Справа №2-а-21 /07р
Справа №2-а-21 /07р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2007 року. Ватутінський міський суд Черкаської області
в складі: головуючого Костенко І.М.
при секретарі Крамаренко Т.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ватутіне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ватутінського міського управління праці та соціального захисту населення, головного управління праці та соціального захисту населення в Черкаської області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги -
встановив:
позивач в судовому засіданні частково змінив свої позовні вимоги і просить суд стягнути із Ватутінського міського управління праці та соціального захисту населення Черкаської області, головного управління праці та соціального захисту населення в Черкаської області в солідарному порядку на його користь суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій, в розмірі 4725 гривень 30 копійок та три проценти річних від прострочених сум платежів в розмірі 130 гривень 95копійки, а всього 4856 гривень 25 копійок посилаючись на те, що він являється учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком і беручи до уваги, що мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2005 року становила - 332 гривні, станом на 04.05.2006 року становила - 359 гривень та станом на 04.05.2007 року становила - 410, 06 гривень відповідач повинен був виплатити йому за мінусом виплачених сум за 2005 рік - 1660 гривень (332 грн. х 5)~250 гривень О0'коп.(виплаченої допомоги) = 1410 грн.; за 2006 рік -1795 гривень(359 грн. х 5) - 250 гривень (виплаченої допомоги)=. 1545 гривень.; за 2007 рік - 2050 гривень 30 коп. (410, 06 грн. х 5) - 280 грн. = 1770, 30 гривень, а всього 4725 гривень ЗО копійок. Крім того, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому він вважає, що врахувавши дану норму Закону та провівши відповідні розрахунки відповідач повинен йому виплатити три відсотки від суми боргу в розмірі 130 гривень 95 коп..
Відповідачі в добровільному порядку не бажають відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду, а тому при таких обставинах він змушений був звернутися до суду з даним позовом.
Представники відповідачів частково змінені позовні вимоги позивача не визнали і просять суд в позові відмовити, оскільки виплати разової грошової допомоги позивачу проводилися на підставі Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, якими були встановлені розміри грошової допомоги окремим категоріям громадян і які були відповідно виплачені відповідачу. Провести виплати в повному обсязі відповідно до Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління не в змозі в зв'язку з відсутністю коштів.
Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи вважає, що частково змінені позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, оскільки є законними, обгрунтованими і підтверджуються відповідними доказами.
В судовому засіданні судом було встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 і відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але всупереч ст. 2 зазначеного Закону та ст. 22 Конституції України, грошова допомога призначена позивачу за період часу з 2005 по 2007 роки витйачу#алася не і повному обсязі, a cuvfe* у 2005 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» йому було виплачено - 250 гривень, коли мінімальна пенсія за віком відповідно до довідки управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області станом на 04.05.2005 року складала - 332 грн., а тому сума виплати за 2005 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, ' гарантії їх соціального захисту» мала складати не 250 гривень, а 1660 грн. (332 грн. х 5 ) ( невиплачено- 1410 грн).; у 2006 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік » позивачеві ОСОБА_1 було виплачено 250 гривень, тоді коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2006 року складала - 359 грн., а тому сума виплати за 2006 рік мала складати не 250 грн., а 1795 грн(359х 5)(невиплачено-1545 грн).; у 2007 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» йому було виплачено - 280 гривень, тоді коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2007 року складала -410, 06 грн., атому сума виплати за 2007 рік мала складати не 280 грн., а 2050, 30 грн. (410, 06 грн. х 5 )(невиплачено- 1770, 30 грн.).
Рішенням Конституційного Суду України №20 РП/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст. ст. 44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень частини другої, третьої, четвертої ст. 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення СТ. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється учасникам бойових дій в розмірі - 120 грн. та чітко визначено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів, або внесення до чинних Законів за ч.3 ст. 22 Конституції не допускається.
Проаналізувавши вказане рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20 РП/2004, та враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер суд прийшов до висновку, що необхідно задовольнити вимоги стосовно виплати недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки, оскільки Верховна Рада України, приймаючи Закони України: "Про Державний бюджет України на 2005 рік", Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік", Закон України "Про Державний
бюджет на 2007 рік" знову обмежила соціальне право громадян, закріплене Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на отримання разової грошової допомоги до 5 траня при наявності рішення Конституційного Суду України з цього питання.
Оскільки Закон України «Про Державний бюджет України» приймається щорічно, а рішення про зменшення виплат приймалися після рішення Конституційного Суду за 2004 рік, тому суд вважає, що і на майбутнє слід керуватися положеннями, на які посилався Конституційний Суд в своєму рішенні.
Посилання представників відповідачів на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних Законів і тому виплати проводились відносно даного Закону не ґрунтується на ч.2 ст. 152 Конституції України де зазначено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а тому суд прийшов до висновку, що в даному спорі щодо розміру разової щорічної грошової допомоги, яка повинна виплачуватись позивачу до 5 травня як учаснику бойових дій, слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він, як Закон постійної дії має пріоритет над Законами про Державний бюджет України на 2005 - 2007 роки.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме в рішенні від 08 листопада 2005 року «Кечко проти України» де було встановлено порушення Україною ст. 1 протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині відмови національних судів у задоволені вимоги заявника про виплату надбавок до заробітної плати і де зокрема суд зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги.
Оскільки відповідно до Закону України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» обов'язок виплати щорічної разової допомоги ветеранам війни, які є інвалідами та пенсіонерами покладений на районні та міські управління праці та соціального захисту населення а виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій, які не є інвалідами та пенсіонерами здійснюється централізовано через виплатні центри головних управлінь праці та соціального захисту населення в областях, а списки отримувачів формується районними військкоматами а не місцевими управліннями праці та соціального захисту населення, а тому суд визнає належним відповідачем по справі головне управління праці та соціального захисту населення в Черкаській області.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне частково змінені позовні вимоги позивача задовольнити повністю та стягує з головного управління праці та соціального запхисту населення в Черкаській області на користь позивача суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій за період часу з 2005 по 2007 роки, в розмірі 4725 гривень 30 копійок, три проценти річних
від прострочених сум платежів в сумі 130 гривень 95 копійок та 51 гривню державного мита в доход держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-РП/2004, рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року «Кечко проти України», Законом України «Про статус ветеранів війни» гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законами України «Про Державний бюджет України» на 2005 - 2007 роки та ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
постановив:
Частково змінені позовні вимоги ОСОБА_1 до Ватутінського міського управління праці та соціального захисту населення Черкаської області, головного управління праці та соціального захисту населення в Черкаської області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги задовольнити повністю.
Стягнути з головного .управління праці та соціального Черкаської області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій за період часу з 2005 по 2007 роки, в розмірі 4725гривень 30 коп. та три проценти річних від прострочених сум платежів в сумі 130 гривень 95 копійок, а всього стягнути 4856(чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість) гривень 25 копійок .
Стягнути з головного управління праці та соціального Черкаської області 51 (п'ятдесят одну) гривню державного мита в доход держави.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
