Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 185/9804/21
провадження № 61-11168св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки
за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Бондаренко В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Вербківська сільська рада) звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (далі - ГУ Дерджгеокадастру)від 26 лютого 2020 року № 4-2582/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 березня 2020 року, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802, що розташована на території Вербківської сільської ради, як такий, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста»)на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36042562); витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802, що розташована на території Вербківської сільської ради, на користь Вербківської сільської ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Павлоградської окружної прокуратури посилався на те, що наказом ГУ Держгеокадастру від 04 жовтня 2016 року № 4-6366/15-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2 га, розташованої за межами населеного пункту на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади, для ведення особистого селянського господарства.
Розроблену документацію із землеустрою 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 подала для затвердження до ГУ Держгеокадастру. Листом від 11 січня 2018 року ГУ Держгеокадастру повідомило ОСОБА_1 про відмову в затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Не погодившись з вказаною відмовою, ОСОБА_1 оскаржила її в судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі № 160/3982/19 позовну заяву ОСОБА_1 та інших до ГУ Держгеокадастру задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру щодо незатвердження проектів землеустрою, зокрема ОСОБА_1 , щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вербківської сільської ради. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 та інших щодо відведення земельних ділянок.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 26 лютого 2020 року № 4-2582/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802.
Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку проведено 04 березня 2020 року.
На підставі договору купівлі-продажу від 21 березня 2020 року право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802, що розташована на території Вербківської сільської ради, зареєстровано за ТОВ «Сегеста».
Спірна земельна ділянка розташована на території Вербківської сільської ради та входить до масиву земель, які перебували у постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» (далі - ТОВ «СТІЗІ «Спокій Мадава»).
На підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді було передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 7805,5902 га, в тому числі й земельну ділянку площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, яка перебувала у постійному користуванні ТОВ «СТІЗІ «Спокій Мадава» (№ 108 в акті приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення).
За фактами зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру та Вербківської сільської ради під час розгляду документів про безоплатне передання 42 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської об`єднаної територіальної громади 18 червня 2021 року слідчий відділ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за частиною другою статті 364, частиною другою статті 239-1 КК України.
Підставою незаконності оспорюваного наказу прокурор зазначає те, що, приймаючи цей наказ, ГУ Держгеокадастру посилалося лише на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі № 160/3982/19, яким його було зобов`язано затвердити проектну документацію щодо іншої ділянки. Проте ГУ Держгеокадастру затвердило проектну документацію щодо спірної ділянки.
Також прокурор зазначає, що ГУ Держгеокадастру не мало повноважень щодо спірної земельної ділянки, оскільки передало її до земель Вербківської сільської ради. Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, затверджений спірним наказом ГУ Держгеокадастру, не відповідає ЗК України та Закону України «Про землеустрій». Крім того, ОСОБА_1 не мала бажання вести особисте селянське господарство, а правочин щодо купівлі-продажу земельної ділянки був спрямований на заволодіння ТОВ «Сегеста» спірною ділянкою. Спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, тобто порушено умови її використання.
У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 12 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що немає правових підстав для витребування у добросовісного набувача ТОВ «Сегеста» спірної земельної ділянки на користь Вербківської сільської ради, яка за своїм волевиявленням розпорядилась правом на спірну ділянку. Прокурор, який діє в інтересах Вербківської сільської ради, не довів, що його втручання у право власності ТОВ «Сегеста» є виправданим. Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд виходив з того, що вони є неефективними способами захисту, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння землею. Ці вимоги нерозривно пов`язані із вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, у задоволенні якої відмовлено.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради залишив без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2023 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 320/12166/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 125 ЗК України та статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: 1) у правовідносинах переходу права власності на земельні ділянки з державної до комунальної власності та навпаки на підставі наказів органів Держгеокадастру та актів приймання-передачі в період дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» без проведення державної реєстрації; 2) щодо заволодіння юридичною особою земельними ділянками державної чи комунальної власності з використанням механізму їх безоплатної приватизації громадянами. На цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо наявності права власності об`єднаних територіальних громад на земельні ділянки, які відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р, передано у власність об`єднаної територіальної громади, однак право власності на які за громадою не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 125 ЗК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора щодо реалізації ОСОБА_1 , (разом з іншими громадянами) свого права на безоплатну приватизацію з метою передачі набутої земельної ділянки у власність ТОВ «Сегеста» (схема), застосував норми матеріального права (статті 79-1, 83, 117, 118, 125, 142 ЗК України) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15 щодо неправомірного отримання громадянами земельних ділянок комунальної форми власності у приватну власність, реалізоване через обмежене коло «довірених» осіб в інтересах одного набувача, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 щодо заборони використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду як землі іншого виду використання.
Крім того, відсутні висновки Верховного Суду щодо права власності об`єднаних територіальних громад на земельні ділянки, які відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», передано у власність об`єднаної територіальної громади, однак право власності на які за громадою не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 125 ЗК України. Водночас у статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Тому не зрозуміло, з якого моменту набувається право власності та розпорядження земельними ділянками під час їх передання з державної до комунальної власності.
Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, шо спірна земельна ділянка незаконно перейшла з комунальної в державну власність. Фактично земельна ділянка не вибула з власності Вербківської сільської ради, а тому ГУ Держгеокадастру не мало права нею розпоряджатися.
Суди не надали правової оцінки порушенню процедури виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в частині неприпинення права користування нею ТОВ «СТІЗІ «Спокій Мадава».
Суди безпідставно послалися на рішення у справі № 160/3982/19, оскільки предметом дослідження у вказаній справі був інший проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , відмінний від того, який вона подала на затвердження ГУ Держгеокадастру.
Збоку відповідачів відбулося зловживання правами, оскільки метою заволодіння ОСОБА_1 земельною ділянкою було не набуття права власності, а передання її у власність юридичної особи - ТОВ «Сегеста». Аналогічні дії були вчинені 42 громадянами щодо земельних ділянок, які становлять єдиний масив площею понад 85 га.
У серпні та вересні 2023 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
У серпні 2023 року представник ТОВ «Сегеста» подала додаткові пояснення.
У жовтні 2023 року представник ТОВ «Сегеста» подала клопотання про закриття касаційного провадження у справі, мотивуючи відсутністю підстав для перегляду справи в суді касаційної інстанції.
У травні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» подала додаткові пояснення.
У травні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» подала доповнене клопотання про закриття касаційного провадження.
Враховуючи висновки, наведені в мотивувальній частині цієї постанови, підстав для закриття касаційного провадження згідно зі статтею 396 ЦПК України немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 30 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 18 червня 2021 року внесено відомості за частиною другою статті 364 КК України за фактом того, що у період часу 2019-2020 років унаслідок зловживання владою посадових осіб ГУ Держгеокадасту та Вербківської сільської ради з державної власності вибуло 42 земельні ділянки загальною площею 84 га на території Павлоградського району, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави. Крім того, 06 жовтня 2021 року до ЄРДР були внесені відомості за частиною другою статті 239-1 КК України за фактом незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель за попередньою змовою групою осіб.
На час розгляду цивільної справи досудове розслідування у кримінальному проваджені триває, про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень конкретним посадовим особам прокурор на цей час не повідомив.
З матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також з матеріалів цієї справи відомо таке.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ передано Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківській сільській раді) у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі.
З акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21 грудня 2018 року відомо, що під номером 108 була передана земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, загальною площею 85,2359 га, з призначенням 01.04 - для ведення особистого підсобного господарства, з правом постійного користування землею 16 лютого 2018 року ТОВ «СТІЗІ «Спокій Мадава».
Проте у встановленому законом порядку перехід з державної до комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 не був здійснений, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де право власності на цю земельну ділянку зареєстроване за державою, на підставі статті 122 ЗК України.
Рішенням Вербківської сільської ради від 29 серпня 2019 року № 590-38/VІІ скл. голові сільської ради Холоденко Л. П. доручено звернутися до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Вербківської сільської ради, з акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21 грудня 2018 року та додатка до нього, згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» загальною площею 281,8743 га, серед яких була і земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740.
Так, на виконання зазначеного рішення сільської ради наказом ГУ Держгеокадастру від 03 жовтня 2019 року № 4-2428/15-19-СГ були внесені зміни до пункту 1 наказу від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також до пункту 1 акта приймання-передачі земельних ділянок, в частині загальної площі, а саме: площу «7805,5902 га» замінено на «7523,7159 га»; виключено з додатка до акта від 21 грудня 2018 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ земельні ділянки з кадастровими номерами загальною площею 281,8743 га, серед яких була земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740.
На підставі нотаріально посвідченої заяви від 18 жовтня 2019 року (номер в реєстрі 2419) ТОВ «СТІЗІ «Спокій Мадава» в особі директора Стражева Р. В. погодило та надало як землекористувач згоду на передання частинами земельної ділянки загальною площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, у власність громадянам, у тому числі і ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому рішенням Вербківської сільської ради від 26 листопада 2019 року № 638-41/VІІ скл. було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, яка розташована на території Вербківської сільської ради, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) із загального земельного масиву ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 26 лютого 2020 року № 4-2582/15-20-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради.
На підставі договору купівлі-продажу від 21 березня 2020 року, зареєстрованого та посвідченого приватним нотаріусом за № 550, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 здійснила продаж у приватну власність ТОВ «Сегеста» земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802, розташовану території Вербківської сільської ради, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, за суму 25 023, 00 грн.
Крім того, правовідносини стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради були предметом розгляду адміністративної справи № 160/3982/19 за адміністративним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ГУ Держгеокадастру про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року зобов`язано ГУ Держгеокадастру затвердити проекти землеустрою, у тому числі, ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території Вербківської сільської ради.
Як відомо із вказаного рішення суду, наказом ГУ Держгеокадастру від 04 жовтня 2016 року № 4-6369/15-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Вербківської сільської ради; орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням 01.03 - для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу на замовлення ОСОБА_1 Приватне підприємство «Земельний ресурс» у 2016 році розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування норм статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
Отже, заявлені прокурором вимоги про визнання незаконним та скасування наказу органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з власності держави, самі по собі не відповідають належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.
Ураховуючи викладене, у цій справі позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу не відповідають належному способу захисту права власності.
Ці висновки також стосуються і вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, місцевий суд, з яким в цій частині погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що в цій справі позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу і про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки не відповідають належному способу захисту права власності.
З огляду на наведене оскаржувані судові рішення в частині вирішення зазначених вимог позову слід залишити без змін.
Щодо заявлених прокурором позовних вимог до ТОВ «Сегеста»
Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Спір у цій справі в частині вимоги про витребування земельної ділянки є спором про порушення юридичною особою - ТОВ «Сегеста» права територіальної громади як власника землі.
Саме ця вимога відповідає належному способу захисту прав територіальної громади.
Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині витребування земельної ділянки віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення правил юрисдикції загальних судів.
Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правової природи спірних правовідносин, які виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства частину позовних вимог, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалені у справі судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, а провадження у справі щодо цих вимог - закриттю.
З огляду на мотиви цієї постанови Верховний Суд не аналізує інших доводів касаційної скарги прокурора.
Подібні висновки у спорах за участю прокурора і ТОВ «Сегеста» викладені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 185/9666/21 (провадження № 61-11166св23), від 03 липня 2024 року у справі № 185/9701/21 (№ 61-4687св23), від 17 липня 2024 року у справі № 185/9714/21 (провадження № 61-13225св23).
З огляду на те, що касаційну скаргу прокурора у цій справі задоволено частково, Верховний Суд не змінює розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про закриття касаційного провадження у справі відмовити.
Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року в частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасувати.
Провадження у справі в частині вирішення зазначених вимог закрити.
Повідомити керівнику Павлоградської окружної прокуратури, що розгляд цих позовних вимог належить до юрисдикції господарських судів.
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов
