Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
Справа № 712/11457/19Провадження № 22-ц/821/826/24Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря Ярошенка Б. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_2 ,
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з скаргою, в якій просила:
- забезпечити належний судовий контроль за виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 липня 2021 року;
- визнати такою, що не відповідає положенням статтей 13, 63 Закону України «Про виконавче провадження», тобто незаконною вимогу (рішення) державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Чорної С. А. від 13 грудня 2023 року (без номеру), адресовану сторонам виконавчого провадження № 68129406-боржнику ОСОБА_2 та стягувачу ОСОБА_1 ;
- визнати факт порушення державним виконавцем першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною С. А. порядку примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, визначеного статтями 2, 10, 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної С. А., яка полягає у невжитті державним виконавцем співмірних заходів примусового виконання рішення та заходів забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 липня 2021 року, відповідно до статтей 2, 10, 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А. В., яка полягає у нездійсненні нею, як керівником органу ДВС контролю за примусовим виконанням рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 липня 2021 року, відповідно до статтей 2, 10, 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати неправомірною бездіяльність начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко М. В., що полягає у неналежній організації через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб, та фактичному не забезпеченні примусового виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 липня 2021 року відповідно до статтей 2, 10, 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов`язати державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вживати заходи примусового виконання співмірно вимогам рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, вчиняти виконавчі дії повно та своєчасно;
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої дитини;
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) здійснювати дієвий та ефективний контроль виконавчого провадження № 68129406 відкритого з метою примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірних вимогам за рішенням суду.
Скаргу мотивовано тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/11457/19 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , та за змістом резолютивної частини рішення зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 у спосіб встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07.09.2018 «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 ».
З моменту знаходження матеріалів виконавчого провадження № 68129406 у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державним виконавцем цього органу ДВС не було застосовано співмірних заходів примусового виконання рішення.
13.12.2023 державний виконавець ОСОБА_4 прийняла рішення, шляхом надання вимоги № 109517, що було надіслано сторонам виконавчого провадження на електронні адреси. Пунктом 1 вимагалося від боржника ОСОБА_2 виконати рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07.09.2018 «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 » на треті вихідні місяця (18.11.2023 з 09-00 год по 19-00 год 19.11.2023). Також вказаною вимогою зобов`язала сторони виконавчого провадження надати письмові пояснення щодо виконання рішення, яке мало відбутися 16.12.2023 з 09 години по 19 годину 17.12.2023 на адресу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністрества юстиції (м. Київ) до 22.12.2023 включно.
Вказану вимогу вважає незаконною, у зв`язку з чим вона не є обов`язковою. Вимога як документ не є співмірним заходом примусового виконання судового рішення та, на думку скаржника, підтверджує факт самоусунення державного виконавця від виконання посадових обов`язків.
Внаслідок незаконної бездіяльності державного виконавця на треті вихідні місяця 16.12.2023 з 09 год по 19 год 17.12.2023 рішення суду не було виконано.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Соснівськогорайонного судум.Черкаси від11березня 2024року у задоволенніскарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що посилання скаржника на ту обставину, що оскаржувана вимога не є дієвим заходом виконання рішення суду з мотивів, що її винесення не передбачено Законом України «Про виконавче провадження» та вона не засвідчена державним виконавцем у встановлений законом спосіб, а також пропущення в ній слова «вимагаю», без доведення в судовому засіданні факту порушення прав заявниці як стягувача у виконавчому провадженні зазначеним документом, є безпідставними, оскільки згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, зокрема шляхом надання доручень та розпоряджень, вимог або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто, винесення такого документа як вимога прямо передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, вирішуючи вимоги скарги, судовом встановлено, що постановою Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 712/11457/19 (провадження № 4-с/712/61/23) вже визнано бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у нездійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406 та зобов`язно Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітнього.
Також суд вважав такими, що не підлягають до задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірною бездіяльності начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бондаренко А. М., яка полягає у нездійсненні нею, як державним виконавцем співмірних заходів примусового виконання рішення та заходів забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року та нездійснення нею як керівником органу ДВС контролю за примусовим виконанням вказаного рішення, оскільки не грутуються на вимогах закону.
Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежним, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до Закону. Контроль за діяльністю деравного виконавця при виконанні рішень здійснюється шляхом перевірки виконавчого провадження за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).
Проте, скаржник ОСОБА_1 не надала суду доказів звернення зі скаргою до начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бондаренко А. М. щодо перевірки виконавчого провадження, а до матеріалів скарги долучено лише оскаржувану вимогу та витяги із Закону України «Про виконавче провадження» у таблицях.
