КК України. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 було остаточно визначено покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, та з конфіскацією майна. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.10.2014р. вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 07.04.2014року залишений без змін.
Відповідно до ст. 4 Кримінально-виконавчого кодексу України, підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.
Рішенням Регіональної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбуття покарання осіб, засуджених до позбавлення волі в Запорізькій області від 23 червня 2015року (протокол № 25) ОСОБА_4 визначено місце відбування покарання Миколаївська область (а.с. 134).
Засуджений ОСОБА_4 не погодився з вказаним рішенням та подав заяву на адресу апеляційної комісії ДПтС України на рішення регіональної комісії від 23.06.2015р.
Рішення Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України від 21.07.2015р. (а.с. 133а) затверджено, що для подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_4 направити у Миколаївську область.
При розгляді вказаного питання, не наведено жодної мотивації на підставі чого прийняте таке рішення.
Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 23 жовтня 2014 року (а.с. 155-181) у справі «Вінтман проти України», розглянув аналогічне питання. Заявник Вінтман скаржився за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) на незаконність та необґрунтованість відмов ДДУПВП перевести його до колонії, розташованої ближче до місця його проживання; за статтею 13 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв`язку з вищезазначеною скаргою; за статтею 8 Конвенції на перегляд та вилучення його листів адміністрацією Вінницької установи виконання покарань № 1; за статтею 3 Конвенції на ненадання йому медичної допомоги у зв`язку із вростанням вій.
Розглянувши скарги заявника за статтею 8 Конвенції, Європейський суд дійшов висновку, що відмова органів влади перевести заявника до колонії, розташованої ближче до місця його проживання, унеможливила його побачення з матір`ю, яка з огляду на похилий вік та слабке здоров`я була фізично нездатна відвідувати його у Вінниці, а тим паче у м. Сокаль. Загалом Європейський суд зазначив, що особисте становище заявника та його зацікавленість у підтриманні родинних зв`язків ніколи не аналізувались органами державної влади і відповідних та достатніх причин для втручання у права заявника за статтею 8 Конвенції ніколи не наводилось. Відповідно, було порушення цієї статі.
Розглянувши скарги заявника за статтею 13 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції, Європейський суд встановив відповідне порушення у зв`язку з тим, що скарги заявника до ДДУПВП були безуспішними (п. 100, п. 101, п. 102, п. 103, п. 104, 117 а.с. 171, 173).
Оцінивши всі докази, враховуючи вимогиЄвропейської конвенції з прав людини, вимогиКонституції України, КК України, КВК України, Рішення Європейського суду від 23.10.2014 «Вінтман проти України», суд дійшов висновку, що рішення відносно ОСОБА_4 , 1969 року народження, якими визначено подальше місце його відбування покарання Миколаївська область, підлягають скасуванню, так як вони не відповідають вимогам законодавства, а також не містять в собі належного обґрунтування та посилання на норми закону.
Що стосується вимоги про зобов`язання Державну пенітенціарну службу України прийняти рішення про направлення засудженого відбувати покарання до Біленьківської ВК № 99, не відповідає вимогам закону, так як відповідно положення п.1.1., 1.3. Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.02.2012 № 222/5 розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, здійснюються регіональними комісіями та Апеляційною комісією Державної пенітенціарної служби України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що матеріали по вказаному питанню повинні бути направлені для повторного розгляду до Регіональної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі в Запорізькій області, при прийнятті рішення необхідно врахувати вимоги Конституції України, ст. 93 КВК України та Рішення Європейського Суду від 23 жовтня 2014 року у справі «Вінтман проти України».
Керуючись п. 14 ч. 1 ст. 537, п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати рішення Регіональної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбуття покарання осіб, засуджених до позбавлення волі в Запорізькій області від 23 червня 2015року (протокол № 25), та рішення Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України відносно ОСОБА_4 , 1969 року народження, якими визначено, що для подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_4 направити у Миколаївську область.
Матеріали по вказаному питанню направити на повторний розгляд до Регіональної комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі в Запорізькій області.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом 7 діб з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1
22.01.2016
