СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Харків Справа № 905/1211/23

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представника Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум",

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" (вх. №560 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23

за позовом: Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро";

до відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум";

відповідача 2: ОСОБА_1 ;

відповідача 3: ОСОБА_2 ;

відповідача 4: Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД";

про: солідарне стягнення заборгованості у розмірі 21839324,99 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" (відповідач 1), ОСОБА_1 (відповідач 2), ОСОБА_2 ( відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" (відповідач 4) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 21839324, 99 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами кредитного договору №041021-КЛН від 04.10.2021 та договорів поруки №041021-П/1 від 04.10.2021, №041021-П/2 від 04.10.2021, №041021-П/3 від 04.10.2021, у зв`язку з чим просить стягнути солідарно з відповідачів прострочену частку кредиту за користування кредитом, прострочені відсотки за користування кредитом та залишок нарахованих відсотків по ставці ФРП.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі №905/1211/23 позов задоволено повністю, стягнуто:

-солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Світлодарська, б.28-Б, ідентифікаційний код юридичної особи - 31586254), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" (84118, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Аграрна, б.11, ідентифікаційний код юридичної особи - 23124940) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 32, ідентифікаційний код юридичної особи - 14352406) прострочену частку кредиту за користування кредитом в сумі 18986629 (вісімнадцять мільйонів дев`ятсот вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 99 коп., прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 553257 (п`ятсот п`ятдесят три тисячі двісті п`ятдесят сім) грн 51 коп., залишок нарахованих відсотків по ставці ФРП в розмірі 2299437 (два мільйони двісті дев`яносто дев`ять тисяч чотириста тридцять сім) грн 49 коп;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Світлодарська, б.28-Б, ідентифікаційний код юридичної особи - 31586254) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 32, ідентифікаційний код юридичної особи - 14352406) витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 81897 (вісімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто сім) грн 47 коп. та витрати з оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 335 (триста тридцять п`ять) грн 50 коп;

-стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариство "Банк Кредит Дніпро" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 32, ідентифікаційний код юридичної особи - 14352406) витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви розмірі 81897 (вісімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто сім) грн 47 коп. та витрати з оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 335 (триста тридцять п`ять) грн 50 коп,

-стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариство "Банк Кредит Дніпро" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 32, ідентифікаційний код юридичної особи - 14352406) витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 81897 (вісімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто сім) грн 47 коп. та витрати з оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 335 (триста тридцять п`ять) грн 50 коп,

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" (84118, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Аграрна, б.11, ідентифікаційний код юридичної особи - 23124940) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 32, ідентифікаційний код юридичної особи - 14352406) витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 81897 (вісімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто сім) грн 47 коп. та витрати з оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 335 (триста тридцять п`ять) грн 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив неналежне виконання відповідачами кредитного договору №041021-КЛН від 04.10.2021 та договорів поруки №041021-П/1 від 04.10.2021, №041021-П/2 від 04.10.2021, №041021-П/3 від 04.10.2021, та відсутність підстав для відсточення та розстрочення судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що:

-судом при наданні правової оцінки спірним правовідносинам не враховано наявність форс-мажорних обставин. За поясненнями сторони, ТОВ "ГРАНУМ" та ТОВ "СК-ЛТД" є сільськогосподарськими підприємствами, що здійснюють свою діяльність на території Донецької та Луганської областей. До 24.02.2022 підприємства здійснювали активну підготовку до веснянопольових робіт, здійснювалися профілактичні та ремонтні роботи техніки, обладнання, тощо. Основна частина майна ТОВ "Гранум" знаходилась на території Луганської області в с. Бараниківка, Красноріченська ОТГ, де й була матеріальнотехнічна база господарства. Внаслідок тимчасової окупації Красноріченської ОТГ майже за три дні, здійснити евакуацію майна не було можливим. Враховуючи, що місцем ведення господарської діяльності є територія де наразі проводяться бойові дії, або в безпосередній близькості до них, відповідачі мають об`єктивні причини, з яких ведення нормальної господарської діяльності є неможливим.

-судом не надано належної правової оцінки обставині направлення позивачем вимог поручителям;

-з боку позивача належним чином не обґрунтовано розрахунок нарахування процентів;

-за інформацією Фонду розвитку підприємництва, компенсація відсотків була у більшому розмірі, ніж вказана у розрахунку позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі №905/1211/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" про відстрочення від сплати судового збору до ухвалення рішення у справі за подання апеляційної скарги на судове рішення задоволено; відстрочено сплату судового збору у сумі 393 107,84 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" (вх. №560 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23; призначено справу до розгляду на 29.04.2024 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132, запропоновано учасникам справи подати відзиви на апеляційну скаргу, в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України, роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд, явку представників учасників справи визнано необов`язковою, витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/1211/23.

