Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16781/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-Реконструкція
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 (суддя Пукшин Л. Г.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 (Корсак В. А. - головуючий, судді Алданова С. О., Євсіков О. О.) у справі
за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
про стягнення 167 829 568,23 грн,
(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Комісар С. П., Ларькін М. М., відповідача - Янович-Бунь І. Б.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-Реконструкція, яким, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.07.2023, просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 164 388 199, 97 грн, яка складається із суми основного боргу - 148 654 741, 91 грн, 10 030 749, 73 грн - пені, 1 872 513, 59 грн - 3 % річних, 3 830 194, 74 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором надання послуг з транспортування теплової енергії № 5 від 01.06.2017 в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги з транспортування теплової енергії за період з березня 2021 року по вересень 2021 року.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 01.06.2017 між КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (підприємство) та ТОВ «Євро-Реконструкція» (товариство) укладено договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії за умовами якого підприємство зобов`язується транспортувати теплову енергію, яка виробляється товариством і постачається споживачам зони теплопостачання товариства, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні підприємства, а товариство зобов`язується оплачувати за послуги з транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).
У п. 4.1. договору передбачено, що тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Згідно з п.п. 4.2.-4.4. договору загальна сума вартості транспортування теплової енергії товариства за цим договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії товариства мережами підприємства, яка визначається згідно п. 4.7. договору. Товариство зобов`язується до 8 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати нарочно підприємству форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою. Підприємство протягом 4 календарних днів після отримання форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає нарочно товариству акт про надання послуг з транспортування теплової енергії у двох екземплярах. Товариство протягом 4 календарних днів розглядає проект акту про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони і один примірник надсилає підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3. договору.
За умовами п. 4.5. договору товариство зобов`язалось до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування теплової енергії, сплачувати підприємству 30 % від вартості місячного транспортування теплової енергії, який визначається на підставі прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого п. 1.2. договору. Остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії товариство здійснює протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг з транспортування теплової енергії за вирахуванням здійсненої попередньої оплати.
Відповідно до п. 4.7. договору місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами підприємства є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) Форми № 2-НКП-тепло (місячна).
Додатковою угодою № 1 від 01.06.2018 до договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.05.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо протягом 30 днів до терміну закінчення цього Договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, Договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Позивач зазначає, що листом від 15.04.2021 № 40/25/1083 було надіслано відповідачу два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за березень 2021 року на суму 68 118 286, 88 грн, який відповідач отримав 20.04.2021 (згідно відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення).
Однак, 23.04.2021 позивачу надійшов лист відповідача від 22.04.2021 № 09/924, в якому останній в якості заперечень до акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за березень 2021 року, не заперечуючи щодо обсягу наданих послуг, висловив заперечення щодо вартості послуг, вказавши такі заперечення:
- за умовами договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал. має встановлюватися НКРЕКП (п. 4.1 договору);
- в структурі тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для споживачів ТОВ Євро-Реконструкція, встановлених постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823, експлуатаційні витрати на транспортування власно теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб`єктів господарювання враховано у розмірі 89,74 грн за 1 Гкал;
- в структурі тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води, встановлених для ТОВ «Євро-Реконструкція» постановою НКРЕКП від 13.01.2021 № 40, витрати на транспортуванні власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб`єктів господарюванні складають 378, 32 грн за 1 Гкал.
В подальшому позивачем було направлено відповідачу по два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за квітень 2021 року на суму 36 216 355, 27 грн, за травень 2021 року на суму 11 649 255, 04 грн, за червень 2021 року на суму 1 3 917 567, 12 грн, за липень 2021 року на суму 5 459 285, 75 грн, за серпень 2021 року на суму 6 588 706, 56 грн, а також, за вересень на суму 9 705 285, 29 грн.
Відповідач у відповідь направив позивачу листи із запереченнями до зазначених актів, в яких по суті продублював заперечення, викладені у листі від 22.04.2021 № 09/924.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі № 910/16781/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Євро-Реконструкція» суму основного боргу в розмірі 51 087 485, 60 грн, пеню в розмірі 3 598 564, 42 грн, 3% річних в розмірі 672 229, 43 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 226 732,25 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 273 479,43грн, в іншій частині позову відмовлено
3.2. Постановою Верховного Суду від 25.05.2023 (Малашенкова Т. М. - головуюча, судді Бенедисюк І. М., Колос І. Б.) касаційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №910/16781/21 в оскаржуваній частині (відмови у задоволенні позовних вимог) скасовано, а справу №910/16781/21 в оскаржуваній частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.
Суд не може погодитись з висновками господарських судів, що вказані тарифи не можуть розповсюджуються на контрагентів позивача, з огляду на те, що останні не є його споживачами. ТОВ «Євро-Реконструкція» не є споживачем теплової енергії, водночас ТОВ Євро-Реконструкція є споживачем послуги із транспортування теплової енергії, що не є тотожними поняттями.
Суди не дослідили та не встановили, з огляду на доводи позивача, чи залежала зміна органу ліцензування, який встановлює відповідний тариф (пункт 4.1 Договору), від сторін Договору, та як сторони могли вплинути на такі зміни і яким чином вони (зміни/не зміни) впливають на правовідносини сторін за неналежне виконання договірних відносин.
Тариф на транспортування теплової енергії для позивача у спірний період НКРЕКП не встановлювався, у зв`язку з чим, з урахуванням унормованого чинним законодавством принципу державного регулювання тарифів на транспортування теплової енергії, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про часткову недоведеність позивачем вартості послуг на транспортування теплоенергії.
3.3. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 910/16781/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ «Євро-Реконструкція» основну суму боргу у розмірі 97 567 256,31 грн; пеню у розмірі 8 984 324,68 грн; 3% річних у розмірі 8 054 693,21 грн; інфляційні втрати у розмірі 53 223 294,03 грн.
Рішення судів аргументовані тим, що вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України Про ціни і ціноутворення є державною регульованою ціною. Отже, затверджений уповноваженим органом тариф на послуги із транспортування теплової енергії є обов`язковим та має застосовуватись учасниками таких правовідносин.
За відсутності повноважень у НКРЕКП щодо встановлення тарифу на транспортування теплової енергії позивачу, суди дійшли висновку, що тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869;
Позивачем правомірно за період з березня 2021 року по вересень 2021 року нарахована вартість наданих відповідачу послуг з транспортування теплової енергії, виходячи з розрахунку 418,49 грн/Гкал без ПДВ, тариф який діяв з 01.01.2021, що встановлений Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 №1487 (зі змінами).
Предметом договору у цьому спорі є саме надання послуг із транспортування тепловими мережами, які знаходяться у господарському віданні позивача, виробленої відповідачем теплової енергії споживачам житлово-комунальних послуг. Тобто відповідач є замовником послуги, що споживається ним у процесі здійснення господарської діяльності із відпуску своїм споживачам теплової енергії задля досягнення економічного результату - отримання прибутку від продажу теплоресурсу. А отже відповідач є таким, що відноситься до категорії інший споживач позивача. Положеннями Порядку № 869 або іншими нормами спеціального законодавства не передбачено необхідності визначення тарифу на транспортування теплової енергії окремо для конкретного споживача відповідної послуги або прийняття уповноваженим органом окремого рішення про такий тариф.
Законодавчо встановлена у відповідача можливість здійснити компенсацію понесених витрат із транспортування теплової енергії своїм споживачам за рахунок оплати ними ціни теплової енергії, яка включає усю вищенаведену сукупність тарифи на виробництво, транспортування та постачання, - не є підставою для застосування тарифів, визначених НКРЕКП.
У спірних правовідносинах тариф на транспортування теплової енергії є окремим тарифом, який підлягає застосуванню при оплаті послуг з транспортування теплової енергії в результаті їх споживання відповідачем.
Оскільки у спірний період, позивач надав відповідачу послуги з транспортування теплової енергії загальною вартістю 148 654 741,91 грн, з яких рішенням від 09.02.2022 у цій справі вже було задоволено частково вимоги позивача у сумі 51 087 485,60 грн, та станом на момент вирішення спору по суті відповідачем було сплачено, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 97 567 256,31 грн є обґрунтованими.
Суди дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, а тому стягненню підлягає пеня у розмірі 8 984 324,68 грн, 3% річних у розмірі 8 054 693,21 грн та інфляційних у розмірі 53 223 294,03 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Скаржник стверджує, що відсутній висновок щодо застосування частини четвертої статті 19 та частини тринадцятої статті 20 Закону України Про теплопостачання про те, який тариф на транспортування теплової енергії підлягає застосуванню до послуг транспортування теплотранспортуючою організацією теплової енергії, виробленої іншою - теплогенеруючою організацією, яка не є теплотранспортуючою сама в умовах законодавчо закріпленого імперативу про неможливість теплотранспортуючої організації відмовити теплогенеруючій організації в транспортуванні виробленої теплової енергії.
Крім того, відсутній висновок щодо застосування частини першої статті 20 Закону України Про теплопостачання стосовно визначення джерела компенсації різниці в тарифах у випадку застосування у правовідносинах між теплогенеруючою та теплотранспортуючою організацією тарифу на транспортування теплової енергії в розмірі, який не може бути відшкодовано за рахунок тарифу на теплову енергію (складовою якого є тариф на транспортування).
Сума грошових коштів, отриманих відповідачем від власних споживачів, є меншою за суму, сплати якої вимагає позивач. Відповідно, тариф на транспортування (як частина тарифу на теплової енергію), що застосовувався протягом спірного періоду до споживачів відповідача, не є джерелом коштів для оплати транспортування теплової енергії в частині суми перевищення тарифу транспортування, встановленого для споживачів Позивача над тарифом транспортування, встановленого для споживачів Скаржника. Застосування до скаржника тарифу на транспортування теплової енергії без наявності джерел компенсації витрат суперечить принципу пропорційності.
Суди не надали повну та правильну оцінку спірним відносинам та не повно встановили обставини справи, у тому числі не врахували діючу заборону скаржнику на підвищення тарифів як джерела покриття витрат, не встановили наявність інших джерел покриття витрат на транспортування в умовах, якщо такі не враховано в тарифі для кінцевого споживача.
Судом апеляційної інстанції без будь яких нормативних обґрунтувань віднесено Скаржника до категорії інший споживач позивача.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.
Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України Про теплопостачання. У преамбулі цього Закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії.
У статті 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що сфера теплопостачання - це сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
5.4. Як встановили суди попередніх інстанцій, предметом договору у даному спорі є саме надання послуг із транспортування тепловими мережами, які знаходяться у господарському віданні позивача, виробленої відповідачем теплової енергії споживачам житлово-комунальних послуг. Тобто відповідач є замовником послуги, що споживається ним у процесі здійснення господарської діяльності із відпуску своїм споживачам теплової енергії задля досягнення економічного результату - отримання прибутку від продажу теплоресурсу. А отже відповідач є таким, що відноситься до категорії інший споживач позивача.
Згідно зі статтею 15 Закону України Про теплопостачання (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.
Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється:
- Кабінетом Міністрів України;
- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.
Відповідно до статті 16 Закону України Про теплопостачання до повноважень НКРЕКП, зокрема належать:
- розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання;
- забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання;
- розроблення і затвердження методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках;
- встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється комісією.
Згідно зі статтею 16-1 Закону України Про теплопостачання до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належать:
- ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);
- здійснення відповідно до своєї компетенції контролю за додержанням ліцензійних умов.
Відповідно до приписів статті 20 Закону України Про теплопостачання, зокрема вказано, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (частина перша).
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (частина друга).
Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством (частина третя).
Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (частина тринадцята).
Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи (частина чотирнадцята).
Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається (частина п`ятнадцята).
Зі змісту наведених норм вбачається, що регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться шляхом видачі ліцензії на певний вид діяльності та встановлення уповноваженим органом тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Таким чином, законом передбачено повноваження з встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії як НКРЕКП, так і органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Подібні висновки викладений у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №910/16781/21, яка розглядається і якою направлялася справа на новий розгляд.
5.5. Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За змістом статей 189, 191 Господарського кодексу України та статей 10, 11 Закону України Про ціни і ціноутворення суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Отже, згідно із положеннями зазначених норм права, тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін. Тобто, вартість транспортування теплової енергії не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України Про ціни і ціноутворення є державною регульованою ціною.
При цьому правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що затверджений уповноваженим органом тариф на послуги із транспортування теплової енергії є обов`язковим та має застосовуватись учасниками таких правовідносин. Аналогічні правові висновки щодо обов`язковості застосування державних регульованих цін, у разі їх затвердження уповноваженим органом, викладені у постанові Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №917/743/18 у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Відтак виконавчі органи, зокрема, міських рад, встановлюють тарифи на транспортування теплової енергії, за винятком тарифів, які встановлюються НКРЕКП.
Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання врегульовано:
- у постанові Кабінету Міністрів України Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги від 01.06.2011 №869;
- у постанові НКРЕКП Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання від 25.06.2019 №1174.
Пунктом 1 Порядку № 869 закріплено, що він визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (пункт 2 Постанови).
Водночас Порядок №1174 визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій і суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, які є ліцензіатами НКРЕКП (далі - ліцензіати).
Цей Порядок застосовується під час встановлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Отже, тариф на транспортування теплової енергії встановлюються як НКРЕКП, так і органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Відтак, у залежності від того, який орган уповноважений на формування тарифів на транспортування теплової енергії (НКРЕКП чи орган місцевого самоврядування), залежить, який Порядок (№869 чи №1174) підлягає застосуванню у правовідносинах, що склалися, зокрема із транспортування теплової енергії природними монополіями.
Саме на вказаному акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 у справі, що розглядається.
5.6. Ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню.
ТОВ Євро-Реконструкція є суб`єктом природної монополії - теплогенеруючою юридичною особою, яка здійснює виробництво теплової енергії на підставі відповідної ліцензії НКРЕКП.
КП Київтеплоенерго також здійснює свою діяльність з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП.
Так, відповідно до пункту 1.4, 1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308 (далі - Ліцензійні умови), НКРЕКП, здійснює ліцензування господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, якщо заявлений (фактичний згідно зі звітністю) обсяг транспортування теплової енергії в наступному (минулому) календарному році перевищуватиме (перевищував) 145 тисяч Гкал та якщо суб`єкт господарювання здійснює ліцензовану діяльність з постачання теплової енергії при забезпеченості споживачів приладами обліку теплової енергії станом на 01 серпня 2017 року більше ніж 70 %, станом на 01 січня 2018 року більше ніж 90 %.
Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території однієї області України (або лише на території міста Києва), та якщо заявлений (фактичний згідно зі звітністю) обсяг транспортування теплової енергії в наступному (минулому) календарному році не перевищуватиме (не перевищував) 145 тисяч Гкал та/або якщо суб`єкт господарювання здійснює ліцензовану діяльність з постачання теплової енергії при забезпеченості споживачів приладами обліку теплової енергії станом на 01 серпня 2017 року менше ніж 70 %, станом на 01 січня 2018 року менше ніж 90 %.
Тобто, з аналізу наведених норм Ліцензійних умов вбачається, що ліцензіатом послуг з транспортування теплової енергії станом на дату укладення спірного Договору могли бути як обласні та Київська міська державні адміністрації, так і НКРЕКП, в залежності від обсягу транспортування теплової енергії.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалось сторонами, на момент укладення спірного Договору (01.06.2017) встановлення тарифу здійснювалось НКРЕКП.
У подальшому у відповідності до вимог Ліцензійних умов (пункт 1.5) та Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності (стаття 6) КП «Київтеплоенерго» перейшло під регулювання місцевих органів влади - Київської міської державної адміністрації, що у свою чергу не заперечується сторонами спору, та підтверджується ними в судовому засіданні при розгляді касаційної скарги.
Постановою від 12.04.2019 № 549 Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов НКРЕКП визнано такою, що втратила чинність, зокрема постанова НКРЕКП від 11.05.2017 № 637 Про встановлення тарифу на транспортування теплової енергії Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
У подальшому НКРЕКП не встановлювало жодного тарифу на транспортування теплової енергії Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Отже, за відсутності повноважень у НКРЕКП щодо встановлення тарифу на транспортування теплової енергії позивачу, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (Порядок №869).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 за №1487 затверджено тарифи на транспортування позивачем теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів КП «Київтеплоенерго» для інших споживачів.
Направляючи справу № 910/16781/21 на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, що слово споживач можна тлумачити по-різному і досить широко, зокрема, але не виключно, споживачем є фізична чи юридична особа, яка споживає, використовує продукт чийогось виробництва (включаючи і свій власний продукт). Розподільчими мережами КП «Київтеплоенерго» відбувається транспортування теплової енергії, зокрема відповідача для своїх споживачів, тобто відповідач використовує розподільчі системи позивача для забезпечення власних потреб з метою отримання прибутку. Дійсно ТОВ Євро-Реконструкція не є споживачем теплової енергії, водночас ТОВ Євро-Реконструкція є споживачем послуги із транспортування теплової енергії, що не є тотожними поняттями.
5.7. Згідно з частиною першою статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Як слідує із оскаржених рішень, суди встановили, що ТОВ Євро-Реконструкція є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, яка не є теплотранспортуючою організацією, а тому транспортування теплової енергії, виробленої ТОВ Євро-Реконструкція, здійснюється тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні КП «Київтеплоенерго», як теплотранспортуючої організації, на підставі договору зо надання послуг транспортування теплової енергії.
Судами попередніх інстанцій, із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2023, якою направлено справу на новий розгляд, встановлено, що тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.
У взаємозв`язку із вказаним, суди зазначили, що відповідач є замовником послуги, що споживається ним у процесі здійснення господарської діяльності із відпуску своїм споживачам теплової енергії задля досягнення економічного результату - отримання прибутку від продажу теплоресурсу. А отже відповідач є таким, що відноситься до категорії інший споживач позивача.
Вказані твердження відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.05.2023 про те, що ТОВ «Євро-Реконструкція» є споживачем послуги із транспортування теплової енергії
Тобто, суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи, вірно врахували висновки Верховного Суду, які стали підставою направлення справи на новий розгляд, правильно вказали на обставини застосування у спірних правовідносинах Порядку № 869, а також встановили, що відповідач є споживачем відповідних послуг за спірним договором.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що скаржником не спростовано висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно за період з березня 2021 року по вересень 2021 року нарахована вартість наданих відповідачу послуг з транспортування теплової енергії, виходячи з розрахунку 418,49 грн/Гкал без ПДВ, тариф який діяв з 01.01.2021, що встановлений Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 №1487 (зі змінами).
5.8. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Необхідним є з`ясування відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач стверджував про відсутність висновку щодо застосування частини четвертої статті 19 та частини тринадцятої статті 20 Закону України Про теплопостачання. На думку відповідача, такий висновок має стосуватися того, який тариф на транспортування теплової енергії підлягає застосуванню до послуг транспортування теплотранспортуючою організацією теплової енергії, виробленої іншою - теплогенеруючою організацією, яка не є теплотранспортуючою сама в умовах законодавчо закріпленого імперативу про неможливість теплотранспортуючої організації відмовити теплогенеруючій організації в транспортуванні виробленої теплової енергії.
Колегія суддів зауважує, що в обґрунтування підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник наводить доводи, які змістовно вже були враховані Верховним Судом під час перегляду вказаної справи і у постанові від 25.05.2023 акцентовано на ключові обставини спірних правовідносин.
Як зазначалося вище, у постанові від 25.05.2023 Верховний Суд здійснив розмежування порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, вказано про відмінності застосування постанови Кабінету Міністрів України Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги від 01.06.2011 № 869 і постанови НКРЕКП Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання від 25.06.2019 №1174.
Так, Верховний Суд у вказаній постанові погодився із висновками судів про те, що тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.
Таким чином, у вказаній частині суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи врахували зазначене і змістовно дослідили спірні позовні вимоги, зокрема із застосуванням Порядку № 869.
Крім того, скаржник вважає, що відсутній висновок щодо застосування частини першої статті 20 Закону України Про теплопостачання стосовно визначення джерела компенсації різниці в тарифах у випадку застосування у правовідносинах між теплогенеруючою та теплотранспортуючою організацією тарифу на транспортування теплової енергії в розмірі, який не може бути відшкодовано за рахунок тарифу на теплову енергію (складовою якого є тариф на транспортування).
Колегія суддів зауважує, що у постанові від 25.05.2023 у контексті відповідних доводів звернуто увагу на те, що питання обґрунтованості/необґрунтованості встановленого НКРЕКП тарифу на теплову енергію для ТОВ «Євро-Реконструкція» не є предметом розгляду даного спору. До предмету доказування у цій справі не відносяться тарифи, за якими здійснювалось постачання теплової енергії відповідачем своїм споживачам. При цьому відносини між НКРЕКП та ТОВ «Євро-Реконструкція» є окремими самостійними правовідносинами, які не можуть впливати на правовідносини, що склалися між КМДА та КП «Київтеплоенерго», з однієї сторони, та КП Київтеплоенерго з ТОВ «Євро-Реконструкція», з іншої сторони. У разі наявності, на думку відповідача, встановлених НКРЕКП економічно невигідних/невиправданих тарифів, з урахуванням витрат на транспортування теплової енергії, ТОВ Євро-реконструкція не позбавлена права звернутись до Регулятора із пропозицією/вимогою/позовом про приведення тарифів на теплову енергію у відповідності до вимог статті 20 Закону України Про теплопостачання.
Тобто, Верховний Суд вже оцінював змістовно подібні аргументи і вказав на те, що це не є предметом розгляду справи № 910/16781/21. Водночас у касаційній скарзі відповідач фактично стверджує про відсутність джерел компенсації відповідних витрат за обставин заборони ТОВ «Євро-реконструкція» підвищувати тарифи для кінцевих споживачів. Однак, колегія суддів додатково зауважує, що у межах справи № 910/16781/21 вказане не входить до предмету оцінки та дослідження судами, а відповідні доводи не заперечують обставин, які встановлені судами, щодо наявності заборгованості за послуги з транспортування теплової енергії.
Таким чином, колегія суддів не убачає підстав для формування додаткових висновків, які б не були враховані судами попередніх інстанцій, а інших мотивів саме в межах підстави касаційного оскарження, відповідачем наведено не було.
5.9. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі № 910/16781/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
О. В. Случ
