Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/16/24
Провадження № 11-258заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/16/24 за позовом Міністерства юстиції України до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, про визнання протиправним та скасування рішення, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 (судді Тацій Л. В., Єзеров А. А., Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г., Шарапа В. М.),
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції 15.01.2024 надійшла позовна заява Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якій позивач просить визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 14.12.2023 № 1312/0/15-23 «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 » (далі - оскаржуване рішення).
1.2. На обґрунтування позову Мін`юст зазначає, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, ВРП діяла не відповідно до норми частини другої статті 19 Конституції України, використавши свої повноваження всупереч меті, задля якої такі повноваження надані законом, необґрунтовано (тобто без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення), упереджено та недобросовісно, надавши перевагу доводам судді ОСОБА_1 та не взявши до уваги аргументи, на які Мін`юст міг послатися на спростування доводів судді про втручання у здійснення правосуддя. На переконання позивача, ВРП безпідставно кваліфікувала як неправомірний вплив на судову владу втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя реалізацію Мін`юстом (учасником адміністративної справи № 320/19124/23) права на звернення зі скаргою до Уповноваженого із захисту державної мови відповідно до Закону України від 25.04.2019 № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі - Закон № 2704-VIII) у зв`язку з порушенням головуючою суддею ОСОБА_1 в судовому засіданні з розгляду названої адміністративної справи вимоги, зокрема статті 14 зазначеного Закону, щодо здійснення правосуддя державною мовою. Скарга Мін`юсту не стосувалася повноважень суду щодо залучення до участі у справі № 320/19124/23 перекладача, а була спрямована на забезпечення дотримання Закону № 2704-VII у зв'язку з фактом здійснення суддею ОСОБА_1 судочинства іншою мовою, ніж державна, а також на реалізацію передбаченого цим Законом механізму реагування Уповноваженого із захисту державної мови на такий факт.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
2.1. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 16.01.2024 відкрив провадження у справі № 990/16/24 за позовом Мін`юсту до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення, ухвалою від 04.03.2024 залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя, а ухвалою від 21.10.2024 закрив провадження у цій справі за клопотанням відповідача на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), дійшовши висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
2.2. Касаційний адміністративний суд встановив, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа № 320/19124/23 за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_4 до Мін`юсту, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 та на стороні відповідача - Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, про визнання протиправними та скасування наказів Мін`юсту від 06.02.2023 № 478/5 «Про задоволення скарги» та від 14.04.2023 № 1342/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна».
У судовому засіданні 16.08.2023 головуючою суддею ОСОБА_1 ухвалено дозвіл ОСОБА_3 (іноземцю) надавати пояснення російською мовою, так само як і задавати йому питання та відповідати на них.
Мін`юст подав до Уповноваженого із захисту державної мови скаргу від 06.10.2023 № 131344/33.2.3/11-23 на дії судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, у якій покликався на порушення під час здійснення правосуддя вимог статті 14 Закону № 2704-VIII.
13.11.2023 до ВРП надійшло повідомлення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 про втручання у здійснення правосуддя. У повідомленні суддя ОСОБА_1 зазначила, що 16.08.2023 в судовому засіданні з розгляду адміністративної справи № 320/19124/23 суд, з`ясувавши, що рівень володіння державною мовою учасника справи ОСОБА_2 , який є іноземцем, не достатній для розуміння ним запитань, які йому ставить суд, та надання на них відповідей, та врахувавши відсутність заперечень інших учасників судового процесу, зокрема й представників Мін`юсту, поставив ОСОБА_3 кілька запитань російською мовою, висловивши при цьому зауваження, що він має надати пояснення виключно стосовно обставин справи. Суддя ОСОБА_1 пояснювала доцільність прийнятого рішення обмеженим фінансуванням витрат суду, зокрема на оплату послуг перекладача, та забезпеченням економії судового процесу.
Суддя ОСОБА_1 вважала, що скарга, з якою Мін`юст звернувся до Уповноваженого із захисту державної мови, є тиском на неї, просила ВРП вжити заходи задля забезпечення її захисту від протиправних дій Мін`юсту.
До повідомлення суддя додала копію листа Уповноваженого із захисту державної мови від 23.10.2023 та копію компакт-диску із записом судового засідання від 16.08.2023, що були предметом дослідження ВРП.
За результатами розгляду повідомлення судді ОСОБА_1 ВРП вирішено (рішення від 14.12.2023):
- звернути увагу Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя на дотримання приписів статті 19 Конституції України, гарантій незалежності суддів та авторитету правосуддя під час здійснення повноважень з розгляду скарг фізичних та юридичних осіб на дії суду / суддів з підстав, визначених Законом № 2704-VIII;
- внести до Мін`юсту подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності посадових осіб Мін`юсту за вчинення дій, що порушують гарантії незалежності суддів та підривають авторитет правосуддя;
- звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо перевірки в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, обставин, зазначених у повідомленні судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1
2.3. Закриваючи провадження у справі, Касаційний адміністративний суд виходив з того, що законодавством встановлено обмеження щодо звернення до адміністративного суду з позовом суб`єктами владних повноважень. Можливість такого звернення суб`єкта владних повноважень має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій при реалізації визначених законом повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом. Оскільки Мін`юст не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом до ВРП про скасування рішення, зокрема й ухваленого за результатами розгляду повідомлення судді (суддів) про втручання у здійснення правосуддя, оскаржуване рішення не може бути предметом розгляду адміністративного суду за його (Мін`юсту) зверненням.
3. Короткий зміст апеляційної скарги
3.1. Мін`юст подав апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 21.10.2024, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3.2. Обґрунтовує апеляційну скаргу позивач тим, що, по-перше, 25.07.2024 ВРП подано лише додаткові пояснення у справі, в яких немає клопотання про закриття провадження у справі. Відтак, посилаючись на звернення ВРП з клопотанням про закриття провадження у справі та, як наслідок, задоволення такого клопотання ВРП від 25.07.2024, суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача, якого фактично немає.
По-друге, суд першої інстанції вже вирішував питання про закриття провадження у справі за заявою ВРП від 29.01.2024, і, надавши оцінку відповідним аргументам відповідача, відмовив у задоволенні клопотання, дійшовши висновку про необхідність перевірки доводів позивача під час розгляду справи по суті.
По-третє, з оскаржуваного рішення чітко видно, що воно безпосередньо стосується обставин та подій, зокрема, адміністративної справи № 320/19124/23, стороною у якій був Мін`юст. Більше того, ВРП вирішила, серед іншого, внести подання про притягнення до встановленої законом відповідальності посадових осіб Мін`юсту за вчинення дій, що порушують гарантії незалежності суду та підривають авторитет правосуддя. Отже, захід, який було застосовано ВРП до Мін`юсту, є заходом індивідуального (спеціального) характеру, який напряму зачіпає інтереси посадових осіб Мін`юсту.
По-четверте, має місце звернення до суду позивача не як суб`єкта владних повноважень на підставі частини четвертої статті 5 КАС, а на підставі частини першої зазначеної статті, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Підстав вважати, що позов у цій справі подано суб`єктом владних повноважень на реалізацію публічно-владних управлінських функцій, що характеризує його як позов держави до держави і може мати наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС, немає.
По-п`яте, суд першої інстанції при застосуванні норм процесуального права використав нерелевантну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
4. Рух апеляційної скарги
4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06.11.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мін`юсту на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 21.10.2024, а ухвалою від 21.11.2024 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивача
5.1. ВРП подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, погоджуючись із наведеними в ухвалі Касаційного адміністративного суду від 21.10.2024 підставами закриття провадження у справі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, наголошуючи на тому, що позивач не обґрунтував позовні вимоги та не зазначив, для реалізації яких повноважень або забезпечення виконання яких управлінських функцій ініціював позов.
5.2. Додатково ВРП зазначає, що хоча ухвалою Касаційного адміністративного суду від 15.04.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі (із цим клопотанням ВРП звернулася до суду першої інстанції 29.01.2024), підстави для закриття провадження не відпали. У подальшому ВРП було подано додаткові пояснення з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/83/23 з висновком про застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, а в судовому засіданні 21.10.2024 представник ВРП підтримав клопотання про закриття провадження у справі. Отже, Касаційний адміністративний суд розглянув клопотання ВРП про закриття провадження у справі відповідно до дійсних обставин та прийняв законну ухвалу.
6. Позиція Великої Палати Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
6.2. Відповідно до статті 131 Конституції України ВРП вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів.
6.3. Аналогічні положення закріплені в пункті 9 частини першої статті 3 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), згідно з яким ВРП вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
6.4. Статтею 1 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
6.5. Згідно із частиною першою статті 73 Закону № 1798-VIII ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя: 1) веде і оприлюднює на своєму офіційному вебсайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення; 2) вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; 3) вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення ВРП; 4) ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення; 5) звертається до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; 6) звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду; 7) готує у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об`єднаннями і оприлюднює щорічну доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні; 8) вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя ВРП розглядає за зверненням суддів, суду, органів та установ системи правосуддя, а також із власної ініціативи [пункт 24.1 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (з подальшими змінами; далі - Регламент)].
6.6. Заходи, які ВРП вживає з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, Регламент (пункт 24.5) розділяє на індивідуальні - заходи, передбачені пунктами 1-3 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII, та загального характеру (пункт 24.8) - передбачені пунктами 4-7 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII.
6.7. Оскаржуване позивачем рішення ВРП прийнято за результатами перевірки повідомлення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя під час розгляду адміністративної справи № 320/19124/23.
6.8. Згідно із частиною першою статті 35 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
6.9. Норма частини другої статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
6.10. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
6.11. Частиною першою статті 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
6.12. За частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити у передбачений процесуальним законом спосіб.
6.13. Конституційна гарантія права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, розвинута в наведених нормах КАС, стосується осіб (юридичних і фізичних), що узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.
6.14. Що ж до суб'єктів владних повноважень, то, як установлено частиною четвертою статті 5 КАС, вони мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
6.15. Поширюючи юрисдикцію адміністративних судів на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності [крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС)], законодавець публічно-правові спори, які можуть розглядатися адміністративним судом, обмежує спорами між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, та зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункти 3, 5 частини першої статті 19 КАС).
6.16. Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
6.17. Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС [позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства], суд першої інстанції виходив з того, що провадження у справі відкрито за позовом суб`єкта владних повноважень - Мін`юсту до ВРП, яка також є суб`єктом владних повноважень, тоді як звернення суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом, зокрема до іншого суб`єкта владних повноважень, можливе лише у випадках, передбачених законом, а звернення Мін`юсту з таким позовом правовими нормами не передбачено.
6.18. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо підстави закриття провадження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду керується наведеними вище правовими положеннями щодо меж звернення суб`єкта владних повноважень, який може розглядатися адміністративним судом.
6.19. Нормами пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення № 228), визначено, що Мін`юст є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.
6.20. Підпунктами 54-3, 60, 83-15, 87 пункту 4 Положення передбачено, що Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань:
- звертається до суду з позовами та бере участь у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції»;
- звертається до суду з позовами та бере участь у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішеннями Європейського суду з прав людини, зокрема через територіальні органи Мін`юсту;
- здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з позовом та бере участь у справі про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії;
- звертається до суду з позовом та бере участь у справі про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом, зокрема через територіальні органи Мін`юсту;
- звертається до суду з позовами та бере участь у справах в інтересах осіб, які не мають в Україні постійного місця проживання, під час розгляду справ судами України у межах виконання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, а також в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України чи іншими актами законодавства, зокрема через територіальні органи Мін`юсту.
Іншими нормативними актами також не передбачено звернення Мін`юсту до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення ВРП, зокрема рішення про вжиття заходів задля забезпечення незалежності суду.
6.21. Отже, діюче законодавство, наділяючи Мін`юст правом звернення до суду, водночас не наділяє його відповідним правом щодо оскарження рішення ВРП, винесеного за результатами розгляду повідомлення судді про втручання в його діяльність. Позаяк рішення, яке ВРП приймає як акт індивідуальної дії в порядку статті 73 Закону № 1798-VIII з метою забезпечення незалежності суду та авторитету правосуддя, стосується прав і законних інтересів саме судді (суддів) та суду. Оскаржуване рішення не є винятком, воно не втручається у повноваження Мін`юсту та не стосується правовідносин, у яких Мін`юст уповноважений звертатись до адміністративного суду з позовами відповідно до чинного законодавства.
6.22. У зв`язку із цим суд першої інстанції правильно застосував норми статті 73 Закону № 1798-VIII, Положення № 228 та не порушив норми процесуального права, закриваючи провадження у справі.
6.23. Застосування судом першої інстанції норм частини четвертої статті 5, пункту 1 частини першої статті 238 КАС відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/83/23, яка є релевантною до спірних правовідносин, а отже, правомірно застосована судом першої інстанції як приклад правозастосування.
6.24. Довід позивача в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції закрив провадження у справі за відсутності клопотання учасників справи про це, спростовується матеріалами справи.
Дійсно, ухвалою Касаційного адміністративного суду від 15.04.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання ВРП про закриття провадження у справі з тих підстав, що доводи Мін`юсту потребують перевірки в межах розгляду справи по суті з метою встановлення наявності / відсутності у позивача порушеного права оскаржуваним рішенням.
Разом з тим така відмова не могла бути перешкодою для закриття провадження у справі за наявності для цього встановлених законом підстав. До того ж ВРП в додаткових поясненнях, які надійшли до Касаційного адміністративного суду, фактично повторно заявила клопотання про закриття провадження у справі та навела для цього додаткові аргументи, зокрема послалася на застосування норм процесуального права в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/83/23.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
7.1. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.2. Ураховуючи наведене, апеляційна скарга Мін`юсту залишається без задоволення, а ухвала Касаційного адміністративного суду від 21.10.2024 - без змін.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Є. А. УсенкоСудді:О. О. БанаськоМ. В. Мазур О. Л. БулейкоС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний М. І. ГрицівО. В. Ступак О. А. ГубськаІ. В. Ткач В. В. КорольО. С. Ткачук О. В. КривендаН. В. Шевцова