11.04.2024 від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про законність рішення суду першої інстанції, безпідставніть аргументів апелянта.

У судове засідання, яке відбулось 29.04.2024, з`явився представник Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум".

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

04.10.2021 між позивачем та відповідачем 1 укладено кредитний договір №041021-КЛН відповідно до п.п.1.1 якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит (грошові кошти на умовах зазначених в договорі) одним або кількома траншами (сума кредиту у повному обсязі або частина суми кредиту) в національній валюті України (UAН) в загальній сумі 18986630,00 грн та в межах встановленого строку кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної п.2.5.2 договору), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату (проценти та комісії за договором) за кредит у порядку та на умовах цього договору (Том 1, а.с.21-26).

Сторони домовились, що банк на підставі відповідної заяви позичальника на видачу траншу надає позичальнику кредит у вигляді одного траншу або декількох траншів загальна сума яких не може перевищувати загальну суму кредиту (п.2.1 договору).

Згідно з п. 2.5.2 договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит/транш в терміни, встановлені графіком погашення/зниження загальної суми кредиту, що є додатком 2 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевої дати погашення - 24.03.2023 (включно), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту/траншу, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього договору. У разі надання кредиту з графіком погашення кредиту та у разі порушення позичальником встановлених у відповідному графіку термінів, розмір простроченої заборгованості за кожним траншем визначається банком самостійно.

Відповідно до п.2.6 договору, процентна ставка за користування кредитом/траншем у межах строку користування встановлюється фіксована в розмірі 13,0% річних, якщо інший розмір процентної ставки не застосований згідно умов цього договору.

Сторони домовились, з урахуванням статті 212 Цивільного кодексу України, що банк має право встановити за користування одержаним кредитом/траншем процентну ставку збільшену на 3 % (три) процентних пункти до встановленої п. 2.6. договору у випадку порушення/невиконання/часткового виконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених п. 5.5, 5.9, 5.14 цього договору. Сторони підтверджують, що встановлення банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору. Банк застосовує підвищену процентну ставку за користування кредитом/траншем відповідно до цього договору з першого числа місяця, наступного за місяцем порушення умов договору (п.2.6.5 договору).

Відповідно до п.2.11 договору, у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму/частину кредиту/траншу в кінцеву дату погашення або у терміни встановлені графіком погашення/зниження загальної суми кредиту/ліміту кредитної лінії або інші терміни, встановлені умовами цього договору, або у встановлений згідно в п. 2.12 цього договору термін повернення кредиту/траншу, позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі 18,0% процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитом/траншем, що надані в національній валюті України, гривні (UAH), якщо інший розмір не встановлений додатковою угодою на підставі домовленості сторін, при цьому сторони домовились, що у разі зміни розміру в сторону зменшення така угода не укладається. Позичальник сплачує проценти за порушення грошового зобов`язання за кожен день наявності простроченої заборгованості за траншем/кредитом, починаючи з дати її виникнення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати кредиту/траншу в кінцеву дату або в дату погашення. Проценти за порушення грошового зобов`язання нараховуються банком та сплачуються позичальником відповідно до п. 2.6. цього договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються сторонами) і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.1 договору).

04.10.2021 між позивачем та відповідачем 1 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №041021-КЛН від 04.10.2021 "Умови кредитування в рамках програми "Доступні кредити 5-7-9" (Том 1, а.с.27-28).

Відповідно до п.3.1 додаткової угоди №1, в період участі Клієнта в Програмі Клієнт зобов`язаний сплачувати на користь Банку Комісію за надання Кредиту в рамках Програми в розмірі 0,5% (нуль цілих п`ять десятих відсотка) від суми наданого Кредиту. Клієнт сплачує таку Комісію до отримання Кредиту (першого Траншу).

Процентна ставка за строковою заборгованістю за Кредитом протягом встановленого строку періоду участі Клієнта в Програмі (далі - Базова процентна ставка) встановлюється у розмірі: Індекс UIRD (3міс.) + 6%, де Індекс UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 (три) місяці. На дату укладення цієї Додаткової угоди Базова процента ставка становить 12,83% процентів річних.

Кожного 1-го січня, 1-го квітня, 1-го липня, 1-го жовтня (Дата зміни Базової процентної ставки) банк переглядає та встановлює новий розмір Базової процентної ставки у зв`язку із зміною індексу UIRD. Для розрахунку Базової процентної ставки використовується індекс UIRD, що діяв у робочий день, що передує Даті зміни Базової процентної ставки.

Згідно з додатком №2 до кредитного договору, встановлений графік погашення кредиту, з кінцевим терміном погашення 24.03.2023 (Том 1, а.с.26 зворотній бік).

04.10.2021 між Банком та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач 2) укладений договір поруки №041021-П/1 відповідно до п.1.1 якого, поручитель поручається перед банком за виконання боржником основного зобов`язання 1 та основного зобов`язання 2 за основним договором, а саме за кожне з цих основних зобов`язань окремо (Том 1, а.с.11-13).

Банк має право у разі порушення боржником будь-якого основного зобов`язання за основним договором або невиконання боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання основного договору недійсним, звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а поручитель зобов`язується виконати їх за боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі. У випадку невиконання поручителем вимоги банка у вказаний строк (термін), заборгованість поручителя за цим договором вважається простроченою з наступного робочого дня після закінчення зазначеного строку (настання зазначеного терміну) (п.п.2.1, 2.2).

Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого банк має право пред`явити вимоги до поручителя, становить 7 років з дати укладення цього договору (п.3.1 договору поруки).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються сторонами) і діє протягом строку дії поруки, зазначеного в п.3.1 цього договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.8.1 договору поруки).

Аналогічні за змістом договори поруки укладені між банком та ОСОБА_2 (відповідач 3) (договір №041021-П/2 від 04.10.2021), та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" (договір №041021-П/3 від 04.10.2021) (Том 1, а.с.14-20).

Згідно з випискою по особовому рахунку відповідача 1 та меморіального ордеру №49944 від 08.11.2021, позивач зобов`язання щодо надання кредитних коштів в розмірі 18986630 грн виконав в повному обсязі (Том 1, а.с.31, 59).

01.08.2023 позивач направив вимогу №17-6117 відповідачам в якій вимагав здійснити оплату заборгованості за договором кредиту №041021-КЛН (Том 1, а.с.63-72).

Відповіді на вказану вимогу до суду не надано.

Вказані обставини слугували підставами для звернення з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1,2 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У апеляційній скарзі ТОВ "Гранум" зазначає, що судом не враховано, що позивачем направлялись поручителям на їх адреси (зазначені в договорах) вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором №041021-КЛН від 04.10.2021, а саме: №17-6117 від 31.07.2023 (відповідачу 2, відповідачу 3, відповідачу 4), в яких останній вимагав сплатити прострочену заборгованість по кредиту та процентам. Але, судом також встановлено, що ОСОБА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 - за адресою АДРЕСА_3 . Щодо направлення вимоги Відповідачу-1 та основному боржнику Позивачем ніяких доказів не надано. За таких обставин, на думку апелянта, судом не надавалось оцінки факту можливості отримання вказаними особами відповідних вимог з боку банку.

Втім, відповідно до п. 9.1. Договорів поруки № 041021-П/1, № 041021-П/2, № 041021-П/3 від 04.10.2021 сторони домовились, що Поручитель вважається належним чином письмово повідомленим та таким, що отримав відповідні повідомлення та/або вимогу Банку у випадках встановлених цим Договором, у разі здійснення Банком однієї або кількох дій, а саме: - вручення Поручителю письмового повідомлення/вимоги особисто або його представникові; - направлення Поручителю повідомлення/вимоги у вигляді SMS-повідомлень на номер мобільного телефону, вказаного в цьому Договорі; - передачі письмового повідомлення/вимоги рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про отримання або доставкою кур`єрською службою на адресу, зазначену в цьому Договорі, або на ту адресу, яка буде повідомлена Поручителем письмово; - надіслання письмового повідомлення/вимоги на адресу електронної пошти, вказаної в цьому Договорі, та/або на ту адресу електронної пошти, які будуть повідомлені Поручителем письмово; - розміщення інформації на сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (виключно для загальних повідомлень); Поручитель вважається повідомленим/таким, що отримав повідомлення/вимогу, навіть у тому випадку, коли письмове повідомлення/вимога, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в Договорі та/або письмово повідомлена Поручителем) не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин. Отже, направлення банком вимог на адресу вказану в договорах поруки, є законним, обґрунтованим та належним повідомленням поручителів про порушення позичальником зобов`язань та про необхідність повернення боргу.

За змістом п. 4.4.3. Договорів поруки № 041021-П/1, № 041021-П/2, № 041021-П/3 від 04.10. 2021 поручителі зобов`язались письмово повідомляти Банк про зміну місця проживання та відкриття рахунків в інших банках протягом 3-х робочих днів з дати зазначених подій.

Проте, вищевказані зобов`язання поручителі не виконали.

Таким чином, будь яких підстав, для направлення вимог на інші адреси поручителів, ніж ті, що вказані у вимогах, у банку не було, що спростовує доводи скаржника про неналежне направлення банком вимог.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідачі взяті на себе зобов`язання належним чином не виконали отримані кошти у встановлені строки не повернули, проценти за користування кредитом своєчасно та в повному обсязі не сплатили.

На час прийняття рішення, доказів оплати вказаної заборгованості до суду не надано, а отже вимоги позивача підлягають задоволенню в цій частині повністю.

Щодо заборгованості по нарахованим простроченим відсоткам у розмірі 553257,51 грн суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 2.6 кредитного договору встановлено, що процентна ставка за користування кредитом/траншем у межах строку користування встановлюється фіксована в розмірі 13 % річних, якщо інший розмір процентної ставки не застосований згідно умов цього договору.

В той же час, як було зазначено, п.3.1 додаткової угоди №1 визначений інший розмір процентної ставки.

За змістом п.3.2.2 додаткової угоди №1, у випадку порушення клієнтом зобов`язань щодо п. 5.5, 5.9, 5.14 встановлених договором, проценти на строкову заборгованість за кредитом нараховуються за підвищеною (штрафною) процентною ставкою, яка дорівнює розміру базової процентної ставки, збільшеної на 3 процентних пункти. Підвищена процентна ставка встановлюється на період, протягом якого клієнт порушив зазначені зобов`язання.

Банком нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 553257,51 грн за період:

з 04.10.2021 по 31.12.2021, розмір процентної ставки 12,83;

з 01.01.2022 по 31.03.2022, розмір процентної ставки 13,47;

з 01.04.2022 по 30.06.2022, розмір процентної ставки 13,38;

з 01.07.2022 по 30.09.2022, розмір процентної ставки 14,09;

з 01.10.2022 по 31.12.2022, розмір процентної ставки 17,29;

з 01.01.2023 по 24.03.2023, розмір процентної ставки 17,18 (Том 1, а.с.29-30).

Перевіривши розрахунок нарахованих відсотків, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу в цій частині повністю.

Колегія суддів визнає недоведеними твердження апелянта з приводу необґрунтованості розрахунку позивачем нарахування процентів з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2021 між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ТОВ "ГРАНУМ", з метою участі Клієнта в програмі державної фінансової підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва в рамках реалізації програми "Доступні кредити 5-7-9%", затвердженої Радою Фонду розвитку підприємництва та розміщеної на офіційному сайті Фонду ("Програма"), на виконання "Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 28 від 24.01.2020 (зі змінами), укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 041021КЛН від 04.10.2021 (Додаткова угода).

Відповідно до вищевказаної Додаткової угоди, зокрема сторони погодили у пункті 3.1., що в період участі Клієнта в Програмі Клієнт зобов`язаний сплачувати на користь Банку Комісію за надання Кредиту в рамках Програми в розмірі 0,5% (нуль цілих п`ять десятих відсотка) від суми наданого Кредиту. Клієнт сплачує таку Комісію до отримання Кредиту (першого Траншу). Базова процента ставка. Процентна ставка за строковою заборгованістю за Кредитом протягом встановленого строку періоду участі Клієнта в Програмі (далі - Базова процентна ставка) встановлюється у розмірі: Індекс UIRD (3міс.) + 6%, де Індекс UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 (три) місяці.

На дату укладення цієї Додаткової угоди Базова процента ставка становить 12,83% (чотирнадцять цілих сім сотих) процентів річних. Кожного 1-го січня, 1-го квітня, 1-го липня, 1-го жовтня (Дата зміни Базової процентної ставки) Банк переглядає та встановлює новий розмір Базової процентної ставки у зв`язку із зміною індексу UIRD. Для розрахунку Базової процентної ставки використовується індекс UIRD, що діяв у робочий день, що передує Даті зміни Базової процентної ставки.

Так, відповідно до загальнодоступної інформації, що розміщена на офіційному сайті НБУ, міститься інформація щодо українського індексу ставок за депозитами фізичних осіб.

Відповідно до вказаної інформації, індекс UIRD на певні дати становить, а саме: - на 31.12.2021 року - 7,47; - на 31.03.2022 - 7,38; - на 30.06.2022 - 8,09; - на 30.09.2022 - 11,29; - на 30.12.2022 -11,18.

Ураховуючи положення пункту 3.1. Додаткової угоди про те, що протягом встановленого строку періоду участі Клієнта в Програмі (Базова процентна ставка) встановлюється у розмірі Індекс UIRD (3міс.) + 6%, а також те, що Для розрахунку Базової процентної ставки використовується індекс UIRD, що діяв у робочий день, що передує Даті зміни Базової процентної ставки, розмір відсоткової ставки та нарахування Банком відсотків здійснено згідно до положень умов договору.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення відсотків по ставці ФРП з 04.10.2021 по 24.03.2023. колегія суддів зазначає про таке.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами нарахованих по ставці ФРП, суд дійшов висновку про задоволення цієї вимоги повністю, в сумі 2299437,49 грн.

Разом з тим, при зверненні з апеляційною скаргою, апелянт вказує про сплату Фонду розвитку підприємництва за кредитним договором заборгованості в загальної сумі 958 886,71 грн. Втім з матеріалів справи вбачається, що за інформацією щодо стану виконання з боку Фонду розвитку підприємництва умов програми "Доступні кредити 5-7-9" щодо компенсації Акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" процентів за користування кредитними коштами ТОВ "ГРАНУМ" (код 31586254) за період листопад 2021 - березень 2023 року, загальна сума компенсації Позивачу за цією програмою становить 2 466 698,95 грн.

Разом з тим, звіт Фонду розвитку підприємництва про проводках за листопад 2021 року - березень 2023 року, що наданий скаржником, стосується іншого кредитного договору - № 011121-КЛВ від 04.11.2021, а не № 041021-КЛН від 04.10.2021, що є предметом розгляду у даній справі.

Отже, матеріалами справи не підтверджено сплату Фондом розвитку підприємництва заборгованості в рамках даного спору.

З приводу аргументів апелянта про неврахування Господарським судом Донецької області при наданні правової оцінки спірним правовідносинам наявності форс-мажорних обставин варто зазначити таке.

Так, форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Визначення обставин непереборної сили знайшло своє закріплення в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

До такого висновку дійшов Верховний суд у своїх постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Тобто, існування форс-мажору щодо конкретного суб`єкта в конкретних умовах потребує належного підтвердження сторонами в судовому процесі. Адже саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань. Компетентними органами виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва, які видають сертифікати про обставини непереборної сили протягом семи днів з дня звернення відповідного суб`єкта. Однак це є можливим, лише в разі реального існування та належного підтвердження причинно наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання. При цьому, виданий Торгово-промисловою палатою чи її регіональними представництвами сертифікат не є беззаперечним доказом існування форс-мажору, а тому повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання.

Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання. Таким чином, існування обставин непереборної сили повинно підтверджуватися також у сукупності з іншими доказами, наданими учасником провадження на підтвердження своїх вимог та заперечень. Навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про настання форс-мажорних обставин, суд повинен оцінювати цей доказ лише у сукупності з іншими. В даному випадку загальний лист ТПП не є достатнім і допустимим доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин в конкретних господарських правовідносинах з відповідачем.

Наявність форс-мажорних обставин звільняє тільки від господарсько правової відповідальності, а не від виконання основного зобов`язання.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на лист Торгово-промислової палати є безпідставним, оскільки форс-мажорна обставина сама по собі не є підставою для звільнення від виконання діючого зобов`язання, така обставина звільняє від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання.

Колегія суддів враховує, що позивачем заявлено до стягнення лише основну заборгованість за кредитним договором, а не наслідки за невиконання/неналежне виконання зобов`язання.

Отже, визначені апелянтом та відповідачами обставини не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим суд апеляційної інстанції погоджується частково з аргументами апелянта щодо неврахування місцевим господарським судом в повному обсязі визначених апелянтом обставин при розгляді спору зокрема при розгляді клопотання представника відповідача 1 про відстрочення виконання рішення суду на один рік.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального колексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

За змістом наведених норм, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

В основу ухвали про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

У зв`язку з тим, що відстрочка виконання рішення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суду в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Зокрема, такими межами є встановлений частиною 5 статті 331 ГПК України максимальний річний строк надання відстроченнявиконання рішення суду.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року, відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред`явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні виняткові обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, надання судом першої інстанції відстрочки виконання рішення повинна ґрунтуватися на обставинах справи, які носять виключний (надзвичайний) характер,що встановлені судом при дослідженні поданих сторонами належних, допустимих та достовірних доказів, враховуючи при цьому принципи розумності та справедливості, з врахування балансу інтересів сторін.

Визначальним фактором у вирішенні вказаного процесуального питання є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін.

Господарський суд під час розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення враховує не лише можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не повинен допускати їх настання.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Колегія суддів зауважує, що відстрочка виконання рішення є правом суду.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів приймає до уваги пояснення відповідача 1, ТОВ "ГРАНУМ" та ТОВ "СК-ЛТД" є сільськогосподарськими підприємствами, що здійснюють свою діяльність на території Донецької та Луганської областей. До 24.02.2022 підприємства здійснювали активну підготовку до веснянопольових робіт, здійснювалися профілактичні та ремонтні роботи техніки, обладнання, тощо. Основна частина майна ТОВ "Гранум" знаходилась на території Луганської області в с. Бараниківка, Красноріченська ОТГ де й була матеріальнотехнічна база господарства. Тимчасова окупація Красноріченської ОТГ сталася майже за три дні, отже можливості здійснити евакуацію майна просто не було можливості. Частина майна ТОВ "Гранум" та все майно ТОВ "СК-ЛТД" знаходилось на територій Краматорського району в м. Лиман та м. Слов`янськ. Вже в другій половині березня 2022 року в м. Лиман почались обстріли і більшість працівників підприємств евакуювалось з міста.

В той же час, як зазначає відповідач, підприємство намагається відновлювати та здійснювати господарську діяльність.

Також, відповідачем 1, на підтвердження настання обставин непереборної сили, наданий сертифікат Донецької Торгово-промислової палати № 1400-23-3875 від 13.09.2023 (Том 1, а.с.52).

За змістом вказаного сертифікату, саме настання форс-мажорних обставин, унеможливило виконання зобов`язання ТОВ "Гранум" з повернення кредитних коштів у розмірі 18986630 грн в строк до 24.02.2023 та до 24.03.2023, отриманих згідно з умовами кредитного договору №041021-АЕ від 04.10.2021

Також, представник відповідача 1 зазначив, що відповідач 1,4 здійснюють підприємницьку діяльність. Зокрема, у 2023 році засіяно 207 га соняшника, ведуться відновлювальні роботи по підготовці до посівної компанії, договірна робота у тому числі по оренді комбайну, вивезення та продажу врожаю.

Суд апеляційної інстанції вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржників у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність ТОВ "ГРАНУМ" та ТОВ "СК-ЛТД".

Ураховуючи понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан, у якому опинилось підприємства, необхідність проведення ремонтних робіт об`єктів, зруйнованих внаслідок військової агресії, з метою дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів враховує як доводи відповідача, наведені у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду на один рік, так і відповідні заперечення позивача, а відтак апеляційний суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача 1 та відстрочити виконання рішення суду строком на рік з дня його ухвалення, тобто до 30.01.2025.

З огляду на викладені обставини справи та приймаючи до уваги особливості та вид господарської діяльності відповідача, яка у даний час має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення у постраждалих регіонах країни, наявність воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наявність заборгованості відповідача зумовлена обставинами, які в сукупності є особливими, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вказує про наявність підстав для задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів вважає, що дане відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача з самого початку військової агресії знаходилися безпосередньо у зоні проведення активних воєнних дій, що є загальновідомим фактом, приміщенням відповідача завдана значна шкода, що підтверджується відповідними доказами, в той час, як позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

У справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у клопотанні обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності якнайшвидшого відновлення господарської діяльності відповідача в постраждалих районах.

За таких обставин, відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

Відстрочення виконання рішення суду до 30.01.2025 в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За таких обставин, місцевим господарським судом в повній мірі не враховано обставини спору при розгляді клопотання представника відповідача 1 про відстрочення виконання рішення суду на один рік. У зв`язку з цим апеляційна скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 зміні, шляхом доповнення резолютивної частини рішення вказівкою щодо відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 на один рік до 30.01.2025.

За змістом ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.

Ураховуючи ненадання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 393 107,84 грн до моменту ухвалення судового рішення, відповідна сума підлягає стягненню з останньої на користь державного бюджету України .

Керуючись ст.ст. 233, 240, 275, 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом 7 такого змісту:

"Відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2024 у справі № 905/1211/23 на один рік до 30.01.2025."

В решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" на користь державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 393 107,84 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.05.2024.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.І. Склярук