ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1831/23 Справа № 185/9804/21 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Доповідач - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Макарова М.О.
суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласноїпрокуратури вінтересах державив особіВербківської сільськоїради Павлоградськогорайону Дніпропетровськоїобласті нарішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року по справі за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменко А.С. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ТОВ «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки, в якій просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 26.02.2020 № 4-2582/15-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0802) від 21.03.2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сегеста" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36042562);
- витребувати від ТОВ "Сегеста" земельну ділянку с/г призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Позов мотивовано тим, що за фактами зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради під час розгляду документів про безоплатну передачу 42 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Вурбківської ОТГ Павлоградського району 18.06.2021 СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за ч.2 ст. 364, ч. 2 ст. 239-1 КК України. Проте, Вербківською сільською радою, станом на день подачі позову, невжиті заходи щодо повернення незаконно вибутих із комунальної власності земельних ділянок.
Посилався на те, що наказом ГУ Держгеокадасту у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18-СГ від 21.12.2018 року було передано Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківській сільській раді) Павлоградського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі, відповідно до якого була передана під номером 108 земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 загальною площею 85,2359 га, з призначенням 01.04 для ведення особистого підсобного господарства, з правом постійного користування землею 16.08.2018 ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава». Рішення про припинення права постійного користування зазначеним товариством вказаної земельної ділянки не приймалось. У вищезазначений загальний земельний масив входила і земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0802.
Тоді як, не маючи повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності, наказом ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 26.02.2020 № 4-2582/15-20-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
При винесенні оскаржуваного наказу, ГУ Держгеокадастр в Дніпропетровській області неправомірно керувався рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастр в Дніпропетровській області затвердити проекти землеустрою, серед інших, ОСОБА_1 стосовно відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, так як відповідно до зазначеного рішення, судом досліджувався проект землеустрою, розроблений ПП «Земельний ресурс» у 2016 році. Тоді, як оскаржуваним наказом Держгеокадастр затвердив проект землеустрою, розроблений ПП «Земельний ресурс» у 2019 році.
Крім того, затверджений проект землеустрою у 2020 році не відповідав діючому законодавству, була відсутня обов`язкова документація, з визначенням меж та місцем розташування спірної земельної ділянки.
У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 21.03.2020 року, зареєстрованого та посвідченого приватним нотаріусом за № 550, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснено продаж у приватну власність ТОВ «Сегеста» земельну ділянку площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0802, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, за суму у розмірі 25 023, 00 грн.
Тоді як, ОСОБА_3 не мала бажання займатися особистим селянським господарством, а правочин щодо купівлі-продажу земельної ділянки був штучно направлений на заволодіння ТОВ «Сегеста» спірною ділянкою.
Прокурор вважає, що земельна ділянка використовується на даний час не за призначенням, тобто порушено умови її використання за цільовим призначенням.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судумотивовано тим,що відсутніправові підстави,в порядкуст.ст.387,388ЦК України,для витребуванняу добросовісногонабувача ТОВ«Сегеста» земельноїділянки площею2га,що розташована:Дніпропетровська область,Павлоградський район,Вербківська сільськарада,кадастровий номер:1223582800:01:003:0802,цільове призначення:01.03для веденняособистого селянськогогосподарства,а томуі позовнавимога прокурорапро витребуваннямайна ізчужого незаконноговолодіння накористь Вербківськоїсільської ради,яка засвоїм волевиявленнямрозпорядилась правомна спірнуділянку.Прокурором,який дієв інтересахВербківської сільськоїради,суду недоведено,що йоговтручання управо власностіТОВ «Сегеста»є виправданим,а сампозов прокурорає необгрунтованим.
В апеляційній скарзі Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області просить рішення суду скасувати та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру до судових розслідувань, 18.06.2021 року були внесені відомості за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом того, що у період часу 2019-2020 років внаслідок зловживання владою посадових осіб ГУ Держгеокадасту у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради з державної власності вибуло 42 земельні ділянки загальною площею 84 га на території Павлоградського району, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави. Крім того, 06.10.2021 року були внесені відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 239-1 КК України за фактом незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель за попередньою змовою групою осіб.
