ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1211/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Левченка Ю. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідачів -1, 4 - Макіяна Г. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Хачатрян В. С., Склярук О. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД"

про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 21 839 324,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" (далі - ТОВ "Гранум"), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" (далі - ТОВ "СК-ЛТД") про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 21 839 324,99 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачами кредитного договору від 04.10.2021 № 041021-КЛН та договорів поруки від 04.10.2021 № 041021-П/1, від 04.10.2021 № 041021-П/2, від 04.10.2021 № 041021-П/3. Тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів прострочену частку кредиту, прострочені відсотки за користування кредитом та залишок нарахованих відсотків за ставкою Фонду розвитку підприємств.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 (суддя Говорун О. В.) позов АТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено повністю.

Вирішено стягнути солідарно з ТОВ "Гранум", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "СК-ЛТД" на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" прострочену частку кредиту за користування кредитом у сумі 18 986 629,99 грн, прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 553 257,51 грн, залишок нарахованих відсотків за ставкою Фонду розвитку підприємств у розмірі 2 299 437,49 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що всупереч вимогам закону та кредитного договору від 04.10.2021 № 041021-КЛН відповідачі взяті на себе зобов`язання належним чином не виконали, отримані кошти у встановлені строки не повернули, проценти за користування кредитом своєчасно та в повному обсязі не сплатили. Оскільки на час прийняття рішення доказів оплати вказаної заборгованості до суду не надано, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в цій частині повністю.

Щодо заборгованості в частині нарахованих прострочених відсотків у розмірі 553 257,51 грн, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок нарахованих відсотків, зазначив, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих за ставкою Фонду розвитку підприємств, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення цієї вимоги повністю.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення суду, дійшов висновку про відмову в її задоволенні. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що заявником не обґрунтовано та не надано належних доказів, які могли би свідчити про наявність обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі; станом на дату ухвалення судом рішення у справі прострочення відповідачів в частині виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів складало більше 10 місяців; суду не надано фінансових документів (баланс, звіт про фінансові результати тощо), з яких було би можливо дійти висновку про неспроможність виконання ТОВ "Гранум" рішення суду у справі. Суд першої інстанції, враховуючи те, що жодної оплати за кредитним договором від 04.10.2021 № 041021-КЛВ після квітня 2023 року позичальником здійснено не було, зазначив, що сам факт проведення на території Донецької області бойових дій, не може вважатися достатньою підставою для відстрочки виконання рішення у справі. Крім того, як зауважив суд першої інстанції, заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження можливості реального виконання рішення суду після строку, на який він просить відстрочити виконання рішення суду в разі задоволення заяви про відстрочку судового рішення.

Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, недоведеність відповідачем наявності конкретних обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, за встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

2.3. Згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі № 905/1211/23 рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 змінено, доповнено резолютивну частину рішення абзацом 7 такого змісту: "Відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 на один рік до 30.01.2025."

В решті оскаржуване рішення залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з ТОВ "Гранум", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "СК-ЛТД" на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" простроченої частки кредиту за користування кредитом у сумі 18 986 629,99 грн, прострочених відсотків за користування кредитом у сумі 553 257,51 грн, залишку нарахованих відсотків за ставкою Фонду розвитку підприємств у розмірі 2 299 437,49 грн.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, зазначив, що місцевий господарський суд не врахував у повному обсязі обставини спору при розгляді клопотання представника ТОВ "Гранум" про відстрочення виконання рішення суду на один рік. Тому суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ "Гранум", змінивши рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23, шляхом доповнення резолютивної частини рішення вказівкою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 на один рік до 30.01.2025.

Суд апеляційної інстанції при цьому виходив із того, що згідно з поясненнями відповідача-1 ТОВ "Гранум" та ТОВ "СК-ЛТД" є сільськогосподарськими підприємствами, що здійснюють свою діяльність на території Донецької та Луганської областей; до 24.02.2022 підприємства здійснювали активну підготовку до весняно-польових робіт, профілактичні та ремонтні роботи техніки, обладнання; основна частина майна ТОВ "Гранум" знаходилася на території Луганської області в с. Бараниківка Красноріченської об`єднаної територіальної громади (далі - ОТГ), де й розташовувалася матеріально-технічна база господарства; тимчасова окупація Красноріченської ОТГ сталася майже за три дні, тому здійснити евакуацію майна не було можливості; частина майна ТОВ "Гранум" та все майно ТОВ "СК-ЛТД" знаходилося на територій Краматорського району в м. Лимані та м. Слов`янську; у другій половині березня 2022 року в м. Лимані почались обстріли і більшість працівників підприємств евакуювалося з міста; підприємство намагається відновлювати та здійснювати господарську діяльність. Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження настання обставин непереборної сили ТОВ "Гранум" надало сертифікат Донецької Торгово-промислової палати від 13.09.2023 № 1400-23-3875.

