Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 22-ц/813/1030/24
Справа № 2/1519/6903/11
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А.
Доповідач Карташов О. Ю.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Назарової М.В., Стахової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Долгової В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича
на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 02 вересня 2020 року
у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст подання
У серпні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до суду з поданням щодо вирішення питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: земельну ділянку площею 0,52 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 181,2 кв.м.
В поданні зазначено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області перебуває виконавчий лист по справі № 1519/2-6903/11, виданий Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 657222,98 грн та судових витрат 1700 грн, витрат на ІТЗ 120 грн.
Для погашення заборгованості за вищезазначеним виконавчим документом стягнення має бути звернуто на житловий будинок загальною площею 113.4 кв.м., житловою площею 58,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, 21085 від 03.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Іллічова Н.А. 03.12.2007 року зареєстрована в реєстрі за №21085 та земельну ділянку площею 0,52 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Іллічова Н.А. 03.12.2007 року зареєстрована в реєстрі за №21085.
Право власності боржника на вищезазначений житловий будинок зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.12.2007 року, реєстраційний номер майна: 16482218.
Разом з цим, право власності на земельну ділянку площею 0,52 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований вищевказаний житловий будинок, в установленому Законом порядку за боржником - не зареєстровано, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного земельного кадастру.
Окрім того, земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Іллічова Н.А. 03.12.2007 року зареєстрована в реєстрі за №21085, не має кадастрового номеру, що унеможливлює передачу арештованого нерухомого майна боржника на примусову реалізацію за допомогою системи реалізації арештованим майном ДП «СЕТАМ».
За загальним правилом наявність кадастрового номера є істотною умовою для відчуження та реєстрації речових прав на земельні ділянки.
У своєму поданні приватний виконавець, також, просив зазначити в судовому рішенні, що воно є підставою для звернення до уповноважених органів Державного земельного кадастру для присвоєння земельній ділянці площею 0,52 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрового номеру так як його відсутність унеможливлює передачу арештованого нерухомого майна боржника на примусову реалізацію за допомогою системи реалізації арештованим майном ДП «СЕТАМ».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2020 року в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - відмовлено
Відмовляючи у поданні суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що приватний виконавець у своєму поданні про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , довів, що у боржника відсутні джерела доходу, кошти на рахунках банків та фінансових установах, рухомого майна за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги стягувача.
Таким чином, до вирішення питання про реалізацію рухомого майна боржника і направлення коштів на погашення заборгованості по виконавчому листу, вчинення приватним виконавцем всіх можливих дій спрямованих на виконання рішення суду, звернення приватного виконавця до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, яке являється крайнім заходом, є передчасним.
Також ухвалюючи рішення по справі районний суд виходив з того, що предметом спору є стягнення грошових коштів, а не погашення заборгованості за рахунок предмета іпотеки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович вважаючи ухвалу суду необґрунтованою та такою, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову про задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: земельну ділянку, площею 0,52 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок загальною площею 113, 4 кв.м., житловою площею 58,2 кв.м. Зазначити в судовому рішенні, що воно є підставою для звернення до уповноважених органів державного земельного кадастру для присвоєння земельній ділянці площею 0,52 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В скарзі зазначено, що суд розглянув подання без участі приватного виконавця і без його повідомлення про день і час розгляду подання. Текст ухвали ним було отримано 03.09.2020 року.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що приватний виконавець у своєму поданні про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , довів, що у боржника відсутні джерела доходу, кошти на рахунках банків та фінансових установ, рухомого майна за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги стягувача. Також, судом не вбачається, що приватним виконавцем було здійснено передбачені ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» дії. Натомість матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 1519/2-6903/11, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, 22.11.2012 року, підтверджують відсутність у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача та факт ознайомлення боржника з постановами про відкриття виконавчих проваджень та іншими матеріалами справи, а також факт умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Зокрема, вищевказаний виконавчий документ вже неодноразово, з 2012 року, перебував на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби та повертався стягувачу з різних причин, про що свідчать відповіді відмітки на зворотному боці виконавчого листа.
Окрім того, в скарзі акцентується увага, що стаття 440 Цивільного процесуального кодексу України не передбачає обов`язку приватного виконавця доводити суду про здійсненні заходи у черговості, що передбаченні ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та факт ухилення боржника від покладених на нього судовим рішенням зобов`язань. Вказана норма регламентує вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Судом першої інстанції не враховано, що згідно частини 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
Отже, відсутність позитивного рішення суду про звернення стягнення на земельну ділянку належну боржнику, право власності на яку не зареєстроване у встановленому законом порядку, унеможливить звернення стягнення на житловий будинок належний боржнику, який зареєстрований за ним в установленому порядку, що в свою чергу ускладнить виконання рішення суду, яке набрало законної сили ще 08.10.2012 року.
Окрім того, земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 03.12.2007 року зареєстрована в реєстрі за № 21085, не має кадастрового номеру, що унеможливлює передачу арештованого нерухомого майна боржника на примусову реалізацію за допомогою системи реалізації арештованим майном ДП «СЕТАМ».
Рішення суду, на підставі якого видано вищезазначений виконавчий документ, а ні сторонами виконавчого провадження, а ні будь-якими третіми особами не оскаржувалось та не оскаржується, а отже, набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу від учасників судового провадження у встановлений Законом строк до суду апеляційної інстанції не надходив.
Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості повідомлення про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Заочним рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2012 року та виконавчого листа, виданого 22.11.2012 року, предметом стягнення у даній справі була заборгованість за кредитним договором № ML-503/007/2007 від 03 грудня 2007 року у розмірі 657 222,98 грн (шістсот п`ятдесят сім тисяч двісті двадцять дві гривні 98 копійок), а не погашення заборгованості за кредитним договором № ML-503/007/2007 від 03 грудня 2007 року за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто на житловий будинок загальною площею 113,4 кв.м., житловою площею 58,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ., що належить ОСОБА_3 район, с. Анатолійовичу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, 21085 від 03.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Іллічова Н.А. 03.12.2007 року зареєстрована в реєстрі за № 21085 та на земельну ділянку площею 0,52 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Іллічова Н.А. 03.12.2007 року зареєстрована в реєстрі за №21085.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 травня 2012 року залишено без задоволення.
28.04.2020 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 1519/2-6903/11 виданий 22.11.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 657 222,98 грн та судових витрат 1700 грн, витрат на ІТЗ 120 грн.
Відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника описано та накладено арешт на майно: житловий будинок , загальною площею 113,4 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 та земельну ділянку,площею 0,52 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей з єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна ці об`єкти обтяжені за договором іпотеки та на них накладено арешт.
Відповідно до матеріалів справи виконавчий лист № 1519/2-6903/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 657 222,98 грн та судових витрат 1700 грн, витрат на ІТЗ 120 грн, виданий 22.11.2012 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 28.12.2021 року апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. залишена без задоволення. Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 02.09.2020 року без змін.
Постановою Верховного Суду від 30.11.2022 року касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. задоволена частково. Постанова Одеського апеляційного суду від 28.12.2021 року скасована, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 10 ст.440ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (пункт 13 частина третя статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вирішуючи питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що державний виконавець не вчиняв інші передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення.
При цьому, земельна ділянка право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку та відсутній кадастровий номер перебуває під іпотекою за договором іпотеки № HML-503/007/2007 від 03 грудня 2007 року .
За змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
За змістом положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
З даних доказів суд першої інстанції встановив, що рішенням суду, за яким видано виконавчий лист, було стягнуто заборгованість за договором кредиту ML-503/007/2007; дане рішення не є рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виконавче провадження, в якому відбувались ті виконавчі дії, на які посилається державний виконавець, - виходячи виключно з поданих ним доказів - відкрито за виконавчим листом № 1519/2-6903/11 і у ньому виконується рішення про стягнення заборгованості, а не про звернення стягнення на іпотечне майно.
Таким чином, враховуючи, що виконавчі дії проводились на виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не за рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи, що виконавець не надав доказів на підтвердження того, що має місце звернення стягнення на предмет іпотеки за процедурою, прописаною в законі «Про іпотеку», а також враховуючи, що суд розглядає справу виключно на підставі поданих доказів не виходячи за їх межі, - то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення подання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: земельну ділянку площею 0,52 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 181,2 кв.м.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість висновків ухвали суду, щодо відмови у задоволені подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, доводи апеляційної скарги судове рішення не спростовують, разом з тим, вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням вимог процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Частиною другою статті 128 ЦПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Ухвалюючи рішення місцевий суд зазначив, що в судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. не з`явилися, викликався належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Проте,у матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про призначення подання до розгляду.
Розгляд подання за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223 ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Однак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув справу без належного повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про дату, час та місце розгляду подання, розгляд справи не відклав, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвала Малиновського районного суду міста Одеси від 02.09.2020 року скасуванню з постановленням по справі нового судового рішення.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича задовольнити частково.
Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 02 вересня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді М.В. Назарова
Н.В.Стахова