На час розгляду цивільної справи досудове розслідування по вищезазначеному кримінальному провадженню триває, про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень конкретним посадовим особам прокурором на даний час не повідомлено.
Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, а також матеріалами цивільної справи встановлено наступне.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18-СГ від 21.12.2018 року було передано Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківській сільській раді) Павлоградського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі.
Як вбачається з вищезазначеного акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 року була передана під номером 108 земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, загальною площею 85,2359 га, з призначенням 01.04 для ведення особистого підсобного господарства, з правом постійного користування землею 16.08.2018 ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».
Проте, у встановленому законом порядку перехід з державної власності до комунальної власності земельної ділянки 1223582800:01:003:0740 здійснений не був, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де право власності земельної ділянки 1223582800:01:003:0740 зареєстровано за державою, на підставі ст. 122 Земельного кодексу України.
Рішенням Вербківської сільської ради Сьомого скликання тридцять восьмої сесії № 590-38/УІІ скл. від 29 серпня 2019 року було доручено голові Вербківської сільської ради ОСОБА_4 звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Вербківської сільської ради з Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 року та додатку до нього, відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18 СГ від 21.12.2018 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» загальною площею 281,8743 га. Серед земельних ділянок загальною площею 281,8743 га перебувала і земельна ділянка за № 1223582800:01:003:0740.
Так, на виконання зазначеного рішення сільської ради, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2428/15-19-СГ від 03.10.2019 року були внесені зміни до п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також до п. 1 акту приймання-передачі земельних ділянок, в частині загальної площі, а саме: замінити «7805,5902 га» на «7523,7159 га»; виключено з додатку до акту від 21.12.2018 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельні ділянки з кадастровими номерами загальною площею 281,8743 га, серед яких була земельна ділянка за № 1223582800:01:003:0740.
Крім того, відповідно до нотаріально посвідченої заяви (номер в реєстрі 2419 від 18.10.2019 року) ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» в особі директора Стражева Р.В. погодило та надало згоду, як землекористувач, на передачу частинами земельної ділянки загальною площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, розташованої на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району, у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, серед інших, і ОСОБА_1 .
У подальшому, рішенням Вербківської сільської ради Сьомого скликання сорок першої сесії № 638-41/УІІ скл. від 26.11.2019 року було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, яка розташована на території Вербківської сільської ради, у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) ОСОБА_1 , із загального земельного масиву за № 1223582800:01:003:0740.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2582/15-20-СГ від 26.02.2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0802 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 21.03.2020 року, зареєстрованого та посвідченого приватним нотаріусом за № 550, представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 здійснено продаж у приватну власність ТОВ «Сегеста» земельну ділянку площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0802, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, за суму у розмірі 25 023, 00 грн.
Крім того, правовідносини з приводу затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області були предметом розгляду адміністративної справи № 160/3982/19 за адміністративним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проекти землеустрою, серед інших, ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Як вбачається із вищевказаного рішення суду наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6369/15-16-СГ від 04.10.2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту не території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу, за замовленням ОСОБА_1 , ПП «Земельний ресурс» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у 2016 році.
Проте, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2582/15-20-СГ від 26.02.2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, складений ПП «Земельний ресурс» у 2019 році, на замовлення ОСОБА_1 відповідно до договору № 6/10-1 від 06.10.2016 року, який був також погоджений рішенням Вербківської сільської ради Сьомого скликання сорок першої сесії № 638-41/УІІ скл. від 26.11.2019 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відсутні правові підстави, в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України, для витребування у добросовісного набувача ТОВ «Сегеста» земельної ділянки площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0802, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, а тому і позовна вимога прокурора про витребування майна із чужого незаконного володіння на користь Вербківської сільської ради, яка за своїм волевиявленням розпорядилась правом на спірну ділянку. Прокурором, який діє в інтересах Вербківської сільської ради, суду не доведено, що його втручання у право власності ТОВ «Сегеста» є виправданим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 (у редакції, чинній станом на 29 серпня 2017 року), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Пунктом 7 зазначеного вище Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з підпунктами 31, 50 п.4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи та погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
Отже, на час існування зазначених правовідносин із передачі земельних ділянок, в тому числі і спірної, із земель державної власності у комунальну власність Вербківської сільської ради Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області мало на те всі законні підстави та повноваження.
За змістом статті 22 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) - ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються зокрема землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.
Частина друга статті 134 ЗК України, регулює, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
Частинами другою та третьою статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
На момент винесення спірного наказу № 4 2552/15-20-СГ від 25.02.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» земельна ділянка з кадастровим номером (1223582800:01:003:0740), з масиву якої було виділено земельну ділянку ОСОБА_1 належала виключно державі, що підтверджувалось відомостями у Державному реєстрі прав власності та їх обтяжень.
Відомості про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку у вказаній інформаційній довідці відсутні, відповідно така реєстрація не здійснювалась взагалі відповідно право комунальної власності Вербкіської сільської ради Павлоградського району зареєстровано не було, а відповідно не існувало як таке.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, з висновком якого погоджується і колегія суддів, що ОСОБА_1 набуто право власності на спірну земельну ділянку із державної власності з безоплатною передачею у приватну у встановлений законом спосіб та на законних підставах з відповідною державною реєстрацією цього права, у відповідності до ст. 26 ЗУ «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як офіційне визнання та підтвердження державою факту такого набуття.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінку порушенню процедури виділення земельної ділянки у зв`язку з неприпиненням права постійного користування неї, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» не заперечувало проти передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , не зверталося з заявами про порушення його прав або законних інтересів. Навпаки, в матеріалах справи міститься копія нотаріально завіреної згоди ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» на вилучення земельної ділянки та відповідне припинення права оренди для подальшої передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Жодні права або законні інтереси ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», про які вказував керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області відсутні у зв`язку з їх недоведеністю у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка відноситься до пасовищ, з огляду на що її використання у спосіб розорювання та засівання будь-якими сільськогосподарськими культурами суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів проведення перевірки спірної земельної ділянки з питань дотримання земельного законодавства, в тому числі матеріали справи не містять Акту проведення перевірки, наявності будь-яких приписів за результатами проведення такої перевірки, не містять протоколів про адміністративне правопорушення чи будь-яких інших належних доказів порушення земельного законодавства одним із відповідачів.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції повністю проігноровано доводи прокуратури щодо зловживання ОСОБА_1 своїм правом на отримання земельної ділянки, оскільки метою отримання ОСОБА_1 земельної ділянки було не набуття права власності, а передача її у власність юридичної особи - ТОВ «Сегеста» колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Як вбачається із частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. Верховний суд України неодноразово вказував, що, розглядаючи спори про витребування майна з чужого незаконного володіння, судам слід встановити дійсного власника майна, для чого необхідно дослідити всі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, з урахуванням рівності прав сторін щодо надання доказів та їх дослідження.
Пунктом 5 Постанови № 5 Пленума Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретнее майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Наявність порушеного кримінального провадження відносно посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради вказаних доводів не підтверджує та не породжує у цій справі будь-яких преюдиційних обставин та фактів щодо незаконного переходу земельної ділянки від державної форми власності у приватну шляхом її безоплатної передачі фізичній особі, до чого зводиться більшість доводів апелянта в апеляційній скарзі, які колегія суддів до уваги прийняти не може.
Судом першої інстанції зроблені вірні висновки про відсутність правових підстав, в розумінні ст. 388 ЦК України, для витребування спірної земельної ділянки на користь держави, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 , так і Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста» були добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, то наявність будь-яких помилок з боку органів державної влади не повинна впливати на права та законні інтереси громадян та юридичних осіб, а тим паче їх порушувати. За викладених обставин зазначені відповідачі не мали контролювати державні органи у здійсненні ними їх прямих прав та обов`язків, передбачених чинним законодавством, а ймовірна наявність незначних порушень не повинна призводити до порушення істотних прав власників землі. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.
Вірно встановивши, що на час виникнення спірних правовідносин законодавчої процедури отримання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення ОСГ, тому відсутні і правові підстави для втручання у право приватної власності особи, що призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересом суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте на законних підставах, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, з висновком якого погоджується й апеляційний суд.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18).
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У цій даній справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко
