ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/470/22 Справа № 185/9804/21 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого Пищиди М.М.
суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року у справі за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Анатолія Сергійовича в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року позовну заяву керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Анатолія Сергійовича в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки повернуто.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що прокуратурою не дотримано передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку повідомлення позивача про звернення до суду й не надано йому розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Пунктом 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 5 ст. 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v.RUSSIA (no.2), №5447/03, §33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v.RUSSIA, №42454/02, §35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення цієї статті дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно із ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Передумовою для звернення прокурора до суду з приводу захисту інтересів держави в особі Вербківської сільської ради став інформаційний лист Вербківської сільської ради № 1925 від 05.11.2021 року, направлений на адресу Павлоградської окружної прокуратури про те, що Вербківська сільська рада не вживала заходів цивільно-правового характеру стосовно скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25.02.2020 року № 4-2582/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802, від 21.03.2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, що не може розцінюватися судом, як свідома бездіяльність зазначеного органу з приводу порушення інтересів держави.
05.11.2021 року в.о. обов`язків керівника Павлоградської окружної прокуратури Мурчич Д. за вих. № 04/63-4586ВИХ-21 було повідомлено Вербківську сільську раду про звернення до суду з позовом про захист інтересів держави в особі Вербківської сільської ради у вищезазначених спірних правовідносинах.
До апеляційної скарги надано лист № 2091 від 06.12.2021 року від Вербківської сільської ради про незаперечення та не оскарження дій прокуратури щодо представництва інтересів Вербківської сільської ради в суді.
Враховуючи зазначене, висновок суду про не дотримання передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку повідомлення позивача про звернення до суду й не надано йому розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права є помилковим.
Для перевірки наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави суду слід перевірити, а прокурору в позовній заяві необхідно обґрунтувати, чи вимагають захисту реальні державні інтереси та чи є передбачені ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Конституційний Суд України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року (справа №806/1000/17).
Як вбачається із тексту позовної заяви, на виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послався визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав громадян.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором доведено необхідність звернення з відповідним позовом в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».
Таким чином, оскаржувана ухвала, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради задовольнити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