Не надано суду доказів і щодо звернення ОСОБА_1 зі скаргою до начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв`язку з чим виконавче провадження не вилучалось та його перевірка не проводилась, а тому суд дійшов висновку, що вимога про визнання неправомірною бездіяльності начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) також не підлягає до задоволення.
Такими, що не грунтуються на вимогах закону суд вважав і вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання державного виконавця вживати заходи примусового виконання співмірно вимогам рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, вчиняти виконавчі дії повно та своєчасно, а також в частині вимог щодо зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) здійснювати дієвий та ефективний контроль виконавчого провадження № 68129406 відкритого з метою примусового виконання рішення, оскільки дані вимоги фактично зводяться до прохання суду зобов`язати вищевказаних осіб виконувати ті функції, які вони і покликані здійснювати згідно до законодавства.
Зокрема, згідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, відповідно законом не вимагається винесення ще і окремого судового рішення щодо зобов`язання виконавця вчиняти ці ж самі заходи. Вказане відноситься і до зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) організувати через структурний підрозділ здійснювати дієвий та ефективний контроль вчинення виконавчий дій у вищезазначеному виконавчому провадженню.
Верховний Суд звертає увагу, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України № 1404-VIII можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції державного виконавця, вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти, а тому відсутні належні процесуальні підстави для зобов`язання державного виконавця вчинити такі дії.
Крім того, вимогою скарги є зобов`язання ЦМУ МЮ (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі №712/11457/19 із застосуванням заходів примусового виконання рішення співмірних вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої дитини.
Проте, вказаний обов`язок відповідно до постанови Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року вже покладено на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просила суд скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2024 року тапостановити новерішення,яким:
- визнати такою, що не відповідає положенням статтей 13, 63 Закону України №1404- VIII «Про виконавче провадження», тобто незаконною вимогу (рішення) державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної С. А. від 13 грудня 2023 року (без номеру), адресовану сторонам виконавчого провадження № 68129406 боржнику ОСОБА_2 , та стягувачу ОСОБА_1 ;
- визнати факт порушення державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною С. А. порядку примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, визначеного статтями 2, 10, 18, 63, 75 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження», для самостійного виконання рішення;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної С. А., яка полягає у не вжитті державним виконавцем співмірних заходів примусового виконання рішення та заходів забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, відповідно до статтей 2, 10, 18, 63, 75 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження»;
- визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А. М., яка полягає у не вжитті нею, як державним виконавцем спів мірних заходів примусового виконання рішення та заходів забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, відповідно до статтей 2, 10, 18, 63, 75 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження»;
- визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А. М., яка полягає у не вжитті нею, як керівником органу ДВС контролю за примусовим виконанням рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, відповідно до статтей 2, 10, 18, 63, 75 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження»;
- визнати неправомірною бездіяльність начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко М. В., що полягає в неналежній організації через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), та фактичному не забезпеченні примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року, відповідно до статтей 2, 10, 18, 63, 75 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження»;
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно, розглянувши скаргу понад строки, встановлені законом, зволікаючи з виготовленням вмотивованого повного тексту судового рішення, умисно порушив права ОСОБА_1 , як людини, її основоположні свободи, не зазначив в судовому рішенні мотивів прийняття деяких аргументів, як і не зазначив підстави відхилення інших аргументів сторін щодо суті спору.
Скаржниця зауважує, що суд першої інстанції, зазначив, що рішення суду набрало законної сили 23.11.2021. Отже, суд першої інстанції, встановив факт законної сили рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, установлена обовязковість на виконання якого не дозволяє суду першої інстанції ставити його виконання в залежність від волі боржника або будьяких інших осіб, зокрема виконавця чи малолітньої дитини, яка взагалі не розуміє подій, що відбуваються у звязку з його виконанням. Однак, суд першої інстанції своїм рішенням фактично надав дозвіл на невчинення дій щодо його виконання, що знівелювало значення самого права звернення ОСОБА_1 , до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Як зазначає скаржниця суд першої інстанції встановив факт прийняття державним виконавцем Чорною С. А. процесуального рішення у формі вимоги. Однак, при цьому в ухвалі не зазначив мотивів прийняття цього аргументу, та не обґрунтував законність прийняття такого рішення, посилаючись на конкретну норму процесуального закону.
Скаржниця, як матір знає свою дитину та знає її волевиявлення, зокрема вона здатна встановити факт коли дитина сама не бажає такого спілкування, а коли дитина перебуває під таким впливом, який керує її зовнішньою поведінкою і вона поводить себе у спосіб, який дозволений батьком.
Крім того, суд першої інстанції не встановив факт, що виконавець вжив передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинив виконавчі дії, так як і не встановив факт, що виконавець здійснив заходи примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021, у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.
Скаржник вважає, що дана ухвала є незаконною та необґрунтованою так як при розгляді скарги судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу
Представник Першоговідділудержавної виконавчоїслужби умісті ЧеркасиЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому ухвала Соснівськогорайонного судум.Черкаси від11березня 2024року суду є законною, обґрунтованою, у зв`язку із чим просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду Черкаської області
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Першоговідділу державноївиконавчої службиу містіЧеркаси Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ) Анісімова О. О., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно п.27ч.1ст.353 ЦПК Україниокремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно дост. 263 ЦПК Українизаконним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення першої інстанції таким вимогам відповідає.
Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 послалась на те, що судове рішення від 16.07.2021 не виконувалось жодного разу періодично до графіку у примусовому порядку державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження та продовжує не реалізовуватися з причин саме бездіяльності державного виконавця станом на день подання скарги. Державний виконавець Чорна С. А., яка веде виконавче провадження № 68129406 порушила процесуальний порядок примусового виконання наведеного судового рішення. 13.12.2023 прийняла рішення, шляхом надання вимоги, яка не передбачена законом, тому не є обовязковою та не є співмірним заходом примусового виконання судового рішення. Внаслідок протиправної та незаконної бездіяльності державного виконавця на треті вихідні місяця (16.12.2023 з 09-00 год. по 19-00 год. 17.12.2023), рішення суду не було виконано, зокрема за відсутності бажання у розробці комплексної стратегії його виконання.
В підтвердження вимог скарги долучила копію вимоги від 13.12.2023 та 16 таблиць.
Водночас у цій справі стягувач ОСОБА_1 просила суд: забезпечити належний судовий контроль за виконання рішення суду від16.07.2021; визнати незаконноювимогу (рішення)державного виконавцяПершого відділуДВС ум.Черкаси ЦМУ МЮ(м.Київ),Чорної С.А.від 13.12.2023;визнати фактпорушення державнимвиконавцем першоговідділу ДВСу м.Черкаси ЦМУ МЮ(м.Київ)Чорною С.А.порядку примусовоговиконання рішеннясуду від16.07.2021; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Чорної С. А., яка полягає у невжитті державним виконавцем співмірних заходів примусового виконання рішення та заходів забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021; визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Бондаренко А. В., яка полягає у нездійсненні нею, як керівником органу ДВС контролю за примусовим виконанням рішення суду від 16.07.2021; визнати неправомірною бездіяльність начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Іщенко М. В., що полягає у неналежній організації через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб, та фактичному не забезпеченні примусового виконання рішення від 16.07.2021.
Зобов`язати державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) вживати заходи примусового виконання співмірно вимогам рішення суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, вчиняти виконавчі дії повно та своєчасно; зобов`язати ЦМУ МЮ (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітньої дитини; зобов`язати ЦМУ МЮ (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) здійснювати дієвий та ефективний контроль виконавчого провадження № 68129406 відкритого з метою примусового виконання рішення суду від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірних вимогам за рішенням суду.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справу виключно у межах заявлених вимог згідно до обраної учасниками справи стратегії захисту, змісту вимог і заперечень, предмету та підстав заявлених вимог та наданих учасниками доказів.
Положеннями ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Положеннями ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обовязок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
У відповідності до вимог законодавства, учасники справи наділені правом під час виконання судових рішень оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Так, відповідно до вимог ст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служи під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.
Частиною 1 ст. 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановлює ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Частинами 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобовязаний вживатипередбачених цимЗаконом заходівщодо примусовоговиконання рішень,неупереджено,ефективно,своєчасно ів повномуобсязі вчинятивиконавчі дії.
Частиною 4 приведеної статті визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобовязаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних на те причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконане без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбаченого цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Варто враховувати, що виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами частин першої та другої цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цьогорішенняу час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , зобовязано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 ». Рішення суду набрало законної сили 23.11.2021.
Рішенням Служби у справах дітей ЧМР № 573 від 07 вересня 2018 року, матері ОСОБА_1 встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 суботи до 19-00 неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 до 18-00; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Дане рішення перебуває на виконанні у Першому відділі ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ).
13.12.2023 державним виконавцем Чорною С. А. на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скеровано вимогу якою з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення боржника ОСОБА_2 зобовязано виконати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 на другі вихідні місяця (16.12.2023 з 9-00 год. по 19-00 год.) 17.12.202 за адресою, що визначена виконавчим документом як місце проживання боржника, а саме : АДРЕСА_1 .
Зобовязано сторони виконавчого провадження № 68129406 надати письмові пояснення щодо виконання рішення, яке мало відбутися 16.12.2023 з 09 год. по 19 год. 17.12.2023 на адресу Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ ( м. Київ) до 22.12.2023 включно.
В поясненнях від 18.12.2023 адресованих державному виконацю ОСОБА_5 боржник ОСОБА_2 пояснив, що 16.12.2023 він відчинив двері ОСОБА_1 та покликав сина ОСОБА_3 . Син підійшов та сказав ОСОБА_1 , що нікуди не поїде, та щоб його залишила в спокої. На що ОСОБА_1 відповіла, що її не цікавить бажання сина, а вона приїхала поговорити з ОСОБА_2 . Він вислухав ОСОБА_1 , яка висловлювила незадоволення суддями та виконавцями, а в подальшому разом зі своїм представником пішли. Водночас зобовязувався в подальшому виконувати рішення суду та не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною а.с. 52.
Крім того, судом встановлено, що на час розгляду даної скарги постановою Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 712/11457/19 (провадження № 4-с/712/61/23) визнано бездіяльність державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), що полягає у нездійсненні заходів примусового виконання судового рішення у справі № 712/11457/19 у виконавчому провадженні № 68129406 та зобовязно ЦМУ МЮ (м. Київ) організувати через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), розробку комплексної стратегії, необхідної для забезпечення примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19, із застосуванням заходів примусового виконання рішення, співмірним вимогам за рішенням суду та забезпечити реальний фізичний контакт матері та малолітнього.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції встановив факт прийняття державним виконавцем Чорною С. А. процесуального рішення у формі вимоги. Однак, при цьому в ухвалі, суд не зазначив мотивів прийняття цього аргументу, та не обґрунтував законність прийняття такого рішення, посилаючись на конкретну норму процесуального закону.
Проте, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов висновку, що винесення державним виконавцем такого документу, як вимога (надання вимоги) прямо передбачено Законом України «Про виконавче провадження», зіславшись при цьому на ст. 13 даного Закону.
Цим же Законом визначено вичерпний перелік дій, який передбачений ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», які зобов`язаний вживати державний виконавець під час виконання судового рішення про участь одного з батьків у вихованні дитини, також суд на підставі наданих учасниками судового розгляду доказів константував які з передбачених законом заходів для примусового виконання рішення вживав державний виконавець.
Водночас колегія суддів враховує те, що обраний скаржником спосіб захисту повинен бути ефективним, в тому числі доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.
Враховуючи наведенеколегія суддівдійшла висновку,щовизнання незаконною вимоги державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), Чорної С. А. від 13.12.2023 не може відповідати зазначеним критеріям, оскільки не перешкоджає стороні виконавчого провадження реалізувати свої права на виконання судового рішення у спосіб визначений законом.
Заявляючивимогу провизнання фактупорушення державнимвиконавцем Першоговідділу ДВСу м.Черкаси ЦМУ МЮ(м.Київ)Чорною С.А.порядку примусовоговиконання рішеннясуду від16.07.2021та визнання неправомірною її бездіяльністі, яка полягає у невжитті державним виконавцем співмірних заходів примусового виконання рішення та заходів забезпечення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021, скаржник в прохальній частині скарги не зазначила спірний період такої бездіяльності. В свою чергу обгрунтування скарги та додані до неї докази не вказують на те, що скаржником оскаржується весь період за який здійснюється виконавче провадження.
Вирішуючи скаргув частинівимоги щодо зобов`язання ЦМУМЮ (м.Київ)організувати черезструктурний підрозділ,що забезпечуєреалізацію повноваженьу сферіорганізації примусовоговиконання рішеньсудів таінших органів(посадовихосіб)розробку комплексноїстратегії,необхідної длязабезпечення примусовоговиконання рішеннясуду м.Черкаси від16.07.2021у справі№ 712/11457/19,із застосуваннямзаходів примусовоговиконання рішення,співмірним вимогамза рішеннямсуду тазабезпечити реальнийфізичний контактматері тамалолітньої дитини, суд першої інстанції правомірно врахував ту обставину, що по даній вимозі вже було прийнято судове рішення у іншій справі, а саме постановою Черкаського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 712/11457/19 (провадження № 4-с/712/61/23) та відмовив у її задоволенні.
Щодо вирішеннявимог скаргипро визнання неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Бондаренко А. В., яка полягає у нездійсненні нею, як керівником органу ДВС контролю за примусовим виконанням рішення суду від 16.07.2021 та визнання неправомірною бездіяльність начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Іщенко М. В., що полягає у неналежній організації через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), та фактичному не забезпеченні примусового виконання рішення від 16.07.2021 врахуванню підлягає наступне.
У відповідності до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу,якому безпосередньопідпорядкований державнийвиконавець,при здійсненніконтролю зарішеннями,діями державноговиконавця підчас виконаннярішень маєправо уразі,якщо вонисуперечать вимогамзакону,своєю постановоюскасувати постановуабо іншийпроцесуальний документ(абоїх частину),винесені увиконавчому провадженнідержавним виконавцем,зобов`язати державноговиконавця провестивиконавчі діїв порядку,встановленому цимЗаконом.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини .
Скарга увиконавчому провадженніподається виключноу письмовійформі тамає містити: 1)найменування органудержавної виконавчоїслужби,до якоговона подається; 2)повне найменування(прізвище,ім`я тапо батькові)стягувача таборжника,їхні місцяпроживання чиперебування (дляфізичних осіб)або місцезнаходження(дляюридичних осіб),а такожнайменування (прізвище,ім`я тапо батькові)представника сторонивиконавчого провадження,якщо скаргаподається представником; 3)реквізити виконавчогодокумента (виддокумента,найменування органу,що йоговидав,день видачіта номердокумента,його резолютивначастина); 4)зміст оскаржуванихрішень,дій чибездіяльності тапосилання напорушену нормузакону; 5)викладення обставин,якими скаржникобґрунтовує своївимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Натомість ОСОБА_1 , в підтвердження вимог скарги від 26.12.2023 щодо визнання неправомірною бездіяльність начальника Першого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Бондаренко А. В. та начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Іщенко М. В., не надано доказів звернення з відповідними письмовими скаргами до даних посадових осіб органів ДВС та прийняття ними відповідних рішень, які також можуть бути оскаржені, що правомірно враховано судом першої інстанції.
Таким чиномдоводи скаржникапро те,що виконавчепровадження №68129406від 16.07.2021 перебуваєу безконтрольномустані,начальник Першоговідділу ДВСу м.Черкаси ЦМУМЮ(м.Київ)Бондаренко А.М.,не здійснюєконтроль зарішеннями,діями державноговиконавця підчас виконаннясудового рішеннявід 16.07.2021у справі№712/11457/19, незаслуговують наувагу,оскільки згіднодо ч.3приведеної статті рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
При цьому у відповідності до ч. 4 наведеної статті скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі.
За викладеного суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що і дані вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи вимоги скарги, правомірно врахував і те, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції державного виконавця, вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти, а тому відсутні належні процесуальні підстави для зобов`язання державного виконавця вчинити такі дії.
Посилання скаржника на допущення судом першої інстанції процесуальних порушень, а саме не повідомлення ДВС про подання скарги у строк визначений ч. 2 ст. 448 ЦПК України, порушення строку розгляду скарги, передбаченого ч. 1 ст. 450 ЦПК України, посилання в ухвалі від 02.02.2024 на некоректні норми процесуального законодавства (ст. ст. 175 177 ЦПК України), не зазначення строку і порядку набрання законної сили судовими ухвалами від 02.02.2024 та 11.03.2024, не впливає на вирішення скарги по суті заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції самоусунувся від встановлення факту тривалого невиконання судового рішення також відхиляються колегією суддів, оскільки суд розглядав скаргу від 26.12.2023 на фактах наведених у скарзі в якості мотивів для її задоволення та долучених до неї доказів в підтвердження заявлених вимог.
Сам по собі факт констатації тривалого невиконання судового рішення без аналізу сукупності дій вчинених ДВС, які спрямовані на примусове виконання рішення та без надання відповідних доказів не є підставою для задоволення скарги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності та враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який обґрунтовано їх спростував, та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідностіст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття таможе бутиоскаржена досуду касаційноїінстанції протягомтридцяти днівз днявиготовлення повноготексту судовогорішення,в порядкута заумов визначенихЦПК України.
Повний текст постанови складено 4 червня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков
