Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 930/2899/23
Провадження № 22-ц/801/1013/2024
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 рокуСправа № 930/2899/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,
з участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Брацлавської селищної ради Вінницької області
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року, постановлену у складі судді Науменка С. М. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Брацлавської селищної ради.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали спільно у зареєстрованому шлюбі в період з 23 грудня 2005 року до середини 2012 року, коли фактично їх сімейні відносини були припинені.
Від спільного проживання у шлюбі в смт. Брацлав, на той час Немирівського району, у них народились діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Немирівського районного суду від 27 грудня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
З 2006 року по травень 2015 року їх неповнолітні діти, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , проживали разом зі заявником в АДРЕСА_1 .
З 2012 року по травень 2015 року син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 перебували на повному його утриманні.
З травня 2015 року по травень 2019 року діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали у бабусі зі сторони матері, ОСОБА_7 , в с. Джулинка Гайсинського (колишнього Бершадського) району, де й відвідували школу.
Але на канікулах та влітку діти жили у заявника в АДРЕСА_1 .
Довідка Брацлавської селищної ради від 22 червня 2023 року свідчить про те, що до складу сім`ї заявника входять: син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Старший син ОСОБА_5 сам визначив місце свого проживання зі заявником.
З січня 2020 року по даний час син ОСОБА_5 постійно проживає разом зі заявником ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 і зареєстрований за даною адресою.
Мати дітей, ОСОБА_2 , з ними не проживає. Вона зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживає в Республіці Польща приблизно з 2016 року по даний час.
ОСОБА_2 не цікавиться сином, не приймає участі у його вихованні, утриманні та догляді і фактично відсутня у житті дитини.
Син залишився повністю лише під опікою заявника.
Він самостійно виховує сина ОСОБА_8 та повністю утримує його без участі матері ОСОБА_2 , піклується про здоров`я сина, надає йому належний фізичний, духовний, гармонійний, розумовий розвиток, займаюсь його лікуванням, навчанням, несе додаткові витрати на утримання дитини.
Так, у разі підтвердження в судовому порядку факту того, що він самостійно виховує, здійснює догляд та утримує неповнолітнього сина без будь-якої сторонньої допомоги та участі матері, він зможе отримати право на відстрочку від призову під час мобілізації, внаслідок чого зможе забезпечити безпеку свого неповнолітнього сина, його належне виховання та навчання.
Крім того, згідно довідки Немирівського відділу ДВС станом на 01 жовтня 2023 утворилась велика заборгованість по аліментам - у розмірі 196 242,00 гри., стягуваних з нього на підставі виконавчого листа №126/16/10/15-ц, виданого 04 серпня 2015 року Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі - по 600 грн. на кожну дитину, починаючи з 29 квітня 2015 року і до їх повноліття.
Встановлення факту постійного проживання старшого сина ОСОБА_8 разом зі заявником, а не з його матір`ю, на користь якої стягуються аліменти, а також самостійного виховання ним сина та повного його утримання заявником без участі матері є тією істотною обставиною, яка в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України може бути підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
-встановити факт, що має юридичне значення, а саме що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 2020 року постійно проживає разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
-встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено повністю:
-встановлено факт, що має юридичне значення, а саме що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 2020 року, постійно проживає разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
-встановлено факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір не пов`язаний з вирішенням спору про право, та має для заявника юридичне значення.
Заявник дійсно з січня 2020 року самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме: показами заявника та показами наданими в судовому засіданні самим неповнолітнім ОСОБА_3 , показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , заявою про визнання заявлених вимог представника Служби у справах дітей Брацлавської селищної ради, двома актами обстеження умов проживання неповнолітнього від 11.10.2023 року та актом обстеження умов проживання неповнолітнього від 09.10.2023 року, а тому, заявлені вимоги є підставними в повній мірі та такі, що підтверджуються належними доказами.
Твердження заінтересованої особи ОСОБА_2 щодо відмови у задоволенні заяви, суд не приймає до уваги, так як вони спростовуються зібраними по справі доказами, а саме показами самого неповнолітнього, свідків, актами обстеження його умов проживання, заявою про визнання заявлених вимог представника Служби у справах дітей Брацлавської селищної ради.
Враховуючи те, що встановлення фактів матиме для заявника юридичні наслідки, іншого шляху для підтвердження даних фактів не існує, суд вважав доведеним той факт, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 2020 року, постійно проживає разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 та те, що ОСОБА_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 , скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у цій частині.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.
Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 05 квітня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а також витребувано матеріали справи із суду першої інстанції .
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року справу призначено до розгляду на 06 червня 2024 року на 10 год. 00 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані ОСОБА_2 докази, які спростовують факт проживання сина ОСОБА_3 разом із батьком із січня 2020 року.
ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів на підтвердження утримання сина самостійно без будь-якої сторонньої допомоги. Натомість через несплату аліментів ОСОБА_1 ОСОБА_2 змушена була періодично виїжджати на заробітки за кордон, регулярно передавала кошти своїй матері для утримання дітей та відправляла їх безпосередньо на банківську картку сина.
Окрім того у заяві ОСОБА_1 також вказує про те, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину, а якщо він буде мобілізований дитина залишиться одна, без батька, без матері чи будь-яких інших родичів, які зможуть здійснювати за ним догляд, утримувати та займатися його вихованням. Даними твердженнями ОСОБА_1 самостійно підтверджує корисливість своїх мотивів щодо подання до суду заяви, наводячи в ній неправдиві факти з метою ухилення від мобілізації, в той момент коли спільного із ним сина утримує також ОСОБА_2 та може утримувати надалі, а також у нього є бабуся ОСОБА_12 , яка постійно йому допомагає.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
ОСОБА_1 у своєму відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Від Служби у справах дітей Брацлавської селищної ради відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник щодо задоволення апеляційної скарги заперечували.
ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, при цьому подала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник Служби у справах дітей Брацлавської селищної ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у порядку окремого провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Згідно з статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Отже, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить установити та з якою метою.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Звертаючись в суд із заявою, ОСОБА_1 просив:
-встановити факт, що має юридичне значення, а саме що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 2020 року, постійно проживає разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
-встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
При цьому заявник зазначав, що встановлення таких юридичних фактів необхідне для отримання відстрочки від мобілізації відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також може бути підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах, які стягуються з нього на утримання дітей на користь ОСОБА_2 за рішенням суду.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що із поданої ОСОБА_1 заяви вбачається спір про право.
Так, із матеріалів справи встановлено та не заперечується учасниками справи, що рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 16 червня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн на кожну дитину. При цьому 06 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Бершадського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів (а. с. 58-59), що очевидно впливає на право ОСОБА_2 на отримання аліментів на неповнолітніх дітей.
Також про наявність спору про право між ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 безпосередньо свідчить подане нею до суду першої інстанції заперечення на заяву про встановлення фактів, у якому вона зазначала про неправдивість фактів, які ОСОБА_1 просив встановити, на спростування яких надавала відповідні докази.
Окрім того апеляційний суд звертає увагу на таке.
ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
В силу ч. 5 ст. 22 вказаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Отже, розгляд заяви ОСОБА_1 щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання сина, що, в свою чергу, свідчить про можливий спір щодо наявності чи відсутності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, вплине на обсяг прав та обов`язків територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Проте як видно із матеріалів справи територіальний центр комплектування та соціальної підтримки взагалі не був залучений до участі у справі як заінтересована особа.
Ураховуючи викладене, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Однак ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на такі обставини справи уваги не звернув, а тому прийшов до помилкових висновків про задоволення заяви ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Положеннями ч. 1, 4, 5 ст. 367 ЦПК передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі до ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Водночас апеляційний суд роз`яснює ОСОБА_1 , що він не позбавлений права на звернення до суду з метою захисту своїх прав у порядку позовного провадження.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на її користь слід стягнути 805,20 грн сплаченого нею судового збору в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Брацлавської селищної ради, залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 805,20 грн (вісімсот п`ять гривень 20 коп.), понесені нею у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. К. Медвецький
С. Г. Копаничук