З огляду на викладені обставини та беручи до уваги особливості та вид господарської діяльності відповідача, яка має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення у постраждалих регіонах країни, наявність воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність заборгованості ТОВ "Гранум" зумовлена обставинами, які в сукупності є особливими, тому наявні підстави для задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача з самого початку військової агресії знаходилося безпосередньо в зоні проведення активних воєнних дій, що є загальновідомим фактом; приміщенням ТОВ "Гранум" завдана значна шкода, що підтверджується відповідними доказами, в той час, як позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відстрочення виконання рішення для боржника в цьому випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. АТ "Банк Кредит Дніпро" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі № 905/1211/23 в частині зміни рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 та доповнення резолютивної частини рішення абзацом 7 такого змісту: "Відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 на один рік до 30.01.2025.", а рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 просить залишити без змін.

3.2. АТ "Банк Кредит Дніпро", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 86, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України. АТ "Банк Кредит Дніпро" при цьому зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах та необхідність формування висновку Верховного Суду щодо можливості чи неможливості суду апеляційної інстанції ухвалювати рішення про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції на підставі статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності відповідної заяви сторони, яка подана після ухвалення рішення у справі. Також скаржник вважає, що рішення про відстрочення виконання рішення суду повинно прийматися у формі ухвали. АТ "Банк Кредит Дніпро" також вважає, що клопотання про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 заявником не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у цій справі.

3.3. ТОВ "Гранум" у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги АТ "Банк Кредит Дніпро" відмовити. При цьому відповідач-1 вважає, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

3.4. АТ "Банк Кредит Дніпро" надіслало відповідь на відзив ТОВ "Гранум", в якій підтримало свої доводи, викладені у касаційній скарзі.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 04.10.2021 між позивачем та ТОВ "Гранум" укладено кредитний договір № 041021-КЛН відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит (грошові кошти на умовах, зазначених у договорі) одним або кількома траншами (сума кредиту у повному обсязі або частина суми кредиту) в національній валюті України (UAН) в загальній сумі 18 986 630 грн та в межах встановленого строку кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної пунктом 2.5.2 кредитного договору), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату (проценти та комісії за договором) за кредит у порядку та на умовах цього договору.

4.2. Сторони домовилися, що банк на підставі відповідної заяви позичальника на видачу траншу надає позичальнику кредит у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати загальну суму кредиту (пункт 2.1 кредитного договору).

4.3. Згідно з пунктом 2.5.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит / транш у терміни, встановлені графіком погашення / зниження загальної суми кредиту, що є додатком 2 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевої дати погашення - 24.03.2023 (включно), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту / траншу, встановлений на підставі додаткової угоди сторін, або до іншого терміну відповідно до умов цього договору. У разі надання кредиту з графіком погашення кредиту та у разі порушення позичальником встановлених у відповідному графіку термінів розмір простроченої заборгованості за кожним траншем визначається банком самостійно.

4.4. Відповідно до пункту 2.6 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом / траншем у межах строку користування встановлюється фіксована в розмірі 13,0 % річних, якщо інший розмір процентної ставки не застосований згідно з умовами цього договору.

4.5. Сторони домовилися з урахуванням статті 212 Цивільного кодексу України, що банк має право встановити за користування одержаним кредитом / траншем процентну ставку, збільшену на 3 (три) процентних пункти до встановленої пунктом 2.6 кредитного договору у випадку порушення / невиконання / часткового виконання / неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених пунктами 5.5, 5.9, 5.14 цього договору. Сторони підтверджують, що встановлення банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору. Банк застосовує підвищену процентну ставку за користування кредитом / траншем відповідно до цього договору з першого числа місяця, наступного за місяцем порушення умов договору (пункт 2.6.5 кредитного договору).

4.6. Відповідно до пункту 2.11 кредитного договору у разі якщо позичальник своєчасно не поверне суму / частину кредиту / траншу в кінцеву дату погашення або у терміни, встановлені графіком погашення / зниження загальної суми кредиту / ліміту кредитної лінії, або інші терміни, встановлені умовами цього договору, або у встановлений згідно з пунктом 2.12 цього договору термін повернення кредиту / траншу, позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України) в розмірі 18,0 процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитом / траншем, що надані в національній валюті України, гривні (UAH), якщо інший розмір не встановлений додатковою угодою на підставі домовленості сторін. При цьому сторони домовилися, що у разі зміни розміру в сторону зменшення така угода не укладається. Позичальник сплачує проценти за порушення грошового зобов`язання за кожен день наявності простроченої заборгованості за траншем / кредитом, починаючи з дати її виникнення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати кредиту / траншу в кінцеву дату або в дату погашення. Проценти за порушення грошового зобов`язання нараховуються банком та сплачуються позичальником відповідно до пункту 2.6 цього договору.

4.7. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються сторонами) і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 9.1 кредитного договору).

4.8. 04.10.2021 між позивачем та ТОВ "Гранум" укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 04.10.2021 № 041021-КЛН "Умови кредитування в рамках програми 2 Доступні кредити 5-7-9".

4.9. Відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди № 1 у період участі клієнта в Програмі клієнт зобов`язаний сплачувати на користь банку комісію за надання кредиту в рамках Програми в розмірі 0,5 % (нуль цілих п`ять десятих відсотка) від суми наданого Кредиту. Клієнт сплачує таку комісію до отримання кредиту (першого траншу).

4.10. Процентна ставка за строковою заборгованістю за кредитом протягом встановленого строку періоду участі клієнта в Програмі (далі - базова процентна ставка) встановлюється у розмірі: Індекс UIRD (3 міс.) + 6 %, де Індекс UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 (три) місяці. На дату укладення цієї додаткової угоди базова процента ставка становить 12,83 процентів річних.

4.11. Кожного 1-го січня, 1-го квітня, 1-го липня, 1-го жовтня (дата зміни базової процентної ставки) банк переглядає та встановлює новий розмір базової процентної ставки у зв`язку із зміною індексу UIRD. Для розрахунку базової процентної ставки використовується індекс UIRD, що діяв у робочий день, що передує даті зміни базової процентної ставки.

4.12. Згідно з додатком № 2 до кредитного договору встановлений графік погашення кредиту з кінцевим терміном погашення 24.03.2023.

4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 04.10.2021 04.10.2021 між банком та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки № 041021-П/1, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання боржником основного зобов`язання 1 та основного зобов`язання 2 за основним договором, а саме за кожне з цих основних зобов`язань окремо.

4.14. Банк має право у разі порушення боржником будь-якого основного зобов`язання за основним договором або невиконання боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання основного договору недійсним, звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а поручитель зобов`язується виконати їх за боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі. У випадку невиконання поручителем вимоги банку у вказаний строк (термін) заборгованість поручителя за цим договором вважається простроченою з наступного робочого дня після закінчення зазначеного строку (настання зазначеного терміну) (пункти 2.1, 2.2 договору поруки від 04.10.2021 № 041021-П/1).

4.15. Сторони домовилися, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого банк має право пред`явити вимоги до поручителя, становить 7 років з дати укладення цього договору (пункт 3.1 договору поруки від 04.10.2021 № 041021-П/1).

4.16. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються сторонами) і діє протягом строку дії поруки, зазначеного в пункті 3.1 цього договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 8.1 договору поруки від 04.10.2021 № 041021-П/1).

4.17. Як зазначили суди попередніх інстанцій, аналогічні за змістом договори поруки укладені між банком та ОСОБА_2 (договір від 04.10.2021 № 041021-П/2), і ТОВ "СК-ЛТД" (договір від 04.10.2021 № 041021-П/3).

4.18. Згідно з випискою з особового рахунка ТОВ "Гранум" та меморіального ордеру № 49944 від 08.11.2021 позивач виконав у повному обсязі зобов`язання щодо надання кредитних коштів в розмірі 18 986 630 грн.

4.19. 01.08.2023 позивач направив вимогу № 17-6117 відповідачам, у якій вимагав здійснити оплату заборгованості за кредитним договором № 041021-КЛН. Відповіді на вказану вимогу до суду не надано.

4.20. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для солідарного стягнення заборгованості у розмірі 21 839 324,99 грн.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" у зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань.

5.4. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 та доповнення резолютивної частини рішення абзацом 7 такого змісту: "Відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 на один рік до 30.01.2025.".

Таким чином, перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тобто постанова суду апеляційної інстанції переглядається в частині зміни рішення суду першої інстанції.

5.5. Колегія суддів зазначає, що частинами 1 та 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

5.6. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

5.7. Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).

5.8. Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Гранум" звернулося з клопотанням про відстрочку виконання рішення суду на 1 рік.

Як зазначив суд першої інстанції, обґрунтовуючи клопотання, ТОВ "Гранум" посилалося на такі обставини:

- ТОВ "Гранум" та ТОВ "СК-ЛТД" є сільськогосподарськими підприємствами, які здійснюють свою діяльність на території Донецької та Луганської областей;

- до 24.02.2022 підприємства проводили підготовку до весняно-польових робіт, профілактичні та ремонтні роботи техніки, обладнання, тощо;

- основна частина майна ТОВ "Гранум" знаходилася на території Луганської області в с. Бараниківка Красноріченської ОТГ, де й була матеріально-технічна база господарства;

- тимчасова окупація Красноріченської ОТГ сталася майже за три дні, можливості здійснити евакуацію майна не було можливості;

- частина майна ТОВ "Гранум" та все майно ТОВ "СК-ЛТД" знаходилося на територій Краматорського району в м. Лимані та м. Слов`янську; у другій половині березня 2022 року в м. Лимані почалися обстріли і більшість працівників підприємств евакуювалося з міста;

- на базі "Звірогосподарство", розташованій в лісовому масиві на відстані 5 км від м. Лиман, залишилася частина техніки, ПММ, добрива, ЗЗР, спеціальний склад-морозильник з хутровою сировиною тощо;

- базу в м. Слов`янську зайняли військові ще на початку квітня 2022 року, доступ до неї майже відсутній;

- усі нежитлові будівлі і споруди ТОВ "Гранум" та ТОВ "СК-ЛТД" або знищені, або зайняті військовими;

- відповідачі мають об`єктивні причини, з яких ведення нормальної господарської діяльності неможливе.

Суд першої інстанції також констатував, що, за доводами ТОВ "Гранум", підприємство намагається відновлювати та здійснювати господарську діяльність.

5.9. Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Гранум" на підтвердження настання обставин непереборної сили надало сертифікат Донецької Торгово-промислової палати від 13.09.2023 № 1400-23-3875. Як зазначив суд першої інстанції, за змістом вказаного сертифікату настання форс-мажорних обставин унеможливило виконання зобов`язання ТОВ "Гранум" з повернення кредитних коштів у розмірі 18 986 630 грн у строк до 24.02.2023 та до 24.03.2023, отриманих згідно з умовами кредитного договору від 04.10.2021 № 041021-АЕ.

5.10. Суд першої інстанції, зазначаючи про відсутність підстав для відстрочення та розстрочення судового рішення, виходив із того, що заявником не обґрунтовано та не надано належних доказів, які могли би свідчити про наявність обставин, що суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі; станом на дату ухвалення судом рішення у справі прострочення відповідачів з виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів складає більше 10 місяців; суду не надано фінансових документів (баланс, звіт про фінансові результати тощо), з яких можливо би було дійти висновку про неспроможність виконання ТОВ "Гранум" рішення суду у справі. Суд першої інстанції, враховуючи те, що жодної оплати за кредитним договором від 04.10.2021 № 041021-КЛВ після квітня 2023 року позичальником здійснено не було, зазначив, що сам факт проведення на території Донецької області бойових дій не може вважатися достатньою підставою для відстрочки виконання рішення у справі. Крім того, як зауважив суд першої інстанції, заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження можливості реального виконання рішення суду після строку, на який він просить відстрочити виконання рішення суду в разі задоволення заяви про відстрочку судового рішення.

5.11. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, зазначив, що місцевий господарський суд не врахував у повному обсязі обставини спору при розгляді клопотання представника ТОВ "Гранум" про відстрочення виконання рішення суду на один рік. Тому суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ "Гранум", змінивши рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 шляхом доповнення резолютивної частини рішення вказівкою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 на один рік до 30.01.2025.

Суд апеляційної інстанції при цьому виходив із того, що, за поясненнями відповідача-1, ТОВ "Гранум" та ТОВ "СК-ЛТД" є сільськогосподарськими підприємствами, що здійснюють свою діяльність на території Донецької та Луганської областей; до 24.02.2022 підприємства здійснювали активну підготовку до весняно-польових робіт, профілактичні та ремонтні роботи техніки, обладнання; основна частина майна ТОВ "Гранум" знаходилася на території Луганської області в с. Бараниківка Красноріченської ОТГ, де й розташовувалася матеріально-технічна база господарства; тимчасова окупація Красноріченської ОТГ сталася майже за три дні, тому здійснити евакуацію майна не було можливості; частина майна ТОВ "Гранум" та все майно ТОВ "СК-ЛТД" знаходилося на територій Краматорського району в м. Лимані та м. Слов`янську; у другій половині березня 2022 року в м. Лимані почались обстріли і більшість працівників підприємств евакуювалося з міста; підприємство намагається відновлювати та здійснювати господарську діяльність. Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження настання обставин непереборної сили ТОВ "Гранум" надало сертифікат Донецької Торгово-промислової палати від 13.09.2023 № 1400-23-3875.

З огляду на викладені обставини справи та беручи до уваги особливості та вид господарської діяльності відповідача, яка має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення у постраждалих регіонах країни, наявність воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність заборгованості ТОВ "Гранум" зумовлена обставинами, які в сукупності є особливими, тому наявні підстави для задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача з самого початку військової агресії знаходилося безпосередньо в зоні проведення активних воєнних дій, що є загальновідомим фактом, приміщенням ТОВ "Гранум" завдана значна шкода, що підтверджується відповідними доказами, в той час як позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду ТОВ "Гранум". Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відстрочення виконання рішення для боржника в цьому випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

5.12. АТ "Банк Кредит Дніпро", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. АТ "Банк Кредит Дніпро", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.13. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.14. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.15. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

5.16. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.17. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

5.18. Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 86, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України. АТ "Банк Кредит Дніпро" при цьому зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах та необхідність формування висновку Верховного Суду щодо можливості чи неможливості суду апеляційної інстанції ухвалювати рішення про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції на підставі статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності відповідної заяви сторони, яка подана після ухвалення рішення у справі. Також скаржник вважає, що рішення про відстрочення виконання рішення суду повинно прийматися у формі ухвали. АТ "Банк Кредит Дніпро" також вважає, що клопотання про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 заявником не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у цій справі.

5.19. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

5.20. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини 3 цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

5.21. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

5.22. За змістом частини 1 статті 27 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційний суд здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.

5.23. Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (статті 1 Господарського процесуального кодексу України).

5.24. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України.

5.25. Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

5.26. Отже, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення права на апеляційний перегляд справи у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

5.27. Загальні вимоги щодо судового рішення визначені статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2, 5 цієї статті судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.28. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені статтею 275 Господарського процесуального кодексу України.

5.29. За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

5.30. Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

5.31. У справі № 905/1211/23 суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, зазначив про неврахування судом першої інстанції у повному обсязі обставин спору при розгляді клопотання представника ТОВ "Гранум" про відстрочення виконання рішення суду на один рік.

5.32. Отже, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції діяв у межах повноважень, визначених пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

5.33. За таких обставин доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України та необхідність формування висновку щодо застосування цієї норми процесуального права в контексті можливості чи неможливості суду апеляційної інстанції ухвалювати рішення про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими. Як зазначалося, розгляд заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Водночас суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право переглянути судове рішення і з урахуванням меж апеляційного перегляду ухвалити судове рішення, зокрема, про зміну рішення суду першої інстанції, в тому числі в частині відмови чи надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

5.34. Колегія суддів вважає безпідставними також доводи скаржника про недотримання судом апеляційної інстанцій вимог процесуального законодавства щодо форми судового рішення з огляду на таке.

5.35. Відповідно до частини 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

5.36. Водночас згідно з пунктом 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується також про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

5.37. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України).

5.38. Отже, суд може відстрочити виконання рішення суду як під час його ухвалення, зазначивши про це в резолютивній частині судового рішення, так і після його ухвалення шляхом постановлення ухвали.

5.39. Верховний Суд зазначає, що і в першому, і в другому випадку вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення має процесуальний (процедурний) характер. Вид судового рішення (ухвала, рішення) залежить від стадії (моменту), на якій його ухвалено, і не впливає на зміст вирішення відповідної заяви (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 904/966/23, від 07.03.2024 у справі № 905/1053/23, від 22.03.2024 у справі № 908/629/23).

5.40. Верховний Суд зазначає, що оскільки клопотання про відстрочення судового рішення ТОВ "Гранум" розглядалося під час ухвалення судом першої інстанції рішення по суті справи, тому суд апеляційної інстанції, реалізовуючи повноваження, передбачені статтею 275 Господарського процесуального кодексу України, мав право змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом 7 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 на один рік до 30.01.2025.

5.41. За таких обставин Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права в оскаржуваній частині постанови, тому підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції немає.

5.42. Доводи скаржника щодо необґрунтованості клопотання про відстрочення виконання рішення суду, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.43. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарського суду апеляційної інстанції, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі № 905/1211/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак