Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 283/1399/15-к
провадження №1-кп/283/125/2015
В И Р О К
і м е н е м У к р а ї н и
21 жовтня 2015 року
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малинського районного суду Житомирської області в м. Малині кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12013060080000836 від 14 листопада 2013 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, незаміжньої, інспектора відділу кадрів комунального закладу «Малинський міськрайонний центр первинної медико-санітарної допомоги», не судимої, -
в скоєнні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 статті 366 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 перебуваючи з 09.04.1999 року на посаді начальника відділу кадрів Малинського міськрайонного територіального медичного об`єднання (в подальшому МРТМО), розміщеного в м. Малині Житомирської області по вул. Суворова 83, з покладенням на неї обов`язків безпосереднього керівника роботи з кадрами підприємства, з обов`язковістю розпорядження по питаннях, що входять в коло її обов`язків, для всіх працівників організації, слідкуванню за станом укомплектування посад, приймання своєчасних мір по заміщенню вакантних посад, проведення контролю за дотриманням режиму роботи дня, організації перевірки заяв та скарг, що стосуються розстановки, переміщення та використання кадрів, оформленню матеріалів та підготовка проектів наказів про призначення та переміщення по роботі, а також прийому та звільненні з роботи працівників, забезпеченню оформлення, зберіганню та видачі трудових книжок, своєчасного внесення в них відповідних записів, веденню записів особистих даних в картках Т-2, на основі наявних документів видачі довідок про теперішню та минулу роботу на прохання працівників, тобто являлась службовою особою, оскільки наділена організаційно-розпорядчими функціями.
Під час виконання вищевказаних обов`язків обвинувачена 09 червня 2009 року в першій половині дня з 09 по 13 годину, перебуваючи в службовому кабінеті «відділ кадрів» на другому поверсі МРТМО, на прохання невстановленої слідством особи, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_6 , з метою надання неправомірних переваг останньому при оформленні категорії посвідчення водія, з мотивів сприяння ОСОБА_6 в протиправному отриманні довідки про перебування останнього у трудових відносинах з Малинським МРТМО, вирішила скласти неправдиву довідку про його працевлаштування.
Реалізуючи свій намір, того ж дня без зміни місця перебування та без розриву в часі, достовірно знаючи, що такий працівник ніколи у трудових відносинах з МРТМО не перебував та не перебуває, діючи умисно, з метою надання неправомірних переваг останньому при оформленні категорії посвідчення водія, з мотивів сприяння ОСОБА_6 в протиправному отриманні довідки про перебування останнього у трудових відносинах з Малинським МРТМО, власноручно внесла у графи бланку друкованої форми довідки рукописний текст з завідомо неправдивими відомостями про те, що ОСОБА_6 дійсно працює у Малинському міськрайонному територіальному об`єднанні на посаді водія автомобіля ГАЗ-53 07-31 ЖИП з 04.2001 по даний час, наказ № 17 від 05.04.2001 року.
Продовжуючи свої дії ОСОБА_5 09.06.2009 року без розриву в часі подала вищевказану довідку на підпис заступнику головного бухгалтера Малинського МРТМО ОСОБА_7 , яка довіряючи обвинуваченій підписала цю довідку в графі «Головний бухгалтер».
Після цього, ОСОБА_5 в цей же день без розриву в часі в службовому кабінеті головного лікаря Малинського МРТМО ОСОБА_8 подала їй на підпис довідку, що містила неправдиві відомості про перебування ОСОБА_6 у трудових відносинах з Малинським МРТМО. При цьому, обвинувачена шляхом зловживання довірою головного лікаря запевнила останню що ОСОБА_6 дійсно працює водієм в Чоповицькій лікарні, а тому ОСОБА_8 поставила свій підпис в довідці в графі «Головний лікар».
Продовжуючи реалізацію свого наміру, без розриву в часі ОСОБА_5 подала довідку про трудову діяльність ОСОБА_6 секретарю головного лікаря МРТМО ОСОБА_9 для завірення підписів печаткою та її реєстрації. Не знаючи, що довідка містить неправдиві відомості, ОСОБА_9 в лівому верхньому куті поставила кутовий реєстраційний штамп медичного об`єднання та реєстраційні реквізити, а саме: №814 та дату 09.06.2009р. та завірила круглою печаткою Малинського МРТМО підписи головного лікаря і заступника головного бухгалтера.
На підставі наведеного, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що склала завідомо неправдиву довідку за № 814 від 09.06.2009 року про працевлаштування ОСОБА_6 , надавши їй шляхом зловживання довірою посадових осіб Малинського МРТМО, яким надано право підпису документів та користування печаткою медичної установи, статусу офіційного документа, який підтверджує трудові стосунки водія з Малинським МРТМО, що є юридично значимим фактом.
Обвинувачена ОСОБА_5 вину в інкримінованому їй суспільно небезпечному діянні не визнала. Зазначила, що під час роботи на посаді начальника відділу кадрів МРТМО в неї виникли неприязні стосунки з головним лікарем ОСОБА_8 , з ініціативи та на вимогу якої, вона й склала 09 червня 2015 року довідку № 814 про роботу ОСОБА_6 на посаді водія Чоповицької лікарні. Особисто їй не знайома ця людина, вперше його побачила в судовому засіданні в 2010 році. Пояснила, що бланк довідки їй в своєму кабінеті передала головний лікар, продиктувавши текст, який вона повинна була написати, що ОСОБА_5 й зробила. Подальша доля довідки їй не відома. Вчинення дій щодо підписання, завірення печаткою та реєстрації довідки, зазначених в обвинуваченні категорично заперечує. Вважає, що не є суб`єктом злочину, оскільки не являється службовою особою, а також, що довідка № 814 від 09.06.2009 року не відноситься до офіційних документів. Просила ухвалити виправдовувальний вирок щодо себе.
Під час перевірки показань обвинуваченої сукупно з встановленими судом обставинами в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта в судовому засіданні встановлено наступне:
Розпорядженням №15 від 09 квітня 1999 року Головного лікаря Малинського МРТМО ОСОБА_5 було прийнято на посаду начальника відділу кадрів з 09 квітня 1999 року.
Згідно посадової інструкції начальника відділу кадрів (т.1 а.с. 34) затвердженої головним лікарем МРТМО, погодженими головою профкому Малинського МРТМО та головою незалежної профспілки МРТМО 20 травня 2008 року начальник відділу кадрів є безпосереднім керівником роботи з кадрами підприємства до функціональних обов`язків якої входило разом з керівниками відділень розробляти заходи по підвищенню кваліфікації спеціалістів; - планувати і забезпечувати підготовку спеціалістів до атестації; вивчати спеціалістів з метою створення резерву на організаційно-керівну роботу та забезпечення роботи з ними;проводити контроль за дотриманням режиму роботи установи; оформляти матеріали та готувати проекти наказів про притягнення до відповідальності порушників трудової дисципліни; готувати проекти наказів про призначення та переміщення по роботі, а також прийом та звільнення з роботи працівників; організовувати перевірки заяв та скарг, що стосуються розстановки, переміщення та використання кадрів; згідно з діючою інструкцією забезпечувати ведення всієївстановленої документації по кадрах; аналізувати і складати звіти та інформації про здійснену роботузкадрами, готувати довідки, доповіді та інші матеріали роботи з кадрами; забезпечувати оформлення, зберігання та видачу трудових книжок, своєчасне внесення в них відповідних записів. Вести записи особистих даних в карточках Т-2; на основі наявних документів видавати довідки про теперішнюта минулу роботу по проханню працівників; забезпечувати оформлення і представлення документації допенсійного фонду; зберігати документації по кадровій роботі; організовувати підготовку та здачу документів в архів; не допускати випадків прийняття на роботу без проходження вступного інструктажу на робочому місці і контролювати виконання даної вимоги; вносити пропозиції щодо кадрових змін по кадровій роботі; вести облік військовозобов`язаних та бронювання спеціалістів з начальником 3 відділу військкомату району.
При цьому, згідно з положеннями про апарат управління МРТМО від 02.01.2009 року, затвердженим наказом головного лікаря №1 від 02.01.2009 року (т.2 а.с. 39№ т.6 а.с.92) посада начальника відділу кадрів хоч і відноситься до переліку осіб, що виконують допоміжні управлінські функції, однак відсутній перелік наділених повноважень в апараті управління. Також не зазначено функціональних обов`язків, з яких саме обвинувачена мала можливість видавати розпорядження.
Про те, що ОСОБА_5 виконала рукописні записи в графах довідки Малинського МРТМО за вих.№814 від 09.06.2009 року, виданій на ім`я ОСОБА_6 про те, що він дійсно працює в Малинському МРТМО на посаді «водія ГАЗ-53 07-31 ЖИП з 04.2001р по д/час. Наказ №17 від 5.04.2001р.» (т.2 а.с.7), свідчать дані висновку НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судової почеркознавчої експертизи № 1/1076 від 16.12.2009 року (т.1 а.с.133-134), та висновку комісійної судової почеркознавчої експертизи №9564/10-11 від 16 грудня 2010 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (т.2 а.с.4-6). Обвинувачена визнала, що ці записи були виконані нею.
Обвинувачення грунтується на свідченнях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_5 зловживаючи довірою склала недостовірну довідку. Так, ОСОБА_8 , яка працює головним лікарем МРТМО показала, що під час проведення наради 09 червня 2009 року саме обвинувачена заходила до неї в кабінет з проектом довідки на якій вже був присутній підпис заступника головного бухгалтера ОСОБА_7 , запевняючи її, що ця особа ( ОСОБА_13 ) працює водієм в Чоповицькій дільничній лікарні. Вона ніяких вказівок їй щодо видачі цієї довідки не давала і про те, що довідка підроблена, їй нічого відомо не було. Довіряючи обвинуваченій, підписала довідку.
Свідок ОСОБА_7 показала, що детальних обставин підписання нею як заступником головного бухгалтера МРТМО довідки на ім`я ОСОБА_6 вона не пам`ятає, але напевне до неї звернувся хтось із працівників лікарні. Всі відомості, зазначені у довідці, були внесені начальником відділу кадрів, яка володіє вичерпною інформацією відносно працівників МРТМО, бо судячи з почерку довідка була виписана нею.
Головний бухгалтер МРТМО ОСОБА_10 засвідчила, що до неї звернувся її нині покійний чоловік ОСОБА_14 , повідомивши прохання водія ОСОБА_15 про видачу довідки на ім`я ОСОБА_6 . Оскільки їй було відомо, що останній не є водієм в МРТМО, вона вказала чоловіку на неможливість видачі такої довідки.
Про те, що до нього підходив ОСОБА_15 з приводу видачі довідки водію для отримання вищої категорії показав свідок ОСОБА_12 , завгосп МРТМО. Зазначив, що порадив звертатися до відділу кадрів, а підписує довідку головний лікар.
Свідок ОСОБА_11 , який працював начальником Радомишльського ВРЕР УДАІ УМВС України в Житомирській області в 2009 році, показав, що водій ОСОБА_6 звернувся 09 червня 2009 року з приводу відкриття вищої водійської категорії «Е», надав всі необхідні документи, у тому числі довідку з МРТМО про те, що він перебуває у трудових відносинах з Малинським МРТМО, та був допущений до здачі іспиту з водіння транспортним засобом, який успішно склав. Надана ОСОБА_6 належно оформлена довідка, яка підтверджувала стаж його практичного керування транспортним засобом протягом останнього часу більше ніж 1 рік надавала право відкрити йому вищу водійську категорію «Е». При відсутності такого документу особа не допускається до здачі іспиту. Перевіркою по електронній базі було підтверджено, що зазначений у довідці автомобіль дійсно зареєстрований за Малинським МРТМО. Також зазначив, що на сьогоднішній день категорія «Е» водію ОСОБА_6 не анульована.
У зв`язку з цим, постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 12.11.2012 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.4 ст. 358 КК України у зв`язку з закінченням строків давності (т.4 а.с. 107).
Суд критично відноситься до посилань обвинуваченої на те, що довідка №814 від 09.06.2009 року не є офіційним документом, оскільки при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.
Згідно п.9 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993р. №340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009р. №511 право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, СЕ, D1 і D або кількох з них та безперервний річний стаж керування транспортними засобами категорії В, С1, СЕ, D1, D, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.
Пунктом 10 цього Положення визначено, що особи, які мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами будь-якої категорії, але останнім часом не працювали водіями більше 12 місяців або наймаються на роботу вперше, допускаються до керування транспортними засобами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі тривалістю не менше 30 годин.
У пункті 21 Інструкції про порядок прийняття екзаменів, оформлення видачі (обміну) посвідчень водія, зберігання документів, які стосуються екзаменаційної роботи, затвердженої Наказом МВС України №394 від 21.06.1993р., зазначено, що особам, які керували транспортними засобами останніх 12 місяців, обмін посвідчень водія проводиться без відповідних екзаменів.
Документами, які стверджують управління транспортними засобами, можуть бути для працюючих водіїв виписка із трудової книжки або довідка з місця роботи, де вказується закріплений вид транспорту, його реєстраційний номер і номер наказу. Довідка стверджується підписом керівника підприємства і печаткою .
У виданій на ім`я ОСОБА_6 довідці №814 від 09.06.2009 року присутні всі атрибути, які визначені Інструкцією, а тому дана довідка є офіційним документом, оскільки посвідчує конкретний факт, що має юридичне значення, а також породжує певні правові наслідки у виді виникнення правовідносин.
Недостовірність даних про роботу ОСОБА_6 водієм в Малинському МРТМО доведена наказом по Малинському МРТМО №6 від 14.01.08р., №2 від 2.01.07р., №66 від 31.03.2009р., згідно яких автомобіль САЗ 33507 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 закріплено за водієм ОСОБА_16 , тобто за іншою особою.
Оцінюючи ці дані в сукупності з іншими дослідженими в суді доказами про час, місце, способу та обставин скоєння цього злочину суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, суд може ухвалити обвинувальний вирок лише тоді, коли надані докази спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Вирішуючи питання щодо віднесення обвинуваченої до спеціальних суб`єктів, службової особи, суд не погоджується з позицією обвинувачення щодо того, що за вказаними ознаками та функціональними обов`язками, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України ОСОБА_5 є службовою особою.
В Загальній частині КК подається визначення службової особи, яке має загальний характер, тобто стосується усіх статей Особливої частини КК, за винятком тих, для яких закон про кримінальну відповідальність передбачає окреме визначення (статті 364, 365, 368, 3682, 369 КК). Це визначення наведене у частині третій статті 18 КК, згідно з якою службовими особами є особи, які, з-поміж іншого, обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Таке визначення службової особи стосується усіх організаційно-правових утворень незалежно від форм власності. Із цього випливає, що для вжитого в конкретній статті Особливої частини КК поняття «службова особа», щодо якого немає окремого визначення, використовується те, яке міститься у загальній нормі (частина третя статті 18 КК).
Крім того, відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
До таких функцій можна віднести і осіб, до повноважень яких відноситься прийняття рішень, що мають юридичне значення і що тягнуть за собою певні юридичні наслідки, осіб, що знаходяться в їх підпорядкуванні, можливість формувати кадровий склад та визначати трудові функції працівників, організовувати порядок проходження ними служби, застосовувати заходи заохочення, накладати дисциплінарні стягнення.
З довідки головного лікаря МРТМО №55 від 16.01.2014року (т.4 а.с. 123) слідує, що у безпосередній підлеглості начальника відділу кадрів МРТМО не перебували інші працівники протягом усього періоду її роботи на цій посаді. Про те, що рішення про прийняття на роботу, переведення приймає безпосередньо головний лікар, підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка працює головним лікарем МРТМО.
Таким чином, державним обвинувачем не доведено тієї обставини, що ОСОБА_5 станом на 09.06.2009 року виконувала організаційно-розпорядчі функції при виконанні обов`язків начальника відділу кадрів МРТМО.
Відповідно до редакції статті 366 КК України, що діяла на момент скоєння інкримінованого ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння 09.06.2009 року службовим підробленням визнавалось внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів. В той час згідно обвинувального акту від 03.06.2015 року в вину ОСОБА_5 вмінено складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, шляхом зловживання довірою посадових осіб Малинського міськрайонного територіального медичного об`єднання, яким надано право підпису документів та користування печаткою медичної установи.
Таким чином, КК передбачалась відповідальність за три види дій, вчинення яких за наявності інших ознак складу цього злочину може кваліфікуватися як службове підроблення: внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; учинення службовою особою іншого підроблення офіційних документів; складання й видача службовою особою завідомо неправдивих документів.
Складання завідомо неправдивого офіційного документа означає внесення уповноваженим суб`єктом у документ, оформлений із зовнішнього боку правильно (справжній бланк, печатка, підпис, номер, реєстрація тощо) відомостей, які за своїм змістом повністю не відповідають дійсності.
Внесення в офіційний документ неправдивих відомостей - це внесення уповноваженим суб`єктом у документ, оформлений із зовнішнього боку правильно, відомостей, які за своїм змістом частково не відповідають дійсності.
При цьому само по собі складання службовою особою завідомо неправдивих документів без їх видачі чи видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, складених іншою службовою особою, складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України, не утворює (Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 лютого 2009 року в справі 5-5039км08).
Аналізуючи обставини складення довідки суд вважає непереконливими судження сторони обвинувачення про викладені обставини складання довідки № 814 від 09.06.2009 року.
Свідок ОСОБА_15 заперечив ініціювання ним виготовлення довідки №814, категорично стверджуючи, що ніяких звернень до ОСОБА_14 про допомогу ОСОБА_6 у видачі довідки не було.
Підтвердив ці обставини і свідок ОСОБА_6 , показавши, що працював водієм у приватного підприємця ОСОБА_17 . З метою відкриття водійської категорії Е на право керування автомобілем з причепом він пройшов курс навчання в учбовому комбінаті в м. Боярка Київської області, а в червні 2009 року поїхав в м. Радомишль у ВРЕР, подав документи. Після ознайомлення з ними працівниця ВРЕР сказала, що потрібна довідка про стаж роботи водієм з державної установи чи організації або тимчасову реєстрацію транспортного засобу приватного підприємця за водієм. Коли він, не здавши документи, повертався додому, у маршрутці незнайомий чоловік, дізнавшись про його проблеми, пообіцяв за 100грн. зробити необхідну довідку. Він чекав його в центрі ОСОБА_18 приблизно годину. Незнайомець повернувся й передав довідку, у якій було засвідчено, що він працює водієм в МРТМО, хоча там він ніколи не працював. В цей же день він повернувся назад в Радомишль, у ВРЕР віддав документи з довідкою МРТМО й отримав посвідчення водія з новою категорією. Хто і яким чином виготовив для нього довідку йому не відомо.
Заступник головного бухгалтера ОСОБА_7 в силу своїх функціональних обов`язків (т.1 а.с. 49) взагалі не повинна була підписувати довідку про роботу працівників МРТМО. Навіть, зваживши на те, що, як вона пояснила в судовому засіданні, згідно заведеного в лакарні порядку, таку довідку мала підписувати головний бухгалтер ОСОБА_10 , яка 09.06.2009 року була присутня на робочому місці (т.4 а.с. 215). Однак, ця обставина досудовим розслідуванням не перевірялась, цим діям ОСОБА_7 не дана оцінка. Крім того, наявність чи відсутність підпису бухгалтера на довідці №814 не змінює статусу документу при дотриманні інших обов`язкових реквізитів, а тому «зловживати довірою» заступника головного бухгалтера було недоречним.
Секретар МРТМО в 2009 році ОСОБА_9 підтвердила, що запис в журналі вихідної кореспонденції про реєстрацію довідки за вих. №814 від 09.06.2009 року виконаний нею. Хто надав їй цю довідку для реєстрації вона не пам`ятає. Повноваження з підготовки та видачі довідок покладено на начальника відділу кадрів або друкарку в залежності від вказівки головного лікаря. Вона ж як секретар зобов`язана їх лише реєструвати та засвідчувати печаткою. Перевірка достовірності зазначеної у довідках інформації до її обов`язків не входить.
При цьому, свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 однозначно не підтвердили, що до них з довідкою підходила ОСОБА_5 , оскільки цього не пам`ятають. Наведене спростовує пред`явлене обвинувачення в частині того, що ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою посадових осіб МРТМО, яким надано право підпису документів та користування печаткою медичної установи вчинила злочин.
Зважаючи на викладене, те що довідка набула статусу офіційного документу після підписання посадовими особами та скріпленням гербової печатки та кутового штампу, судом не здобуто переконливих доказів того, що ОСОБА_5 причетна до видачі довідки №814 від 09.06.2009 року ОСОБА_6 . Не зазначено і в журналі вихідної кореспонденції, що довідка №814 від 09.06.2009 року передана ОСОБА_5 (т.1 а.с. 61).
Суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, включає в себе в якості обов`язкових ознак спеціальні мотиви корисливу або іншу особисту зацікавленість. Зазначення в обвинувальному акті «з мотивів сприяння ОСОБА_6 в протиправному отриманні довідки про перебування останнього у трудових відносинах з Малинським МРТМО» не розкриває психічне ставлення обвинуваченої до вчиненого, та носить загальний та неконкретний характер.
Службове підроблення може бути вчинене лише з прямим умислом. Таких даних матеріали кримінального провадження у собі не містять. Обвинуваченням не надано, а судом не здобуто доказів того, яка саме особа зверталась за довідкою, до кого зверталась та хто видав довідку, а також про те, що ОСОБА_5 діяла з прямим умислом. Зазначення в обвинувальному акті про те, що обвинувачена діяла з метою надання неправомірних переваг ОСОБА_6 є припущенням, нічим об`єктивно не доведеним та спростованим зазначеними доказами.
Згідно ч.4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Положеннями ст. 62 Конституції України, рекомендаціями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постановлені вироку» від 29 червня 1990 року, слідує, що в основу вироку можуть бути покладені достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Викликає сумнів і зазначення в обвинувальному акті, що ОСОБА_5 діяла «шляхом зловживання довірою».
Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 ,який працював 09 червня 2009 року заступником головного лікаря МРТМО, та заступником голови незалежної профспілкової організації МРТМО засвідчив, що цього дня з 09 до 13 години відбувалось засідання їхньої профспілки під час якого обговорювалось звернення головного лікаря ОСОБА_8 про надання згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника головного лікаря з МОН ОСОБА_19 , на якому були присутні як головний лікар ОСОБА_8 так і член профкому ОСОБА_5 . Оскільки між ОСОБА_8 та свідком склались неприязні стосунки, то такі ж стосунки існували і у обвинуваченої з головним лікарем, а тому вважає що довіри між ними не було.
Ці показання в частині проведення засідання профкому 09 червня 2009 року в першій половині дня узгоджуються з даними протоколу засідання незалежної профспілки №7, довідкою про склад членів профкому (т.1 а.с. 231-233), а також показаннями свідка ОСОБА_20 про те, що її просив ОСОБА_15 викликати Левичеву з засідання профкому, а також свідка ОСОБА_9 .
У судовому рішенні Верховного Суду України (постанова від 25.04.2013 року, справа №5-10кс13), на яку зроблено посилання стороною обвинувачення, попри певну подібність із фактичними обставинами діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_5 зазначено інший спосіб підроблення документу, а тому не може прийматись судом при розгляді цього провадження, як обов`язкова для застосування в силу ст. 458 КПК України.
Наведене спростовує позицію сторони обвинувачення про спосіб вчинення злочину.
Крім того, при направленні обвинувального акту до суду, органами досудового розслідування проігноровано вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2012 року, ухвали апеляційного суду Житомирської області від 24.04.2012 року та від 22.10.2013 року про те, що наявність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 на підставі п.2 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України взагалі виключає можливість пред`явлення обвинувачення ОСОБА_5 .
В матеріалах провадження міститься постанова старшого прокурора прокуратури Малинського району від 20 червня 2014 року (т.1 а.с.5) про об`єднання матеріалів досудових розслідувань за № 12013060080000836 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України відносно ОСОБА_5 та № 12014060080000450 від 20.06.2014 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України в одне провадження за № 12013060080000836, про що слідчим СВ Малинського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_21 внесено відомості до ЄРДР 23 червня та 25 червня 2014 року (т.1 а.с. 11). Водночас в т.4 а.с. 248 мається постанова слідчого СВ Малинського МВ ОСОБА_21 від 23.06.2014 року про закриття кримінального провадження за № 12014060080000450 від 20.06.2014 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України за відсутністю в діянні (?) складу злочину. Таким чином, в рамках кримінального провадження № 12013060080000836 не приймалось жодного процесуального рішення про причетність до злочину ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 як за ст. 366 так і 367 КК України.
Крім того, суд звертає увагу ще на ряд процесуальних порушень при проведенні досудового розслідування матеріалів кримінального провадження. Так, слідчим порушено строки вручення повідомлення про підозру від 29.04.2014 року, оскільки воно має бути вручене особисто або (в разі не встановлення місцезнаходження особи) відправлене для вручення в порядку, визначеному ст. 135 КПК України, виключено в день його складення. Однак всупереч цьому та вимогам статті 278 КПК України, воно було вручене лише 07.05.2014 року, а повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 24.06.2014 року вручене підозрюваній - 07 липня 2014 року та цього ж дня вона була допитана в якості підозрюваної, хоча раніше 06 липня 2014 року (т.4 а.с. 296) слідчий повідомив ОСОБА_5 про завершення досудового розслідування. Крім того, виклад підозри від 24 червня 2014 року відрізняється від змісту пред`явленого до суду обвинувального акту. Все це у сукупності, а також факт направлення слідчим ОСОБА_21 до суду обвинувального акту з власноруч підписаною розпискою про отримання підозрюваною копії обвинувального акту є свідченням неповноти, односторонності, поверхневого проведення досудового розслідування та неналежного виконання вказівок суду касаційної та апеляційної інстанцій при направленні справи на додаткове розслідування.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
В рішенні ЕСПЛ у справі Вассіліоса Ставрополуса проти Греції (скарга № 35522/04, 27 вересня 2007 року п. 39), суд вважає, що на підставі принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь підсудного), який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв`язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо стороною обвинувачення не доведено винуватість особи поза розумним сумнівом.
Керуючись ст. ст. 284, 373, 374 КПК України,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 366 КК України та виправдати її судом за відсутністю в її діянні складу злочину (кримінального правопорушення).
Речові докази екзаменаційний лист № 2187 на ім`я ОСОБА_6 , посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , заява №5295 ОСОБА_6 до Державтоінспекції від 09.06.2009 року, талон до посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , довідка ВДВС Малинського РУЮ про відсутність заборгованості по сплаті штрафів за порушення ПДР ОСОБА_6 , довідка про проходження ОСОБА_6 курсу підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії «Е», довідка Малинського МРТМО про те, що ОСОБА_6 дійсно працює в МРТМО на посаді водія ГАЗ-53 07-31 ЖИП, - залишити при матеріалах провадження.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя:
